Постанова

від 27.02.2014 по справі 814/55/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

27 лютого 2014 року Справа № 814/55/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКОМФОРТ» (вул. 7 Слобідська, 70-Б, м. Миколаїв, 54055)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.13 р. № 0010002208, № 001001228,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКОМФОРТ», звернувся з позовом про визнання противоправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 30.12.2013 року:

- № 0010002208, відповідно до якого відповідачем визначено (збільшено) суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість TOB «ЕНЕРГОКОМФОРТ» (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 76; код ЄДРПОУ 23620662) у розмірі 6 826,00 грн., у зв'язку з чим позивачеві була нарахована сума в розмірі 10 240,00 грн., з яких 6 826,00 грн. основного платежу та 3 414,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №001001228, відповідно до якого відповідачем визначено (збільшено) суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 185,00 грн., у зв'язку з чим позивачеві була донарахована сума в розмірі 6 481,00 грн., з яких 5 185,00 грн. основного платежу та 1 296,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені в акті перевірки висновки є такими, що не відповідають фактичним обставинам і не ґрунтуються на чинному законодавстві, у зв'язку із чим податкові рішення, прийняти Відповідачем за результатами перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень на позов не надав.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19.12.2013 року відповідач здійснив перевірку позивача та оформив актом № 409/14-03-22-08/23620662 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ЕНЕРГОКОМФОРТ» (код за ЄДРПОУ 23620662) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 1 півріччя 2012 року - 2012 рік та з податку на додану вартість за період червень - серпень 2012 року по взаємовідносинам з платником податків контрагентом-постачальником TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 36050449) та контрагентами-покупця

Актом встановлено порушення позивачем:

- ст.ст. 185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 6 826,00 грн.;

- ст.ст. 134, 138, 149 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано суми податку на прибуток у розмірі 5 185,00 грн.

Згідно з висновками Акту перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій TOB «ЕНЕРГОКОМФОРТ» з отримання товарів (послуг) від ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» на загальну суму ПДВ у розмірі 11 538,98 грн., та подальшої реалізації на загальну суму в 12 720,01 грн. контрагентам ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» (код ЄДРПОУ 31821381), ВКФ «Діол ЛТД» (код ЄДРПОУ 19301862), КП «Миколаївліфт» (код ЄДРПОУ 05472620).

Такого висновку відповідач дійшов на підставі отриманої оперативної інформації від ГОВ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міндоходів, згідно якої працівниками головного оперативного відділу ДПІ у Шевченківському районі міста Києва був здійснений виїзд за податковою адресою підприємства ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП «: м. Київ, вул. Артема, буд. 21, в результаті якого встановлено, що зазначене підприємство відсутнє за податковою адресою. Крім того відповідно до проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності встановлено що відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості. На підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 01.07.2012року по 31.08.2012 року.

Суд вважає правову позицію відповідача хибною та непідтвердженою жодними належними доказами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Як вбачається з акту в наданих до перевірки документах не міститься доказової бази що до фактичного підтвердження транспортування (руху) товару від безпосереднього контрагента-постачальника, а саме товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином.

Судом досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Так, як вбачається з матеріалів справи, при перевірці надавались усі накладні, що були отримані від ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» за період з червень-серпень 2012 р. і вони відповідають даним Реєстру отриманих та виданих податкових накладних платника податків в частині отриманих накладних. Даний факт відповідачем не заперечується.

Крім того судом досліджено: податкові накладні, отримані Позивачем від TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - вантажопасажирського автомобіля марки Mersedes-Benz 210, на якому здійснювалось перевезення товару, отриманого від TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП».

Нормами п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, … та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до ст. 198 ПК України: «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу. …»

Податковий кодекс України та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Також суд звертає увагу на те, що позивач повністю розрахувався с постачальником, уповноважив його на сплату відповідних податків зі сплачених сум, що встановлено актом на підставі дослідження банківських виписок. TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» на момент здійснення угод був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане в встановленому законодавством порядку.

Недійсність договорів між позивачем та TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» не підтверджена належними доказами, податкові органи не звертались з приводу визнання даних угод до суду, не зважаючи на наявність законних повноважень.

Також судом встановлено, що позивач реалізував товар, отриманий від TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» (код ЄДРПОУ 31821381), ВКФ «Діол ЛТД» (код ЄДРПОУ 19301862), КП «Миколаївліфт» (код ЄДРПОУ 05472620).

Позивачем на підтвердження отримання товару від TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» до суду надано договір постачання, видаткові накладні на отриманий товар, платіжні доручення та податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 1 арк. спр. 49 - 74).

На підставі даних господарських операцій та отриманих прибутків сформував свої податкові зобов'язання з ПДВ та валовий дохід та сплатив податки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Факт реалізації придбаного товару підтверджений договорами підряду з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», ВКФ «Діол ЛТД» та КП «Миколаївліфт», локальними кошторисами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами здавання-прийняття робіт, податковими накладними, актами прийняття виконаних робіт, довідками про вартість товарів, підсумковими відомостями тощо (т. 1 арк. спр. 70 -250, т. 2 арк. спр. 1 - 138).

З досліджених судом доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Порушення прямим контрагентом позивача порядку здійснення господарської діяльності, не може впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Крім того, органами державної податкової служби по ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП», який здійснює свою господарську діяльність, як вважає відповідач, з порушенням вимог чинного законодавства України, до суду не надано жодних доказів щодо прийняття всіх передбачених вимогами чинного законодавства України заходи щодо забезпечення стягнення та надходження до Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з ПДВ.

Так, положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI визначають право органів державної податкової служби щодо:

- визначення сум податкових та грошових зобов'язань (ст.54);

- податкової застави на майно платника податків та продажу майна, що перебуває у податковій заставі (ст.ст. 88, 89, 95);

- застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та нарахування пені (ст.ст. 109 - 132).

Зазначені можливості стосовно ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» органами державної податкової служби реалізовані не були, жодного з доказів вчинення зазначених заходів органами державної податкової служби відповідачем надано не було.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи ненадання Відповідачем належних та допустимих доказів порушення Позивачем норм податкового законодавства і, відповідно, доказів законності прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 № 0010002208, №001001228, заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 № 0010002208, №001001228.- скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 0010002208 від 30.12.2013 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГОКОМФОРТ» (54055, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70-Б; код ЄДРПОУ 23620662) з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 10 240,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 0010012208 від 30.12.2013 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ «ЕНЕРГОКОМФОРТ» (54055, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70-Б; код ЄДРПОУ 23620662) з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 6 481,00 грн.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЕНЕРГОКОМФОРТ» (54055, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70-Б; код ЄДРПОУ 23620662) судовий збір у сумі 182,70 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 2 від 10.01.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих