Постанова

від 24.04.2014 по справі 820/4630/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 квітня 2014 р. № 820/4630/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Сімакова С.Г.,

представників відповідача - Губської В.В., Фоменко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "НОВА ПРОДЖЕКТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство "НОВА ПРОДЖЕКТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.03.2014 р. №0000392201 та №0000402201.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 425/20-30-22-01/36818394 від 12.02.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000392201 та №0000402201 від 03.03.2014 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ПП "НОВА ПРОДЖЕКТ" податкового кредиту та відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ «Оптима-Лайт», ТОВ «Навигатор Юг», ТОВ «Ел Сі Групп», ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Ерітаж».

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 425/20-30-22-01/36818394 від 12.02.2014 року та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, приватне підприємство "НОВА ПРОДЖЕКТ", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 36818394, місцезнаходження: вул. Університетська, буд. 9, кв. 60, м. Харків, 61003, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.47, 49, 50-51), перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість (т. 1 а.с. 48 ,52).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (код ЄДРПОУ 36818394) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 425/20-30-22-01/36818394 від 12.02.2014 року (т. 2 а.с. 10-38).

Згідно висновків акту перевірки ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» встановлено наступні порушення:

1) п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на прибуток у загальній сумі 118945 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 458 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 26017 грн., ІІІ квартал 2012 року на суму 47583 грн. та за ІV квартал 2012 року на суму 44887 грн.

2) пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ,п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у загальній сумі 131899 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на суму ПДВ 486 грн., за грудень 2010 року на суму 208 грн., за лютий 2011 року на суму ПДВ 5667 грн., за березень 2011 року на суму ПДВ 4196 грн., за квітень 2011 року на суму 163 грн., за травень 2011 року на суму 8333 грн., за травень 2012 року на суму 533 грн., за червень 2012 року на суму ПДВ 24246 грн., за липень 2012 року на суму 23333 грн., за серпень 2012 року на суму ПДВ 17062 грн., за вересень 2012 року на суму ПДВ 4922 грн., за жовтень 2012 року на суму 42750 грн.

3) п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України, в порушення якої ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» не надано до контролюючого органу фінансову звітність за 2012 рік по строку 09.02.2013 року.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені, зокрема, на підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 1/2201/36814845 від 02.01.2013 року ТОВ «Оптима-Лайт», акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі № 9791/15-2/37286307 ТОВ «Навигатор Юг», за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.

На підставі акту перевірки ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000402201 від 03.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 160285,00 грн., з яких за основним платежем 131899,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 28386,00 грн. (т. 1 а.с. 14);

№0000392201 від 03.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 148566,75 грн., з яких за основним платежем 118945,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 29621,75 грн. (т. 1 а.с. 13).

Суд зазначає, що предметом позову у даній справи є скасування податкових повідомлень - рішень, винесених внаслідок встановлених актом перевірки 1 та 2 порушень, з огляду на вказане суд розглядає справу в межах вказаних порушень, не виходячи за межі позовних вимог.

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом з матеріалів справи, розрахунку податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а також пояснень представника відповідача, головного державного ревізора-інспектора Фоменко М.М., встановлено, що в ході планової виїзної перевірки ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ «Оптима-Лайт» та ТОВ «Навигатор Юг» за перевіряємий період, а також з контрагентами: ТОВ «Ел Сі Групп», ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Ерітаж».

Так, відповідно до акту перевірки щодо взаємовідносин позивача з контрагентами: ТОВ «Ел Сі Групп», ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Ерітаж» зазначено, що згідно з даними Автоматизованої системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі вказаних контрагентів позивача встановлена наступна розбіжність по взаємовідносинам: з ТОВ «Ел Сі Групп» - за жовтень 2010 року на суму 486,11 грн., за грудень 2010 року на суму 208,12 грн., за травень 2011 року на суму 8333,33 грн., з ТОВ «Технобудальянс» - за лютий 2011 року на суму 5666,67 грн., ТОВ «Ерітаж» - за березень 2011 року на суму 3959,55 грн. Крім того, вказано, що зустрічну звірку з вищенаведеними підприємствами провести неможливо, у зв'язку з тим, що вони мають стан платника не «основний», а саме: стан « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; стан « 11» - припинено, але не взято до обліку. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що в ході проведення спірної перевірки відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних вище контрагентів позивача відповідачем досліджені не були.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість, у тому числі за жовтень 2010 року на суму 486 грн., за грудень 2010 року на суму 208 грн., за лютий 2011 року на суму 5667 грн., за березень 2011 року на суму 3960 грн., за травень 2011 року на суму 8333 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що в ході проведення спірної перевірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ел Сі Групп», з ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Ерітаж» були досліджені первинні документи (угоди, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості), на підставі яких, а також актів перевірок ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Технобудальянс» щодо нереальності здійснення ними фінансово-господарських операцій були встановлені зазначені вище порушення. Належних пояснень щодо невідображення в акті перевірки посилання на первинну документацію, а також акти перевірок контрагентів позивача представником відповідача в судовому засіданні надано не було.

Щодо посилання представника відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано (т. 2 а.с. 99-111).

При цьому, відповідно до пояснень представника відповідача, головного державного ревізора-інспектора Фоменко М.М., наданих в судовому засіданні, зазначено, що відповідачем було помилково донараховано позивачу податкове грошове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ел Сі Групп» за жовтень 2010 року на суму 486,11 грн. та за грудень 2010 року на суму 208,12 грн.

Суд зазначає, що відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм систематизованого викладу доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновок акту документальної перевірки складається з опису виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень, про що зазначено у п.6 Порядку.

Однак, в порушення вищевикладеного, в описовій частині акта перевірки № 425/20-30-22-01/36818394 від 12.02.2014 року не міститься чіткого та об'єктивного опису порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ел Сі Групп», з ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Ерітаж», на підставі якого було донараховано податок на додану вартість, у тому числі за жовтень 2010 року на суму 486 грн., за грудень 2010 року на суму 208 грн., за лютий 2011 року на суму 5667 грн., за березень 2011 року на суму 3960 грн., за травень 2011 року на суму 8333 грн., також відсутнє посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем під час проведення перевірки та в судовому засіданні не доведено порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Ел Сі Групп», з ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Ерітаж».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Оптима-Лайт» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Оптима-Лайт» (продавець) та ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (покупець) був укладений договір поставки № 010311/7 від 01.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 57-59).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Оптима-Лайт» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - лампи люмінесцентні 36L54, 18L54 Optima на загальну суму 2391,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 478 від 16.03.2011 року на загальну суму 1413,00 грн., в т.ч. ПДВ - 235,50 грн., № 805 від 22.04.2011 року на загальну суму 978,00 грн., в т.ч. ПДВ - 163,00 грн. та податковими накладними: № 83 від 16.03.2011 року на загальну суму 1413,00 грн., в т.ч. ПДВ - 235,50 грн., № 143 від 22.04.2011 року на загальну суму 978,00 грн., в т.ч. ПДВ - 163,00 грн. (т. 1 а.с. 60, 64, 71, 75).

Крім того, судом досліджено надані представником позивача сертифікати відповідності на поставлений ТОВ «Оптима-Лайт» товар - продукцію світлотехнічну т.м. Optima (т. 1 а.с. 53-56).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Оптима-Лайт», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 2 а.с. 72-82).

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Оптима-Лайт» (продавець) та ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (покупець) був укладений договір поставки № 130312/7 від 13.03.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 79-81).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Оптима-Лайт» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - світильники під металогалоген та світильники люмін. Optima на загальну суму 5372,78 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 1197 від 17.05.2012 року на загальну суму 3195,36 грн., в т.ч. ПДВ - 532,56 грн., № 1421 від 05.06.2012 року на загальну суму 1377,42 грн., в т.ч. ПДВ - 229,57 грн., № 1594 від 20.06.2012 року на загальну суму 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133,33 грн. та податковими накладними: № 140 від 17.05.2012 року на загальну суму 3195,36 грн., в т.ч. ПДВ - 532,56 грн., № 10 від 05.06.2012 року на загальну суму 1377,42 грн., в т.ч. ПДВ - 229,57 грн., № 124 від 20.06.2012 року на загальну суму 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133,33 грн. (т. 1 а.с. 83, 87, 91, 95, 97, 101).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Оптима-Лайт», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 2 а.с. 72-82).

Відповідно до умов вищезазначених договорів та пояснень представника позивача, транспортування придбаного товару здійснювалось за рахунок постачальника товару, а саме: ТОВ «Оптима-Лайт». Відповідно до товарно-транспортних накладних № 123 від 16.03.2011 року, № 142 від 22.04.2011 року, № 235 від 17.05.2012 року, № 260 від 05.06.2012 року, № 285 від 20.06.2012 року - замовник та вантажовідправник: ТОВ «Оптима-Лайт», вантажоодержувач: ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ», пункт навантаження - м. Харків вул. 1-ої Кінної армії, буд. 106, пункт розвантаження - м. Харків, вул. Університетська, 9, кв. 60 (т. 1 а.с. 62-63, 73-74, 75-76, 93-94, 99-100).

Придбаний товар було отримано директором ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» Зіпаловим Віталієм Миколайовичем на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 61, 72, 84, 92, 98). Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у перевіряємому періоді директором ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» дійсно був Зіпалов Віталій Миколайович.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Крім того, на виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Оптима-Лайт» були надіслані на адресу позивача відповідні замовлення на поставку продукції, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 128-132).

Як встановлено судом, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності за КВЕД ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» є, зокрема: 46.43 - оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення; 47.59 - роздрібна торгівля меблями, освітлюваним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (т. 1 а.с. 49).

Так, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «Оптима-Лайт» товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов наступних договорів:

- усний договір купівлі-продажу, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ТОВ «Будмен Інтер» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем були виписані рахунки-фактури: № 45 від 10.03.2011 року, № 47 від 17.03.2011 року, № 62 від 18.04.2011 року, відповідні видаткові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи. Позивачем було поставлено ТОВ «Будмен Інтер» товар, зокрема, лампи люмінесцентні Optima (т. 1 а.с. 65-69);

- усний договір купівлі-продажу, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ПП «Етра» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем був виписаний рахунок-фактура № 168 від 23.05.2012 року, відповідні видаткові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи. Позивачем було поставлено ПП «Етра» товар, зокрема, світильники Optima (т. 1 а.с. 102-104).

Таким чином, судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач використав придбаний у ТОВ «Оптима-Лайт» товар у власній господарській діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Навигатор Юг» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Навигатор Юг» (продавець) та ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (покупець) був укладений договір поставки № 0406-3 від 04.06.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 105-107).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Навигатор Юг» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - лампи, електрообладнання, комплектуючі до світильників на загальну суму 143295,48 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 0406-3 від 04.06.2012 року на загальну суму 143295,48 грн., в тому числі ПДВ - 23882,58 грн., видатковою накладною № 2506-2 від 25.06.2012 року на загальну суму 143295,48 грн., в тому числі ПДВ - 23882,58 грн. та податковою накладною № 14 від 25.06.2012 року на загальну суму 143295,48 грн., в тому числі ПДВ - 23882,58 грн. (т. 1 а.с. 108, 109, 112).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Навигатор Юг» (продавець) та ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (покупець) був укладений договір поставки № 0307-2 від 03.07.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 118-120).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Навигатор Юг» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - лампи, електрообладнання, комплектуючі до світильників на загальну суму 140000,00 грн., в тому числі ПДВ - 23333,33 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 0307-2 від 03.07.2012 року, видатковою накладною № 3007-3 від 30.07.2012 року на загальну суму 140000,00 грн., в тому числі ПДВ - 23333,33 грн. та податковою накладною № 35 від 30.07.2012 року на загальну суму 140000,00 грн., в тому числі ПДВ - 23333,33 грн. (т. 1 а.с. 121, 122, 125-126).

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Навигатор Юг» (продавець) та ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (покупець) був укладений договір поставки № 0208-1 від 02.08.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 165-167).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Навигатор Юг» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - лампи, електрообладнання, комплектуючі до світильників на загальну суму 102368,11 грн., в тому числі ПДВ - 17061,35 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 0208-1 від 02.08.2012 року на загальну суму 102368,11 грн., в тому числі ПДВ - 17061,35 грн., видатковою накладною № 2908-1 від 29.08.2012 року на загальну суму 102368,11 грн., в тому числі ПДВ - 17061,35 грн. та податковою накладною № 34 від 29.08.2012 року на загальну суму 102368,11 грн., в тому числі ПДВ - 17061,35 грн. (т. 1 а.с. 168, 169, 172).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Навигатор Юг» (продавець) та ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (покупець) був укладений договір поставки № 0309-1 від 03.09.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 199-201).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Навигатор Юг» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - лампи, електрообладнання, комплектуючі до світильників на загальну суму 29533,86 грн., в тому числі ПДВ - 4922,31 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 0309-1 від 03.09.2012 року на загальну суму 29533,86 грн., в тому числі ПДВ - 4922,31 грн., видатковою накладною № 2809-2 від 28.09.2012 року на загальну суму 29533,86 грн., в тому числі ПДВ - 4922,31 грн. та податковою накладною № 60 від 28.09.2012 року на загальну суму 29533,86 грн., в тому числі ПДВ - 4922,31 грн. (т. 1 а.с. 201, 203, 206-207).

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Навигатор Юг» (продавець) та ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (покупець) був укладений договір поставки № 0210-1 від 02.10.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 226-228).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Навигатор Юг» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - лампи, електрообладнання, комплектуючі до світильників на загальну суму 69500,52 грн., в тому числі ПДВ - 11583,42 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 0210-1 від 02.10.2012 року на загальну суму 69500,52 грн., в тому числі ПДВ - 11583,42 грн., видатковою накладною № 1010-2 від 10.10.2012 року на загальну суму 69500,52 грн., в тому числі ПДВ - 11583,42 грн. та податковою накладною № 28 від 10.10.2012 року на загальну суму 69500,52 грн., в тому числі ПДВ - 11583,42 грн. (т. 1 а.с. 229, 230, 233).

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Навигатор Юг» (продавець) та ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (покупець) був укладений договір поставки № 1010-3 від 10.10.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 244-246).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Навигатор Юг» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - лампи, електрообладнання, комплектуючі до світильників на загальну суму 187000,00 грн., в тому числі ПДВ - 31166,67 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 1010-3 від 10.10.2012 року на загальну суму 187000,00 грн., в тому числі ПДВ - 31166,67 грн., видатковою накладною № 2510-2 від 25.10.2012 року на загальну суму 187000,00 грн., в тому числі ПДВ - 31166,67 грн. та податковою накладною № 40 від 25.10.2012 року на загальну суму 187000,00 грн., в тому числі ПДВ - 31166,67 грн. (т. 1 а.с. 247, 248, т. 2 а.с. 1).

Вартість придбаного товару за вищезазначеними договорами була сплачена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Навигатор Юг», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 2 а.с. 72-82).

Крім того, на виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Навигатор Юг» були надіслані на адресу позивача відповідні замовлення на поставку продукції, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 122-127).

Відповідно до умов вищезазначених договорів та пояснень представника позивача, транспортування придбаного товару здійснювалось за рахунок постачальника товару, а саме: ТОВ «Навигатор Юг». Відповідно до товарно-транспортних накладних: № 326 від 30.06.2012 року, № 348 від 29.08.2012 року, № 362 від 28.08.2012 року, № 395 від 10.02.2012 року, № 432 від 25.10.2012 року - замовник та вантажовідправник: ТОВ «Навигатор Юг», вантажоодержувач: ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ», пункт навантаження - м. Сімферополь, вул. Глинки, буд. 82, пункт розвантаження - м. Харків, вул. Університетська, 9, кв. 60 або м. Харків, вул. Отакара Яроша, 14 (т. 1 а.с. 123-124, 170-171, 204-205, 231-232, 249-250).

Судом встановлено, що позивач відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2012 року (т. 2 а.с. 133-134) та договору суборенди нежитлового приміщення від 01.08.2012 року (т.2 а.с. 135-142), орендує - нежитлове приміщення - загальною площею 70,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, Отакара Яроша, 14.

Придбаний товар було отримано директором ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» Зіпаловим Віталієм Миколайовичем на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «Навигатор Юг» товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов наступних договорів:

- усний договір купівлі-продажу, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ТОВ «РІДНИЙ ДІМ БУД» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем були виписані: рахунки-фактури № 207 від 19.06.2012 року, № 238 від 07.07.2012 року, відповідні видаткові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, та поставлено ТОВ «РІДНИЙ ДІМ БУД» відповідне електрообладнання (т. 1 а.с. 116, 117, 127, 128);

- усний договір купівлі-продажу, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ТОВ «Металіст-Арена» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем було виписано рахунки-фактури № 80 від 30.03.2012 року, № 337 від 21.09.2012 року, відповідна видаткові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, та поставлено ТОВ «Металіст-Арена» відповідне електрообладнання (т. 1 а.с. 114, 115, 208, 209);

- договір поставки № 17 від 13.04.2012 року, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ТОВ «Ростан-Буд» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем були виписані: рахунки-фактури № 268 від 24.07.2012 року, № 324 від 11.09.2012 року, № 316 від 06.09.2012 року, № 318 від 07.09.2012 року, відповідні видаткові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, та поставлено ТОВ «Ростан-Буд» відповідне електрообладнання (т. 1 а.с. 155-158, 159, 160, 187, 188, 210, 211, 241, 242);

- договір поставки № 1007-12 від 10.07.2012 року, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем були виписані: специфікації, рахунки-фактури № 253 від 11.07.2012 року, відповідні видаткові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, та поставлено ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» відповідне електрообладнання (т. 1 а.с. 129-131, 132-133, 134, 135);

- усний договір купівлі-продажу, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ТОВ «ОКІН ФЕСІЛІТІ УА» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем був виписаний рахунок-фактура № 236 від 05.07.2012 року, відповідна видаткова накладна, копії яких долучені до матеріалів справи, та поставлено ТОВ «ОКІН ФЕСІЛІТІ УА» відповідне електрообладнання (т. 1 а.с. 162, 163);

- договори про закупівлю товарів за державні кошти: № 154-02/МТП від 13.02.2012 року, № 156-02/МТП від 13.02.2012 року, укладені між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та КП «Харківський метрополітен» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару - лампи електричні, на виконання яких позивачем були виписані відповідні видаткові накладні: № 188 від 10.08.2012 року, № 186 від 02.08.2012 року, № 202 від 03.09.2012 року, № 328 від 17.09.2012 року, № 286 від 08.08.2012 року, № 253 від 25.10.2012 року, № 31 від 21.03.2011 року, № 37 від 25.03.2011 року, копії яких долучені до матеріалів справи, та поставлено КП «Харківський метрополітен» відповідне електрообладнання (т. 1 а.с. 147-150, 151, 176-179, 180, 185, 212, 213, 214, 215, 217-219, т. 2 а.с. 112, 114);

- усний договір купівлі-продажу, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ТОВ «КОЛОРИТ И К» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем був виписаний рахунок-фактура № 261 від 18.07.2012 року, відповідна видаткова накладна, копії яких долучені до матеріалів справи, та поставлено ТОВ «КОЛОРИТ И К» відповідне електрообладнання (т. 1 а.с. 173, 174);

- усний договір купівлі-продажу, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ТОВ «Харків Палас» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем були виписані: рахунки-фактури - № 279 від 20.08.2012 року, № 321 від 07.09.2012 року, відповідні видаткові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, та поставлено ТОВ «Харків Палас» відповідне електрообладнання (т. 1 а.с. 182, 183, 223 ,224);

- договір поставки № 2708 від 27.08.2012 року, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ПАТ «ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем були виписані видаткові накладні: № 259 від 02.11.2012 року на загальну суму 90000,00 грн., у тому числі ПДВ - 15000,00 грн., № 257 від 01.11.2012 року на загальну суму 16893,00 грн., у тому числі ПДВ - 2815,50 грн., відповідно до якої поставлено ПАТ «ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» відповідне електрообладнання (т. 1 а.с. 190-196, 197, 221).

- усний договір купівлі-продажу, укладений між ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» (постачальник) та ТОВ ВТП «ВЄДА» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, на виконання якого позивачем був виписаний рахунок-фактура: № 370 від 25.10.2012 року, відповідна видаткова накладна № 254 від 26.10.2012 року, копії яких долучені до матеріалів справи, та поставлено ТОВ ВТП «ВЄДА» відповідне електрообладнання (т. 2 а.с. 4, 6).

Таким чином, судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач використав придбаний у ТОВ «Навигатор Юг» товар у власній господарській діяльності.

Факт реєстрації контрагентів позивача як юридичних осіб, а також той факт, що вищевказані підприємства на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами: ТОВ «Оптима-Лайт» та ТОВ «Навигатор Юг» при укладанні і виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості наданих йому послуг та придбаного товару були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

З огляду на те, що всі витрати були здійснені позивачем для придбання товарів для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідною первинною документацією, суд вважає, що висновки акту перевірки № 425/20-30-22-01/36818394 від 12.02.2014 року щодо порушення ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства необґрунтованими.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402201 від 03.03.2014 року, суд зазначає наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 168/97ВР) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97ВР встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються, зокрема, на висновках акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 1/2201/36814845 від 02.01.2013 року ТОВ «Оптима-Лайт», акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі № 9791/15-2/37286307 ТОВ «Навигатор Юг», за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та вищезазначеними контрагентами за укладеними між ними договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і вказаними контрагентами мали реальний характер, що свідчить про те, що ПП «НОВА ПРОДЖЕКТ» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та отримання послуг, які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності .

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові повідомлення-рішення №0000392201 від 03.03.2014 року та №0000402201 від 03.03.2014 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "НОВА ПРОДЖЕКТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області:

- №0000392201 від 03.03.2014 року;

- №0000402201 від 03.03.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь приватного підприємства "НОВА ПРОДЖЕКТ" (юридична адреса: вул. Університетська, буд. 9, кв. 60, м. Харків, 61003, код: 36818394) витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2014 року.

Суддя К.О. Севастьяненко