Постанова

від 18.06.2014 по справі 913/890/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.06.2014 справа №913/890/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойки О.В. при секретарі Романовій А.О. від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився; від третьої особи:не з'явився; розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 29.04.2014 року у справі№ 913/890/14 (суддя Секірський Ю.В.) за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ до відповідачаДепартаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Луганськ простягнення 12 619 грн. 79 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2014 році Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ про стягнення 12 619 грн. 79 коп., з яких: 9 600 грн. 00 коп. - борг, 1 756 грн. 80 коп. - пеня, 672 грн. 00 коп. - штраф, 182 грн. 40 коп. - інфляційні, 175 грн. 96 коп. - 3% річних.

Ухвалою від 17.04.14 року господарський суд Луганської області за клопотанням відповідача, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Луганськ.

До винесення рішення по справі позивач надав заяву від 29.04.2014 р. і остаточно просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 756 грн. 80 коп., штраф у розмірі 672 грн. 00 коп., інфляційні в розмірі 403 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 187 грн. 79 коп., яка прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.04.2014 р. позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ до Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ про стягнення 12 619 грн. 79 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ 3% річних у розмірі 187 грн. 79 коп., інфляційні у розмірі 403 грн. 20 коп. В частині стягнення боргу в розмірі 9 600 грн. 00 коп. провадження у справі припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згодна, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України та неповним з»ясуванням обставин справи. Тому вона звернулася з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 29.04.2014 року скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 187 грн. 79 коп. та інфляційних у розмірі 403 грн. 20 коп.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін та третьої особи до судового засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення 03.06.14р. та 04.06.14р. уповноваженим особам підприємства та державної установи ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 28.05.2014р. Третя особа просила суд розглянути справу за відсутності представника третьої особи, яке судовою колегією розглянуто та задоволено. Представники сторін про причини неявки суд не повідомили. Сторони своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 28.05.2014 р. не була визнана обов'язковою, а тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам та третій особі по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/890/14.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2013 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (постачальник) та Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації (покупець) був укладений договір поставки поліграфічної продукції № 22/05, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов»язався прийняти та сплатити за поліграфічну продукцію за встановленими цінами згідно накладної на поставку продукції, якщо у покупця не буде претензій щодо поставки.

Відповідно до п. 1.2 договору, покупець проводить розрахунок платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання продукції.

Згідно з п. 2.1 договору, сторони дійшли згоди, що сума договору становить 9600 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється у 5-денний термін з моменту заяви покупця за адресою: м. Луганськ, вул. Рислянда, 2а.

Відповідно до п. 5.3 договору, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У п.6.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання (07 серпня) та діє до 31 грудня 2013 року.

На виконання умов договору поставки поліграфічної продукції 07.08.2013 року позивач за накладною № 263 від 07.08.2013 р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 9 600 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис ОСОБА_5 та довіреність №41 від 07.08.2013 р., видана відповідачем на ім'я ОСОБА_5 на отримання поліграфічної продукції на суму 9 600 грн. 00 коп.

Відповідач свої зобов»язання по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином та залишилась несплачена сума в розмірі 9 600 грн. 00 коп., що також підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим печатками підприємства та установи.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ основного боргу в розмірі 9 600 грн. 00 коп., пені в розмірі1 756 грн. 80 коп., штрафу в розмірі 672 грн. 00 коп., інфляційних в розмірі 403 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 187 грн. 79 коп. (з урахуванням заяви від 29.04.2014 р.)

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, за накладною № 263 від 07.08.2013 р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 9 600 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте відповідач, у передбачені умовами договору строки, не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі.

Після пред»явлення позову до господарського суду Луганської області відповідачем була здійснена оплата за поставлений позивачем товар за договором поставки поліграфічної продукції № 22/05 від 07.08.2013 року на суму в розмірі 9 600 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №129 від 10.04.2014 р. на суму 9 600 грн. 00 коп.

Тому за таких підстав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 9 600 грн. 00 коп. на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмета спору.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 187 грн. 79 коп. та інфляційні у сумі 403 грн. 20 коп. за період прострочення боржником виконання його договірного грошового зобов»язання з 07.08.2013 року по 16.04.2014 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Крім того, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п. 3.1, 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року).

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 07.08.2013 року по 16.04.2014 року, вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення цієї частини позовних вимог у повному обсязі з урахуванням того, що оплата за отриманий товар за договором поставки поліграфічної продукції № 22/05 від 07.08.2013 року була проведена та одержана банком 17.04.2014 р. та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 187 грн. 79 коп.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволені у повному обсязі позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, за період вересень 2013 року - березень 2014 року в розмірі 403 грн. 20 коп.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 5.3 договору за загальний період прострочки з 21.08.2013 року по 20.02.2014 року в розмірі 1 756 грн. 80 коп. та 7% штрафу в розмірі 672 грн. 00 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3 договору, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності відповідачем вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, що підтверджується належними та допустимими засобами доказування в порядку норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України взяття на облік в Головному управлінні державної казначейської служби України в Луганській області договору №22/05 від 07.08.2013 р. та фінансових зобов»язань, що випливають з вказаного договору.

За таких підстав, господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 756 грн. 80 коп. та 7% штрафу в розмірі 672 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ до Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ та стягнуто з Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ 3% річних в сумі 187 грн. 79 коп., інфляційні в сумі 403 грн. 20 коп. з відмовою у стягненні пені в розмірі 1 756 грн. 80 коп. та 7% штрафу в розмірі 672 грн. 00 коп. й припиненням провадження у справі вимог про стягнення боргу в розмірі 9 600 грн. 00 коп. на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи скаржника щодо відсутності бюджетного асигнування як причини невиконання відповідачем його договірного зобов»язання, оскільки це не є підставою для звільнення винної особи від відповідальності за прострочку виконання грошового зобов»язання, передбачену вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі №11/446, яка є обов»язкова для застосування судами України в силу приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 29.04.2014 року по справі № 913/890/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 29.04.2014 р. у справі № 913/890/14 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 29.04.2014 р. у справі № 913/890/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 6 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4- 3 особі;

5 - ДАГС;

6- ГС Луг. обл.

Довгалюк К.Г.