Ухвала

від 27.01.2016 по справі 810/2190/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/800/58273/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача) , Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника відповідача: Кальковця В.Л.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року

у справі № 810/2190/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МакларБуд

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю МакларБуд (далі - ТОВ МакларБуд ) звернулось в суд з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 січня 2014 року № 0000102202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ МакларБуд задоволено: постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ МакларБуд задоволено, податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2014 року №0000102202 визнано протиправним та скасовано.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалені у справі судові рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ МакларБуд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Девен Альянс та ТОВ Омбріна , за результатами якої складено акт від 16 грудня 2013 року № 357/10-06-22-02/20587705, згідно з яким позивачем порушено вимоги, зокрема, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Підставою для висновків, викладених в акті перевірки, про наявність порушень податкового законодавства позивачем був встановлений в ході перевірки факт безпідставного відображення у податковому обліку вартості господарських операцій з ТОВ Девен Альянс та ТОВ Омбріна у зв'язку з документальним не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій.

На підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2014 року № 0000102202, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 87 801,00 грн., у тому числі: 70 241,00 грн. - за основним платежем та 17 560,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з посиланням на норми цивільного законодавства зробив висновок про доведеність відповідачем факту допущення порушень позивачем норм податкового законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентами, підтверджуються відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку, оформленими належним чином.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем і управлінням житлово-комунального господарства Голосіївської районної державної адміністрації було укладено договори підряду про виконання робіт з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків, а також з ТОВ БодоВіт - про виконання опоряджувальних робіт по вул. Василя Симоненка, 2а в м. Бровари, Київської обл.

З метою забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань як підрядника за вказаними договорами ТОВ МакларБуд уклало договори про виконання робіт з ТОВ Девен Альянс .

Фактичне надання послуг за вказаними договорами підтверджується актами виконаних робіт, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними.

Крім того, між позивачем і ТОВ Омбріна укладено договір поставки штукатурної станції МАІ4, реальність виконання фінансово-господарських операцій за яким підтверджується відповідними первинними документами, а саме: податковою та видатковою накладними, рахунком-фактурою та банківською випискою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, факт використання зазначеної штукатурної станції у господарській діяльності позивача підтверджується наказом про введення в експлуатацію штукатурної станції МАІ4, а переміщення цієї станції здійснювалося транспортом гр. ОСОБА_4 з парковки магазину Епіцентр одразу на будівельний майданчик позивача за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 7.

Таким чином, оскільки витрати позивача при здійсненні господарських операцій з ТОВ Девен Альянс і ТОВ Омбріна у спірні періоди часу були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість, рух активів та реальні зміни майнового стану позивача за результатами здійснення таких операцій підтверджується належною бухгалтерською документацією, то суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про недоведеність відповідачем фактів порушення позивачем положень податкового законодавства.

Висновки відповідача, які ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Як підставу для висновків про відсутність реального виконання передбачених договорами господарських зобов'язань, податковий орган посилався на відсутність товарно-транспортних накладних, відомостей складського обліку, книг обліку довіреностей. Проте, товарно-транспортні накладні, відомості складського обліку, книги обліку довіреностей податковим законодавством не визначено як обов'язкові первинні документи на підтвердження реального здійснення господарської операції. При цьому, оцінка таким операціям повинна даватись комплексно, з урахуванням всіх особливостей укладених правочинів та первинних документів, що і було належним чином зроблено судом апеляційної інстанції.

Висновок відповідача про непричетність директора (засновника) ТОВ Девен Альянс до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, зроблений на підставі акту про неможливість проведення перевірки такого, не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій, адже з метою доведення правильності своїх висновків відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві відповідач не надав належних доказів на підтвердження вказаної обставини. Так, в матеріалах справи відсутні пояснення вказаної особи, так само як і відсутні відповідні висновки експерта, які б підтвердили те, що підпис від імені ТОВ Девен Альянс на первинних документах, наданих за результатами господарських операцій з позивачем, здійснювався невідомою особою.

Слід відмітити і те, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а інші поняття можуть використовуватися лише в частині, що не суперечить податковим нормам. При цьому обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства - цивільного, фінансового. Таким чином, суд апеляційної інстанції, роблячи висновки про правомірність відображення в податковому обліку вартості господарських операцій позивача з його контрагентами, обґрунтовано не підтримав позицію суду першої інстанції про допущення позивачем порушень цивільного законодавства, що регулюють порядок укладання договорів підряду та їх виконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про невідповідність фактичним обставинам справи тверджень відповідача про відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак