Постанова

від 23.04.2014 по справі 826/4462/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2014 року 17:48 № 826/4462/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача Шелеста І.В., Леончика В.М., відповідача Вдовенка К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ріелті»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2014 року № 0005132205, № 0005122205, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 квітня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Ріелті» (далі ТОВ «Буд-Ріелті», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2014 року № 0005132205, № 0005122205, прийнятих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесені податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» з контрагентами, зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїм контрагентом платник податку декларував з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Позивач вказує на те, що ним під час проведення перевірки були надані первинні документи, що підтверджують формування податкового кредиту та здійснення платником податку витрат, про що перевіряючим зазначено в акті перевірки.

Разом з тим, контролюючим органом не було надано оцінки та проігноровано фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з контрагентом та зроблено упереджені висновки щодо порушень податкового та іншого законодавства з боку підприємства.

На переконання позивача, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання.

Як наслідок, позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки базуються на припущеннях та неналежних доказах, посилання в ньому на порушення вимог діючого законодавства безпідставне та неправомірне, фактичне виконання господарських зобов`язань між ТОВ «Буд-Ріелті» та його контрагентом (ТОВ «Альта-Ком») підтверджено всіма необхідними первинними документами, а тому, на переконання позивача, твердження контролюючого органу про відсутність у платника податків при укладенні договорів та здійсненні господарських операцій з контрагентом господарської мети суперечить чинному законодавству України та є безпідставним.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що враховуючи висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» з контрагентами та враховуючи норми законодавчих актів, документи по взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв`язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та відсутні підстави для включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток вартості виконаних робіт/наданих послуг, оформлених як виконаних/наданих вказаним вище контрагентом.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Ріелті» (ідентифікаційний код юридичної особи 34820862) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.01.2007 р. за № 10741050003022736 (Виписка з ЄДРЮОФОП серії ААВ № 597732). Вказане товариство розташоване за адресою: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 71.

ТОВ «Буд-Ріелті» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.01.2007 р. за № 27919 та на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 200046107 від 11.05.2012 р. ТОВ «Буд-Ріелті» є платником податку на додану вартість з 27.06.2007 р. (індивідуальний податковий номер 348208626597).

В період з 06.03.2014 р. по 13.03.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ріелті» (код за ЄДРПОУ 34820862) в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком» (код ЄДРПОУ 38204618) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт № 832/26-59-22-05/34820862 від 20.03.2014 р. (далі Акт № 832/26-59-22-05/34820862).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 208 036 грн., в т.ч. за 2012 рік на суму 163 708 грн., за 2013 рік на суму 44 328 грн.;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 168 811 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2012 року 19 997 грн., грудень 2012 року 109 930 грн., лютий 2013 року 19 995 грн., березень 2013 року 18 889 грн., що призвело до порушення п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 168 811 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2012 року 19 997 грн., грудень 2012 року 109 930 грн., лютий 2013 року 19 995 грн., березень 2013 року 18 889 грн.

24 березня 2014 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 832/26-59-22-05/34820862.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 31 березня 2014 року № 2686/10/26-59-22-05, висновки, викладені в акті № 832/26-59-22-05/34820862 залишено без змін.

31 березня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 832/26-59-22-05/34820862, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005132205, яким згідно з підпунктами 54.3.1, 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами і доповненнями визначено суму грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 260 045 грн., з якої сума грошового зобов`язання за основним платежем складає 208 036 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52 009 грн.

31 березня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 832/26-59-22-05/34820862, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005122205, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 1, 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 211 014 грн., з якої сума грошового зобов`язання за основним платежем складає 168 811 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 42 203 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ріелті», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі Положення № 88), Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 12.06.1996 р. за № 293/1318 (далі Інструкція № 99).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від`ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов`язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов`язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Статтею 201 ПК України визначено форму, порядок, зміст, призначення податкової накладної.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи підтверджено, що між В/ч НОМЕР_1 (Замовник) та ТОВ «Буд-Ріелті» (Підрядник, Виконавець) були укладені договори надання послуг на поточний ремонт гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Світла, 6/про закупівлю послуг з поточного ремонту № 609/12 від 19.11.2012 р./№ № 641/12, 642/12 від 05.12.2012 р., умовами яких було виконання позивачем послуг з поточного ремонту гуртожитку/електрокабеля по АДРЕСА_1 та спортивно-оздоровчого комплексу Окремої комендатури охорони та забезпечення.

На виконання вказаних договорів, сторонами були виписані та підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт.

Також, між В/ч НОМЕР_2 (Замовник) та ТОВ «Буд-Ріелті» (Виконавець) були укладені договори про надання послуг № № 208-12, 209-12 від 11.12.2012 р., № № 172-12, 171-12 від 06.11.2012 р., умовами яких було надання позивачем послуг з поточного ремонту: будівлі КПП, будівлі Типографії, даху будівлі КПП, даху будівлі Типографії за адресою: м. Київ, вул. Народна, 54-а.

На виконання вказаних договорів, сторонами були виписані та підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт.

Також, між ПАТ «Інформаційні комп`ютерні системи» (Замовник) та ТОВ «Буд-Ріелті» (Підрядник) був укладений договір підряду № 01-08/2012 від 01.08.2012 р., умовами якого було виконання позивачем робіт по капітальному ремонту на об`єкті: будівля та експериментальний корпус вузла зв`язку в м. Києві по вул. Солом`янській, 13.

Окрім цього, між Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (Замовник) та ТОВ «Буд-Ріелті» (Підрядник) був укладений договір на проведення робіт з капітального ремонту частини приміщень адмінбудівлі Держспецзв`язку за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 13 № 49-3-13 від 22.02.2013 р., умовами якого було проведення робіт з капітального ремонту частини приміщень адмінбудівлі Держспецзв`язку за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 13.

Беручи на себе зобов`язання по наданню/виконанню послуг/робіт по вищевказаним договорам, ТОВ «Буд-Ріелті» (Замовник) з ТОВ «Альта-Ком» (Виконавець) уклав договори підряду № 3 від 15.11.2012 р. та № 1 від 05.02.2013 р., умовами яких було виконання Виконавцем ремонтно-будівельних робіт.

На виконання вказаних договорів, контрагентом позивача були виписані податкові накладні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при перевірці позивача був використаний акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» (код за ЄДРПОУ 38204618) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 16.08.2012 р. по 31.05.2013 р.» від 01.10.2013 р. № 1084/26-59-22-01/38204618 (далі Акт № 1084/26-59-22-01/38204618).

З дослідженого в судовому засіданні Акту № 1084/26-59-22-01/38204618 вбачається, що при проведенні перевірки була використана інформація комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві: АІС «Податковий блок» та встановлено, що відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Альта-Ком» були: директор: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ; головний бухгалтер: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .

ТОВ «Альта-Ком» зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10741020000042601 від 09.06.2012 р.

ТОВ «Альта-Ком» має стан 28: триває проц-ра прип-ня (направлені заперечення органу ДПС).

Службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 11.03.2013 р. № 976/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Альта-Ком» (код за ЄДРПОУ 38204618), в якому зазначено акт незнаходження від 04.03.2013 р.

Також, службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.04.2013 р. № 1624/ДПІ/0710/3 надано висновок та копію пояснення посадових осіб до діяльності підприємства, яке віднесено до категорії «ризикові», щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

У Акті № 1084/26-59-22-01/ НОМЕР_4 йдеться, що ТОВ «Альта-Ком» порушено ст. 93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями) та ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені), а саме, за юридичною адресою ТОВ «Альта-Ком» відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості, а отже, підтвердити правомірність формування податкових зобов`язань та податкового кредиту не являється можливим.

Також, в Акті № 1084/26-59-22-01/38204618 вказано на існування Вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 р. про засудження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України і якому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

Беручи до уваги висновки Акту № 1084/26-59-22-01/38204618, відповідач у своєму акті № 832/26-59-22-05/34820862 дійшов висновку, що угоди, укладені між платником податків та його контрагентом не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язань перед позивачем, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Як наслідок, контролюючий орган під час перевірки для підтвердження даних податкового обліку взяв до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

З приводу встановлених під час розгляду справи фактів суд зазначає, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючими органами для забезпечення їх діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України контролюючими органами використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, використання контролюючим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, а також інформації, викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб`єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Окрім цього, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В той же час з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити реальність господарської операції, виходячи з наступного.

З метою з`ясування факту здійснення господарської операції необхідно з`ясувати зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів, супроводженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

Саме такої правової позиції притримується Вищий адміністративний суд України, що вбачається зі змісту листа від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та листа № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» (далі Лист від 02.06.2011 р.).

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р., дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Отже, з досліджених в судовому засіданні первинних документів та матеріалів перевірки контрагента позивача, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентом, який не виконує свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Відповідно абзацу одинадцятого ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого п. 2.1 Положення № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що в ТОВ «Буд-Ріелті» відсутні об`єкти оподаткування по операціях з виконання робіт/надання послуг ТОВ «Альта-Ком» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.

Також, під час розгляду справи судом досліджені докази, а саме: договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для формування витрат та нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконаних робіт/наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що роботи/послуги не були виконані/надані саме цим контрагентом (ТОВ «Альта-Ком»).

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб`єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Також, судом оцінений направлений Шевченківським районним судом м. Києва на судовий запит вирок від 02.09.2013 р. у справі № 761/19615/13-к, з відміткою про набрання останнім законної сили.

Вказаним вироком угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджено; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України і призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки вказаний вище вирок стосується ОСОБА_1 , який був відповідальним (директор та головний бухгалтер в одній особі) за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Альта-Ком» (контрагент позивача) та якого було засуджено за ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, карається штрафом від п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), суд приходить до висновку, що вчинені позивачем господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2014 року № 0005132205, № 0005122205 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об`єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв`язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384,80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ріелті» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Ріелті» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.04.2014 р.