Постанова

від 30.04.2014 по справі 911/3302/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Справа № 911/3302/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач), розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Оріон" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі№ 911/3302/13 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Оріон" до Гостомельської селищної ради Київської області провизнання договору укладеним за участю представників сторін:

позивача: Пожайрибко О.Б. дов. від 17.04.2014, б/н

відповідача: Гусєва Ю.М. дов. від 09.01.2014, № 11

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Оріон" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури смт. Гостомель в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2013 у справі № 911/3302/13 (суддя Карпечкін Т.П.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано укладеним Договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Оріон" та Гостомельською селищною радою Київської області в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Оріон" та викладеного у резолютивній частині судового рішення; стягнуто з Гостомельської селищної ради Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Оріон" 1147 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Самсіна Р.І., Шаптали Є.Ю.) рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2013 у справі № 911/3302/13 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Оріон" на користь Гостомельської селищної ради Київської області судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 573 грн. 50 коп.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Оріон" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі № 911/3302/13 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2013 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається матеріалів справи, позивач є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку з інфраструктурою по вул. Бучанське шосе № 14а в смт. Гостомель Київської області.

Рішенням Гостомельської селищної Ради Київської області № 426-18-VІ від 24.05.2012 "Про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель" було затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель (далі - Положення) та затверджено Типовий договір про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель (далі - Типовий договір).

Пунктом 3 вищезазначеного рішення було заборонено Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видавати замовникам дозвільну документацію на початок будівництва та приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, а Ірпінському міжміському бюро технічної інвентаризації реєструвати право власності, без надання Договору про залучення коштів чи без доказів сплати замовниками пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом за вих. № 98 від 19.12.2012 позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути питання щодо укладення Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням п. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та розрахувати дольову участь позивача у розвитку інфраструктури населеного пункту з розрахунку 4% загальної кошторисної вартості будівництва, визначеної на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Також, 26.12.2012 позивач надав відповідачу копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації та копію технічного паспорту Ірпінського бюро технічної інвентаризації.

Рішенням Гостомельської селищної Ради Київської області від 17.01.2013 № 577-25-VІ рекомендовано позивачу надати загальну кошторисну вартість об'єкта будівництва для проведення розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури. Також, п. 2 вказаного рішення було вирішено укласти договір про залучення коштів замовників будівництва відповідно до наданого кошторису вартості будівництва об'єкту. Ухвалено повернутись до вирішення питання передачі мереж у комунальну власність територіальної громади після виконання позивачем Технічних умов на такі мережі та надання КП "Ірпіньводоканал" довідки про їх суспільну необхідність для селища та згоду про прийняття мереж на баланс КП "Ірпіньводоканал".

Як встановлено місцевим господарським судом, листом № 8 від 23.01.2013 позивач надав відповідачу витребувані вихідні дані для проведення розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури, повідомив про необхідність врахування положень ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 2.2. Положення щодо визначення кошторисної вартості будівництва на основі встановлених нормативів для одиниці створеної потужності, а також наголошував на необхідності врахування при розрахунку пайової участі ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо зменшення величини пайової участі на вартість інженерних мереж поза межами земельної ділянки забудовника.

Листом № 624 від 28.02.2013 відповідач надіслав позивачу для підписання примірник Договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель (далі - Договір) по об'єкту багатоповерховий житловий будинок по вул. Бучанське шосе № 14а.

У відповідь позивач листом № 16 від 12.03.2013 повідомив відповідача про недоліки поданого відповідачем проекту Договору та неврахування у розрахунку пайової участі вимог ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо зменшення величини пайової участі на вартість інженерних мереж поза межами земельної ділянки забудовника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, новий проект Договору був направлений відповідачем листом № 926 від 22.03.2013, в якому останній повідомив, що Договір відповідає нормам чинного законодавства та рішенню відповідача.

Не погоджуючись з поданим відповідачем проектом договору, позивач листом № 17 від 27.03.2013 звернувся до відповідача з вимогою про укладення Договору з врахуванням норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у відповідь на який листом вих. №1472 від 24.04.2013 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо зменшення пайової участі згідно із ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вказав, що депутати повернуться до розгляду звернення після введення в експлуатацію мереж водовідведення та водопроводу.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури смт. Гостомель між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Оріон" та Гостомельською селищною радою Київської області у редакції, наведеній позивачем у позовній заяві.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що законом встановлено обов'язковість укладення Договору про пайову участь; запропонована позивачем редакція Договору відповідає Типовому договору про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури сел. Гостомель, затвердженому рішенням Гостомельської селищної Ради Київської області за № 426-18-VІ від 24.05.2012; при розрахунку розміру пайової участі мають бути застосовані показники, що діяли на момент розгляду питання про укладення Договору; Технічними умовами на будівництво об'єкту було передбачено будівництво та фактично збудовано інженерні мережі за межами земельної ділянки позивача, що є підставою зменшення розміру пайової участі.

Перевіривши обґрунтованість наданого позивачем розрахунку пайової участі, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, та скасовуючи рішення місцевого господарського суду, не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції з тих підстав, що нормами ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України не передбачено такого способу захисту права, як визнання договору укладеним чи неукладеним. Крім цього, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що хоча укладання договору на пайову участь є обов'язковим відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивач не підписав запропонований відповідачем проект договору, протокол розбіжностей до договору не складав, натомість направляв відповідачу листи про незгоду з запропонованим проектом та проханням надати виправлений проект договору; договір про пайову участь не укладено було внаслідок недосягнення сторонами згоди з істотних умов договору.

Враховуюче наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем був порушений встановлений ст. 181 Господарського кодексу України порядок укладення договорів, укладення яких є обов'язковим для сторін на підставі закону.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч. 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Так, частинами 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до частин 5, 8 вказаної статті величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Згідно із ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про обов'язковість укладання в силу закону договору про пайову участь відповідають вищенаведеним положенням законодавства.

За змістом ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок замовника взяти участь у створенні і розвитку його інфраструктури реалізується шляхом укладення договору з органом місцевого самоврядування.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 40 вищевказаного Закону такий договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію .

Відповідно до п.п. 2, 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Як зазначено місцевим господарським судом, 26.12.2012 позивач надав відповідачу копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Вказана декларація зареєстрована Інспекцією ДАБК у Київській області 10.12.2012.

З наведеного вбачається, що позивач звернувся до відповідача із пропозицією про укладення договору після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначений ст. 181 Господарського кодексу України.

Як передбачено частинами 3 - 5 статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5 ст. 181 ГК України).

Отже, за загальним правилом, розбіжності, які виникли при укладенні господарського договору, вирішуються у судовому порядку за згодою сторін.

Виняток з цього правила передбачений ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, за змістом якої спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, не передасть у двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Апеляційний господарський суд, встановивши, що позивач не підписав запропонований йому проект договору, протокол розбіжностей до цього договору не складав, дійшов правомірного висновку про порушення передбаченого ст. 181 Господарського кодексу України порядку укладення господарських договорів та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Оріон" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі № 911/3302/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова