Постанова

від 28.04.2014 по справі 15/169-09-5920

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 15/169-09-5920 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на ухвалу відгосподарського суду Одеської області 24.12.2013 та на постанову відОдеського апеляційного господарського суду 13.02.2014 за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у справі господарського суду№ 15/169-09-5920 Одеської області за позовомАкціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської філії доТовариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 прозвернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

від органу ДВС - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.02.2010 у справі № 15/169-09-5920 (суддя Петров В.С.) позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 1 961 400,60 грн. задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської філії заборгованість за договором невідновлювальної кредитної лінії № 670/20-301 від 29.03.2007 в сумі 1 961 400 (один мільйон дев'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста) грн. 60 коп., 19 614 (дев'ятнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 01 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом звернення стягнення на цілісний майновий комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Буковина", розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, "Буковина-1" база відпочинку, територія Будацької коси на земельній ділянці площею 11 670 кв.м, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковина" та перебуває в іпотеці АКБ "Укрсоцбанк" на умовах іпотечного договору від 29.03.2009 № 977, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5

23.02.2010 на виконання вказаного судового рішення господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

09.12.2013 до господарського суду Одеської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина", у якій скаржник просить визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, які полягають у відкритті виконавчого провадження № 39995368 шляхом винесення постанови від 30.09.2013 на виконання наказу господарського суду № 15/169-09-5920. До вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковина" додало заяву про відновлення пропущеного строку на подання скарги на вказані дії державного виконавця.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2013 у справі № 15/169-09-5920 (суддя Петров В.С.) відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковина" строк для оскарження дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з відкриття виконавчого провадження № 39995368 по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 23.02.2010 у справі № 15/169-09-5920; визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з винесення постанови від 30.09.2013 про відкриття виконавчого провадження №39995368 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 23.02.2010 у справі №15/169-09-5920.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 15/169-09-5920 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Будішевська Л.О., судді Беляновський В.В., Мишкіна М.А.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ухвалу господарського суду Одеської області від 24.12.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст. 53, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 17-19, 25, 63 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 233 Цивільного процесуального кодексу України, просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 24.12.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 15/169-09-5920 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, наказ господарського суду Одеської області від 23.02.2010 був пред'явлений позивачем для виконання в межах встановленого законом строку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2013 у справі № 522/13262/13 накладено арешт на майновий комплекс бази відпочинку "Буковина" загальною площею 1 162,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Центральний район, по вул. Приморській, на земельну ділянку, площею 0,3672 га, кадастровий № 5110300000:02:028:0049, та на цілісний майновий комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Буковина-1", загальною площею 1 305,8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, Шабівська с/рада, база відпочинку "Буковина-1", територія Будацької коси, який є власністю ТОВ "Буковина", та на час розгляду справи заборонено проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання наказу № 15/168-09-5919, виданого господарським судом Одеської області 20.04.2010, та з примусового виконання наказу № 15/168-09-5920, виданого господарським судом Одеської області 23.02.2010.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2013 у справі № 522/13262/13 накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2013 арешт та заборона проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області 20.04.2010 № 15/168-09-5919 скасовані.

13.06.2013 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про повернення виконавчого документа, згідно з якою наказ господарського суду Одеської області від 23.02.2010 № 15/169-09-5920 був повернутий стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

27.09.2013 позивач повторно пред'явив наказ господарського суду Одеської області від 23.02.2010 № 15/168-09-5919 до виконання.

30.09.2013 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39995368 з виконання вказаного наказу.

Посилаючись на те, що державний виконавець мав відмовити позивачу у відкритті вказаного виконавчого провадження у зв'язку з закінченням 23.02.2011 строку пред'явлення наказу до виконання та внаслідок накладення 29.05.2013 Приморським районним судом м. Одеси арешту на майновий комплекс бази відпочинку "Буковина" і заборони проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду від 23.02.2010 у справі № 15/168-09-5920, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковина" звернулось до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця, які полягають у відкритті виконавчого провадження № 39995368 шляхом винесення постанови від 30.09.2013 на виконання наказу господарського суду № 15/169-09-5920.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 19, 124 Конституції України, ст.ст. 53, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 4, 6, 20, 21, 23, 26, 30, 47 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв'язку з наявністю ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2013 у справі № 522/13262/13 про накладення арешту на майновий комплекс бази відпочинку "Буковина" та заборону на проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу від 23.02.2010 орган державної виконавчої служби повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема наказів господарських судів.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено підстави для відкриття виконавчого провадження, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Частинами 1 та 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших визначених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Однак, посилаючись на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" при визнанні дій органу державної виконавчої служби з відкриття виконавчого провадження неправомірними, суди попередніх інстанцій не зазначили норму законодавства, яка б передбачала відсутність підстав для відкриття виконавчого провадженні у справі у зв'язку з наявністю ухвали суду про заборону проведення виконавчих дій.

З огляду на те, що наявність ухвали суду про заборону проведення виконавчих дій чинним законодавством України не віднесено до підстав для відмови у відкритті провадження у справі, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина".

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незакінчення строку пред'явлення наказу від 23.02.2010 до виконання з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час видачі наказу суду від 23.02.2010) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України (чинної на час видачі наказу суду від 23.02.2010) виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Як встановлено судами, наказ господарського суду Одеської області від 23.02.2010 №15/169-09-5920 був пред'явлений позивачем для виконання в межах встановленого законом строку, однак постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 13.06.2013 був повернутий стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання, а згідно з ч. 5 ст. 47 названого Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 23.02.2010 №15/169-09-5920 до виконання не сплинув.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування прийнятих у даній справі судових актів та відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковина".

Керуючись ст.ст. 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 24.12.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 15/169-09-5920 скасувати.

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, які полягають у відкритті виконавчого провадження № 39995368 шляхом винесення постанови від 30.09.2013 на виконання наказу господарського суду № 15/169-09-5920 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт. Затока, вул. Приморська, 89, ідентифікаційний код 31525251) на користь Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 64) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.