Рішення

від 29.04.2014 по справі 908/641/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/5/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2014 Справа № 908/641/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» (70417, Запорізька обл., Запорізький район, с. Сонячне, вул. Сонячне шосе, буд.50)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-інженерний комплекс «Енергогаз» (69095, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, буд. 111а)

про стягнення 318 936 грн. 49 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Цецик І.М. - довіреність б/н від 20.09.2013 р.

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 318 937 грн. 49 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-інженерний комплекс "Енергогаз", з яких: 162 750 грн. 00 коп. основний борг, 141 267 грн. 00 коп. пеня за період прострочення з 10.11.2012 р.-17.01.2014 р. , 8 137 грн. 50 коп. 5 % штрафу, 5 805 грн. 49 коп. 3% річних за період прострочення з 10.11.2012 р.-17.01.2014 р., 976 грн. 50 коп. інфляційних втрат за 10.11.2012 р. по 31.12.2013 р.

Позов заявлено на підставі ст. 202,207,525,526,530,610,625,629 Цивільного кодексу України, ст. 180,193 Господарського кодексу України та умов договору купівлі-продажу № 1209/1 від 12.09.2012 р. і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого від позивача товару.

03.03.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 25.03.2014 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та витребувані ухвалою суду від 03.03.2014 року документи не надав.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання 25.03.2014 р. та неподання витребуваних доказів, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 15.04.2014 на 14 год.30 хв.

11.04.2014 року до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник ТОВ «Укрнасінняпром» не має змоги прийняти участь у засіданні, так як перебуватиме у судових процесах № 904/1320/14 (призначене на 10.20 год. 14.04.2014 м. Дніпропетровськ) та № 908/3862/13 (призначене на 13.30 год. 15.04.2014 року м. Донецьк)

15.04.2014 року представники сторін у судове засідання не з'явилися.

15.04.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані ухвалами від 03.03.2014 року та 25.03.2014 року документи та пояснення не надав. Варто зауважити, що повідомлення сторін про час та місце судового засідання здійснювалося відповідно до норми статті 64 ГПК України та п.3.9.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.03.2014 яке повернулося разом з ухвалою від 03.03.2014 року з посиланням на закінчення строку зберігання та неявкою адресата за отриманням.

На підставі викладеного, зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін, клопотання позивача про відкладення розгляду справи та не виконання відповідачем ухвали суду, судом вирішено відкласти розгляд справи на 29.04.2014 р. о 15 год. 30 хвил., зобов`язавши сторони виконати вимоги суду, викладені у даній ухвалі.

29.04.2014 р. від позивача у справі до суду надійшли додаткові пояснення та документи на виконання вимог суду та заява про зменшення позовних вимог до 318 936 грн. 49 коп., у зв'язку із математичною помилкою при складанні загальної суми ціни позову.

Додаткові пояснення та документи були залучені до матеріалів справи, заява про зменшення розміру позовних вимог - прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 29.04.2014 р. представник позивача у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача 318 936 грн. 49 коп. з яких: 162 750 грн. 00 коп. основний борг, 141 267 грн. 00 коп. пеня за період прострочення з 10.11.2012 р.-17.01.2014 р. , 8 137 грн. 50 коп. 5 % штрафу, 5 805 грн. 49 коп. 3% річних за період прострочення з 10.11.2012 р.-17.01.2014 р., 976 грн. 50 коп. інфляційних втрат за 10.11.2012 р. по 31.12.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 29.04.2014 р. також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані ухвалами суду документів не надав.

Згідно із п.п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач належним чином, за належною адресою, був повідомлений про час та місце розгляду справи. Поштове повідомлення від відповідача повернуто із зазначенням за збігом строку зберігання та неявки адресата за отриманням.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

По закінченні судового засідання судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» (продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-інженерний комплекс «Енергогаз» (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу № 1209/1 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язувався передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур (товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар в сумі, строки та на умовах, визначених цим договором.

Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, строк та базис поставки товару, строки оплати, а також інші умови визначаються сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Оплата за товар, що поставляється за даним договором, проводиться шляхом перерахування покупцем безготівкових коштів на поточний рахунок продавця протягом терміну, визначеного в додатках до цього договору (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна вартість цього договору визначається сторонами за підсумком всіх укладених сторонами додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Розділом 3 договору визначенні зобов'язання сторін.

Відповідно до п. 5.1 договору, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін та її розмір.

Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками обох товариств.

Специфікацією № 1 від 12.09.2012 р. до договору, сторони визначили назву товару, кількість, ціну, термін поставки та термін оплати, базис поставки, а також загальну вартість товару, поставленого продавцем по даному договору - 162 750 грн. 00 коп. Специфікація № 1 від 12.09.2012 р. підписана та скріплена печатками з боку обох сторін та є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору та специфікації, якою передбачалось що продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити в строк до 10.11.2012 р. (включно) насіння пшениці озимої «Сирена одеська» 1 р. в кількості 34,3 т на суму 85 750 грн. 00 коп., насіння пшениці озимої «Нота» 1 р. в кількості 10 т на суму 27 000 грн. 00 коп., насіння пшениці озимої «Нікосія» 1 р. в кількості 20 т на суму 50 000 грн. 00 коп., всього на суму 162 750 грн. 00 коп., відповідно до підписаних з боку обох сторін видаткових накладних № 268 від 14.09.2012 р., № 276 від 21.09.2012 р., № 278 від 24.09.2012 р., № 281 від 28.09.2012 р., № РН-0000291 від 31.10.2012 р. та довіреностей на отримання товару, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну уму 162 750 грн. 00 коп.

Відповідачем оплату за отриманий від позивача товар здійснено не було.

Вимогою № 297 від 29.11.2012 р. позивач звернувся до відповідача із проханням сплатити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу спірної заборгованості, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 318 936 грн. 49 коп. (з урахуванням прийнятої до розгляду судом заяви про зменшення позовних вимог), з яких: 162 750 грн. 00 коп. основний борг, 141 267 грн. 00 коп. пеня за період прострочення з 10.11.2012 р.-17.01.2014 р. , 8 137 грн. 50 коп. 5 % штрафу, 5 805 грн. 49 коп. 3% річних за період прострочення з 10.11.2012 р.-17.01.2014 р., 976 грн. 50 коп. інфляційних втрат за період 10.11.2012 р. по 31.12.2013 р., було предметом судового розгляду у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, спірні правовідносини сторін були врегульовані договором купівлі-продажу № 1209/1 від 12.09.2012 р. та специфікацією № 1 від 12.09.2012 р. до договору.

На виконання умов договору та специфікації, відповідно до підписаних з боку обох сторін видаткових накладних № 268 від 14.09.2012 р., № 276 від 21.09.012 р., № 278 від 24.09.2012 р., № 281 від 28.09.2012 р., № РН-0000291 від 31.10.2012 р. та довіреностей на отримання товару, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 162 750 грн. 00 коп.

Як зазначає позивач, товар продавався на умовах його вивозу транспортом відповідача, і товар було відвантажено після того, як покупець надав транспорт для вивезення товару, тобто і після 20.09.2012 р., але в межах строку передбаченого для оплати, тобто до 10.11.2012 р.

Відповідачем, у строк до 10.11.2012 р., як передбачено специфікацією, оплату за отриманий від позивача товар здійснено не було.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поставка позивачем відповідачу товару та наявність у відповідача перед позивачем несплаченої простроченої заборгованості в сумі 162 750 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема, належним чином оформленими та підписаними з боку обох сторін видатковими накладними та довіреностями, а також податковими накладними, журналом реалізації позивача., та ін.

Доказів не отримання від позивача товару, та доказів сплати спірної заборгованості відповідачем надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, і матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 162 750 грн. основного боргу.

За таких обставин, беручи до уваги, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, а позивач до цього часу не отримав від відповідача кошти за отриманий товар, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 162 750 грн. основного боргу.

Також, правомірними є і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка -це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, сторони у п. 7.1 договору, передбачили, що у разі прострочення оплати за товар більш ніж на 10 календарних днів від терміну оплати зазначеного в п. 2.1 договору (згідно специфікації - додатку до договору - строк оплати встановлений до 10.11.2012 р. (включно)), покупець на вимогу продавця сплачує останньому штраф у розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару. Оплата штрафу не звільняє покупця від виконання інших умов договору.

Враховуючи, що судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 162 750 грн. 00 коп., яку відповідач повинен був сплатити позивачу не пізніше 10.11.2012 р. (включно), прострочення сплати заборгованості складає більше 10 календарних днів від цього строку, вимоги позивача щодо сплати відповідачем позивачу 8 137 грн. 50 коп. штрафу (5 % від суми заборгованості, яка складає 162 750 грн. 00 коп.) є правомірними.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.1 договору, покупець несе відповідальність за прострочення оплати вартості товару продавцю, сплачуючи пеню в розмірі 0,2% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати. Оплата пені не звільняє покупця від виконання інших умов договору.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши перерахунок сум пені, з урахуванням вищевказаних норм кодексу та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», беручи до уваги п. 7.1 договору, а також те, відповідач був зобов'язаний сплатити кошти до 10.11.2012 р. (включно), суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 12 096 грн. 60 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми пені слід відмовити, як безпідставно заявлених, оскільки позивачем був неправильно здійснений розрахунок суми пені, без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, суд враховує що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання можливо встановити в укладеному сторонами договорі. В цьому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 5 805 грн. 49 коп. 3% річних за період прострочення з 10.11.2012 р.-17.01.2014 р., 976 грн. 50 коп. інфляційних втрат за 10.11.2012 р. по 31.12.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем у справі та встановлено, що позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних, оскільки згідно умов специфікації, відповідач був зобов'язаний сплатити кошти до 10.11.2012 р. (включно), отже початком прострочення оплати слід вважати 11.11.2012 р., а не 10.11.2012 р., як вказано позивачем у його розрахунку.

З урахуванням вищенаведеного, та беручи до уваги розрахунок здійснений судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем перед позивачем грошового зобов'язання в сумі 162 750 грн. 00 коп. складає 970 грн. 75 коп., а 3% річних - 5 790 грн. 25 коп.

На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню частково, в сумі 970 грн. 75 -інфляційні втрати та 5 790 грн. 25 коп. - 3% річних, в іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити, як у необґрунтовано заявлених до стягнення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути 162 750 грн. 00 коп. основного боргу, 8 137 грн. 50 коп. - 5% штрафу, 12 096 грн. 60 коп. пені, 970 грн. 75 інфляційних втрат та 5 790 грн. 25 коп. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог судом відмовляється.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-інженерний комплекс «Енергогаз» (69095, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, буд. 111а, код ЄДРПОУ 33527725, п/р 2600210303602 в АБ «Мегабанк», МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» (70417, Запорізька обл., Запорізький район, с. Сонячне, вул. Сонячне шосе, буд. 50, код ЄДРПОУ 36415181, п/р 26007010641352 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 162 750 (сто шістдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 8 137 (вісім тисяч сто тридцять сім) грн. 50 коп. 5% штрафу, 12 096 (дванадцять тисяч дев'яносто шість) грн. 60 коп. пені, 970 (дев'ятсот сімдесят) грн. 75 інфляційних втрат, 5 790 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 25 коп. 3% річних, та 3 763 (три тисячі сімсот шістдесят три) грн. 46 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.04.2014 р.

Суддя О.І. Немченко