Постанова

від 22.04.2014 по справі 826/3575/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2014 року № 826/3575/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 30 жовтня 2013 року № 0004842201, № 0004832201, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» (далі - ТОВ «РЕАЛ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) від 30 жовтня 2013 року № 0004842201, № 0004832201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії/бездіяльність відповідача під час проведення перевірки є незаконними та не відповідають нормам Конституції України та ПК України, а відповідно висновки про безпідставне віднесення ТОВ «РЕАЛ» до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами правовідносин з ТОВ «Компанія «Авто-Док» через відсутність документального підтвердження даних витрат є безпідставними та необґрунтованими, так само безпідставними та необґрунтованими є висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року, оскільки такі висновки зроблені без аналізу первинних документів.

Окрім цього, позивач звертає увагу, на той факт, що під час здійснення перевірки працівникам відповідача було надано протокол обшуку від 10.08.2011 року, відповідно до якого слідчим СВПМ ДПІ Голосіївського району ГУ Міндоходів у м. Києві вилучено всі оригінали первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Авто-Док». Втім, податковим органом, в порушення вимог Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України № 213 від 14.04.2011 року не виконано обов'язку щодо вжиття заходів щодо витребування первинних документів у разі їх вилучення правоохоронними органами та не перенесено термін проведення перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

На думку позивача, обставини зазначені в акті перевірки не є обґрунтованими, оскільки відомості, на яких базуються висновки відповідача не є податковою інформацією (зокрема пояснення гр. ОСОБА_1), відповідачем порушено процедуру збору такої інформації (законом не віднесено та не встановлено механізму отримання податкової інформації, як отримання її в рамках ОРД або з матеріалів кримінальної справи), а також у зв'язку з відсутністю підтвердження вказаних відомостей виключно судовими рішеннями, винесеними в порядку КПК України.

А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неприбуттям представника відповідача у судове засідання, суд дійшов висновку подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «РЕАЛ» (код ЄДРПОУ 19133181) зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 26 серпня 1991 року за № 015852. Місцезнаходження ТОВ «РЕАЛ»: м. Київ, вул. Бориспільська, 6.

ТОВ «РЕАЛ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14 травня 1992 року за № 114-12 та станом на час проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 13 лютого 2012 року № 200024645 позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 191331826079).

До видів діяльності ТОВ «РЕАЛ» відповідно за КВЕД відносяться: 41.20 Будівництво трубопроводів, 25 Виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 33.12 Установлення та монтаж машин і устаткування.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «РЕАЛ» (код ЄДРПОУ 19133181) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 07 жовтня 2013 року № 1118/26-51-22-01-191333181.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135; пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.138.8. ст.138 пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 2 233 720, 88 грн. в т.ч за ІІІ кв. 2011 р. в сумі 2 048 313, 88 грн. за ІІ кв. 2013р. в сумі 185 407, 00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, що мало прояв у завищені податкового кредиту за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2013 р. на загальну суму - 1 782 779, 18 грн., в т.ч.: за липень 2011р. на суму 1 535 810, 03 грн., за серпень 2011р. на суму 184 143, 20 грн., листопад 2011р. на суму 61 189, 27 грн. січень 2012р. на суму 1 636, 68 грн.

ТОВ «РЕАЛ» до податкового органу подав заперечення на акт від 07 жовтня 2013 року № 1118/26-51-22-01-191333181, за результатами розгляду яких відповідач рішенням від 28 жовтня 2013 року № 4682/10/26-51-22-01 висновки, викладені в акті перевірки залишив без змін.

05 грудня 2013 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0004842201, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ та абзацами 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135; пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.138.8. ст.138 пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «РЕАЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 280 072, 80 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2 233 721, 02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 46 351, 78 грн.;

- № 0004832201, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ та абзацами 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI ТОВ «РЕАЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 228 473, 97 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 782 779, 18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 445 694, 79 грн.

ТОВ «РЕАЛ» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві, які за результатами розгляду скарги рішенням від 13 січня 2014 року 284/10/26-15-10-069-15 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Незгода з вказаними рішеннями обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «РЕАЛ», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Враховуючи викладене вище, судом з акту перевірки від 07 жовтня 2013 року № 1118/26-51-22-01-191333181 встановлено, що за період з 01.07.2010р. по 30.06.2013р. ТОВ «Реал» задекларовано податок на прибуток у сумі 869 597 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2010р. по 30.06.2013р. встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 233 721, 00 грн., в т.ч. в ІІІ кварталі 2011р. в сумі 2 048 313, 88 грн., в 2 кварталі 2013р. в сумі 185 407, 14 грн.

Водночас, з вказаного акту також встановлено, що за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року ТОВ «РЕАЛ» задекларовано валові витрати у сумі 56 593 230, 00 грн. та за період з 01.04.2011 року по 30.06.2013 року витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у сумі 74 200 372, 00 грн. Вибірковою перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат (витрат) за вказаний вище період встановлено їх завищення на загальну суму 8 905 712, 54 грн., зокрема, за ІІІ квартал 2011 року.

Окрім цього, за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року ТОВ «РЕАЛ» задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 25 795 950, 00 грн. Водночас, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення на загальну суму 1 782 779, 18 грн., в тому числі: за липень 2011 року на 1 535 810, 03 грн., за серпень 2011 року на суму 184 143, 20 грн., за листопад 2011 року на суму 61 189, 27 грн., за січень 2012 року на суму 1 636, 68 грн.

Податковим органом за результатами достовірності відображення показників в деклараціях з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.06.2013 року встановлено наступне.

Згідно рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2013р. становить 71 025 985, 00 грн. Водночас, на формування вказаних показників мало вплив здійснення операцій зі списання матеріалів згідно актів приймання виконаних робіт на об'єктах по формі КБ -2, і довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ -3 та згідно кошторису вартості робіт який є невід'ємною частиною договору; послуги сторонніх організацій (субпідрядні роботи); витрати на оплату праці, амортизація виробничих основних засобів, суми внесків на соціальні заходи (з основної заробітної плати працівників), на підставі договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт (послуг), актів списання матеріалів, рахунків бухгалтерського обліку 311, 90, 631, 685, 28, 13, 661, 65 та інших документів. Перевіркою відображених показників у рядку 05.1 встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на суму 8 905 712, 54 грн., в т.ч за ІІІ кв.2011р. в сумі 8 905 712,54 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Авто-Док» (код 37178205).

Водночас, відповідно до рядку 10.1 декларацій з податку на додану вартість «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської дiяльностi платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року встановлено зазначення вказаних показників на суму ПДВ 25 943 117 грн. Вказані показники було сформовано позивачем за результатами здійснення операцій з придбання матеріалів, будівельно-монтажних робіт (субпідряд сторонніх організацій), оренди приміщень (складу) оренда (експлуатація машин та механізмів).

Проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року у загальній сумі 25 943 117, 00 грн. на підставі договорів купівлі-продажу, банківських виписок, актів виконаних робіт, рахунків-фактури, податкових накладних реєстрів отриманих податкових накладних, декларації з податку на додану вартість, регістри бухгалтерського обліку по рахунках: 311, 631, 6443, 901 встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської дiяльностi платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» на загальну суму 1 782 779, 18 грн., в т.ч.: в липні 2011р. на суму 1 535 810, 03 грн., серпень 2011р. на суму 184 143, 20 грн., листопад 2011р. на суму 61 189, 27 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Авто-Док» (код 37178205).

Під час проведення перевірки податковим органом було надано ТОВ «Реал» лист від 16.09.2013 р. № 3864 щодо надання пояснень та копій документів по взаєморозрахункам з ТОВ «Компанія «Авто-Док» (код 37178205).

На вказаний лист ТОВ «Реал» надано відповідь від 27.09.2013 № 258, якою повідомило податковий орган про неможливість надання вказаних вище первинних документів, через вилучення їх протоколом обшуку СВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.08.2011 року.

Відповідачем, з метою підтвердження зазначеного надіслано до ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листи-запити від 23.08.2013 № 748 та від 16.09.2013р. № 860 щодо підтвердження вилучення документів по вищевказаних підприємствах та надання для проведення перевірки копій первинних документів або забезпечення доступу до перевірки документів.

Як вбачається з акту перевірки, станом на дату складання акту перевірки відповідь не отримано, а первинні документи не досліджувалися.

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача оригіналів первинних документів по взаємовідносинах з його контрагентом, податковим органом зроблено висновок про віднесення до складу валових витрат з податку на прибутку та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, що не підтверджені відповідним первинними документами.

З приводу встановлених під час розгляду справи обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

При цьому, згідно п. 85.9 ст. 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

У зв'язку із не вчиненням податковим органом вказаних вище дій, суд вважає недоведеним відповідачем факт відсутності належних документів, які дають позивачу право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, які підлягали перевірці.

За вказаних обставин, судом не беруться до уваги вказані вище листи податкового органу від 23.08.2013 № 748 та від 16.09.2013р. № 860, надіслані до ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, оскільки висновки відповідача зроблені без отримання відповіді на них.

Одночасно, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача в акті перевірки на складену головним державним податковим ревізором-інспектором відділу організації роботи боротьби з відмиванням доходів довідку № 50/16-10/19133181 від 01.10.2013 року, відповідно до якої ОСОБА_1 надав пояснення, яким підтвердив, що в середині 2011 року зареєстрував ТОВ «Компанія «Авто-Док» за винагороду, усвідомлючи, що вказане підприємство реєструється без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, з огляду на наступне.

Позивач, посилаючись на реальність здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компанія «Авто-Док» надав суду копію договору поставки від 01.06.2011 року № 1-А та додані до нього копії специфікацій №1, 2, 3, накладних № 13/7-1, № 13/7-2, № 13/7-3 від 13.07.2011 року, № 2207 від 22.07.2011 року, № 1907 від 19.07.2011 року, рахунку фактури № 2207 від 22.07.2011 року, № 1907 від 19.07.2011 року, податкових накладних № 287, № 286 від 19.08.2011 року, № 244 від 17.11.2011 року, банківських виписок.

З наданих документів, вбачається, що вони від імені ТОВ «Компанія «Авто-Док» підписані директором ОСОБА_2

Окрім цього, згідно даних пошуку ЄДР (http://irc.gov.ua/) керівником ТОВ «Компанія «Авто-Док» з 08.10.2012 року є ОСОБА_3, в той час як ОСОБА_1 числиться заступником директора з 20.05.2011 року.

Суд зазначає, що відповідні пояснення вказаних вище осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3), які б спростовували підписання наданих позивачем письмових документів відсутні.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст укладених між позивачем та вказаним контрагентам угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Окрім цього, суд зазначає, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та формувати витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Судом також не беруться до уваги посилання відповідача на віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 636, 68 грн. не підтвердженої податковою накладною, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, вказані висновки зроблено на підставі АІС «Податковий блок» системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

У той же час, як зазначалося вище, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ч. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді чи в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання, що податковим органом обставини включення вказаної вище податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних не перевірялися, а підставою проведення перевірки позивача не є виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, а відтак відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1 636, 68 грн. відповідачем не доведено.

Інших доказів, щодо завищення податкового кредиту у сумі 1 636, 68 податковим органом не надано.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення ТОВ «РЕАЛ» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 280 072, 80 грн. (основний платіж - 2 233 721, 02 грн., штрафні (фінансові) санкції - 46 351, 78 грн.) та з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 228 473, 97 грн. (основний платіж - 1 782 779, 18 грн., штрафні (фінансові) санкції - 445 694, 79 грн.) було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0004842201, № 0004832201 підлягають скасуванню.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві 30 жовтня 2013 року № 0004842201, № 0004832201.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень, 20 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко