Рішення

від 29.04.2014 по справі 918/310/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 918/310/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг"

до Приватного підприємства "Зебра" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 8 193 грн. 13 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Домецький О.І., свідоцтво НОМЕР_1 від 29 березня 2012 року

(посвідчення від 28 квітня 2012 року);

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився.

В судовому засіданні 29 квітня 2014, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" (далі - ТОВ "Рівне-торг", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства " Зебра" (далі - ПП " Зебра", відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач-2) про стягнення заборгованості в сумі 8 193 грн. 13 коп..

Позивач посилається на те, що між ним та відповідачем-1 укладено договір поставки №63/01 від 22 серпня 2013 року. Відповідач -1 взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті товару не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 7 448 грн. 70 коп.. Позивач посилається на те, що для забезпечення виконання зобов'язання відповідача-1, між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 22 серпня 2013 року був укладений договір поруки. Просить стягнути з відповідача - 1 основний борг в сумі 7 448 грн. 70 коп., 272 грн. пені, 372 грн. 43 коп. штрафу, 2000 грн. витрат понесених на правову допомогу; з відповідача - 2 - заборгованість в сумі 100 грн..

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 березня 2014 року позовну заяву від 14 березня 2014 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/310/14, розгляд справи призначено на 07 квітня 2014 року.

03 квітня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення від позивача надійшла заява про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення боргу з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 100 грн..

Вказана заява судом прийнята до розгляду, оскільки відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення боргу з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 100 грн. підписана уповноваженою на це особою, не суперечить чинному законодавству та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про необхідність прийняття даної заяви та припинення провадженні у справі в цій частині на підставі вищезазначеної норми.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07 квітня 2014 року провадження у даній справі в частині стягнення суми боргу з ФОП ОСОБА_1 у розмірі 100 грн. припинено.

Ухвалою суду від 07 квітня 2014 року розгляд справи відкладено на 29 квітня 2014 року у зв'язку з неявкою відповідача-1 та відповідача-2.

В судових засіданнях 07 квітня та 29 квітня 2014 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПП "Зебра", в обґрунтування позовних вимог пояснив, що відповідач-1 не виконав взятих на себе зобов'язань згідно з договором по поставці товару №63/01 від 22 серпня 2013 року. Зазначає, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковими накладними № Р-00002325 від 06 листопада 2013 року, №Р-00002404 від 14 листопада 2014 року. Повідомив, що заборгованість відповідача складає 7 548 грн. 70 коп., оскільки відповідачем було проведено оплату за отриманий товар на суму. Просить суд стягнути з відповідача-1 7 448 грн. 70 коп. - заборгованості, 272 грн. 00 коп. - пені, 372 грн. 43 коп. - штрафу, 2 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу адвоката, а також судовий збір по справі. (а.с.37)

У судові засідання 07 квітня та 29 квітня 2014 року відповідач-1 не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу-1 за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 49041, м.Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н, ж/м Тополя-3, буд.10 , кв.8. Факт отримання відповідачем-1 ухвали про порушення провадження підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.32), доказ направлення ухвали про відкладення розгляду справи - повернулося поштове відправлення про неотримання з відміткою: "за закінченням терміну зберігання"(а.с.48-51). Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви ТОВ "Рівне-торг" було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу-1. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 19.03.2014 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.6-7).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача-1 було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "Зебра" (далі - Покупець) укладено договір поставки №63/01 (далі - Договір) (а.с.18-19).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов'язується передати товари в асортименті (далі - Товар) у власність Покупцю у встановлений строк, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний Товар, в кількості, асортименті та на умовах, які передбачені Договором. Безпосередня кількість, асортимент і ціна Товару, що підлягає поставці в межах партії, визначається сторонами додатково і вказується в накладних чи інших документах, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору Товар протягом строку дії Договору постачається партіями. Загальна кількість Товару, що постачається за Договором не обмежена і дорівнює сумі Товару поставленого в партії протягом строку дії Договору. Покупець передає Постачальнику на узгодження заявку, у якому вказується кількість, вид, якість Товару, його ціна, термін і місце поставки, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від умов встановлених сторонами в Договорі, і у випадку його погодження дане замовлення підписується Постачальником та приймається до виконання. Заявка подається Покупцем на адресу Постачальника в будь-якій зрозумілій формі (письмово, телефоном, факсом, електронною поштою).

Відповідно до п. 2.3. Договору строк поставки Товару встановлюється протягом 21 (двадцять один) дня з моменту отримання заявки, або іншого документу, що узгоджений сторонами.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. ціна Товару, який підлягає поставці в межах партії, погоджується сторонами і вказується в заявці та/або накладній, які є невід'ємною частиною Договору. Покупець зобов'язаний оплатити Товар протягом 21 календарного дня з дати поставки Товару.

Відповідно до п.п. 6.3. - 6.6. у разі несвоєчасної оплати Товару Покупцем, останній зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ на день сплати від суми заборгованості за кожен день прострочення, інфляційні втрати за весь час прострочення та 3% річних від суми заборгованості, понесені Постачальником збитки (включаючи упущену вигоду), витрати понесені у випадку звернення до суду про стягнення заборгованості по Договору, в т.ч. витрати на правову допомогу (юридичні послуги). У випадку порушення зобов'язання щодо оплати Товару понад 10 днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочки. У випадку відмови Покупця від прийняття Товару, останній зобов'язується компенсувати Постачальнику витрати по виготовленні, підготовці та поставці Товару, в т.ч. витрати транспортної організації, що здійснювала доставку Товару, та сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості неприйнятого (замовленого) Товару. Сплата неустойки та/або відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за Договором.

На виконання умов Договору №63/01 від 22 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" поставило Приватному підприємству "Зебра" товар 06 листопада 2013 року на суму 6 121 грн. 55 коп., що підтверджується видатковою накладною № Р-00002325 від 06 листопада 2013 року, 14 листопада 2013 року на суму 3 749 грн. 10 коп., що підтверджується видатковою накладною №Р-00002404 від 14 листопада 2014 року (а.с. 20-21).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Відповідач-1, в свою чергу, зобов'язання, належним чином не виконав, а саме, не сплатив за поставлений товар 7 548 грн. 70 коп., чим порушив умови Договору.

07 лютого 2014 року позивач направив на адресу відповідача-1 претензію від 07 лютого 2014 року про сплату заборгованості на суму 14 257 грн. 65 коп. (а.с.34-35). Вказана претензія залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.

Всупереч наведеному відповідач-1 не оплатив надані позивачем послуги. Розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем складає 7 448 грн. 70 коп.. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за поставлений товар Договором №63/01 від 22 серпня 2013 року.

Судом також встановлено, що 22 серпня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - Поручитель) та ТОВ "Рівне-торг" (далі - Кредитор) був укладений договір поруки, за умовами якого останній зобов'язується частково відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань ПП "Зебра" (далі - Боржник), що виникли в результаті укладення між Боржником та Кредитором Договору поставки товару №63-01 від 22.08.2013 року. (а.с.22).

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що обсяг відповідальності Поручителя в разі невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань - 100 (сто) гривень.

Однак, 07 квітня 2014 року представник позивача у судовому засіданні та у поданій через відділ канцелярії та документального забезпечення заяві про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення боргу з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 100 грн., просив припинити провадження у справі в частині стягнення 100 грн. боргу з ФОП ОСОБА_1 (відповідача - 2) у зв'язку із відмовою від позову.

А тому суд, з огляду на вище викладене, 07 квітня 2014 року ухвалою суду провадження у даній справі в частині стягнення суми боргу з ФОП ОСОБА_1 в розмірі 100 грн. припинено.

Суд продовжив розгляд справи в частині заявлених позовних вимог про стягнення з ПП "Зебра" 7 448 грн. 70 коп. - заборгованості, 272 грн. 00 коп. - пені, 372 грн. 43 коп. - штрафу, 2 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу адвоката.

На день розгляду справи, відповідач доказів сплати основної заборгованості в сумі 7 448 грн. 70 коп. суду не представив, доказів зворотнього суду не надав.

Таким чином, станом на 29 квітня 2014 року за відповідачем-1 перед позивачем рахується заборгованість в сумі 7 548 грн. 70 коп..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару та відсутність у відповідача права на односторонню відмову від такого зобов'язання.

Судом встановлено, що станом на 29 квітня 2014 року сума основного боргу за Договором становить 7 448 грн. 70 коп.. Відповідач-1 на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про оплату вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача цієї суми є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, на підставі пунктів 6.3 - 6.5. Договору позивач нарахував пеню в розмірі 272 грн. 00 коп., штраф у розмірі 372 грн. 43 коп., витрат на правову допомогу 2000 грн. 00 коп..

Згідно п.п.6.3., 6.4., 6.5. Договору Покупець за несвоєчасну оплату у відповідності до умов даного договору несе відповідальність у вигляді пені, в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки.

У випадку порушення зобов'язання винна сторона сплачує штраф у розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання., штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом здійснене власний розрахунок суми пені, а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в день Сума пені за період прострочення 3699.60 27.11.2013 - 14.03.2014 108 6.5000 % 0.036 %* 142,31 3749.10 05.12.2013 -14.03.2014 100 6.5000 % 0.036 %* 133.53 Суд перевіривши розрахунок пені за період прострочення з 27.11.2013 по 14.03.2014р., з 05.12.2013 по 14.03.2014р. встановив, що розмір останньої становить 275 грн. 84 коп. при заявленому - 272 грн. 00 коп. (а.с.37)

Оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги суму пені розраховану позивачем у розмірі 272 грн. 00 коп..

Суд здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 5% штрафу в розмірі 372,43 грн. дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість.

Врахувавши наведені правові норми та здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення пені в розмірі - 272 грн., 372, 43 грн. - 5% штрафу, які відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зебра" про стягнення заборгованості в сумі 7 448 грон. 70 коп., 272 грн. - пені, 372. 43 грн. штрафу підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ПП "Зебра" на його користь витрат на послуги адвоката в розмірі 2 000 грн.

Згідно з п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Судом встановлено, що 15.01.2014 року між ТОВ "Рівне-торг" та адвокатом Домецьким О.І. укладено договір про надання правової допомоги б/н, відповідно до даного договору адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу та представляти інтереси позивача в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. (а.с.26)

Умовами Договору передбачено, що за виконання умов даного Договору, в момент його заключення Клієнт позивач сплачує гонорар у вигляді фіксованої суми у розмірі 2000 грн..

14.03.2014 року між сторонами підписано Інформаційний Акт розрахунку по витратам години/часу адвоката та розрахунок матеріальних витрат за відпрацьовані години, за яким вартість наданої правової допомоги склала 2 000 грн. (а.с.28)

На підтвердження факту оплати вартості послуг адвоката позивачем надано квитанцію від 14.03.2014 року на суму 2000 грн. (а.с.29).

Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 30 вказаного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Зважаючи на вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "Рівне-торг" 2 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, у зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.12013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 6.5. Постанови розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи зазначене вище на відповідача покладається сплата судового збору у розмірі 1 805 грн. 08 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Зебра" (49041, м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, ж/м Тополя-3, буд.10 кв.8, код ЄДРПОУ 32298742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" (33000, м.Рівне, вул.Грушевського, 2а, код ЄДРПОУ 36416431) 27 448 (сім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 70 коп. - основного боргу, 272 (двісті сімдесят дві) грн. - пені, 372 (триста сімдесят дві) грн. 43 коп. - штрафу, 2000 (дві тисячі) грн. витрати на послуги адвоката, а також 1 805 (одну тисячу вісімсот п'ять) грн. 08 коп. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 30.04.2014 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. Грушевського, 2а);

3- відповідачу-1 рекомендованим (49041, м.Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н, ж/м Тополя-3, буд.10, кв. 8)

4- відповідачу-2 рекомендованим (АДРЕСА_1).