Ухвала

від 24.04.2014 по справі 820/722/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 р.Справа № 820/722/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. по справі № 820/722/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, про скасування податкового повідомлення-рішення № 0120302203 від 10.01.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року по справі № 820/722/14 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0120302203 від 10.01.2014 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року по справі № 820/722/14 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року по справі № 820/722/14 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності та заслухавши суддю-доповідача колегія суддів встановила, що на підставі наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.12.2013 року № 1137, виданого Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Поповим В.І., керуючись п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку TOB «Агро Капітал», код ЄДРПОУ 37188187, з питань перевірки відносин з ТОВ «Тенза Юніон Лайн» (код ЄДРПОУ 38749925), за період вересень 2013 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 2000/20-30-22-03/37188187 від 23.12.2013 року за висновками якого підприємством позивача порушено вимоги Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 80 933,33 грн. за вересень 2013 року.

Згідно до висновків Акту № 2000/20-30-22-03/37188187 від 23.12.2013 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0120302203 від 10.01.2014 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послуг) у розмірі 121 399,50 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основаним платежем - 80 933,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40 466,50 грн. (т. 1 а.с. 33).

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, що оскаржуються, були викладені в акті перевірки висновки податкового органу про відсутність фактів реального вчинення господарський операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Тенза Юніон Лайн».

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агро Капітал» (замовником) та ТОВ «Тенза Юніон Лайн» (постачальником) було укладено Договір поставки № 2009/1 від 20.09.2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується впродовж дії договору поставляти покупцеві товари (запасні частини для автомобілів, авто хімію, масла, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості відповідно і оплачувати його на встановлених цим Договором, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його на встановлених цим Договором (т. 1 а.с. 78-81).

На підставі заявок позивачем було придбано у ТОВ «Тенза Юніон Лайн» двигун (210 л.с.), вал карданний заднього моста, картер моста заднього, чашка диференціала моста заднього (к-кт), шестерня ведуча, вісь балансира з кронштайнамив зборі, шестерня ведуча привода розпредвала, кулак поворотний правий з втулками, ступиця колеса заднього з барабаном та підшипниками, ступиця колеса переднього з баробаном та підшипниками, поршнекомплект (Г+П+пал+к+ца), вал колінчатий в зборі, сідельний пристрій, балка осі передньої, кулак поворотний лівий, кулак поворотний лівий з втулками, що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 82-87).

Придбані товарно-матеріальні цінності були фізично переміщено силами позивача, використовуючи орендований автомобільний транспорт, що підтверджується договором оренди транспортного засобу (т. 1 а.с. 66-75).

Факт переміщення придбаних у ТОВ «Тенза Юніон Лайн» вказаних вище товарів підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, подорожніх листів.

Вартість вказаних товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ «Тенза Юніон Лайн» була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Тенза Юніон Лайн», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банківської установи.

На адресу позивача ТОВ «Тенза Юніон Лайн» були виписані податкові накладні № 30094, № 27092, № 26095, № 25102, № 24094, № 23097, № 20097 (т. 1 а.с. 99-105).

Придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Тенза Юніон Лайн» були оприбутковані позивачем та поставлені на складський облік. Запасні автозапчастини було використано позивачем в безпосередній господарській діяльності - для ремонту автомобілів КАМАЗ. Факт здійснення ремонту та встановлення запчастин підтверджується Актами виконаних робіт (т. 2 а.с. 70-73).

Отже, колегія суддів дійшла до висновку про підтвердження позивачем належного виконання договору, укладеного з ТОВ «Тенза Юніон Лайн».

Також позивачем було укладено договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції врожаю 2013 року, а саме: пшеницю, ячмінь, просо, горох з ТОВ АФ ім. Гагаріна договір № АК 1707сг від 17.07.2013 року, з СФГ «Обрій» договір № АК2905 від 29.05.2013 року, з ТОВ СП «Велес-Агро» договір № АК1707 від 17.07.2013 року, ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» договір № 1309-4905 від 06.09.2013 року, з ТОВ КВФ «Рома» договір № 136/09 від 24.09.2013 року (т. 2 а.с. 74-76, 79-80, 82-83, 86-92).

На виконання вищевказаних договорів, між позивачем ТОВ «Агро Капітал» (замовником) та ТОВ «Тенза Юніон Лайн» (експедитором) було укладено Договір транспортного експедирування АК0209С від 02.09.2013 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацією та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України (т. 1 а.с. 76-77). Вартість послуг експедирування та супроводження сільськогосподарської продукції визначалась сторонами шляхом підписання розрахунку-калькуляції (т. 2 а.с. 175-179).

Навантаження пшениці здійснювалось силами постачальників із допомогою зерномерів та навантажувальної технік, розвантажування на елеваторі самоскидами на навантажувальну стрічку.

Вартість вказаних послуг була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Тенза Юніон Лайн», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку.

Як підтверджується матеріалами справи, вказані роботи були в повному обсязі виконані, відповідно до актів надання послуг (т. 1 а.с. 88-90, 92, 94).

ТОВ «Тенза Юніон Лайн» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 26095, № 25102, № 24094, № 23097, № 20097, № 12093, № 9093, № 6093 (т. 1 а.с. 101, 103-108).

Придбана сільськогосподарської продукції врожаю 2013 року за вказаними вище договорами була поставлена на склад позивача, який знаходиться у користуванні позивача, що підтверджується Договором оренди № 01/10-А від 01.10.2010 року.

Вказані вище договори були виконані сторонами, що підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, податковими накладними, видатковими накладними (т. 1 а.с. 162-167, 108-231).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження позивачем належного виконання Договору АК0209С від 02.09.2013 року, надані послуги ТОВ «Тенза Юніон Лайн» були використані позивачем у власній господарській діяльності - перевезення сільськогосподарської продукції врожаю 2013 року, придбаної ТОВ «Агро Капітал» у постачальників ТОВ АФ ім. Гагаріна договір, СФГ «Обрій», ТОВ СП «Велес-Агро», ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», з ТОВ КВФ «Рома».

Колегія суддів зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч. 2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88), згідно з п. 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зауважує, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд першої інстанції при вирішенні спору вважав за необхідне взяти до уваги приписи ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до закону отримання податковим органом акту перевірки в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Під час проведення перевірки ТОВ «Агро Капітал» фахівцями податкової інспекції був взятий до уваги акт від 12.11.2013 року № 2244/26-55-22-08/38749925 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тенза Юніон Лайн» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.20113 року по 31.10.2013 року складений ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Між тим, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не була прийнята до уваги постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2013 року, якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки за результатами якої складено Акт від 12.11.2013 року № 2244/26-55-22-08/38749925; визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по формуванню в Акті від 12.11.2013 року № 2244/26-55-22-08/38749925 висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за період з 01.08.2013 року по 30.10.2013 року.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано.

Як встановлено та відображено в акті перевірки, на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ТОВ «Тенза Юніон Лайн» перебувало зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості товарів та послуг отриманих від ТОВ «Тенза Юніон Лайн».

Крім того, колегія суддів зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольняючи позовні вимоги позивача ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. по справі № 820/722/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.