Постанова

від 17.04.2014 по справі 824/79/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 квітня 2014 р. м. Чернівці справа № 824/79/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Спіжавки Г.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Червоняк У.С.,

від позивача - Доготар М.В., Григораш О.Г.,

від відповідача - Фуштей М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства "Реванш" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємсто "Реванш" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю висновку податкового органу щодо виявлених порушень правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Так, повідомляє позивач, за наслідками проведеної відповідачем з 22.08.2012р. по 29.08.2012р. позапланової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ "Вінтлес ТМ" (код ЄДРПОУ 37142493) за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. складено акт перевірки №914/22-1/14269935 від 05 вересня 2012 року.

Відповідно до акту, підприємству надіслано податкове повідомлення-рішення № 0001420231 від 18 вересня 2012 р. - на суму податку на додану вартість - 27535,00 грн. та на суму штрафних санкцій - 6883,75 грн.

З виставленим податковим повідомленням-рішенням підприємство не погоджується, так як, стверджує, що порушення, встановлені в результаті перевірки та зафіксовані в акті перевірки насправді не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству.

Позивач зазначає, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Так, у жовтні 2011 року МПП "Реванш" здійснило закупку товаро-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) у ТОВ "Вінтлес ТМ". Всі матеріали, зазначені у видаткових накладних, як стверджує позивач, підприємство отримало в повному обсязі, факт підтверджується видатковою накладною ТОВ "Вінтлес ТМ" №ВН-0001706 від 17.10.2011 року на суму 165210,00 грн. та податковою накладною ТОВ "Вінтлес ТМ" № 1706 від 17.10.20121 року на суму 165210,00 грн.

В подальшому придбані матеріали у ТОВ "Вінтлес ТМ" були використані у господарській діяльності підприємства. Факти використання підтверджуються, як зазначає позивач, і самим актом перевірки. Таким чином, у перевіряючих відстуні правові підстави вважати, що насправді ніяких взаємовідносин між МПП "Реванш" та ТОВ "Вінтлес ТМ" не відбувалося і такі правочини є нікчемними, а твердження відповідача про те, що вищевказані господарські зобов'язання не були спрямовані на реальне здійснення господарських операцій та на реальне настання правових наслідків, належними доказами не підтверджуються.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, де повідомив, що підприємством в ході проведення перевірки не підтверджено факт отримання товарів від продавця - ТОВ "Вінтлес ТМ" у жовтні 2011р. на загальну суму 165 210,00 грн. в т.ч. ПДВ - 27 535,00 грн, з зв'язку з відсутністю, окрім договору: актів приймання-передачі товарів (робіт); довіреностей на отримання ТМЦ; документів, що засвідчують транспортування товарів від постачальника до покупця; документів, які підтверджували якість товарів. При проведенні перевірки МПП "Реванш" не надано журнал реєстрації довіреностей, відповідно до наказу Мінфіну від 16.05.1996р. №99 "Про затвердження інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Також, відповідно до наданих регістрів бухгалтерського та податкового обліку у МПП "Реванш" відсутні витрати на транспортування продукції, а також відсутні товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування (доставку) матеріалів.

Крім того, відповідач повідомляє, що ДПІ у м. Чернівцях отримало акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 29.02.2012 року №1079/23-2/371422493 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вінтлес" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. Інформація, яка зазначена в акті свідчить про те, що ТОВ "Вінтлес ТМ" має ознаки фіктивності та не могло здійснювати поставку товару МПП "Реванш". Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первиннними документами, для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідач посилається на те, що відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на Митну територію України) та послуг.

Таким чином, вважає винесене рішення ДШ у м. Чернівцях обґрунтованим та такм, що відповідає вимогам чинного податкового та валютного законодавства України.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити адміністративний позов з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши надані до справи докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Так, в процесі судового розгляду встановлено, що позаплановою перевіркою МПП "Реванш" (код ЄДРПОУ 14269935) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ "Вінтлес ТМ" (код ЄДРПОУ 37142493) за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року встановлено порушення: п.44.1 ст. 44, п.198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI - заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 27535,0 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті №914/22-1/14269935 від 05 вересня 2012 року.

На підставі акту ДПІ у м. Чернівцях прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001420231 від 18.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 418,75 грн. (27535,0 грн. - основний платіж, 6883,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського та податкового обліку МПП "Реванш" за жовтень 2011 року відображено операції з придбання матеріалів (єврорубероїд, сталь листова оцинк., флюгарка, праймер, суміш штукатурна), постачальником яких зазначено ТОВ "Вінтлес ТМ" (код за ЄДРПОУ 37142493, м.Київ) на загальну суму 165210,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27535,00 грн. згідно видаткової накладної № ВН-0001706 від 17.10.2011 року та податкової накладної № 1706 від 17.10.2011 року. Розрахунки з ТОВ "Вінтлес ТМ" в жовтні 2011 року не проводилися, станом на 31.10.2011 року за даними бухгалтерського рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахується кредиторська заборгованість в сумі 165210,00 грн.

У листопаді 2011 року згідно платіжного доучення №157 від 18.11.2011 року МПП "Реванш" перерахувало на рахунок ТОВ "Вінтлес ТМ" кошти в сумі 60000,00 грн.

На підтвердження реальності господарської операції для перевірки надано видаткову накладну №ВН-0001706 від 17.10.2011р. та податкову накладну № 1706 від 17.10.2011р. на загальну суму 165210,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27535,00 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону N 996-XIV також визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Стаття 3 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до вимог п. 3.2 статті 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тобто, первинні документи по відображенню господарської операції є основою і для податкового обліку.

Пунктами 1,2 статті 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю, впорядкування та оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарської операції - закупки товаро-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) у ТОВ "Вінтлес ТМ" як під час проведення перевірки, так і під час судового рогляду адміністративної справи надано лише видаткову накладну №ВН-0001706 від 17.10.2011 року на суму 165210,00 грн. та податкову накладну ТОВ "Вінтлес ТМ" від 17.10.2011 року на суму 165210,00 грн.

При цьому, як зазначає позивач в позові, всі матеріали, зазначені у видаткових накладних підприємство отримало в повному обсязі.

Однак, на переконання суду, для підтвердження фактичного здійснення вказаної вище господарської операції не є достатнім слів позивача та наданих ним документів (податкової і видаткової накладної).

Відсутні такі суттєві документи як договір, акт прийому-передачі товарів, товаро-транспортні накладні або будь-які інші документи, що свідчили б про транспортування (доставку) матеріалів та дозволяли б суду з'ясувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Так, пункт 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначає товарно-транспортну накладна - як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм кредитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом одержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункти 11.5-11.7 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

З огляду на вищезазначене, згідно наявних в матеріалах справи доказів, позивачем не надано оформлених належним чином документів, по яких відбувався рух товарів від продавців (постачальників) до покупця.

З вищенаведеного, суд робить висновок про правомірність та обгрунтовність винесеного відповідачем рішення.

При зверненні позивача з позовом до суду ним сплачено судовий збір в розмірі 688,38 грн. (відповідно до платіжного доручення №01 від 16 січня 2014 р.).

У відповідності до розміру ставок судового збору, визначеного статтею 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлено 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В даному випадку сума позову становить 34418,75 грн., а 2% від вказаної суми - 688,38грн., що є меншим встановленої в Законі № 3674-VI ставки.

Так, станом на дату звернення позивача з позовом, розмір мінімальної заробітної плати становив 1218 грн.

Таким чином, у відповідності до Закону № 3674-VI, розмір судового збору, що підлягає сплаті за даний позов обраховується таким чином: 1218грн.*1,5=1827грн.

Оскільки, позивачем сплачено лише 688,38грн., то у відповідності до частини 3 ст. 4 Закону № 3674-VI, стягненню з позивача підлягає решта суми судового збору, що становить 1138,62 грн. (1827грн.-688,38грн.).

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з малого приватного підприємства "Реванш" (код ЄДРПОУ 14269935) судовий збір в розмірі 1138,62грн. до Державного бюджету.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 22 квітня 2014 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка