Ухвала

від 28.04.2014 по справі 2а-0370/688/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 р. Справа № 876/12269/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

з участю представника позивача: Полячука О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі за позовом Турійського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю у сумі 5 344,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підлягають поверненню суми допомоги виплачені відповідачу як безробітному у зв'язку із прихованням факту зайнятості та отримання доходів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Турійського районного центру зайнятості (44800, Волинська область, смт. Турійськ, вулиця Луцька, 22, ідентифікаційний код 20124046) незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 5 344,22 грн. (п'ять тисяч триста сорок чотири грн. 22 коп.).

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що з його боку не було жодного умисного приховування відомостей, які мають значення для центру зайнятості, або ж їх перекручення.

У ході апеляційного розгляду представник позивача Полячук О.Ю. надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт трудових відносин під час перебування відповідача на обліку у Турійському районному центрі є обставиною, що впливає на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, а не повідомлення такою особою про такі обставини тягне наслідки, передбачені статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 07 грудня 2009 року відповідач звернувся до Турійського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Як слідує з персональної картки на підставі повідомлених даних відповідачу надано статус безробітного з 07 грудня 2009 року.

У зв'язку із набуттям статусу безробітного на підставі наказу Турійського районного центру зайнятості від 07 грудня 2009 року № НТ091207 з 07 грудня 2009 року по 01 грудня 2010 року відповідачу було призначено допомогу по безробіттю.

Наказом від 16 квітня 2010 року № НТ100416 відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю з 12 квітня 2010 року відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням безробітного за направленням Державної служби зайнятості.

За час перебування на обліку в Турійському районному центрі зайнятості відповідачем призначено та виплачено допомогу по безробіттю: за грудень 2009 року у сумі 1115,80 грн.; за січень 2010 року у сумі - 1383,60 грн.; за лютий 2010 року - 1249,71 грн.; за березень 2010 року - 1183,89 грн.; за квітень 2010 року - 411,22 грн., що в загальному становить 5344,22 грн. та підтверджується розрахунком загальної ціни позову.

Разом з цим, актом від 12 жовтня 2010 року № 81 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» було встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на обліку у Турійському районному центрі зайнятості з 07 грудня 2009 року по 12 квітня 2010 року, одночасно перебував у трудових відносинах з відділом освіти Турійської районної державної адміністрації у період з 01 вересня 2009 року по 31 травня 2010 року. 31 травня 2010 року був звільнений відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Дані обставини підтверджуються копіями наказів №169-ОС від 31 серпня 2009 року «Про призначення вчителів по сумісництву закладів освіти» та № 56/1-ОС від 17 травня 2010 року «Про звільнення сумісників в навчальних закладах».

На основі акту від 12 жовтня 2010 року № 81 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивачем видано наказ № НТ101014 про повернення відповідачем коштів за період з 07 грудня 2009 року по 12 квітня 2010 року та 15 жовтня 2010 року за № 1217/05-9 відповідачу була надіслана претензія з метою повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, від отримання якої відповідач відмовився. Однак у добровільному порядку кошти не були повернуті.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно ч. 4 ст. 2 цього ж Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами забезпечення є допомога по безробіттю.

Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, визначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Згідно з пунктами 6-9 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Однак всупереч вищенаведеного колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 при реєстрації в центрі зайнятості подав неправдиві дані, в наслідок чого безпідставно отримав допомогу по безробіттю, а претензію за № 1217/05-9 про повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю не виконав.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі №2а/0370/688/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

С.М. Кузьмич