Постанова

від 17.04.2014 по справі 2а-3422/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року м. Львів Справа № 9104/156085/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Клюби В.В., Носа С.П.,

з участю секретаря - Саламахи О.І.,

представника позивача - Боровського А.Д.,

представника відповідача - Рождественської Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по справі № 2а-3422/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фірма «Фактор» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фірма «Фактор» (далі - ТзОВ «Львівська фірма «Фактор») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 20 березня 2007 року № 0000722302/0/8858, від 20 березня 2007 року № 0000732302/0/8857, від 13 березня 2007 року № 0000062200/0/7969, від 01 червня 2007 року № 0000062200/1, від 20 березня 2007 року № 0001011702/0/8870, від 04 червня 2007 року № 0001011702/1/16954, від 20 березня 2007 року № 0001001702/0/8859, від 04 червня 2007 року № 0001001702/1/16953, від 08 червня 2007 року № 0000722302/1/17612 та від 08 червня 2007 року № 0000732302/1/17613.

Вказана справа розглядалась Львівським окружним адміністративним судом та Львівським апеляційним адміністративним судом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2012 року було скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2007 року № 0000722302/0/8858, від 20 березня 2007 року № 0000732302/0/8857, від 13 березня 2007 року № 0000062200/0/7969, від 20 березня 2007 року № 0001001702/0/8859, від 08 червня 2007 року № 0000722302/1/17612, від 08 червня 2007 року № 0000732302/1/17613, від 01 червня 2007 року № 0000062200/1, від 04 червня 2007 року № 0001001702/1/16953, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 20 березня 2007 року № 0000722302/0/8858, від 08 червня 2007 року № 0000722302/1/17612, від 20 березня 2007 року № 0000732302/8857, від 08 червня 2007 року № 0000732302/1/17613, від 13 березня 2007 року № 0000062200/0/7969, від 01 червня 2007 року № 0000062200/1 повністю, а також податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2007 року № 0001001702/0/8859 та від 04 червня 2007 року № 001001702/1/16953 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 172.47 грн., з яких за основним платежем - 57.49 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 114.98 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 06 березня 2007 року № 498/23-0/31977787, а тому висновки суду першої інстанції про протиправність цих податкових повідомлень-рішень та відповідно про наявність підстав для їх скасування є помилковими.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 06 березня 2007 року № 498/23-0/31977787, складеного за результатами виїзної планової перевірки ТзОВ «Львівська фірма «Фактор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 30 вересня 2006 року та дотримання вимог валютного законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 30 вересня 2006 року, ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2007 року № 0000722302/0/8858, яким позивачу збільшено розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 64238.00 грн., в тому числі 42825,00 грн. за основним платежем та 21413.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 20 березня 2007 року № 0000732302/0/8857, яким позивачу збільшено розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41172.00 грн., в тому числі 22873.00 грн. за основним платежем та 18299.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 13 березня 2007 року № 0000062200/0/7969, яким позивачу збільшено розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 4053.00грн., в тому числі 1351.00 грн. за основним платежем та 2702.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 20 березня 2007 року № 0001001702/0/8859, яким позивачу збільшено розмір податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3028.71 грн., з яких 1009.57 грн. за основним платежем та 2019.14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача на зазначені вище податкові повідомлення-рішення задоволено частково та прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 червня 2007 року № 0000722302/1/17612, від 01 червня 2007 року № 0000062200/1, від 04 червня 2007 року № 0001001702/1/16953, згідно з якими залишено без змін податкові зобов'язані, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 20 березня 2007 року № 0000722302/0/8858, від 13 березня 2007 року № 0000062200/0/7969, від 20 березня 2007 року № 0001001702/0/8859, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2007 року № 0000732302/1/17613, яким позивачу збільшено розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34310.00 грн., в тому числі 22873.00 грн. за основним платежем та 11437.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2007 року № 0000732302/0/8857.

Підставою для визначення позивачеві вказаних податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на сумі 42825.00 грн., підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 6.1.1 пункту 6.1, пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 22873.50 грн., пункту 13.5 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 1351.00 грн., пунктів 1.3, 1.9, 1.15 статті 1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 3.4 статті 3, підпункту 6.3.2 пункту 6.3, підпункту 6.5.2 пункту 6.5 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпункту 9.7.3 пункту 9.7 статті 9, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пунктів 4, 12 постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2035 «Про порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 1009.57 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що до складу валових витрат позивачем безпідставно віднесено вартість інформаційно-консультаційних послуг, наданих йому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, оскільки такі не підтверджені первинними документами та не використані у господарській діяльності позивача; позивачем протиправно не включено до обсягів продажу податок на додану вартість за ставкою 20 % з наданих Компанії Іnternational Railway Technology & Services S.r.І. (Італія) послуг по характеристиці мережі автодоріг загального користування та мережі залізничних колій України, характеристиці доступних даних картографічного представлення території України та можливості їх опрацювання у цифровому форматі на суму 114367.50 грн.; позивачем не утримано податок на доходи нерезидентів за договором фрахту при оплаті послуг AS Tallink Grupp (Естонія); а також позивачем застосовано податкову соціальну пільгу без подання заяви про її застосування до нарахованого місячного доходу за формою, визначеною центральним податковим органом, неправомірно застосовано до нарахованого доходу податкову соціальну пільгу у місяці припинення трудових відносин між працедавцем та платником податку, неоподатковано благодійну допомогу фізичній особі ОСОБА_4 в розмірі 200.00 грн. та неоподатковано дохід, виплачений приватному нотаріусу ОСОБА_5 в розмірі 184.00 грн.

Як видно з матеріалів справи, між ТзОВ «Львівська фірма «Фактор» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 01 липня 2004 року укладено договір про надання останнім маркетингових послуг, відповідно до якого позивачеві надані інформаційно-консультаційні послуги, пов'язані з організацією передплати та доставки періодичних видань, що відповідає основному виду діяльності позивача - організація передплати та доставка періодичних видань.

В підтвердження реальності надання вказаних послуг позивачем надано суду копії актів виконаних робіт, звітів про виконану роботу відповідно до договору про надання маркетингових послуг.

Аналіз норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5) дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

З врахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між ТзОВ «Львівська фірма «Фактор» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 реально проведені, а витрати з придбання у даного контрагента маркетингових послуг відповідають господарській меті позивача.

Таким чином позивач правомірно сформував зобов'язання за податком на прибуток з врахуванням господарських операцій із зазначеним вище контрагентом.

Щодо правомірності невключення позивачем до обсягів продажу податок на додану вартість за ставкою 20 % з наданих Компанії Іnternational Railway Technology & Services S.r.І. (Італія) послуг по характеристиці мережі автодоріг загального користування та мережі залізничних колій України, характеристиці доступних даних картографічного представлення території України та можливості їх опрацювання у цифровому форматі на суму 114367.50 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Пункт 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» стосується визначення місця поставки послуг.

За змістом абзацу «а» пункту 6.5 статті 6 вказаного Закону місцем поставки послуг вважається, за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»- «е» цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Абзацом «д» вказаного пункту передбачено, що місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги, зокрема, передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок; надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Судом встановлено, що між позивачем, як виконавцем, та замовником - резидентом Італії Компанією Іnternational Railway Technology & Services S.r.І. 30 грудня 2004 року укладено договір № 30/12 про надання позивачем послуг, зокрема, послуг по характеристиці мережі автодоріг загального користування та мережі залізничних колій України, характеристиці доступних даних картографічного представлення території України та можливості їх опрацювання в цифровому форматі.

В підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції було надано суду копії акта здачі-приймання послуг від 11 липня 2006 року № 3 на суму 17250.00 євро; даних картографічного представлення України у цифровому форматі на електронному носії; даних картографічного представлення України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач правомірно відніс надані послуги резиденту Італії по характеристиці мереж автодоріг загального користування та мережі залізничних колій України, характеристиці доступних даних картографічного представлення території України та можливості їх опрацювання в цифровому форматі до послуг з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, які входять до переліку абзацу «д» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, за встановлених обставин, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним.

Що стосується висновку ДПІ у Залізничному районі м. Львова про заниження позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1351.00 грн., то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

ТзОВ «Львівська фірма «Фактор» здійснено попередню оплату за транспортні послуги AS Tallink Grupp (Естонія) в сумі 4154.00 євро., відповідно до платіжного доручення від 21 лютого 2006 року № 1 та рахунку-фактури від 20 лютого 2006 року. Згідно з актом виконаних робіт від 01травня 2006 року № 1 транспортні послуги надано на суму 3736.78 євро. У зв'язку з частковим невиконанням умов контракту, валютні кошти в сумі 417.22 євро були повернуті на рахунок позивача (12 квітня 2006 року -323.42 євро та 28 квітня 2006 року -93.80 євро).

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахт та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Виключення із загального правила, встановленого зазначеною нормою, передбачено Конвенцією між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, яка була підписана 10 травня 1996 року, ратифікована Україною 13 вересня 1996 року та набрала чинності для України 24 грудня 1996 року.

Статтею 8 даної Конвенції передбачено, що прибутки підприємства Договірної Держави від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Враховуючи викладене, а також те, що фірма AS Tallink Grupp (Естонія) відповідно до укладеного контракту отримувала від позивача фрахт, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що такі прибутки, одержані вказаним резидентом Естонської Республіки, підлягають оподаткуванню лише в Естонії.

Однак, суд першої інстанції не врахував, що процедура звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України, встановлена відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470, дія якого поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому порядку (далі - нерезиденти), та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.

Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Однак, в матеріалах справи відсутня інформація про виконання вказаної норми фірмою AS Tallink Grupp та надання нею позивачеві довідки, в підтвердження того, що вказана особа є резидентом Естонської Республіки відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, що свідчить про правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань за податком на прибуток іноземних юридичних осіб.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 13 березня 2007 року № 0000062200/0/7969 та від 01 червня 2007 року № 0000062200/1.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2007 року № 0001001702/0/8859 та від 04 червня 2007 року № 0001001702/1/16953, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність їх задоволення в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 172.47 грн., з яких 57.49 грн. за основним платежем та 114.98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). При цьому, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3. цього пункту.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2035 «Про порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги» встановлено, що пільга починає застосовуватись працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Як видно з матеріалів справи, позивачем правомірно застосовано податкову соціальну пільгу на підставі заяв працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, копії яких містяться в матеріалах справи, а тому висновок відповідача про безпідставність застосування позивачем податкової соціальної пільги в цій частині є необгунтованим.

Стосовно оподаткування благодійної допомоги, наданої позивачем фізичній особі ОСОБА_14 в розмірі 200.00 грн., то згідно з підпунктом 9.7.3 пункту 9.7 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не підлягає включенню до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону.

Відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього ж Закону податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника додатку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що розмір суми граничного розміру доходу працівника ОСОБА_14 у 2006 році становить 680.00 грн., розмір наданої їй благодійної допомоги - 200.00 грн.

Таким чином, висновок ДПІ у Залізничному районі м. Львова про порушення підприємством підпункту 9.7.3 пункту 9.7 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є безпідставним.

Крім цього, відповідачем протиправно визначено позивачу податкові зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб у зв'язку з неоподаткуванням останнім доходу, виплаченого приватному нотаріусу ОСОБА_5 за вчинення нотаріальних дій на суму 184.00 грн., оскільки приватні нотаріуси здійснюють незалежну професійну діяльність, належать до групи самозайнятих осіб та з 2004 року умови оподаткування їх доходів мають певні особливості щодо загального порядку, встановленого для фізичних осіб.

На вказану категорію осіб поширюються вимоги Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині порядку визначення загального оподатковуваного доходу, ведення книги обліку доходів і витрат, надання податкової соціальної пільги щодо наймання осіб, обов'язків декларування та строків сплати податку, а відтак, висновок відповідача про порушення ТзОВ «Львівська фірма «Фактор» пунктів 1.3, 1.9, 1.15 статті 1, пункту 3.4 статті 3, пункту 7.1 статті 7, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є необґрунтованим.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова задовольнити частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по справі № 2а-3422/12/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фірма «Фактор» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 20 березня 2007 року № 0000722302/0/8858, від 08 червня 2007 року № 0000722302/1/17612, від 20 березня 2007 року № 0000732302/0/8857, від 08 червня 2007 року № 0000732302/1/17613.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 20 березня 2007 року № 0001001702/0/8859 та від 04 червня 2007 року № 0001001702/1/16953 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська фірма «Фактор» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 172.47 грн., з яких на 57.49 грн. за основним платежем та на 114.98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.В. Клюба

С.П. Нос

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2014 року.