Постанова

від 30.04.2014 по справі 810/2174/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року місто Київ № 810/2174/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тіз Озерне» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіз Озерне», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.03.2014 № 0000692204/492 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Позивач також зазначив, що залишок від'ємного значення ПДВ, який наведено в рядку 24 поданої декларації з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року виник в період з грудня 2004 року по грудень 2010 року у зв'язку з придбанням товариством на митній території України робіт/послуг, матеріалів, пов'язаних із облаштуванням на орендованій земельній ділянці водноспортивного комплексу з метою подальшої реалізації (продажу) в цілому (як комплексу) або частинами (окремі будиночки котеджного типу з відповідними елементами інфраструктури).

Оскільки товариством не було завершено будівництво водноспортивного комплексу з будинками котеджного типу, то воно не могло включити до товарних запасів в показниках декларацій на прибуток товариства за 2010 рік та 1 квартал 2011 року та балансу товариства станом на 31.12.2011 витрати, пов'язані з будівництвом зазначеного об'єкта. Зазначає, що наявність у товариства від'ємного значення з ПДВ більше ніж 1095 днів не суперечить нормами податкового законодавства, на цей строк не поширюються вимоги, встановлені пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів по справі.

У задоволенні клопотання представника відповідача було відмовлено з підстав того, що зі змісту вказаного клопотання не вбачається, які саме документи повинен був підготувати відповідач та, те, що ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, відповідача зобов'язувалося лише забезпечити явку в судове засідання головного державного ревізора-інспектора відділу організації та супроводження перевірок управління податкового аудиту ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області Сидоренка А.В.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 22.04.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач заперечення на адміністративний позов та доказів їх обґрунтування суду не надав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не виконав.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіз Озерне» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 32931921.

З матеріалів справи встановлено, що посадовими особами ДПІ у Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Тіз Озерне» з питань правильності формування значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року.

На підставі висновків Акта перевірки від 20.09.2013 № 367/10-16-22-01-32931921, контролюючим органом зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24) у розмірі 4 018 925, 00 гривень та вказано на необхідність відобразити зазначену суму у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року з позначкою «-».

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 № 0001412201/368, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією від 09.09.2013 № 90558751876 за липень 2013 року на 4 018 925, 00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що при перевірці декларації з податку на додану вартість від 19.09.2013 № 9058839436 за серпень 2013 року податковим органом складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Тіз Озерне» від 30.09.2013 № 433/10-16-22-01/32931921. Під час перевірки відповідач зробив висновок про неправомірність відображення у рядку 24 декларації з ПДВ за серпень 2013 року суми зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 4 018 925, 00 гривень, сформованого за період грудня 2004 року - липня 2010 року, та залишку від'ємного значення, сформованого за серпень 2010 року, у сумі 362, 00 гривень. На підставі висновків даного Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 № 0000142201/682, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року на 362, 00 гривень.

У подальшому ТОВ «Тіз Озерне» не було враховано у декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року висновків Актів перевірок від 20 вересня та 30 вересня 2013 року, що, на думку відповідача, є протиправним, і відповідно, призвело до подальшого завищення податкового кредиту.

Так, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Тіз Озерне» розділу 5 наказу № 41 від 25.01.2011 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та статті 200 Податкового кодексу України, а саме: суми зменшеного значення рядка 24 попереднього періоду контролюючим органом, позивачем не відображено у рядку 21.3 декларації наступного звітного періоду (вересень 2013 року).

На підставі висновків вказаного Акта позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 № 0000252201/25, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 019 287, 00 гривень.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 22.11.2013 № 1158/10-16-22-01/32931921.

У ході перевірки відповідач зробив висновок про неправомірність відображення у рядку 24 декларації з ПДВ за листопад 2013 року суми, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 4 019 287, 00 гривень, сформованого за період грудня 2004 року - липня 2010 року, та 13 695, 00 гривень залишку від'ємного значення, сформованого за жовтень 2010 року, підприємству необхідно відобразити у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року з позначкою «-».

На підставі висновків Акта камеральної перевірки від 22.11.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 № 0000332201/1284, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 4 032 982, 00 гривень.

Також, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року, за результатами якої складено Акт від 24.12.2013 № 1498/10-16-22-01/32931921.

У ході перевірки відповідач зробив висновок, що сума, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р. 24) у розмірі 4 032 982, 00 гривень, сформованого за період грудень 2004 року - жовтень 2010 року, підприємству необхідно відобразити у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року з позначкою «-».

На підставі висновків Акта камеральної перевірки від 24.12.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 № 0000082201/37, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2013 року у розмірі 4 032 982, 00 гривень.

Предметом розгляду даної справи є податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 № 0000692204/492, прийняте за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Тіз Озерне» (код за ЄДРПОУ: 32931921) за грудень 2013 року, що відображено в Акті перевірки від 13.02.2014 № 257/10-16-22-01/32931921.

Перевіркою встановлено, що до податкової декларації з ПДВ ТОВ «Тіз Озерне» за грудень 2013 року включено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який складає 4 037 344, 00 гривень. Отже, ТОВ «Тіз Озерне» протягом 1095-денного терміну не було використано залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 4 037 344, 00 гривень, сформованого за період з грудня 2004 року по серпень 2010 року (4019287, 00 гривень повторно і 4362, 00 гривень вперше).

Згідно з наданими до перевірки картками по рахунках 631, 3711 заборгованість ТОВ «Тіз Озерне» перед постачальниками (підрядниками, виконавцями робіт/послуг) відсутня. Таким чином, сума ПДВ є погашеною перед контрагентом в повному обсязі. Податковий орган врахував строк загальної позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України (три роки), а також приписи пункту 102.5 статті 102, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та визнав, що ТОВ «Тіз Озерне» позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 4 037 344, 00 гривень.

Суми, зазначені у р. 24 декларацій, не можуть у подальшому бути заявленими платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не можуть бути відображені ні в рядку 23.1, ні в рядку 23.2 декларації з ПДВ). Суму, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р. 24) у розмірі 4 037 344, 00 гривень, сформованого за період грудень 2004 року - грудень 2010 року, підприємству необхідно відобразити у р. 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року з позначкою «-».

На підставі висновків Акта камеральної перевірки від 13.02.2014 № 257/10-16-22-01/32931921, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 № 0000692204/492, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 4 037 344, 00 гривень.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок визначення та сплати податку на додану вартість урегульовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Згідно з пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до даних податкової звітності, наданої позивачем, останній не мав достатнього обсягу оподатковуваних операцій, що надавав би право на бюджетне відшкодування.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд бере до уваги, що приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

Також судом досліджено податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками до них, зокрема, за грудень 2013 року. При цьому встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року в рядку 24 товариством зазначено залишок від'ємного значення в сумі 4 037 344, 00 гривень, у рядках 23.1 і 23.2 прочерк.

Як встановлено судом, сума від'ємного значення відображена позивачем в декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, завищення якої встановлено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, сформована у період з грудня 2004 року по липень 2010 року, про що вже зазначалося вище.

Залишок від'ємного значення ПДВ виник у ТОВ «Тіз Озерне» у зв'язку з придбанням на митній території України матеріалів, робіт та послуг, пов'язаних з будівництвом спортивного комплексу та відповідної інфраструктури.

Разом з тим, позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою.

За таких підстав, відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, які визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування, до показників рядка 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду) декларації з податку на додану вартість.

Аналогічну правову позицію викладено в листі Державної податкової служби України № 808/7/15-3417-16 від 12.01.2012.

Пункт 4.6.7 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011, про порушення норм якого зазначено відповідачем, регулює порядок заповнення рядку 21.3 декларації по податку на додану вартість в разі збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Судом встановлено, що позивачем був заповнений рядок 24 цієї декларації, а також відсутні методологічні помилки при заповненні позивачем декларації.

Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, визначеного рішенням контролюючого органу, вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження, а в разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення

Відповідно до пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті (10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення), зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 № 1236 у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому сума грошового зобов'язання у той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалось, у день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним адміністративним судом до провадження).

У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 4.5 цього ж порядку встановлено, що після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби. Одночасно структурному підрозділу, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, до яких включається інформація щодо сум узгоджених грошових зобов'язань та інших показників, які переносяться до карток особових рахунків. Зазначені виписки передаються окремо від кожного структурного підрозділу, що складає податкові повідомлення-рішення, за підписом керівника такого структурного підрозділу.

Таким чином, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, що виключає обов'язок платника податку враховувати суму неузгодженого грошового зобов'язання у податковій звітності.

З матеріалів справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про неправомірність зазначення у рядку 24 декларації з податку на додану вартість залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оскаржені позивачем у судовому порядку.

Вказана обставина підтверджується листами від 04.10.2013 вих. № 08, від 06.11.2013 вих. № 12, від 28.11.2013 вих. № 13, від 20.12.2013 вих. № 16, від 21.01.2014 № 19 та від 03.04.2014 № 20, якими позивач повідомив податковий орган про процедуру судового оскарження податкових повідомлень-рішень. До зазначених листів позивачем також додавались копії позовних заяв з відмітками канцелярії суду про одержання.

Як встановлено судом, постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі № 810/5383/13-а скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 №0001412201/368, постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі № 810/5998/13-а скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013№0000142201/682, постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі № 810/6395/13-а скасовано податкове повідомлення-рішення 22.11.2013 №0000252201/25, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2013 у справі № 810/6974/13-а скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 №0000332201/1284, постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 810/419/14-а скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 № 0000082201/37.

З вищевикладеного вбачається, що на час здійснення камеральної перевірки, оформленої Актом від 13.02.2014 № 257/10-16-22-01/32931921, відповідачем не було враховано те, що грошове зобов'язання, визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, не були узгодженими, тому у податкового органу не було підстав для зменшення суми від'ємного значення в декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму, визначену у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.03.2014 № 0000692204/492.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіз Озерне» понесені ним судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.