Ухвала

від 17.04.2014 по справі 2а-5074/10/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 р. Справа № 8619/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В.В., Рибачука А.І.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» до державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» до державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Рівне № 0003022342/0 та № 0003032342/0 від 22 вересня 2010 року; № 0003022342/1 та № 0003032342/1 від 18 жовтня 2010 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що всі господарські операції підтверджені відповідними первинними документами, що були надані у ході перевірки представникам податкового органу. Також зазначено, що ТзОВ "Вентиляція Плюс", прийнявши роботи від ПП "Юнісеф", отримала від останнього належним чином оформлені податкові накладні, а тому мало всі підстави для віднесення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог не надано суду первинних документів, які могли б підтвердити здійснення ним господарських операцій з ПП "Юнісеф" та використання у власній господарській діяльності придбаних у вказаного контрагента робіт. Також зазначено, що здійснення позивачем господарських операцій з ПП "Юнісеф" припадає на період, в якому встановлено відсутність у засновників ПП "Юнісеф" намірів створення вказаного суб'єкта господарювання з метою реального виконання взятих на себе зобов'язань.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що вироком Рівненського міського суду від 25 травня 2010 року не підтверджено протиправності діянь посадових осіб ТзОВ «Вентиляція Плюс», як і не підтверджено того, що у лютому та вересні 2008 року операції між ТзОВ «Вентиляція Плюс» та ПП «Юнісеф» фактично не проводилися.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що з 08 вересня 2010 року по 10 вересня 2010 року працівниками ДПІ в м. Рівне було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляція Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП "Тек" Транс Експо Регіон", ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП "Парітет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Гроуп" за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої оформлено акт № 1372/23-100/33618796 від 14 вересня 2010 року.

Проведеною перевіркою виявлено порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 44532,00 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 35625,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ в м. Рівне винесено податкові повідомлення-рішення № 0003022342/0 від 22 вересня 2010 року, № 0003022342/1 від 18 жовтня 2010 року, якими позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств 66798,00 грн., в тому числі 44532,00 грн. за основним платежем та 22266,00 грн. штрафних санкцій та № 0003032342/0 від 22 вересня 2010 року, № 0003032342/1 від 18 жовтня 2010 року, якими позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 53438,00 грн., в тому числі 35625,00 грн. за основним платежем та 17813,00 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з рішенням ДПІ в м. Рівне, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. п. 5.2.1 п. 5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до положень закріплених у абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, між ПП "Юнісеф" та ТзОВ "Вентиляція Плюс" згідно договору №11/1 від 25 серпня 2008 року за період, що перевірявся податковим органом підписано Акт виконаних робіт від 29 лютого 2008 року на суму 86654,84 грн., в т.ч. ПДВ - 14442,47грн.; Акт виконаних робіт від 30 вересня 2008 року на суму 127097,10 грн., в т.ч. ПДВ - 21182,85 грн.

Окрім того, ПП "Юнісеф" для позивача видано податкові накладні № 25 від 29 лютого 2008 року на суму 86654,84 грн., в т.ч. ПДВ - 14442,47 грн.; № 227 від 30 вересня 2008 року на суму 127097,10 грн., в т.ч. ПДВ - 21182,85 грн.

На підставі вказаних первинних документів позивачем включено до складу валових витрат витрати за результатами господарських відносин з ПП "Юнісеф" в сумі 178126,62 грн., в т.ч. за І квартал 2008 року на суму 72212,37 грн. та за ІІІ квартал 2008 року на суму 105914,25 грн. Також позивачем на підставі вищевказаних накладних, віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 35625,00 грн. в наступних періодах, тобто в лютому 2008 року на суму 14442,47 грн. та вересні 2008 року на суму 21182,85 грн.

Відповідно до даних акту перевірки, вказані первинні документи по господарських відносинах з ПП "Юнісеф" підписані ОСОБА_5 та відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області у кримінальній справі № 1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, засновників ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП "Тек" Транс Експо Регіон", ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП "Парітет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Гроуп" засуджено за створення і придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі. Вказаним вироком Рівненського міського суду Рівненської області встановлено неможливість реального виконання зобов'язань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом одного календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у вказаного суб'єкта господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, а також використання вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і ПП "Юнісеф", для конвертації безготівкових коштів в готівку.

Окрім того, з вказаного вироку Рівненського міського суду Рівненської області також вбачається, що ПП "Юнісеф" спершу було створено з метою провадження господарської діяльності, проте у листопаді 2007 року було придбано особами, засудженими вказаним вироком за фіктивне підприємництво. Тоді ж на посаду директора вказаного підприємства було призначено ОСОБА_5 За період з 01 січня 2008 року по 20 листопада 2008 року на розрахункові рахунки ПП «Юнісеф» з метою конвертації у готівку незаконно надійшли, начебто як оплата за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги від різних суб'єктів підприємницької діяльності, грошові кошти в сумі 34786827, 00 грн.

Таким чином, здійснення позивачем господарських операцій з ПП "Юнісеф" припадає на період, в якому встановлено відсутність у засновників ПП "Юнісеф" намірів створення вказаного суб'єкта господарювання з метою реального виконання взятих на себе зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем включено до складу валових витрат витрати по операціях з ПП "Юнісеф" у І та ІІІ кварталах 2008 року, а податковий кредит позивача за лютий та вересень 2008 року сформовано на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Юнісеф".

В той же час, сама по собі наявність у позивача податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами закріплена у п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року. Відповідно до п. 2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. А відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 ст. 2 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Окрім того, відповідно до ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне № 0003022342/0 та № 0003032342/0 від 22 вересня 2010 року; № 0003022342/1 та № 0003032342/1 від 18 жовтня 2010 року - відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція Плюс» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року в справі № 2а-5074/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А.І. Рибачук

В. В. Клюба