Рішення

від 29.04.2014 по справі 913/1509/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 квітня 2014 року Справа № 913/1509/13

Провадження №3пд/913/401/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міск-Інвест», м. Луганськ

до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Оксфорд», м. Луганськ

про визнання договору недійсним

колегія у складі:

головуючий суддя Секірський А.В.

суддя Вінніков С.В.,

суддя Фонова О.С.

секретар судового засідання Степаненко Ю.В.

у засіданні брали участь:

від позивача - Леоненко Б.В., довіреність б/н від 01.10.2012;

від відповідача - Гончаров О.Г. , довіреність б/н від 17.02.2014.

Розпорядженням голови суду Іноземцевої Л.В. від 29.04.2014 по справі №913/1509/14 виключено зі складу колегії суддю Седляр О.О. та введено до складу колегії суддю Фонову О.С.

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міск-Інвест» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Оксфорд» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 01.03.2010 з моменту його укладення.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 01.03.2010 за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача, порушує його права та законні інтереси. Під час підписання спірного договору відповідачем було порушено законні права позивача та вимоги чинного законодавства України, а саме.

Предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно з додатком № 2 до цього договору у житловому будинку 25 по кварталу Молодьожний у м. Луганську, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим рішенням загальних зборів ОСББ «ЖК «Оксфорд» тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з чинним законодавством України об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може лише сприяти в отриманні житлово - комунальних та інших послуг, але не надавати такі послуги. Між тим, виходячи з додатку № 2 до договору, затвердженого протоколом № 4 від 31.10.2009, відповідач не просто самостійно надає цілий ряд послуг, а й встановлює для споживача тарифи на такі послуги. Позивач вважає, що відповідач не має законних підстав для самостійного надання споживачу послуг. Крім того, встановлені таким чином тарифи є незаконними, оскільки вони можуть бути встановлені лише органами місцевої влади.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботи та к повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.07.2013 у справі № 913/1509/13 за позовом ТОВ «Міск-Інвест» до ОСББ «ЖК «Оксфорд» про визнання договору недійсним позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій від 01.03.2010, укладений між сторонами, з моменту його укладення (а.с.65-67).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі № 913/1509/13 апеляційну скаргу ОСББ «ЖК «Оксфорд» на рішення господарського суду Луганської області від 24.07.2013 у справі № 913/1509/13 залишено без задоволення, зазначене рішення залишено без змін (а.с.96-98).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2014 у справі № 913/1509/13 задоволено касаційну скаргу ОСББ «ЖК «Оксфорд», постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 та рішення господарського суду Луганської області від 24.07.2013 скасовано, і справу № 913/1509/13 передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.133-138).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.02.2014 прийнято позовну заяву до розгляду (а.с.140).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав письмові пояснення від 29.04.2014, в яких зазначив наступне.

Договір, що є предметом спору, кардинально відрізняється від типового договору, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 141 від 27.08.2003, а його положення не відповідають та навіть суперечать положенням останнього, що полягає у наступному: у спірному договорі не зазначено адресу приміщень споживача, відсутня характеристика приміщень споживача, не зазначено площу приміщень споживача, не зазначено обладнання приміщень споживача, приміщення споживача не розділено на житлові та нежитлові, не зазначено кількість мешкаючих у приміщеннях споживача осіб, відсутній опис технічного стану приміщень, вичерпний перелік послуг у типовому договорі не співпадає з переліком послуг, що надаються відповідачем за спірним договором, згідно до п.20 спірного договору він є безстроковим, хоча за умовами типового договору такий договір діє протягом одного року.

Також позивач вважає, що спірний договір не відповідає вимогам Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок). Всупереч вимогам п.2 Порядку не було доведено до власника квартир, яким є позивач, розрахунку тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідач при укладенні договору не дотримався рішення Луганської міської ради № 127 від 12.05.2008 «Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій», і це рішення не було долучено до договору і не є його частиною. Всупереч вимогам п.3 Порядку відповідачем не було забезпечено прозорість визначення вартості усіх послуг. Відповідачем було проігноровано вимоги щодо розрахунку нормативних витрат, закріплені у Порядку, розрахунок таких витрат було здійснено не на підставі викладених у Положенні формул.

У додатку № 2 до договору зазначено, що розрахунок тарифів проведено з урахуванням мінімальних середньомісячних фактичних витрат на обслуговування житлового комплексу та загальної площі заселених квартир, але позивач не є власником жодної заселеної квартири, наслідком чого є безпідставність застосування до нього розрахунку для заселених квартир. Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 затверджено Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який складається з 22-х позицій, тоді як в Додатку № 2 до договору зазначено лише 13 позицій.

Виходячи з переліку прав споживача при порушенні умов надання послуг, закріплених Законом, договором прямо порушуються норми Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки закріплені у ньому права споживача звужені, чим порушуються його законні права та інтереси і норми діючого законодавства, оскільки визначені Законом права не можуть бути якимось чином зменшено на підставі договору.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові пояснення від 25.03.2014, від 29.04.2014, в яких послався на наступне.

Доводи позивача зводяться до договірного спору стосовно розміру і порядку визначення вартості послуг, якості і кількості послуг, та строку дії договору, проте ці обставини не можуть бути належною підставою визначення спірного договору неукладеним. Існують преюдиціальні факти, які підтверджують, що спірний договір було укладено та за ним були спожиті послуги і здійснена оплата цих послуг. Рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.2012 по справі № 27/5014/1503/2012, стягнуто з ТОВ «Міск-Інвест» на користь ОСББ «ЖК «Оксфорд» 249,86 грн. боргу та 210,43 грн. інфляційних витрат, також в рішенні зазначено, що позивач у судовому засіданні 10.07.2012 повідомив суд про часткове погашення відповідачем боргу та надав до матеріалів справи звіт про дебіторські та кредиторські операції по рахунку № 26000060301072 «Оксфорд» з 25.06.2012 по 25.06.2012, відповідно до якого всього було сплачено заборгованості 26 304,66 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили, не змінено, не скасовано і є чинним.

Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують, що сторони 01.03.2010 погодили всі істотні умови та уклали спірний договір, за яким були спожиті послуги і здійснена оплата цих послуг. Наводячи свої доводи позивач помиляється стосовно природи спірного договору та його правовідносин з відповідачем. Спірний договір є змішаним, а відповідач не є виконавцем житлово - комунальних послуг в розумінні ст.1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги». Відповідач є об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та діє на підставі Статуту, згідно положень п.1.1, 2.1,2.2 якого предметом діяльності відповідача є належне утримання будинку та прибудинкової території житлового комплексу, яким є багатоквартирний будинок № 25 на кварталі Молодьожний в м. Луганську та забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово - комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами. Відповідач також є балансоутримувачем, що підтверджується актом приймання - передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 18.02.2010 (а.с.83,84,85) і узгоджується з ч.1 ст.11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Позивач є власником житлових та нежитлових приміщень в житловому комплексі та членом ОСББ, що підтверджується протоколом загальних зборів ОСББ № 4 від 31.10.2009, з огляду на що сторони мають керуватися нормами, що регулюють правовідносини між об'єднанням та юридичною особою - членом цього об'єднання.

Згідно з ч.1 ст.16 зазначеного Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту шляхом скликання загальних зборів встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів. Ціна спірного договору була погоджена сторонами в розмірі, затвердженому рішенням загальних зборів ОСББ «ЖК «Оксфорд» (протокол № 4 від 31.10.2009) і визначена у Додатку № 2 до договору. З протоколу вбачається, що на загальних зборах був присутній представник ТОВ «Міск-Інвест» Черніков М.Є. Ця обставина підтверджує, що до відома позивача доводився розрахунок плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Проведення громадських слухань, рішення Луганської міської ради щодо тарифу і інші обставини, на які посилається позивач, стосуються правовідносин, що складаються безпосередньо між виконавцем житлово - комунальних послуг та споживачем і не мають відношення до правовідносин між ОСББ та його членом.

Щодо строку дії договору, 01.03.2014 на загальних зборах членів об'єднання (протокол № 14 від 01.03.2014) представником позивача Леоненко Б.В. було заявлено про бажання ТОВ «Міск-Інвест» укласти новий договір на 2014 рік. Ця пропозиція була прийнята та більшістю голосів членів об'єднання було прийняте рішення укласти такий договір. Але в подальшому позивач ніяких дій по укладенню договору не здійснив, у зв'язку з чим доводи позивача про те, що він не може укласти новий договір, у зв'язку з безстроковістю дії спірного договору, є безпідставними.

25.02.2014 до початку розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 01.03.2010 не укладеним.

Суд ухвалою від 15.04.2014 відмовив у задоволенні зазначеної заяви (а.с.193).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

01.03.2010 між ТОВ «Міск-Інвест», як споживачем, та ОСББ «ЖК «Оксфорд», як виконавцем, було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території згідно з додатком № 2 до цього договору у житловому будинку № 25 по кварталу Молодьожний у м. Луганську, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим рішенням загальних зборів ОСББ «ЖК «Оксфорд» тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (а.с.20-25).

Пунктом 2 договору визначено, що виконавець надає послуги, перелік та розмір щомісячної вартості яких узгоджений сторонами у додатку № 2 до цього договору.

Розмір щомісячної плати за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на дату укладення цього договору становить одна гривня сорок одна копійка за 1 кв.м. загальної площі квартири (п.3 договору).

Пунктом 5 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі за надані послуги вносяться споживачем не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 13 договору сторони визначили, що виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно із законодавством.

За змістом п.20 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє безстроково.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.01.2014 є посилання на те, що, зазначивши у своїх рішеннях, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, суди не з'ясували правову природу спірного договору та встановили його невідповідність умовам типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 № 141, у зв'язку з відсутністю істотних умов, передбачених цим типовим договором, не дослідивши відповідність умов спірного договору умовам типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2009 № 529.

Також зазначено, що суди обох інстанцій не дослідили обставин досягнення згоди між сторонами з усіх істотних умов договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, ступінь його виконання, хоча з'ясування таких обставин має суттєве значення у даній справі для визнання укладеним спірного договору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спірні відносини між позивачем та відповідачем щодо правових та організаційних засад створення та функціонування об'єднання власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку регулюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та спеціальними нормами Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» статут об'єднання має складатися відповідно до Типового статуту, який затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 № 141 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2003 за № 1155/8476.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

За приписами ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» управитель - це юридична особа, яка здійснює управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію.

Частинами 2,3 ст.12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що у разі якщо балансоутримувачем є об'єднання, рішення про форму управління приймається на загальних зборах кваліфікованою більшістю голосів.

У цьому випадку управління неподільним та загальним майном житлового комплексу об'єднання може здійснювати у формі:

управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання;

передачі всіх або частини функцій по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу юридичній особі за договором;

делегування визначених статутом повноважень по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу асоціації.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору (абз.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону).

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу(абз.13 ч.1 ст.1 зазначеного Закону).

Згідно абз.16 ч.1 ст.1 зазначеного Закону, утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Розділом 2 Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до пункту 11.1 цього Типового статуту, та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Завданням та предметом діяльності об'єднання є: належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання; забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово - комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Відповідно до пункту 2.3 Типового статуту об'єднання має право здійснювати необхідну господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Відповідач за приписами ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту має обов'язок безпосередньо або з дозволу власників шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб надавати послуги власникам приміщень з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу, забезпечувати належну його експлуатацію, якісне та своєчасне надання житлово - комунальних послуг, забезпечувати відповідні умови користування неподільним та загальним майном власника, а власник, в свою чергу, має брати участь у витратах на виконання зазначених робіт.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що виходячи з положень діючого законодавства та статуту відповідача, останній має право здійснювати діяльність, яка є предметом спірного договору, і його можна вважати виконавцем в розумінні ст.1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» стосовно майна, що перебуває на його балансі.

Суд не приймає посилання позивача на те, що спірний договір не відповідає Типовому договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, затвердженому наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 № 141, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, положенням якого і має відповідати спірний договір.

Дослідивши зміст спірного договору на предмет відповідності умовам Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, суд встановив наступне.

Пункт 10 спірного договору, яким визначені права споживача, містить 7 з 8-ми підпунктів, зазначених у Типовому договорі (крім п.п.7 - споживач має право на зменшення розміру плати за перевищення строків проведення ремонтно - профілактичних робіт та отримання компенсації за перевищення встановлених строків проведення аварійно - відбудовних робіт у розмірі, встановленому законодавством).

Пункт 11 спірного договору, яким визначено обов'язки споживача, містить 8 з 10-ти підпунктів, зазначених у Типовому договорі (крім п.п.5 -споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного внесення платежів сплачувати пеню у розмірі, встановленому законом/договором; та п.п.10 - поінформувати у десятиденний строк виконавця про втрату права на пільги).

Пункт 12 спірного договору щодо прав виконавця містить 4 з 5-ти підпунктів, зазначених у Типовому договорі (крім п.п.3 - виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом/договором), та містить один підпункт, не передбачений Типовим договором - п.п.3 - припинити у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги надання послуг по транзиту води та електропостачання.

Пункт 13 спірного договору, яким визначено обов'язки виконавця, містить всі 10 підпунктів, передбачених Типовим договором.

Що стосується відповідальності сторін, визначеної пунктами 14 та 15 спірного договору, пункт 14 щодо відповідальності споживача містить 2 з 3-х підпунктів (крім п.п.2 - споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені), а пункт 15 щодо відповідальності виконавця містить всі 4 передбачені Типовим договором підпункти.

Стосовно безстроковості дії договору, визначеній у п.20 спірного договору, Типовий договір не містить положення щодо конкретного строку дії (один рік, два і т.д.) договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тому сторони вільні на власний розсуд погодити дану умову.

Частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарських договорів на підставі типових договорів має здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу.

В разі укладення договору на підставі типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, вони лише мають право конкретизувати його умови.

Таким чином, судом встановлено, що умови спірного договору відповідають змісту типового договору з конкретизацією окремих умов сторонами.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту шляхом скликання загальних зборів встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна спірного договору була погоджена сторонами в розмірі, затвердженому рішенням загальних зборів ОСББ «ЖК «Оксфорд», оформленим протоколом № 4 від 31.10.2009 (а.с.48-49) і визначена у Додатку № 2 до договору (а.с.25). У Додатку № 2 до спірного договору зазначено, що тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 20.05.2009 № 529.

З протоколу № 4 від 31.10.2009 також вбачається, що на загальних зборах був присутній представник позивача Черніков Максим Євгенович (а.с.41), тобто позивачеві на момент укладення договору був відомий розрахунок плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що спірний договір не відповідає вимогам Порядку.

Суд не приймає посилання позивача на недотримання відповідачем структури, періодичності та строків надання послуг, незабезпечення прозорості визначення вартості послуг, оскільки позивачем не зазначено жодних конкретних фактів та доказів, які б підтверджували ці факти.

Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що додаток № 2 до спірного договору містить 13 з 22-х позицій, визначених Типовим переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, оскільки зменшення переліку надаваних послуг обумовлюється особливостями конкретних правовідносин і не суперечить вимогам діючого законодавства.

Крім того, слід зазначити, що суд не приймає посилання позивача на порушення відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу позову, оскільки за приписами зазначеного Закону він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. При цьому, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, за приписами пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

За вимогами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним за умови досягнення згоди щодо усіх його істотних умов, з обов'язковим погодженням предмету, ціни та строку його дії. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Недодержання сторонами обов'язку щодо погодження істотних умов договору відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України тягне за собою визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся), а не недійсним згідно зі ст.ст.215, 203 Цивільного кодексу України.

У п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами).

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення спірного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, тому даний договір є укладеним.

Підстави для визнання правочину недійсним визначені в ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст вказаної норми дозволяє зробити висновок про те, що для визнання правочину недійсним має значення недодержання сторонами вимог ЦК України в момент його вчинення, а не протягом його виконання.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що укладений між сторонами спірний договір фактично виконувався, що підтверджується, зокрема, наявним в матеріалах справи рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.2012 у справі № 27/5014/1503/2012 за позовом ОСББ «ЖК «Оксфорд» до ТОВ «Міск - Інвест» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій від 01.03.2010 у сумі 23010,13 грн. та 3% річних у сумі 210,43 грн., яким позов задоволено частково, і в тексті рішення зазначено «позивач у судовому засіданні 10.07.2012 повідомив суд про часткове погашення відповідачем боргу та надав до матеріалів справи звіт про дебіторські та кредиторські операції по рахунку № 26000060301072 «ОКСФОРД» з 25.06.2012 по 25.06.2012. Відповідно до цього звіту всього було сплачено заборгованості 26 304,66 грн., та як зазначив позивач, за даним позовом заборгованість сплачена у сумі 22 970,70 грн.» (а.с.178-181), копією зазначеного звіту щодо оплати послуг з утримання будинку та прибудинкових територій за січень - червень 2012 року згідно договору б/н від 01.03.2010 (а.с.182), та актом № 7 здавання - прийняття робіт (надання послуг), підписаним сторонами (а.с.40).

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що позивачем не доведено недійсності спірного договору, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім того, відповідачем було надано заяву про застосування строку позовної давності (а.с.145-150), обґрунтувавши її тим, що строк позовної давності стосовно визнання спірного договору недійсним, який укладений 01.03.2010, сплив 01.03.2013, а позовна заява отримана судом 31.05.2013, тобто через три місяці після спливу строку позовної давності.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, позовна давність не застосовується, тому суд відмовляє в задоволенні зазначеної заяви відповідача.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 05.05.2014.

Головуючий суддя А.В. Секірський

Суддя С.В. Вінніков

Суддя О.С. Фонова