Рішення

від 29.04.2014 по справі 913/890/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 квітня 2014 року Справа № 913/890/14

Провадження №3/913/890/14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Перевальськ Луганської області

до відповідача Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про стягнення 12 619 грн. 79 коп.

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Степаненко Ю.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт серія № НОМЕР_2 виданий Перевальським РВ УМВС України в Луганській області 25.12.1995;

від відповідача - Новохацька О.В. , довіреність № 1/01-2802 від 16.04.2014;

від 3-ї особи - Вандишева Ю.В. , довіреність №15-26/7 від 03.01.2014,

в с т а н о в и в:

Суть спору : Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) заборгованості в розмірі 9600,00 грн., пені - 1756,80 грн., штрафу - 672,00 грн., інфляційні витрати - 182,40 грн. та 3% річних - 175,96 грн. відповідно до договору поставки поліграфічної продукції № 22/05 від 07.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору поставки № 22/05 від 07.08.2013 позивач здійснив поставку відповідачу товару на суму 9600,00 грн., відповідач отримав товар, але зобов'язання по оплаті вказаного товару не виконав у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 9600,00 грн. Крім того, за порушення строків оплати товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню - 1756,80 грн., штраф - 672,00 грн., інфляційні витрати - 182,40 грн. та 3% річних - 175,96 грн.

В судовому засіданні позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач повідомляє суд про сплату відповідачем основної заборгованості в розмірі 9600,00 грн., а також збільшує інфляційні витрати та 3% річних, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача пеню - 1756,80 грн., штраф - 672,00 грн., інфляційні витрати - 403,20 грн. та 3% річних - 187,79 грн.

Відповідна заява за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог, яка розглянута судом та прийнята до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Відзивом №1/06-2799 від 16.04.2014 на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнає посилаючись на відсутність в діях відповідача вини, оскільки фінансові зобов'язання в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Луганській області взято 08.08.2013 року. 08.08.2013 Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області надане платіжне доручення №154. До кінця 2013 року вказане платіжне доручення оплачено не було з причин обмеженості фінансового ресурсу, у зв'язку з чим станом на 01.01.2014 зареєстрована кредиторська заборгованість у сумі 9600,00 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2014 до участі в справі залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - третя особа).

Представником третьої особи було надано письмові пояснення, відповідно до яких третя особа зазначає, що усі кошти направлялись тільки на соціальні виплати. Оплата платіжних доручень за незахищеними статтями видатків здійснюється після забезпечення в повному обсязі оплати захищених видатків в межах наявного підкріплення субрахунку ЄКР на відповідні цілі. На даний час головним управлінням було отримано підкріплення з ЄКР та здійснено оплату за платіжним дорученням відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

07.08.2013 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 22/05 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за поліграфічну продукцію за встановленими цінами згідно накладної на поставку продукції, якщо у покупця не буде претензій щодо поставки (а.с. 12).

Відповідно до п. 1.2 договору покупець проводить розрахунок платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання продукції.

Згідно п. 2.1 договору сторони дійшли згоди, що сума договору становить 9600,00 грн.

На виконання умов договору на підставі видаткової накладної № 263 від 07.08.2013 відповідачу було передано товар загальною вартістю 9600,00 грн. (а.с. 14).

Товар був отриманий відповідачем належним чином, без заперечень, що підтверджується підписом уповноваженої особи за довіреністю №41 від 07.08.2013 (а.с. 15).

Відповідач вчасно не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача за договором на момент звернення з позовом складає 9600,00 грн.

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За невиконання умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 1756,80 грн. та штраф у сумі 672,00 грн.

Крім того, за невиконання умов договору на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 187,79 грн. та інфляційні витрати у сумі 403,20 грн., що підтверджено відповідним розрахунком позивача у матеріалах справи.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар, а відповідач не здійснив оплату поставленого товару у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 9600,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Після пред'явлення позову до господарського суду відповідач перерахував позивачеві заборгованість за поставлений товар в розмірі 9600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №129 від 10.04.2014 на суму 9600,00 грн. наявним у матеріалах справи.

Таким чином, в частині сплаченої суми боргу в розмірі 9600,00 грн. провадження у справі слід припинити на підставі пункту 1 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд частково погоджується з запереченнями відповідача на позовну заяву з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлені строки було подано до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області пакет документів по сплаті позивачу наданих за договорами послуг.

В підтвердження того, що відповідачем дійсно були зареєстровані юридичні та фінансові зобов'язання за договором, свідчать пояснення третьої особи та надані документи відповідача з відмітками про реєстрацію та взяття на облік відповідних зобов'язань.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені в розмірі 1756,80 грн. та штрафу в розмірі 672,00 грн. у зв'язку з тим, що не вбачає вини відповідача у порушенні зобов'язання після внесення відповідних сум до реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів та зазначає, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стосовно стягнення 3% та інфляційних витрат річних суд зазначає наступне.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За невиконання умов договору на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% у сумі 187,79 грн. та інфляційні витрати у сумі 403,20 грн.

Перевіривши розрахунок заявлених сум 3% річних та інфляційних витрат суд дійшов висновку, що позивачем 3% річних та інфляційні витрати нараховані вірно та є обґрунтовано заявленими.

Суд не приймає заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В частині відмовлених позовних вимог, судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, ч. 1-1 ст. 80, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації, 91005, м. Луганськ, вул. Рислянда, 2а, код 02141791, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 91005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, 3% річних в розмірі 187 грн. 79 коп. (сто вісімдесят сім гривень 79 коп.), інфляційні витрати в розмірі 403 грн. 20 коп. (чотириста три гривні 20 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1475 грн. 38 коп. (одна тисяча чотириста сімдесят п'ять гривень 38 коп.), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення боргу у сумі 9600 грн. 00 коп. (дев'ять тисяч шістсот гривень 00 копійок) провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2014.

Суддя А.В. Секірський