Рішення

від 28.04.2014 по справі 910/3304/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3304/14 28.04.14

За позовомКолективного підприємства «Лікар Айболіт» Міжнародного благодійного дитячого фонду «Світоч» до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» в особі Лівобережного центру продажу СК «Нова» простягнення 23 760,27 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Бучацький О.А. - представник від відповідача Басараб В.О. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Колективне підприємство «Лікар Айболіт» Міжнародного благодійного дитячого фонду «Світоч» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Нова») про стягнення 23 760,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 768 про надання медичної допомоги стоматологічною установою від 10.07.2007 в частині здійснення розрахунків за надані протягом 29.01.2012 - 30.04.2012 послуги, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 18 535,50 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 397,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/3304/14 та призначено розгляд справи на 10.04.2014.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові суми, що належать відповідачеві в розмірі заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а судом не встановлено, існування обставин, які в розумінні ст. 66 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, заява позивача задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 28.04.2014.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 28.04.2014, з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив, а також підтримав заявлене клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, про яке зазначено у відзиві на позовну заяву, поданому 25.04.2014.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» (замовник), та Колективним підприємством «Лікар Айболіт» Міжнародного благодійного дитячого фонду «Світоч» (виконавець) укладено договір № 768 про надання медичної допомоги стоматологічною установою (надалі - Договір), яким регулюються відносини по наданню виконавцем замовнику медичних послуг застрахованим особам (клієнтам) замовника. Під медичними послугами розуміються наступні види послуг: хірургічна стоматологічна допомога; терапевтична стоматологічна допомога.

Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання медичних послуг клієнтам відповідно до умов даного договору згідно ліцензії на право здійснення медичних послуг (додаток № 2) та прейскуранту на запропоновані послуги (додаток 1). Обсяг медичних послуг, що надаються виконавцем узгоджується із замовником згідно порядку, визначеного в розділі 4 даного Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

За змістом ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до п. 3.1 Договору вартість обумовлених видів медичних послуг визначається прейскурантом виконавця, погодженим із замовником (додаток № 2).

Згідно з п.п. 4.1 - 4.2 Договору оплата послуг замовником здійснюється на підставі рахунку виконавця, наданого замовнику. Після надання послуг застрахованим особам (клієнтам), виконавець оформляє із зазначенням кожної послуги для кожного клієнта Акт виконаних робіт (зразок наведено у додатку № 3 до даного договору). На підставі актів виконаних робіт за звітний місяць, виконавцем оформлюється рахунок і надається замовнику протягом п'яти банківських днів після закінчення звітного місяця, але не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним періодом (не більше 2 місяців).

Пунктами 4.3 - 4.4 Договору передбачено, що оплата замовником рахунку здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту одержання від виконавця рахунку й актів виконаних робіт. Всі розрахунки між замовником і виконавцем ведуться у національній валюті України.

В пункті 3.2 Договору встановлено обов'язок замовника здійснювати оплату за надані виконавцем медичні послуги у порядку зазначеному в розділі 4 даного Договору.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Протягом січня - квітня 2012 позивачем за надані медичні послуги були сформовані рахунки № 6 від 29.01.2012 на суму 2 587,50 грн., № 24 від 26.02.2012 на суму 3 757,50 грн., № 44 від 25.03.2012 на суму 6 642,00 грн., №72 від 29.04.2012 на суму 5 548,50 грн. Загальна сума наведених рахунків складає 18 535,50 грн.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що вказані рахунки були надіслані відповідачу у вересні 2012 року та отримані останнім 24.09.2012 . Факт отримання спірних рахунків у вересні 2012 року відповідачем не заперечується, про що вказано у поданому суду відзиві на позовну заяву. Доказів виставлення (надсилання) відповідачу відповідних рахунків раніше вересня 2012 року позивачем не подано.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 4.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг за спірними рахунками настав 03.10.2014 (сім банківських днів від дати отримання рахунків).

Однак, в порушення умов Договору та наведених вище положень законодавства відповідач оплату за надані послуги не здійснив, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 18 535,50 грн.

Судом враховується, що з боку позивача мало місце прострочення кредитора, оскільки відповідні рахунки були виставлені відповідачу з порушенням встановленого п. 4.2 Договору строку. Однак, в розумінні положень ст. 613 Цивільного кодексу України прострочення кредитора не є підставою для звільнення боржника від виконання свого обов'язку (в даному випадку - оплати за надані послуги), а може лише виступати підставою для відстрочення виконання боржником свого обов'язку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач, серед іншого, зазначає, що строк укладеного між сторонами Договору закінчився 31.12.2009, а тому послуги були надані поза межами дії Договору.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008. Дія даного Договору вважається автоматично продовжено на наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії, жодною із сторін не було направлено на адресу іншої сторони письмове повідомлення про припинення дії даного договору.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів направлення однією із сторін Договору повідомлення про припинення його дії в порядку п. 11.1 Договору, суд дійшов висновку, що даний Договір після 31.12.2008 неодноразово пролонгувався та був чинним протягом 2012 року, що спростовує наведені у відзиві доводи відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 18 535,50 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 397,77 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін .

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлену до стягнення суму пені позивач нараховує на суму, визначену в кожному із виставлених за спірний період рахунків окремо, а датами початку нарахування пені відповідачем визначено дати відповідних рахунків.

В той же час, судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати заборгованості за всіма спірними рахунками мало місце з 04.10.2012 .

Таким чином, у визначений позивачем період (за який нараховано суму пені) з боку відповідача не було допущено прострочення виконання зобов'язань за Договором, а відтак нарахування пені у визначений позивачем період є безпідставним.

Враховуючи викладене, вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 397,77 грн. задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (в тому числі витрати на послуги адвоката у розмірі 2 000,00 грн.) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Колективного підприємства «Лікар Айболіт» Міжнародного благодійного дитячого фонду «Світоч» (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 16, корпус Б, ідентифікаційний код 24737585) заборгованість у розмірі 18 535 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 1 698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 74 коп. та витрати по сплаті за послуги адвоката у розмірі 1 859 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.04.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова