Рішення

від 28.04.2014 по справі 913/789/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

28 квітня 2014 року Справа № 913/789/14

Провадження № 29/913/789/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСКАНЦ», м. Луганськ

про стягнення 8 984 грн. 76 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.

секретар судового засідання Рубан І.Є.

у засіданні брали участь:

від позивача - повноважний представник у судове засідання не прибув;

від відповідача - Куліков О.С. , представник за довіреністю № 8 від 17.04.2014, паспорт НОМЕР_1, видан 25.05.2004 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: 20.03.2014 (дата штемпелю на поштовому конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ» (далі - ТОВ «ДЕМІС КАНЦ», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом від 18.03.2014 вих.№ 18-03/14 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСКАНЦ» (далі -ТОВ «БІЗНЕСКАНЦ», відповідача у справі) про стягнення з останнього 8 984 грн. 76 коп., з яких:

- 7 918 грн. 39 коп. - заборгованість за договором № ДК-1122/13 від 01.08.2013;

- 210 грн. 94 коп. - пеня за період прострочки оплати з 07.10.2013 по 18.03.2014;

- 855 грн. 43 коп. - 25 % річних згідно пункту 5.2 договору за вказаний період прострочки.

Позивач посилаючись на норми статей 509, 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору № ДК-1122/13 від 01.08.2013 щодо повної оплати отриманого товару за видатковими накладними залученими до матеріалів справи.

Позивач з невідомих причин не забезпечив участь повноважного представника у судові засідання, ухвала суду про порушення провадження у справі була вручена за двома адресам 31.03.2014 та 03.04.2014, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою про вручення уповноваженій особі позивача.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Так, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядалася судом неодноразово, тому суд керуючись правилами статті 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСКАНЦ» (далі - ТОВ «БІЗНЕСКАНЦ») відповідач у справі, надав відзив на позов від 28.04.2014 № 9, в якому повідомляє про сплату заборгованості у сумі 3 700,00 грн. за платіжним дорученням № 129 від 25.04.2014 та визнає позовні вимоги позивача частково, а саме: 4 218,39 грн. - основний борг, 210,94 грн. - пені, 855,43 грн. - 25 % річних.

На обґрунтування своїх доводів відповідач надав копії документів на підтвердження правового статусу та оригінал платіжного доручення від 25.04.2014 № 129 на суму 3 700,00 грн., які залучені до матеріалів.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами у справі доказів, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника відповідача у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» як Постачальником (позивач у справі) та ТОВ «БІЗНЕСКАНЦ» як Покупцем (відповідач у справі) був укладений договір поставки № ДК-1122/13, згідно умов пункту 1.1 якого позивач зобов'язався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність відповідачу товар, у визначеній кількості, відповідної якості за узгодженою ціною, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплати його на умовах, визначених в цьому договорі (а.с.10-12).

Кількість та асортимент товару, який поставляється, зазначається у накладній, на підставі замовлення відповідача, яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару, який поставляється (пункт 1.2 договору).

Загальна кількість товару, який підлягає постачанню за цим договором, визначається кількістю за всіма поставками, здійсненими згідно з оформленими накладним (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна на товар, який поставляється за цим договором, є договірною та зазначається в накладній на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 2.5 договору відповідач здійснює оплату товару на умовах відстрочки платежу:

- за форматний і факсівний папір протягом 14 календарних днів;

- за канцелярські товари протягом 30 календарних днів;

- за пакувальні матеріали і скотч протягом 7 календарних днів.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013.

Так позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8 268 грн. 39 коп. за видатковими накладними:

- № 93000009600 від 23.09.2013 на суму 73,96 грн. (а.с.13);

- № 93000009598 від 23.09.2013 на суму 414,96 грн. (а.с.15);

- № 93000009599 від 23.09.2013 на суму 94,00 грн. (а.с.17);

- № 93000009832 від 27.09.2013 на суму 568,10 грн. (а.с.19);

- № 93000009833 від 27.09.2013 на суму 7 000,01 грн. (а.с.21);

- № 93000009831 від 27.09.2013 на суму 117,36 грн. (а.с.23).

Від відповідача у справі товар отримував повноважний представник ТОВ «БІЗНЕСКАНЦ» Стехіна Дар'я Сергіївна згідно з довіреностями № 23 від 22.09.2013 (а.с.25,26).

На підставі цих видаткових накладних позивачем оформлені податкові накладні:

- № 5564 від 23.09.2013 на суму 73,96 коп. (а.с.14);

- № 5562 від 23.09.2013 на суму 414,96 грн. (а.с.16);

- № 5563 від 23.09.2013 на суму 94,00 грн. (а.с.18);

- № 7099 від 27.09.2013 на суму 568,10 грн. (а.с.20);

- № 7100 від 27.09.2013 на суму 7 000,01 грн. (а.с.22);

- № 7098 від 27.09.2013 на суму 117,36 грн. (а.с.24);

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар за вказаними видатковими накладними у сумі 350,00 грн. за платіжним дорученням від 23.09.2013 № 104, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 7 918 грн. 39 коп.

Відповідач залишок заборгованості за отриманий товар не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.

Відповідач визнав позовні вимоги частково з підстав викладених вище у відзиві.

Під час судового розгляду справи відповідачем надані докази часткової сплати суми боргу за платіжними дорученнями № 104 від 23.09.2013 в сумі 350,00 грн. та № 129 від 25.04.2014 на суму 3 700,00 грн., оригінали яких залучені до матеріалів справи.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши подані сторонами у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Обставини даної справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору поставки № ДК-1122/13 від 01.08.2013, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу у сфері господарської діяльності і регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про купівлю - продаж та глав 19, 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) загальні положення про господарські зобов'язання та господарські договори.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У відповідності з правилами статей 4 3 , 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи доведено виконання позивачем зобов'язань за договором № ДК-1122/13 від 01.08.2013, на підставі якого заявлено позов, надано видаткові накладні на загальну суму 8 268,39 грн., які підписані представниками позивача у справі та відповідача у справі за довіреностями № 23 від 22.09.2013.

На підставі видаткових накладних позивачем оформлені податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи.

Претензій по поставці товару у відповідача немає.

Проте, відповідач порушив умови розрахунків за отриманий товар визначений у пункті 2.5 договору № ДК-1122/13 від 01.08.2013, сплатив лише за платіжним дорученням від 23.09.2014 № 104 суму 350,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 7 918 грн. 39 коп.

Відповідач 25.04.2014 після порушення провадження у даній справі (26.03.2014) перерахував частково заборгованість в сумі 3 700 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 129 від 25.04.2014, на якій є відмітка Луганського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» про оплату 25.04.2014.

Отже, в частині стягнення боргу в сумі 3 700 грн. 00 коп. предмет спору відсутній.

Підпунктом 1-1 пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 3 700 грн. 00 коп. слід припинити.

В решті заявленої суми боргу 4 218 грн. 39 коп. позовні вимоги заявлені обґрунтовано, визнані відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 5.2 договору, за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми за кожний день прострочки оплати, а також сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 25 % річних.

Позивачем на підставі пункту 5.2 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 210 грн. 94 коп. за прострочення оплати поставленого товару за видатковими накладними від 23.09.2013 за період з 07.10.2013 по 18.03.2014 та за видатковими накладними від 27.09.2013 за період з 11.10.2013 по 18.03.2014.

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені суд дійшов висновку, що позивачем пеня нарахована вірно з дотриманням норм діючого законодавства, тому пеня в заявленій сумі підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивач, керуючись вказаною нормою закону та пунктом 5.2. договору, заявив до стягнення 25 % річних у сумі 855 грн. 43 коп. за прострочення оплати поставленого товару за видатковими накладними від 23.09.2013 за період з 07.10.2013 по 18.03.2014 та за видатковими накладними від 27.09.2013 за період з 11.10.2013 по 18.03.2014.

Перевіркою судом розрахунку 25 % річних порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково в загальній сумі 5 284 грн. 76 коп.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 1 827 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 78, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСКАНЦ», вул. Тімірязєва, буд.3Г, офіс 17, м. Луганськ, 91021, ідентифікаційний код 38681218 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ», вул. Шовковична, буд.42-44, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 36295682, заборгованість у сумі 4 218 грн. 39 коп. , пеню в сумі 210 грн. 94 коп., та 25 % річних у сумі 855 грн. 43 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог про стягнення боргу в сумі 3 700 грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 05.05.2014.

Суддя Р.Є. Якушенко