Рішення

від 09.04.2014 по справі 914/262/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2014 р. Справа № 914/262/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Агро-фірма Комплекс", с.В.Вільшаниця, Золочівський район, Львівська область

до відповідача-1 Приватного підприємства "Агро-фірма Комплекс Ожидів", с.Ожидів, Буський район, Львівська область

до відповідача -2 ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача -3 ОСОБА_3, м.Львів

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ПП "Агро-фірма Комплекс Ожидів" та ОСОБА_2.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4 - представник (довіреність №б/н від 18.07.2013р.);

від відповідача-1 не з'явився;

від відповідача -2 ОСОБА_5 - (договір№28/03/14 про надання правової допомоги від 11.03.2014р.; ордер серія ЛВ№045452 від 11.03.2014р.)

від відповідача -3 не з'явився.

Згідно клопотання відповідача-3 здійснюється фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватне підприємство "Агро-фірма Комплекс" подало на розгляд господарського суду Львівської області позов до Приватного підприємства "Агро-фірма Комплекс Ожидів"; до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ПП "Агро-фірма Комплекс Ожидів" та ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 31.01.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.02.2014р.

Ухвалою суду від 19.02.2014р. розгляд справи було відкладено на 12.03.2014р.

Ухвалою суду від 12.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 26.03.2014р.

Ухвалою суду від 26.03.2014р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 09.04.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Позовна заява мотивована тим, що 14.03.2012р. та 16.03.2012р. між Приватним підприємством «Агрофірма Комплекс Ожидів» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено чотири договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме телятника АДРЕСА_2. Продаж вказаного нерухомого майна вчинено за 264690,00 грн. На думку позивача директор відповідача-1 приватного підприємства «Агро-фірма Комплекс Ожидів» ОСОБА_3 при укладенні вищевказаних договорів купівлі-продажу, діяв із перевищенням своїх повноважень в частині визначення ціни продажу, тому такі договори повинні бути визнані судом недійсними.

Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. На адресу суду повернулись поштові конверти з ухвалами суду від 31.01.2014р. про порушення провадження у справі та від 19.02.2014р. про відкладення розгляду справи на 12.03.2014р., без вручення їх адресату. Причиною невручення ухвал згідно довідок поштового відділення зв"язку є закінчення терміну зберігання.

Факт надсилання відповідачу-1 ухвали суду від 26.03.2014р. про відкладення розгляду справи на 09.04.2014р. підтверджується копією реєстру на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції суду за 28.03.2014р. №361, що узгоджується з позицією Вищого господарського суду викладеною в п.п.3.9.1. п.3. постанові пленуму «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 із змінами та доповненнями. Інші адреси відповідача-1 ні сторонам ні суду не відомі.

Станом на 09.04.2014р. відповідач-1 вимог ухвал суду не виконав, поважності причин невиконання не повідомив. Докази, які витребовувались судом, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи станом на 09.04.2014р. від відповідача-1 на адресу суду не надходили.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач-3 в судове засідання не з»явився. На адресу суду повернулись поштові конверти з ухвалами суду від 31.01.2014р. про порушення провадження у справі та від 19.02.2014р. про відкладення розгляду справи на 12.03.2014р., без вручення їх адресату. Причиною невручення ухвал згідно довідок поштового відділення зв»язку є закінчення терміну зберігання.

Факт надсилання відповідачу-1 ухвали суду від 26.03.2014р. про відкладення розгляду справи на 09.04.2014р. підтверджується копією реєстру на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції суду за 28.03.2014р. №361, що узгоджується з позицією Вищого господарського суду викладеною в п.п.3.9.1. п.3. постанові пленуму «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 із змінами та доповненнями. Інші адреси відповідача-3 ні сторонам ні суду не відомі.

Станом на 09.04.2014р. відповідач-3 вимог ухвал суду не виконав, поважності причин невиконання не повідомив. Докази, які витребовувались судом, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи станом на 09.04.2014р. від відповідача-3 на адресу суду не надходили.

Зважаючи на факт належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності відповідача-1 та відповідача-3 за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача-2, суд встановив:

14.03.2012р. між ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини телятника АДРЕСА_2. Продаж вчинено за 66 165,00 грн.

16.03.2012р. між ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини телятника АДРЕСА_2. Продаж вчинено за 66 165,00 грн.

Продаж об»єкту нерухомості телятника АДРЕСА_2 в цілому вчинено за 132 330,00 грн.

14.03.2012р. між ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини телятника АДРЕСА_2. Продаж вчинено за 66 180,00 грн.

16.03.2012р. між ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини телятника АДРЕСА_2. Продаж вчинено за 66 180,00 грн.

Продаж об»єкту нерухомості телятника АДРЕСА_2 в цілому вчинено за 132 360,00 грн.

Відтак, загальна сума продажу телятників АДРЕСА_2 становить 264 690,00 грн.

Позивач вважає, вищевказані договори такими, що укладені з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Засновниками ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» були ПП «Агро-фірма Комплекс» з часткою у статутному капіталі 20% та ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі 80% .

ОСОБА_3 вніс у статутний капітал виробничі приміщення телятника АДРЕСА_2 на загальну суму 1 479 923,00 грн. і грошовими коштами в сумі 20 077,00 грн.

ПП «Агро-фірма Комплекс» внесла у статутний капітал грощові кошти в сумі 375 000,00 грн.

Таким чином статутний капітал ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» був сформований на загальну суму 1 875 000,00 грн. (п.3.1, п.3.1.1. Статуту).

Згідно витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, на час укладення спірних договорів купівлі-продажу телятники АДРЕСА_2 належали на праві власності ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів».

Загальними зборами власників ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» проведених 05.10.2011р. було прийнято рішення про продаж телятників з наданням відповідних повноважень директору ОСОБА_3, що оформлено протоколом №2.

Станом на 05.10.2011р. ОСОБА_3 продав свою частку у Статутному капіталі ПП «Агро-фірма Комплекс» згідно договорів купівлі-продажу майнових прав від 01.12.2008р. № 01/12-1, від 02.02.2009р. № 02/02-2.

Таким чином з 02.02.2009р. власником ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» стало ПП «Агро-фірма Комплекс», а ОСОБА_3 залишився лише директором.

В протоколі загальних зборів власників ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» від 05.10.2011р. відображено, ціну продажу телятників, а саме не менше як 375 000,00 грн.

Фактично, як уже зазначалось вище, телятники були продані за ціною 264 690,00 грн.

Позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_3 всупереч волевиявленню власника ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів», продав зазначені об"єкти за нижчою ціною, на що не мав повноважень, посилаючись на порушення п.7.1, п.8.3, п.8.4.1 Статуту ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів», ст.ст. 215, 241 ЦК України, ст.180 ГК України просить визнати недійсними договора купівлі-продажу укладені між відповідачем-2 та відповідачем-1.

Слід зазначити, що позивач уже звертався із вказаним позовом до Буського районного суду Львівської області. Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 14.11.2013р. було закрито провадження у цивільній справі за позовом ПП "Агро-фірма Комплекс" до ПП "Агро-фірма Комплекс Ожидів", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та роз"яснено позивачу право на звернення за захистом його порушених прав в порядку господарського судочинства.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

14.03.2012р. між відповідачем - 1 (продавець) та відповідачем-2 (покупець) який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у встановленому законом порядку набув статусу суб"єкта підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 від 12.08.2003р., витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ098580 від 11.11.2013р., було укладено: - договір купівлі-продажу 1/2 частини телятника АДРЕСА_2 за ціною 66 180,00 грн.

16.03.2012р. між відповідачем - 1 (продавець) та відповідачем - 2 (покупець) було укладено договори купівлі-продажу решти частин вищевказаного нерухомого майна. Зокрема, договір купівлі-продажу Ѕ частини телятника АДРЕСА_2 за ціною 66 165,00 грн.; договір купівлі-продажу Ѕ частини телятника АДРЕСА_2 за ціною 66 180,00 грн.

Усі вищенаведені договори купівлі - продажу були посвідчені нотаріально приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровані в реєстрі за №№186, 187, 203, 204.

У кожному із вказаних договорів купівлі - продажу зазначено, що вартість майна, яке є предметом договору визначена сторонами згідно Звіту про вартість майна, складеного 31.01.2012 року суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Периметр» (Сертифікат №10115/10, виданий фондом державного майна України 19.11.2010 року).

Також спірними договорами купівлі-продажу визначено, що продаж нерухомого майна, яке є предметом договору вчинено по ціні визначеній у вищевказаному Звіті про вартість майна, а саме: Ѕ частини телятника АДРЕСА_2 - 66165,00 грн.; 1/2 частини телятника № 2 літ. Б-1, розташованого по АДРЕСА_2 - 66180,00 грн.; решта 1/2 частини телятника АДРЕСА_2 - 66165,00 грн.; решта 1/2 частини телятника № 2 літ. Б-1, розташованого по АДРЕСА_2 - 66180,00 грн., які покупець зобов'язувався оплатити продавцю протягом трьох календарних днів з моменту нотаріального посвідчення відповідного договору шляхом переведення грошей на банківський рахунок продавця.

На виконання своїх зобов'язань передбачених спірними договорами купівлі-продажу кошти в якості оплати за придбане нерухоме майно у загальній сумі 264690,00 грн. були сплачені покупцем - ОСОБА_2 на користь продавця - ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів», що підтверджується платіжним дорученням №6770298 від 15.03.2012 року на суму 132345,00 грн.; заявою на переказ готівки №011В601120790038 від 19.03.2012 року на суму 66180,00 грн.; заявою на переказ готівки №011В601120790037 від 19.03.2012 року на суму 66165,00 грн.

Слід зазначити, що Статутом ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» (в новій редакції) зареєстрованого державним реєстратором 02.09.2008 року номер запису 13941050001000574, який діяв у період укладення спірних договорів і копія якого долучена позивачем до матеріалів справи, передбачено, що директор має право розпоряджатися майном та коштами підприємства, укладати від імені підприємства контракти, угоди та забезпечувати їх виконання, діяти без довіреності від імені підприємства, представляти підприємство у взаєминах з українськими та іноземними юридичними та фізичними (приватними) особами (п. 8.8 розділу 8Статуту). При цьому, жодних обмежень представництва директора в тому числі в частині визначенні ціни продажу майна підприємства як цим розділом Статуту ПП «Агро фірма Комплекс Ожидів» так і іншими його положеннями не передбачено.

Згідно п. 1.3 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затверджено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 р. №97 (чинний на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу), запитувачу надаються відомості з Єдиного державного реєстру, у вигляді одного з документів: - виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі за текстом - виписка); - довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі за текстом - довідка); - витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі за текстом - витяг). Відповідно до пп. 3.1, 3.2 зазначеного Положення, виписка - це документ, що містить відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця, яка подала запит про її видачу. Запит про видачу виписки з відомостями, що стосуються інших юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, державним реєстратором до розгляду не приймається.

Відповідно до п. 4.1 Положення, довідка це документ, що містить відомості про наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі інформації про реєстраційні дії щодо юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців за критерієм пошуку, зазначеним у запиті.

Відповідно до пп. 5.1, 5.2 Положення витяг - це документ, що містить відомості про юридичних осіб або фізичних осіб підприємців за критерієм пошуку, зазначеним у запиті.

Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» в розділі «керівник юридичної особи та наявність обмежень щодо його повноважень» зазначено лише що керівником цієї юридичної особи є ОСОБА_3. Інформація про наявність будь-яких обмежень повноважень керівника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент укладення спірних договорів була відсутня.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, у Статуті ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу були відсутні будь-які обмеження директора ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів», в тому числі щодо визначення ціни продажу належного підприємству нерухомого майна, і які б за умови їх наявності могли бути відомі покупцю - ОСОБА_2

Відтак, про існування станом на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу будь-яких обмежень повноважень директора ПП «Агро фірма Комплекс Ожидів» ОСОБА_3 в тому числі в частині необхідності затвердження договорів (угод), укладених відповідачем - 2 на суму, що перевищує вказану в статуті підприємства, чи встановлення ціни продажу виключно зборами засновників (власників) відповідача-2, чи будь-яких інших обмежень повноважень директора відповідача-2, крім тих, що встановлені Законом, ОСОБА_2 не було відомо та й не могло бути відомо по причині відсутності таких.

Щодо твердження позивача, що повноваження директора ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» ОСОБА_3 рішенням загальних зборів власників ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» оформленим протоколом №2 від 05.10.2011 року були обмежені у визначенні ціни продажу об'єктів не менше як за 375000,00 грн., слід зазначити, що у відносинах із ОСОБА_2 при укладенні спірних договорів такі обмеження повноважень директора щодо представництва ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» не має юридичної сили. ОСОБА_2 не знала та не могла знати про існування таких обмежень, оскільки, не була засновником, учасником, службовою особою, чи навіть працівником ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» чи ПП «Агро-фірма Комплекс», а також не відносилась до осіб, що здійснювали контроль або нагляд за їх діяльністю тощо.

Крім цього, захист інтересів юридичної особи, від імені якої директором укладено договір з перевищенням повноважень, має здійснюватись в порядку, визначеному ч. 4 ст. 92 ЦК України, відповідно до якої, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Таким чином, директор, який вчинив дії від імені юридичної особи з перевищенням повноважень зобов'язаний відшкодувати такій юридичній особі завдані цим збитки. Крім цього, на такого директора може бути також покладена відповідальність відповідно до трудового законодавства. Проте, в жодному разі перевищення повноважень директора ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» з врахуванням вимог ч 3 ст, 92 ЦК України та вищеописаних фактичних обставин справи не може бути підставою визнання недійсними укладених між ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» і ОСОБА_2 та виконаних договорів купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на ч. 1 та ч.3 ст. 180 ГК України, відповідно до якої, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Слід зазначити, що сторонами при укладенні спірних договорів купівлі-продажу було досягнуто згоди із усіх істотних умов, в тому числі і щодо ціни кожного із договорів з врахуванням ринкової вартості кожного об'єкта визначеної суб'єктом оціночної діяльності, про що свідчить зміст вищевказаних договорів та звіти про вартість майна, копії яких додаються до цього відзиву на позовну заяву. Також, сторонами договорах підтверджено, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, укладення кожного із договір відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови кожного договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, кожен із договорів не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.

Таким чином, при укладені спірних договорів купівлі-продажу сторонами договорів не було порушено вимог ст.180 ГК України.

Позивач, також, обґрунтовує позовні вимоги ст.241 ЦК України, відповідно до якої правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. При цьому, зазначає, що жодних дій з боку ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» щодо схвалення спірних договорів купівлі-продажу, а саме - продажу об'єктів нерухомості: телятник АДРЕСА_2 за ціною 264690,00 грн. - не вчинялося.

Водночас, як роз'яснює пленум Вищого господарського суду України у п.34 постанови № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Як вказано вище та підтверджено документально, покупець - відповідач-2 повністю виконав свої зобов'язання в частині оплати вартості придбаного згідно оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, перерахував кошти у розмірі повної вартості такого майна на загальну суму 264690,00 грн. на поточний рахунок ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів». Докази оплати знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції № 22 кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, повинні повертатися ним у строки, встановлені чинним законодавством. Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 року № 227/95 (в редакції від 27.01.1999 року) є єдиним чинним нормативним документом, яким визначаються строки повернення помилково перерахованих коштів.

Згідно із п. 6 цього Указу, підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

ПП «Агро фірма Комплекс Ожидів» вказані кошти ОСОБА_2 не повертало, що свідчить про прийняття останнім виконаного.

Таким чином, твердження позивача про те, що ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» жодних дій щодо схвалення спірних договорів купівлі-продажу не вчиняло є безпідставним та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Окремо слід також звернути увагу на те, що позивач мотивує заявлений ним позов тим, що єдиним власником майнових прав, а відтак і власником ПП «Агро фірма Комплекс Ожидів» є ПП «Агро-фірма Комплекс» на підтвердження чого додає до матеріалів справи копії договорів купівлі-продажу майнових прав від 01.12.2008 року №01/12-1 та від 02.02.2009 року №02/02-2.

На думку суду таке твердження позивача суперечить матеріалам справи, оскільки згідно п.3.1.1 Статуту ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» учасниками підприємства є ПП «Агро-фірма Комплекс», якому належить 20 % статутного капіталу та ОСОБА_3, якому належить 80% статутного капіталу. Аналогічна інформація відображена і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджено Витягом із вказаного Реєстру. В силу вимог ч. 5 ст.89 ЦК України саме вказані дані про ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» є чинними для ОСОБА_2

Слід також зазначити, що обсяг володіння позивача корпоративними ПП «Агро-фірма Комплекс Ожидів» не має жодного відношення до предмета спору.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.

Одним із відповідачів у господарському спорі визначено ОСОБА_3, який був директором ПП "Агро-фірма Комплкекс Ожидів" на час укладення оспорюваних позивачем договорів.

Водночас, предметом позову є вимога про визнання недійсними договорів, укладених між ПП "Агро-фірма Комплекс Ожидів" та ОСОБА_2, що зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Зважаючи на положення ст.ст.1,2,12 ГПК України позов до ОСОБА_3 які фізичної особи (керівника юридичної особи) не підвідомчий господарському суду, відтак провадження у справі щодо відповідача-3 підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

У прохальній частині відзиву представник відповідача-2 просить стягнути з позивача понесені ОСОБА_2 витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 000,00 грн.

В підтвердження наданих послуг суду надано договір №28/03/14 від 11.03.2014р. укладений між адвокатським бюро "Галина Бідула та партнери" та ФОП ОСОБА_2 на представництво її інтересів у господарському суді Львівської області при розгляді справи №914/262/14.

Сплата наданих послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №9 від 13.03.2014р. на суму 4000,00 грн.

Згідно положень ч.1 ст.44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Вказане узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п.п.6.3. п.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Зважаючи на той факт, що відповідач-2 підтвердив належними та допустимими доказами факт надання послуг адвоката, суд дійшов висновку про стягнення з позивача таких витрат.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплачений позивачем судовий збір згідно ст.49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 89, 92, 204, 241, 627-629, 655 ЦК України, ст.ст.179,180 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. В частині позову пред'явленого до ОСОБА_3 провадження у справі припинити.

3. Стягнути Приватного підприємства "Агро-фірма Комплекс" (вул.Незалежності, 2-А, с.Вільшаниця, Золочівський район Львівська область, код ЄДРПОУ 34166862) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 79039, і.п.н. НОМЕР_1) 4 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

6. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 14.04.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.