Ухвала

від 15.04.2014 по справі 810/5511/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5511/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариство з додатковою відповідальністю "Рокитнянська продовольча компанія" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.06.2011 по 30.06.2011.

За результатом проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 29.04.2013 року № 28/220/00382256, в якому зафіксовано порушення позивачем положень пунктів 44.1 статті 44, абзац «а» пункту 198.1, пункт 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пунктів 201.1, 201.3, 201.6, 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.4, 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, що виявилось у занижені позивачем податку на додану вартість у розмірі 10114,00 грн. та завищенні розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10133,00 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з використаних під час аналізу господарських операцій позивача та його контрагента матеріалів досудового слідства, зокрема, постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Київській області від 26.10.2011 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Так, діяльність ФОП ОСОБА_3 здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ним угод, як із постачальниками, так і з покупцями, у зв'язку з чим надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість .

За висновками акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0000512200, за якими позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 10115,00 грн. та від 17.05.2013 № 0000512201, за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10133,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скаргу, за результатами якої Головним управлінням Міндоходів у Київській області та Міністерством доходів і зборів України було залишено без задоволення скаргу а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, про надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми до складу податкового кредиту та до валових витрат.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 30 травня 2011 року №328, предметом якого була поставка продукції, а саме - цибуля ріпчаста, перець мелений, лист лавровий, сіль кухонна.

Позивачем для підтвердження виконання умов договору було подано копії видаткову накладну від 03.06.2011 № РП000000236, і податкову накладну від 03.06.2011 № 20.

Також, 01.06.2011 та між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 01/06/11, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцеві запасні частини. Вид, асортимент та кількість запчастин зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно розділу 5 договорів доставка товару здійснюється автотранспортом покупця. Право власності на товар переходять до покупця у момент отримання товару, після підписання накладних.

На підтвердження факту поставки товару, ФОП ОСОБА_2 надано позивачеві видаткову накладну, від 27.06.2011 № РП000000226 на загальну суму 60400,37 грн. (у тому числі ПДВ - 10066,73 грн.).та податкову накладну, наявність якої не заперечується відповідачем, від 27.06.2011 № 8 на загальну суму 60400,37 грн. (у тому числі ПДВ - 10066,73 грн.).

Дані розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, за даними перевірки суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним включено позивачем до складу податкового кредиту та відображено у відповідній податковій декларації по податку на додану вартість.

Також, одним із видів діяльності ФОП ОСОБА_2 є, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям; надання інших комерційних послуг інші види оптової торгівлі. Разом з тим відповідачем не заперечується що позивач має відповідні виробничі потужності та основні засоби для здійснення основного виду діяльності.

Позивачем було надано пояснення з приводу підстав укладення спірних правочинів та подальшого використання поставленого товару позивачем у господарській діяльності.

Так, поставлені ФОП ОСОБА_2 продукти харчування та запасні частини були придбані ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» з метою виготовлення готової продукції власного виробництва - м'ясних консервів, які у подальшому реалізовані позивачем та за для утримання в належному стані виробничого обладнання.

На підтвердження даної обставини представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії: договору поставки консервів м'ясних «М'ясо тушковане з свинини» від 05.03.2012 № 05-1/03/12, укладеного між ТОВ «Преміум Груп» та позивачем; договору від 22.02.2011 № 22/02/11, укладеного між ТОВ «Домашній гостинець «Крим» та позивачем, предметом договору є виготовлення консервів під торгівельною маркою «Домашній гостинець».

Як то зауважено позивачем товар, отриманий від ФОП ОСОБА_2, доставлявся власним автотранспортом, що належить ОСОБА_4, який на час спірних правовідносин обіймав посаду голови правління ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія», шляхом самовивозу, та здійснено з метою економії власних коштів та для недопущення зупинки виробництва.

Разом з тим, висновки податкового органу про нікчемність укладеного правочину ґрунтуються виключно на матеріалах досудового слідства по кримінальній справі, зокрема, на постанові старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Київській області Циба Н.Д. від 26 жовтня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Колегія суддів звертає увагу, що до висновків відповідача по постанові старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Київській області Циба Н.Д. від 26 жовтня 2011 року про порушення кримінальної справи, то доказів щодо набрання законної сили вироком (постановою) суду за зазначеною кримінальною справою не надано, крім того, вищезазначена постанова про порушення кримінальної справи скасована постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року у справі №2610/7853/2012, а тому висновки відповідача щодо нереальності господарської операції між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 є безпідставними.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.