Ухвала

від 03.03.2015 по справі 826/3575/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ К/800/56922/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Олендера І.Я

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Новак А.І.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року

у справі № 826/3575/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «РЕАЛ») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «РЕАЛ», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «РЕАЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2013 року № 1118/26-51-22-01-191333181.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135; пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.138.8. ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток в розмірі 2 233 720,88 грн. та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року на загальну суму - 1 782 779,18 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, з урахуванням заперечень на акт перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 05.12.2013 року № 0004842201, яким ТОВ «РЕАЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 280 072,80 грн. (за основним платежем - 2 233 721,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 351,78 грн.) та № 0004832201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 228 473,97 грн. (за основним платежем - 1 782 779,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 445 694,79 грн.).

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Реал» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року задекларовано податок на прибуток в сумі 869 597 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 233 721,00 грн.

За період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року ТОВ «РЕАЛ» задекларовано валові витрати в сумі 56 593 230,00 грн. та за період з 01.04.2011 по 30.06.2013 витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у сумі 74 200 372,00 грн. Вибірковою перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат (витрат) за вказаний вище період встановлено їх завищення на загальну суму 8 905 712,54 грн., зокрема, за ІІІ квартал 2011 року.

За період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року ТОВ «РЕАЛ» задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 25 795 950,00 грн. Водночас, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення на загальну суму 1 782 779,18 грн.

Згідно акту перевірки, ДПІ за результатами достовірності відображення показників в деклараціях з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.06.2013 встановлено наступне.

Згідно рядка 05.1 декларацій з податку на прибуток «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2011 по 30.06.2013 становить 71 025 985,00 грн. Водночас, на формування вказаних показників мало вплив здійснення операцій зі списання матеріалів згідно актів приймання виконаних робіт на об'єктах по формі КБ -2, і довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ -3 та згідно кошторису вартості робіт який є невід'ємною частиною договору; послуги сторонніх організацій (субпідрядні роботи); витрати на оплату праці, амортизація виробничих основних засобів, суми внесків на соціальні заходи (з основної заробітної плати працівників), на підставі договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт (послуг), актів списання матеріалів, рахунків бухгалтерського обліку 311, 90, 631, 685, 28, 13, 661, 65 та інших документів. Перевіркою відображених показників у рядку 05.1 встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на суму 8 905 712,54 грн., в т.ч за ІІІ кв.2011р. в сумі 8 905 712,54 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Авто-Док» (код 37178205).

Відповідно до рядка 10.1 декларацій з податку на додану вартість «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської дiяльностi платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року встановлено зазначення вказаних показників на суму ПДВ 25 943 117,00 грн. Вказані показники було сформовано позивачем за результатами здійснення операцій з придбання матеріалів, будівельно-монтажних робіт (субпідряд сторонніх організацій), оренди приміщень (складу) оренда (експлуатація машин та механізмів).

Проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника з 01.07.2010 по 30.06.2013 у загальній сумі 25943117,00 грн. на підставі договорів купівлі-продажу, банківських виписок, актів виконаних робіт, рахунків-фактури, податкових накладних реєстрів отриманих податкових накладних, декларації з податку на додану вартість, регістри бухгалтерського обліку по рахунках: 311, 631, 6443, 901 встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської дiяльностi платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» на загальну суму 1 782 779,18 грн, в т.ч.: в липні 2011 року на суму 1 535 810,03 грн, серпень 2011 року на суму 184 143,20 грн, листопад 2011 року на суму 61 189,27 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Авто-Док».

З матеріалів справи вбачається лист ДПІ від 16.09.2013 року № 3864 до ТОВ «РЕАЛ» щодо надання пояснень та копій документів по взаєморозрахункам з ТОВ «Компанія «Авто-Док».

Згідно відповіді ТОВ «РЕАЛ» від 27.09.2013 року № 258, позивач повідомив ДПІ про неможливість надання вищевказаних первинних документів, через вилучення їх протоколом обшуку СВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.08.2011 року.

В свою чергу ДПІ надіслано до ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листи-запити № 748 від 23.08.2013 та № 860 від 16.09.2013 щодо підтвердження вилучення документів по вищевказаних підприємствах та надання для проведення перевірки копій первинних документів або забезпечення доступу до перевірки документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на дату складання акту перевірки відповідь з ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідачем не отримано, первинні документи не досліджувалися.

Таким чином, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, став висновок ДПІ про безпідставне віднесення ТОВ «РЕАЛ» до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами правовідносин з ТОВ «Компанія «Авто-Док» через відсутність документального підтвердження зазначених витрат, та про заниження позивачем податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року.

Відповідно до вимог п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно п. 85.9 ст. 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Однак, у зв'язку із не вчиненням ДПІ вищевказаних дій, суди дійшли вірного висновку, що відповідачем не доведено відсутність у позивача належних документів, які дають ТОВ «РЕАЛ» право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, які підлягали перевірці.

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність здійснення фінансово-господарських відносин ТОВ «РЕАЛ» з ТОВ «Компанія «Авто-Док» (за договором поставки від 01.06.2011 року № 1-А) підтверджується наявними в матеріалах справи, специфікаціями, видатковими накладними, рахунками фактури, податковими накладними, банківськими виписками, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов І.Я. Олендер