Ухвала

від 08.07.2014 по справі 814/55/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 р. Справа № 814/55/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П. при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ТОВ «ЕНЕРГОКОМФОРТ»Матвєєв Є.С. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКОМФОРТ» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.13 р. № 0010002208, № 001001228, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.13 р. № 0010002208, № 001001228.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 0010002208 від 30.12.2013 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГОКОМФОРТ» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 10 240,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 0010012208 від 30.12.2013 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ «ЕНЕРГОКОМФОРТ» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 6 481,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 19.12.2013 року відповідач здійснив перевірку позивача та оформив актом № 409/14-03-22-08/23620662 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ЕНЕРГОКОМФОРТ» (код за ЄДРПОУ 23620662) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 1 півріччя 2012 року - 2012 рік та з податку на додану вартість за період червень - серпень 2012 року по взаємовідносинам з платником податків контрагентом-постачальником TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 36050449) та контрагентами-покупця

Актом встановлено порушення позивачем:

- ст.ст. 185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 6 826,00 грн.;

- ст.ст. 134, 138, 149 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано суми податку на прибуток у розмірі 5 185,00 грн.

Згідно з висновками Акту перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій TOB «ЕНЕРГОКОМФОРТ» з отримання товарів (послуг) від ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» на загальну суму ПДВ у розмірі 11 538,98 грн., та подальшої реалізації на загальну суму в 12 720,01 грн. контрагентам ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» (код ЄДРПОУ 31821381), ВКФ «Діол ЛТД» (код ЄДРПОУ 19301862), КП «Миколаївліфт» (код ЄДРПОУ 05472620).

Такого висновку відповідач дійшов на підставі отриманої оперативної інформації від ГОВ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міндоходів, згідно якої працівниками головного оперативного відділу ДПІ у Шевченківському районі міста Києва був здійснений виїзд за податковою адресою підприємства ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП «: м. Київ, вул. Артема, буд. 21, в результаті якого встановлено, що зазначене підприємство відсутнє за податковою адресою. Крім того відповідно до проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності встановлено що відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості. На підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Як вбачається з акту в наданих до перевірки документах не міститься доказової бази що до фактичного підтвердження транспортування (руху) товару від безпосереднього контрагента-постачальника, а саме товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Так, як вбачається з матеріалів справи, при перевірці надавались усі накладні, що були отримані від ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» за період з червень-серпень 2012 р. і вони відповідають даним Реєстру отриманих та виданих податкових накладних платника податків в частині отриманих накладних. Даний факт відповідачем не заперечується.

Крім того судом досліджено: податкові накладні, отримані Позивачем від TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - вантажопасажирського автомобіля марки Mersedes-Benz 210, на якому здійснювалось перевезення товару, отриманого від TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП».

Нормами п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, … та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до ст. 198 ПК України: «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу. …»

Податковий кодекс України та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД - фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Позивач повністю розрахувався с постачальником, уповноважив його на сплату відповідних податків зі сплачених сум, що встановлено актом на підставі дослідження банківських виписок. TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» на момент здійснення угод був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане в встановленому законодавством порядку.

Недійсність договорів між позивачем та TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» не підтверджена належними доказами, податкові органи не звертались з приводу визнання даних угод до суду, не зважаючи на наявність законних повноважень.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач реалізував товар, отриманий від TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» (код ЄДРПОУ 31821381), ВКФ «Діол ЛТД» (код ЄДРПОУ 19301862), КП «Миколаївліфт» (код ЄДРПОУ 05472620).

Позивачем на підтвердження отримання товару від TOB «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» до суду надано договір постачання, видаткові накладні на отриманий товар, платіжні доручення та податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 1 арк. спр. 49 - 74).

На підставі даних господарських операцій та отриманих прибутків сформував свої податкові зобов'язання з ПДВ та валовий дохід та сплатив податки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Факт реалізації придбаного товару підтверджений договорами підряду з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», ВКФ «Діол ЛТД» та КП «Миколаївліфт», локальними кошторисами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами здавання-прийняття робіт, податковими накладними, актами прийняття виконаних робіт, довідками про вартість товарів, підсумковими відомостями тощо (т. 1 арк. спр. 70 -250, т. 2 арк. спр. 1 - 138).

З досліджених судом доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Порушення прямим контрагентом позивача порядку здійснення господарської діяльності, не може впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Крім того, органами державної податкової служби по ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП», який здійснює свою господарську діяльність, як вважає відповідач, з порушенням вимог чинного законодавства України, до суду не надано жодних доказів щодо прийняття всіх передбачених вимогами чинного законодавства України заходи щодо забезпечення стягнення та надходження до Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з ПДВ.

Так, положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI визначають право органів державної податкової служби щодо:

- визначення сум податкових та грошових зобов'язань (ст.54);

- податкової застави на майно платника податків та продажу майна, що перебуває у податковій заставі (ст.ст. 88, 89, 95);

- застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та нарахування пені (ст.ст. 109 - 132).

Зазначені можливості стосовно ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» органами державної податкової служби реалізовані не були, жодного з доказів вчинення зазначених заходів органами державної податкової служби відповідачем надано не було.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи ненадання Відповідачем належних та допустимих доказів порушення Позивачем норм податкового законодавства і, відповідно, доказів законності прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 № 0010002208, №001001228, заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 № 0010002208, №001001228, - скасуванню.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення на адміністративний позов (т. 2 а.с. 150), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року по справі № 814/55/14, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 09 липня 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль