Постанова

від 22.04.2014 по справі 810/2190/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року №810/2190/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Желіховський В.М. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариство з обмеженою відповідальністю «МакларБуд» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МакларБуд» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 січня 2014 року №0000102202.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «МакларБуд» пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по господарським операціями з ТОВ «Девен Альянс», ТОВ «Омбріна».

Позивач стверджує, що придбав роботи у ТОВ «Девен Альянс» та товар у ТОВ «Омбріна» правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів безтоварними відсутні, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема договорами, актами приймання виконаних робіт, податковими і видатковими накладними.

Звертав увагу, що відповідачем у ході перевірки використано інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів ТОВ «МакларБуд». За наведених обставин, висновки викладені в акті перевірки від 16 грудня 2013 року є необґрунтовані та зроблені на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено факт порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МакларБуд» зареєстроване 21 листопада 1995 року Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області як суб'єкт господарювання, про що свідчить довідка АБ №576964 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (т.1, а.с. 72).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 3 грудня 2013 року по 9 грудня 2013 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу №520 від 2 грудня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МакларБуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Девен Альянс» за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2013 року, з ТОВ «Танкор» за періоди з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, з 1 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, з ТОВ «Омбріна» за період липня 2012 року по жовтень 2012 року.

Результати перевірки позивача оформлено актом від 16 грудня 2013 року №357/10-06-22-02/20587705 (далі - акт перевірки)(т.1, а.с. 18-45).

У ході перевірки органом державної податкової служби також проаналізовано висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 1 березня 2013 року №615/2220/37471577 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Девен Альянс» з контрагентами, з яким платником задекларовані взаємовідносини за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2013 року. Актом встановлено, що ТОВ «Девен Альянс» не заходиться за податковою адресою, а директор (засновник) непричетний до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки відповідно до проведеної почеркознавчої експертизи експертом СТКЗ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області вбачається, що підписи виконані від імені ОСОБА_2 йому не належать.

Використавши зазначену інформацію, дослідивши податкову звітність, дані інформаційних ресурсів податкових органів, первинні документи надані позивачем, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «МакларБуд»:

-пункту 198.1, пункту 198.3, статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Девен Альянс» за липень 2012 року на суму 61908,00 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ «Омбріна» за серпень 2012 року на суму 8333,00 грн., - всього занижено зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 70241,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 8 січня 2014 року №0000102202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87801,00 грн., у тому числі 70241,00 за основним платежем та 17560,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 17).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, ТОВ «МакларБуд» оскаржило його в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 12 березня 2014 року №624/10/10-36-10-01-04/42 (а.с. 46-57) скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач вважаючи таке рішення протиправним звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт або послуг) сум до податкового кредитує факт придбання товарів (робіт або послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання витратних матеріалів, використання у господарській діяльності товарів, тощо.

Для повного, всебічного розгляду справи, суд ухвалою про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у позивача всю наявну первинну документацію по взаємовідносинах з ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Омбріна» за період, що перевірявся податковим органом.

Як вбачається з акту перевірки, податкове повідомлення-рішення стосується господарських операцій з ТОВ «Девен Альянс», що відбулись у липні 2012 та з ТОВ «Омбріна», що відбулись у серпні 2012 року, таким чином, саме цим операціям суд надає оцінку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 10 жовтня 2011 року ТОВ «МакларБуд» уклало з Управлінням житлово-комунального господарства Голосіївської РДА договори підряду №165, 166, 169 на виконання робіт з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків.

Зміст даних договорів ідентичний, умови договорів передбачають зобов'язання ТОВ «МакларБуд» виконати роботи щодо капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будників за адресами: вул. Теремківська, буд. 2а (вартість робіт відповідно до зведеного кошторису становить 250000.00 грн.), вул. Теремківська, буд. 7 (вартість робіт відповідно до зведеного кошторису становить 289999.00 грн.), пр-т. Глушкова, буд. 18, м. Київ (вартість робіт відповідно до зведеного кошторису становить 286841.00 грн.) (т. 4, а.с. 106-132).

Також, з акту перевірки вбачається, що 17 квітня 2012 року позивачем укладено договір з ТОВ «БодоВіт», відповідно до якого, позивач зобов'язувався виконати опоряджувальні роботи по вул. Василя Симоненка, буд. 2а, м. Бровари, Київська область.

Враховуючи взяті на себе зобов'язання за договорами із замовниками, позивач, 3 травня 2012 року заключив договір з ТОВ «Девен Альянс» №1р/05, за яким, субпідрядник (ТОВ «Девен Альянс») зобов'язувався виконати ремонтні та оздоблювальні роботи в житлових будинках вул. Теремківська, буд. 2а, вул. Теремківська, буд. 7, пр-т. Глушкова, буд. 18 (т.1, а.с. 118-121).

На виконання зобов'язань за договором від 17 квітня 2012 року з ТОВ «БодоВіт», позивачем укладено договір з ТОВ «Девен Альянс»(субпідрядник) від 1 червня 2012 року №01/06/12, відповідно до якого субпідрядник зобов'язувався виконати впоряджувальні роботи в житловому будинку №2а по вул. Симоненка в м. Бровари, а позивач прийняти та оплатити роботи (т.1, а.с. 186-189).

Умовами договорів встановлено, що Підрядник зобов'язується надати Субпідряднику об'єкт, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування об'єкту, прийняти виконані субпідрядником роботи і сплатити їх вартість.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами субпідряду з ТОВ «Девен Альянс» виписано:

-акти приймання виконання будівельних робіт за липень 2012 року №3 на суму 45214,00 грн., за липень 2012 року №2 на суму44544,80 грн., за липень 2012 року №1 на суму 46875,70 грн., за липень 2012 року №4 на суму 188331,86 грн. (т.1, а.с. 152-154, 157-159, 162-165, 168-171). За липень 2012 року №48/2 на суму 48996,14, за липень 2012 року №2/2 на суму 47563,66 грн. (т.3, а.с. 55-58, 59-60). До зазначених актів приймання виконання будівельних робіт сторонами також складено довідки про вартість виконаних робіт та локальні кошториси.

-податкові накладні від 20 липня 2012 року №147 на суму 44544,80, у тому числі ПДВ 7424,13 грн., від 20 липня 2012 року №146 на суму 46875,70 грн., у тому числі ПДВ 7812,62 грн., від 25 липня 2012 року №7 на суму 45214,00 грн., у тому числі ПДВ 7535,67 грн., від 31 липня 2012 року №15 на суму 188331,86 грн., у тому числі ПДВ 31388,64 грн.(т.1, а.с. 180-183)

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Із змісту наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що предметом договорів підряду є виконання робіт з капітального ремонту та впоряджувальні роботи.

Загальні вимоги щодо договорів будівельного підряду закріплено, зокрема, у Цивільному кодексі України.

Так, відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Тобто цивільним законодавством закріплені загальні правила здійснення будівельних робіт, закріплено спосіб визначення ціни, змісту і обсягу робіт, що є істотними умовами договорів підряду. Таким чином, укладання сторонами кошторису та проектної документації є основою договору підряду.

Порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів визначено Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень Цивільного кодексу України та затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 (надалі-Загальні умови).

Відповідно до пункту 2 Загальних умов, умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду у будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

Пунктом 3 Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо), які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.

Водночас, пунктом 5 Загальних умов визначено істотні умови договору підряду, а саме: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

З огляду на зміст договорів підряду, наявних у матеріалах справи, вбачається, що договори підряду з ТОВ «Девен Альянс» складено за однаковою формою, вони суттєво відрізняються від типового договору підряду та не містять обов'язкових істотних умов, зокрема, щодо порядку забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; порядку забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядку залучення субпідрядників; вимог до організації робіт; порядку здійснення замовником контролю за якістю ресурсів. Відтак, зміст договорів підряду не відповідає вимогам законодавства.

Так, пунктом 46, 47 Загальних умов встановлено, що проектна документація розробляється та затверджується відповідно до державних будівельних норм та інших нормативних документів. Забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Договором підряду такі зобов'язання повністю або частково можуть покладатися на підрядника.

Відповідно до пункту 65 Загальних умов, субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам, передбаченим у договорі підряду (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо).

Суд зауважує, що будь-якої проектної документації, яка конкретизує предмет договорів, на підставі якої сторонами складались кошториси, позивачем суду не надано. Матеріали справи містять лише Експертний звіт розгляду кошторисної документації щодо капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення на об'єкті по проспекту Глушкова, 18(т.4, а.с. 133), тоді як відомості про інші об'єкти, та отримання відповідних дозволів відсутні.

При цьому, відповідно до договорів та актів виконаних робіт, одним із видів робіт були демонтаж та прокладання кабелів електропроводки, що неможливо виконувати без належно затвердженого проекту, схем, плану, тощо. Наявні у матеріалах справи схеми будників (т.4 109-110, 118-119, 134) містять лише загальні відомості щодо плану об'єкту та його площі і не містять даних про шляхи прокладання електромереж в будинку.

Відповідно до пункту 56 Типових умов, сторона, яка відповідно до договору підряду забезпечує роботи матеріальними ресурсами, відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проектною документацією.

Договором підряду може передбачатися узгодження з іншою стороною питання щодо вибору продавців (постачальників) матеріальних ресурсів.

Так, пунктами 2.2 договорів, що укладені з Управлінням житлово-комунального господарства Голосіївської РДА передбачено, що виконавець зобов'язується використовувати тільки сертифіковані в Україні матеріали та обладнання, про що надає відповідні документи для погодження в установленому порядку (т.4, а.с. 106, 115, 124).

Як вбачається із відомості ресурсів до локального кошторису (т.4, а.с. 114, 123) та у відповідних локальних кошторисах зазначено конкретні позиції щодо матеріалів і засобів для здійснення робіт. Однак, представник позивача не зміг надати чіткої та зрозумілої відповіді, ким був набутий матеріали для робіт, як здійснювалось його перевезення і зберігання, і чи відповідав він обов'язковим вимогам щодо якості. Відсутні такі документи і у матеріалах справи. Окрім того, договорами з ТОВ «Девен Альянс» передбачено умову щодо обов'язку ТОВ «МакларБуд» забезпечити збереження знарядь та матеріалів контрагента, втім, де зберігались і які саме матеріали з наданих позивачем доказів та пояснень, встановити не можливо.

Крім того, пунктом 17 Типових умов встановлено, що строки виконання робіт (будівництва об'єкта) встановлюються договором підряду і визначаються датою їх початку та закінчення. Невід'ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду.

За договорами укладеними позивачем з Управлінням житлово-комунального господарства Голосіївської РДА затверджено графік виконання робіт. Так, роботи по вул. Теремківській, 2а, виконуються з 1 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (т. 3, а.с. 108)., по вул. Теремківській, 7, виконуються з 15 вересня 2011 року по 21 жовтня 2011 року.(т.3, а.с. 117), по вул. Глушкова, 18, виконуються з 1 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (т.3, а.с. 126).

Однак, договір 1р/05 заключний з ТОВ «Девен альянс» (т.1, а.с. 118) та акти приймання передачі виконаних робіт свідчать про те, що такі роботи почали виконуватись лише у липні місяці 2012 року.

При цьому, позивач посилаючись на затримку Голосіївскою РДА фінансування робіт, жодних доказів на підтвердження даної обставини не надав.

Водночас, як вбачається з договорів підряду, укладеними між ТОВ «МакларБуд» та Управлінням житлово-комунального господарства Голосіївської РДА (т.4, а.с. 106-134), відтермінування робіт, у зв'язку з затримкою фінансування ними не передбачено. А пунктом 4.1 договорів встановлено, що оплата здійснюється за актами за фактично виконані об'єми робіт.

Для визначення обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві за даними журналу обліку виконаних робіт шляхом їх вимірювання та оцінки складається Акт приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в і Довідка про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, які затверджені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5. Відображення в бухгалтерському обліку доходу підрядника та витрат забудовника в сумі вартості виконаних робіт здійснюється на підставі акта приймання виконаних робіт.

Судом встановлено, що надані позивачем до матеріалів справи Акти приймання виконаних робіт за типовою формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3 заповнені не у відповідності до типових форм. Зокрема, дані документи не містять відомостей щодо замовника будівництва, реквізитів кошторису, не зазначено посад, прізвищ та ініціалів осіб, що підписували акти і довідки.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що документального підтвердження виконання робіт у липні місяці за договором від 1 червня 2012 року №01/06/12 позивачем взагалі не надано, хоча таким документам давав оцінку відповідач , а саме акт приймання виконання будівельних робіт №25 від 9 липня 2012 року, податкову накладну від 9 липня 2012 року №25 на суму 20000,00 грн. у тому числі ПДВ 3333,33 грн. (т.1, а.с.40), а суд неодноразово такі документи витребовував.

У підтвердження оплати робіт за договорами з ТОВ «Девен Альянс» позивачем належних доказів не надано.

Вказані обставини у сукупності свідчать про неможливість здійснення ТОВ «Девен альянс» ремонтних та оздоблювальних робіт в житлових будинках відповідно до договорів підряду.

Отже, господарські операції позивача були оформлені лише формально, при цьому первинні документи, складені за результатами виконання робіт, містять недоліки, виконання робіт не підтверджено стосовно наявності відповідних матеріалів, засобів, трудових ресурсів.

Таким чином, перевіривши реальність виконання договорів підряду, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних у зв'язку із придбанням робіт у ТОВ «Девен Альянс».

Щодо господарських операцій ТОВ «МакларБуд» та ТОВ «Омбріна, що відбулись у серпні 2012 року, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та ТОВ «Омбріна» у серпні 2012 року укладено усний договір, предметом якого була поставка штукатурної станції МАІ4 на загальну суму 50000,00 грн.

На підтвердження факту поставки штукатурної станції виписано: видаткову накладну №85 від 27 серпня 2012 року на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн. (т.1, а..с 237), податкову накладну від 27 серпня 2012 року №51 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн. (т.1, а.с. 238).

Розрахунки за вказаний товар здійснювались у безготівковій формі, про що свідчить копія рахунку фактури №84 від 27 серпня 2012 року (т.1, а.с. 235), та банківська виписка (т.1, а.с. 236).

Суму податку на додану вартість (8333,33 грн.), на підставі податкової накладної від ТОВ «Омбріна», позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2012 року.

Однак, суд вважає недостатніми зазначені документи для підтвердження придбання ТОВ «МакларБуд» у ТОВ «Омбріна» товару. Так, суд наголошує, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про фактичну передачу товару позивачу від його контрагента. Зі змісту наданих до суду документів не вбачається де і ким отримувався придбаний у ТОВ «Омбріна» товар, чи він був доставлений на склад ТОВ «МакларБуд», чи вивозився останнім зі складу постачальника.

З метою об'єктивного встановлення факту поставки даного товару, судом було витребувано у позивача документи, що зазвичай супроводжують операції такого роду, зокрема докази на перевезення товару, акти приймання-передачі, а також сертифікати (паспорт) на товар.

По суті даних вимог суду, позивач зазначив, що перевезення товару відбувалось транспортом гр. ОСОБА_3, який заявою, адресованою до суду зазначив, що 27 серпня він, за особистою домовленістю з директором ТОВ «МакларБуд», на власному автомобілі марки ГАЗ перевозив штукатурну станцію МАІ4 з парковки магазину «Епіцентр» по вул. Віскозній в місті Києві на будівельний майданчик за адресою вул. Воскресенська, буд. 7, де її прийняв директор (т. 6, а.с. 3).

Дослідивши наявні у матеріалах справи видаткові накладні в контексті вказаних пояснень, суд встановив, що місцезнаходженням ТОВ «Омбріна» є вул. Мельникова, м. Київ, місцем поставки визначено основний склад ТОВ «Омбріна». Такі обставини не узгоджуються із даними гр. ОСОБА_3 поясненнями, а саме стосовно місця складання видаткової накладної та навантаження товару, що не відповідає дійсності і є порушенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також судом враховано, що видаткова накладна, яка за відсутності укладеного договору або специфікації є основним підтвердженням поставки товару, не містить даних щодо серійного номеру, року випуску, інших даних, що дозволили б ідентифікувати товар поміж аналогічних.

Відсутність таких відомостей, перш за все, унеможливлює встановлення факту поставки станції саме від ТОВ «Омбріна», оскільки походження даного товару, враховуючи розбіжності у місці складанні видаткової накладної і показами особи-перевізника - не підтверджено. По-друге, встановити чи саме цю штукатурну станцію було перевезено гр. ОСОБА_3 і в подальшому оприбутковано та введено в експлуатацію.

Із цих же підстав, суд не визнає як належний доказ, наданий позивачем акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, оскільки у ньому не зазначено рік випуску, номер паспорта та заводський шифр придбаної штукатурної станції, хоча такі відомості формою акту передбачені та узгоджуюються із вимогами щодо бухгалтерського обліку (т.1, а.с. 243).

У свою чергу, викладені вище обставини свідчать про неможливість встановлення безпосереднього руху товару від ТОВ «Омбріна» до позивача, його оприбуткування та введення в експлуатацію.

Представник позивача стверджуючи, що штукатурну станцію після купівлі зразу було направлено на об'єкт ТОВ «МакларБуд» по вул. Воскресенська, буд. 7 жодних документів на підтвердження таких обставин не надав, у зв'язку з чим неможливо встановити факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Будь-які документи (у тому числі акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних доказів виконання господарських зобов'язань за усними домовленостями з поставки, укладеними між ПАТ «МакларБуд» та ТОВ «Омбріна».

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «МакларБуд» вимог пункту 198.1, пункту 198.3, статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Девен Альянс» за липень 2012 року на суму 61908,00 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ «Омбріна» за серпень 2012 року на суму 8333,00 грн. - обґрунтованим. Відтак, податкове повідомлення рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 січня 2014 року №0000102202 є законним, скасуванню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 87801,00 грн. (87801х2%= 1756,02 ) Таким чином, повна сума судового збору становить 1827,00 грн. - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1218х1,5=1827, де 1218 - мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2014 року).

Позивач відповідно до платіжного доручення №196 від 3 квітня 2014 року сплатив судовий збір у розмірі 182,70грн. (10% ставки). Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 1644,30грн. (1827-182,70=1644,30)

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МакларБуд» (ідентифікаційний код 20587705) судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 28 квітня 2014 року