Ухвала

від 30.09.2014 по справі 824/79/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/79/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю:

представників позивача: Григораша О.Г., Буздуги Н.І., Кирилюка М.В.,

представника відповідача: Фуштеї М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Реванш" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства "Реванш" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2014 року позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позаплановою перевіркою МПП "Реванш" (код ЄДРПОУ 14269935) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ "Вінтлес ТМ" (код ЄДРПОУ 37142493) за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року встановлено порушення: п.44.1 ст. 44, п.198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI - заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 27535,0 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті №914/22-1/14269935 від 05 вересня 2012 року.

На підставі акту ДПІ у м. Чернівцях прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001420231 від 18.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 418,75 грн. (27535,0 грн. - основний платіж, 6883,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського та податкового обліку МПП "Реванш" за жовтень 2011 року відображено операції з придбання матеріалів (єврорубероїд, сталь листова оцинк., флюгарка, праймер, суміш штукатурна), постачальником яких зазначено ТОВ "Вінтлес ТМ" (код за ЄДРПОУ 37142493, м.Київ) на загальну суму 165210,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27535,00 грн. згідно видаткової накладної № ВН-0001706 від 17.10.2011 року та податкової накладної № 1706 від 17.10.2011 року. Розрахунки з ТОВ "Вінтлес ТМ" в жовтні 2011 року не проводилися, станом на 31.10.2011 року за даними бухгалтерського рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахується кредиторська заборгованість в сумі 165210,00 грн.

У листопаді 2011 року згідно платіжного доучення №157 від 18.11.2011 року МПП "Реванш" перерахувало на рахунок ТОВ "Вінтлес ТМ" кошти в сумі 60000,00 грн.

На підтвердження реальності господарської операції для перевірки надано видаткову накладну №ВН-0001706 від 17.10.2011р. та податкову накладну № 1706 від 17.10.2011р. на загальну суму 165210,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27535,00 грн.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0001420231 від 18.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 418,75 грн.. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону N 996-XIV також визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Стаття 3 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до вимог п. 3.2 статті 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тобто, первинні документи по відображенню господарської операції є основою і для податкового обліку.

Пунктами 1,2 статті 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю, впорядкування та оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарської операції - закупки товаро -матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) у ТОВ "Вінтлес ТМ" як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду адміністративної справи надано лише видаткову накладну №ВН-0001706 від 17.10.2011 року на суму 165210,00 грн. та податкову накладну ТОВ "Вінтлес ТМ" від 17.10.2011 року на суму 165210,00 грн.

При цьому, як зазначає позивач в позові, всі матеріали, зазначені у видаткових накладних підприємство отримало в повному обсязі.

Однак, на переконання суду, для підтвердження фактичного здійснення вказаної вище господарської операції не є достатнім слів позивача та наданих ним документів (податкової і видаткової накладної).

Відсутні такі суттєві документи як договір, акт прийому-передачі товарів, товаро -транспортні накладні або будь-які інші документи, які свідчать про транспортування (доставку) матеріалів та дозволяли б суду з'ясувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Так, пункт 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначає товарно-транспортну накладна - як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм кредитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом одержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункти 11.5-11.7 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

З огляду на вищезазначене, згідно наявних в матеріалах справи доказів, позивачем не надано оформлених належним чином документів, по яких відбувався рух товарів від продавців (постачальників) до покупця.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Реванш", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 жовтня 2014 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.