Постанова

від 23.04.2014 по справі 816/893/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/893/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - Смольника С.С.,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000472202/201 від 13.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 90662,50 грн, у тому числі за основним платежем - 72530 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18132,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пунктів 198.1 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку із формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоліана" (надалі - ТОВ "Лоліана"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказаний контрагент на момент здійснення господарської операції був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, мав статус платника ПДВ, господарські операції з останнім оформлено належними документами та мали реальний характер.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що враховуючи висновки акту ДПІ у Печерському районі в м. Києві від 08.08.2013 № 733/26-55-22-01/38148323 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лоліана» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 по 30.06.2013», встановлено, що угоди, укладені позивачем та ТОВ «Лоліана» за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 носять безтоварний характер, а податковий кредит сформовано неправомірно, на підставі податкових накладних, які не відповідають статті 201 Податкового кодексу України, оскільки в графі «Місцезнаходження юридичної особи-продавця» вказано адресу, за якою підприємство відсутнє /т.2, а.с. 77-78/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" зареєстроване як юридична особа 26.10.2011, ідентифікаційний код 37895752, має статус платника податку на додану вартість з 04.04.2012 / т.1, а.с.13,14/.

У період з 16.01.2014 по 22.01.2014 головним державним ревізором-інспектором Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Гардашем Р.В. проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Швей Спец Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лоліана"(код 38148323) за період з 01.01.2012 по 30.04.2013, за результатами якої складено акт від 28.01.2014 № 251/16-03-22-02-12/37895752 / т. 1, а.с. 28-40/.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 72530 грн, у тому числі: грудень 2012 року - 11260 грн, за січень 2013 року - 4229 грн, за лютий 2013 року - 5302 грн, за березень 2013 року - 8712 грн та за квітень 2013 року - 43027 грн.

Висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України зроблено на підставі даних акту ДПІ у Печерському районі в м. Києві від 08.08.2013 № 733/26-55-22-01/38148323 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лоліана» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 по 30.06.2013», яким встановлено, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за відповідний період з огляду на відсутність інформації про наявні у ТОВ «Лоліана» складські приміщення, наявність автомобільного транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також перевіряючим Кременчуцької ОДПІ встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Лоліана» позивачу, не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки в графі «Місцезнаходження юридичної особи-продавця» вказано адресу, за якою підприємство відсутнє. Крім того, звернуто увагу на відсутність у ТОВ «Лоліана» ліцензії на право здійснення будівельної діяльності, що була необхідна для виконання ремонтних робіт по заміні системи опалення на об'єкті позивача, а також на те, що фізичною особою ОСОБА_4, яким здійснювалося транспортування товару від ТОВ «Лоліана» до позивача, не подано декларації про доходи за 2012 рік, тобто, не отримано доходів, а відтак фактично транспортування не відбулось.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000472202/201 від 13.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 90662,50 грн, у тому числі за основним платежем - 72530 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18132,50 грн. /т.1, а.с. 26/.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0000472202/201 від 13.02.2014, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності .

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності позивача є : 14.12. виробництво робочого одягу /т. 2, а.с. 19/.

03.12.2012 позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоліана» договір поставки № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Лоліана» (постачальник) зобов'язується передати в погоджені строки покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору. Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на складі постачальника /т.1, а.с. 45-47/.

В ході виконання договору ТОВ «Лоліана» видано позивачу податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, згідно з якими здійснено поставку товару (рукавички, чоботи гумові, черевики, застібки, комп'ютерні вишивки, тканини, резинки , стрічки, синтепон, нитки для пошиву, пряжки, ґудзики, блискавки, шнур, тощо) на загальну суму 372 668 грн. 85 коп., в тому числі ПДВ - 62111 грн 48 коп./т.1, а.с. 48-83/.

ТОВ «Лоліана» на момент укладення договору та видачі податкових накладних було зареєстроване як юридична особа, та платник ПДВ (згідно матеріалів перевірки від 28.01.2014 свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Лоліана» від 01.10.2012 № 200069525 анульоване 26.07.2013 ) /т 2, а.с. 100/.

Факт транспортування товару від ТОВ «Лоліана» до позивача підтверджено товарно-транспортними накладними, згідно яких перевезення здійснено фізичною особою ОСОБА_4 із пункту навантаження м. Кременчук, вул. Профспілкова, 5 до пункту розвантаження м. Кременчук, вул. Молодіжна 1/2 (місцезнаходження позивача), а також документами незалежного перевізника ПП «Нічний експрес» (вантажні декларації) /т.1, а.с. 84-96/. Знаходження складу ТОВ «Лоліана» за адресою м. Кременчук, вул.. Профспілкова, 5, вбачається із договору оренди складського приміщення від 01.10.2012, акту прийому-передачі майна від 01.10.2012 /т.2, а.с. 116-118/.

Перевезення товару фізичною особою ОСОБА_4 здійснювалося на підставі укладеного із позивачем договору № 2 від 03.05.2012 про надання послуг з організації перевезення вантажів по території України /т.1, а.с. 179-184/, виконання якого оформлено документами, копії яких надано позивачем суду /т.1, а.с. 185-202/.

Товар отримувався ОСОБА_5 за довіреностями, видача яких підтверджується витягом із Журналу реєстрації довіреностей /т.2, а.с. 32-33/.

Оплата товару здійснена готівкою, про що свідчать наявні у справі копії квитанції до прибуткових касових ордерів /т.1, а.с. 97-109/.

Товари, отримані від ТОВ «Лоліана», були оприбутковані позивачем на складі, а в подальшому використані у виробництві для пошиття спецодягу на продаж, що підтверджується довідкою про рух товарів на складі, калькуляціями прямих матеріальних витрат, договорами поставки, видатковими накладними, згідно яких здійснено продаж одягу /т.2, а.с. 34-41, т.1, а.с. 227-239/.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Лоліана» на підставі договору поставки № 1 від 03.12.2012 мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України .

Посилання відповідача на висновки акту ДПІ у Печерському районі в м. Києві від 08.08.2013 № 733/26-55-22-01/38148323 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лоліана» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 по 30.06.2013», суд оцінює критично. Вказаним актом зафіксовано лише факт неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Лоліана» із іншими платниками податків, перевірка первинних та інших бухгалтерських документів зазначеного товариства не здійснювалася, а відтак такий акт не може бути належним та достовірним доказом факту не підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Лоліана» та позивача.

Суд вважає безпідставними також доводи відповідача про те, що податкові накладні, виписані ТОВ «Лоліана» позивачу, не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки в графі «Місцезнаходження юридичної особи-продавця» вказано адресу, за якою підприємство відсутнє. Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості про місцезнаходження юридичної особи підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно частини 1 статті 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Лоліана» вбачається, що місцезнаходження товариства м. Київ, пров. Бастіонний, 5 /т.2, а.с. 100/. Відповідне місцезнаходження було зазначено у податкових накладних, вписаних ТОВ «Лоліана» позивачу. Таким чином, порушення в оформленні податкових накладних ТОВ «Лоліана» відсутні.

Твердження в акті перевірки про те, що фактично транспортування товару від ТОВ «Лоліана» до позивача не здійснювалося у зв'язку з тим, що водієм ОСОБА_4 не подано декларації про доходи за 2012 рік, а отже, не отримано доходи, суд вважає необґрунтованими, оскільки із наявних у справі документів вбачається, що ТОВ «Швей Спец Сервіс» нараховувалися та виплачувалися ОСОБА_4 кошти згідно договору, про що товариством подавалася відповідна податкова звітність /т.1, а.с. 197 - 202, 221 - 226/.

Судом встановлено, що позивачем, крім договору поставки № 1 від 03.12.2012, було укладено із ТОВ «Лоліана» також договір про виконання робіт № 18 від 01.04.2013, за умовами якого ТОВ «Лоліана» (виконавець) зобов'язувався за завданням позивача (замовник) протягом 30 днів виконати ремонтні роботи по заміні системи опалення, а замовник зобов'язувався оплатити роботи /т.1, а.с. 110 - 114/.

В ході виконання договору № 18 від 01.04.2013 ТОВ «Лоліана» видало позивачу податкові накладні щодо виконання ремонтних робіт на загальну суму 62 514 грн 50 коп., в тому числі ПДВ - 10 419 грн 08 коп./т.1, а.с. 115-116/.

Із актів приймання виконаних робіт № 1 від 12.04.2013 та № 2 від 30.04.2013 вбачається, що ремонтні роботи здійснювалися у швейній майстерні за адресою м. Кременчук, вул.. Молодіжна,1/2 /т.1, а.с. 126-129, 144- 149/.

Згідно пояснень представника позивача зазначене приміщення орендується позивачем у ТОВ «Спліт» на підставі договору найму (оренди) № 2 від 01.06.2012.

За умовами наведеного договору, копія якого наявна у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спліт» (орендодавець) зобов'язується передати позивачу (орендарю) у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування, що визначене у договорі, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1.1. договору). Адреса будинку, у якому знаходиться приміщення, що орендується: Полтавська область, вул. Молодіжна, будинок 1/2. Загальна площа приміщення, що орендується 239,8 кв.м (п.1.2., 1.3 договору). При цьому відповідно до пункту 4.1. договору строк оренди приміщення, що орендується, складає 3 (три) роки з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом передання - приймання /т.2, а.с. 120-125/.

Статтею 793 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладання спірного договору) визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню .

Статтею 794 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладання спірного договору) передбачена державна реєстрація договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, якщо такий договір укладений на строк не менше ніж на три роки.

Відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним .

Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Зважаючи на те, договір найму (оренди) № 2 від 01.06.2012 року укладено позивачем і ТОВ «Спліт» на строк 3 роки, однак договір нотаріально не посвідчено та не зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства, він є нікчемним, а відтак не створює юридичних наслідків, зокрема, і щодо надання права позивачу на формування податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні послуг із ремонту орендованого приміщення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковий кредит з податку на додану вартість позивача у розмірі 10 419,08 грн за результатами господарської операції із ТОВ «Лоліана» на підставі договору № 18 від 01.04.2013 сформовано з порушенням вимог статті 198 Податкового кодексу України.

Отже, висновок перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним в частині 10 419 грн 08 коп., в іншій частині 62 110 грн 92 коп. (72 530 - 10 419,08) не ґрунтується на положеннях Податкового кодексу України та достовірно встановлених обставинах, натомість спростовується дослідженими судом матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення-рішення № 0000472202/201 від 13.02.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 90 662,5 грн, в тому числі за основним платежем 72 530 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 132,5 грн., є необґрунтованим в частині визначення основного платежу в розмірі 62 110 грн 92 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15 527 грн 73 коп. (62 110,92 х 25%), тому в цій частині позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Податкове повідомлення-рішення № 0000472202/201 від 13.02.2013 в частині визначення основного платежу з ПДВ в розмірі 10 419,08 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 604,77 (10 419,08 х 25%) є правомірним, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи на те, що розмір судового збору за подання вказаного позову складає 1827 грн (1,5 розміру мінімальної заробітної плати), при цьому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на суму 77 638,65 грн (62 110,92 + 15 527,73) із загальної суми позовних вимог 90 662,50 грн., то сума судового збору відповідно до задоволеної частини вимог складає 1564 ,55 грн. Таким чином, позивач має нести витрати із судового збору пропорційно відхиленій частині позовних вимог в розмірі 262,45 грн. (1827 - 1564,55).

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір згідно платіжного доручення № 718 від 28.02.2014 в розмірі 906,63 грн, то відповідно відсутня необхідність у стягненні із позивача судового збору, натомість зайво сплачена сума складає 644,18 грн (906,63 - 262,45), яка відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0000472202/201 від 13.02.2014, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77 638 грн 65 коп. (сімдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім гривень шістдесят п'ять копійок), в тому числі, за основним платежем - 62 110 грн 92 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 527 грн 73 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" (ідентифікаційний код 37895752) судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 718 від 28.02.2014, у розмірі 644 грн. 18 коп. (шістсот сорок чотири гривні вісімнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол