Постанова

від 27.06.2006 по справі 09-07/1017а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09-07/1017а

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                 

                                                      ПОСТАНОВА            

                                            ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                                               Справа №  09-07/1017а

"27" червня 2006 р.,   14 год.  10 хв.                                                       м. Черкаси

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Сахно І.В.

за участю представників сторін: позивача – Любима О.В. за довіреністю, відповідача – Радченко О.П. за довіреністю, Гречко І.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Продтовари»до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

                    Заявлено позов про визнання недійсними з підстав невідповідності вимогам чинного законодавства податкових повідомлень-рішень відповідача від 30.09.2002 року №0001072620/0 (далі - перше спірне рішення) та №0001082620/0 (далі –друге спірне рішення).

                    Позовні вимоги мотивовані наступними доводами:

                    1. Спірні рішення прийняті на підставі  неправомірної, незаконної,  додаткової перевірки, а саме:

          - додаткова перевірка не передбачена законодавством;

          - зустрічні перевірки, які могли б бути підставою для проведення позапланової перевірки згідно з підпунктом „а” статті 3 Указу  Президента України від 23.07.1998 року №817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” (далі –Указ Президента України №817/98), не проведені;

          -  за відсутності передбачених статтею 4  Указу Президента України №817/98 підстав для проведення повторної перевірки, перевірка проведена за період, який уже  був перевірений.

                    2. Спірні рішення не відповідають фактичним обставинам справи через не відповідність зроблених в акті перевірки  висновків про те, що:

          - всі товари, продані позивачем в лютому 2002 року підприємству „Альфа –Юніон”, були придбані позивачем у січні 2002 року у підприємства „Інтерком –Лідер”;

          -  продаж позивачем товарів підприємству „Альфа –Юніон” був здійснений за цінами нижчими від звичайних;

          - звичайні ціни на продані позивачем підприємству „Альфа –Юніон” товари відповідають цінам придбання позивачем цих товарів у підприємства „Інтерком –Лідер”;

          -  сплачені позивачем птахофабриці „Перше травня” у 2001 році суми попередньої оплати за курку тушковану були включені ним в 2001 році до складу валових витрат.

                    За доводами позивача вказані помилкові висновки відповідача спростовуються документами бухгалтерського обліку.

                    3. Спірні рішення не відповідають чинному законодавству:

          - п.1.20, 1.32 ст.1, пункту 5.1 ст.5, пункту 7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

          - п.4.8 ст.4 Закону України про податок на додану вартість»;

          - ст.1 Декрету КМУ «Про систему  валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року №15-93;

          - ст.1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»;

Ст.23 Закону України «Про підприємства».

                    При новому розгляді справи позивач підтримав позовні вимоги та, посилаючись на вказівки, що містяться в Постанові Вищого господарського суду (далі –ВГСУ) від 24.05.2005 року, доповнив обґрунтування позовних вимог наступним:

                    - згідно зі ст.71 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) відповідач повинен довести правомірність своїх рішень, що він не зробив і не може зробити, оскільки висновки, викладені в  неправомірному акті додаткової перевірки спростовані бухгалтерськими документами позивача, які досліджені експертом та судом, висновками судової експертизи у справі, результатами розслідування кримінальної справи, яка була порушена  по факту порушень, викладених за результатами неправомірної перевірки;

                    - висновки відповідача щодо продажі товару за цінами нижчими придбання ґрунтуються на припущеннях. Підприємство «Альфа-Юніон», господарські операції з яким не визнав відповідач,  на час господарських відносин з позивачем був і  на даний час є правоздатною і дієздатною юридичною особою, про що свідчать дані державної реєстрації, а рішення Деснянського районного суду м.Києва про визнання його установчих документів недійсними, скасоване за нововиявленими обставинами, провадження у справі закрито;

                    - відповідач застосував непрямі методи відносно визначення сум податкових зобов'язань з грубими порушеннями законодавства, а саме: п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами», без прийняття рішення, у якому необхідно було визначити підстави для застосування непрямих методів, без звернення до суду з позовом  про визнання такої суми  податкового зобов'язання, та доведення того, що таке нарахування було зроблено належними чином.

                    Позивач також послався на практику вирішення аналогічних спорів Верховним Судом України (далі - ВСУ), ВГСУ, яка, за його доводами, свідчить про правильність його правової позиції.

                    Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнав, посилаючись на те, що в ході планової документальної перевірки позивача були направлені запити по місцезнаходженню його постачальників, після отримання відповідей на них, відповідно до п.3а Указу Президента України №817/98 проведена додаткова перевірка, за результатами якої складений акт додаткової перевірки, який об'єктивно відобразив фактичні обставини щодо порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку з чим прийняті спірні рішення,  згідно з якими визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі –ПДВ), податку на прибуток та застосовані фінансові санкції. Правильність висновків перевірки перевірені вищестоящими податковим органами. Доводи позивача, приведені ним в обґрунтування позову, вважає безпідставними.

                    За ухвалами суду Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України у справі проведені судові бухгалтерська та товарознавча експертизи.

                    30 вересня 2002 року за матеріалами дослідчої перевірки дотримання ВАТ «Продтовари»(позивачем) вимог податкового законодавства старшим слідчим СВ МГВ ПМ ДПІ у м.Черкаси відносно службових осіб позивача була порушена кримінальна справа №3600200144 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків).

                    23 грудня 2003  року  постановою старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА  в Черкаській області  дану кримінальну справу  закрито на підставі ст.6 п.2 КПК України, за відсутності складу злочину в діяннях посадових осіб позивача.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями КАС  справу розглянуто за вимогами цього Кодексу.

                    В судових засіданнях:

                    - представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових обґрунтуваннях позовних вимог, просила суд позов задовольнити та врахувати практику вирішення ВСУ та ВГСУ аналогічних спорів;

                    - представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та стверджували, що підприємство «Альфа-Юніон»на час здійснення господарських операцій було фірмою з ознаками фіктивності, тому неможливо було здійснити його перевірку, отже господарські операції з підприємством «Альфа-Юніон»також були фіктивними.

                    Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріли даної справи та матеріали вищезазначеної кримінальної справи №3600200144, виконавши вказівки, що містяться в Постанові ВГСУ від 24 травня 2005 року, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

                    На підставі посвідчення №344 від 29.08.2002 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу дослідчих перевірок МГВ ПМ ДПІ у м. Черкаси (відповідача) у період з 29.08.2002 року по 20.09.2002 року, з посиланням на п.3а Указу Президента України №817/98 проведена перевірка  дотримання  позивачем вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.10.2001 року по 01.04.2002 року, за результатами  якої був складений акт додаткової документальної перевірки від 20.09.2002 року № 338/26-2-008 (далі –акт додаткової перевірки), на підставі якої були прийняті спірні рішення (том 1 а.с. 20-34, том 2 а.с. 33-45).

                    В акті додаткової перевірки вказано, що додаткова перевірка проведена у зв'язку з тим, що в  ході проведення документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства управлінням податкової міліції ДПА в Черкаській області з метою проведення зустрічних перевірок, були зроблені запити до відповідних органів держаної податкової служби за місцезнаходженням контрагентів позивача, у тому числі підприємств „Інтерком –Лідер” і „Альфа –Юніон”,  про що зазначено в п.1.14 акту перевірки від 14.05.2002 року  №1579/23-108 (том 1 а.с.256-266). Додаткова перевірка проводилася у відповідності з пунктом „а” статті 3 Указу Президента України №817/98, тобто у зв'язку з тим, що за наслідками зустрічних перевірок виявлені факти, які свідчили про порушення позивачем норм податкового законодавства. При цьому в акті додаткової перевірки вказується на те, що УПМ ДПА в Черкаській області були отримані відповіді за від 31.05.2002 року за №197/8/26-720, від 08.07.2002 року №3383/7/26-304, від 16.08.2002 року №4249/7/26-90, від 21.08.2002 року №4336/7/26-30, які не в повному обсязі підтверджують взаємовідносини позивача з його контрагентами (пункт 1.7 акту додаткової перевірки). У вказаних листах заперечується можливість проведення зустрічних перевірок підприємств „Інтерком –Лідер”, м.Київ, „Альфа –Юніон”, м.Київ, ТОВ «ВК-Брок», м.Київ через відсутність їх за місцезнаходженням і повідомляються окремі відомості з поданих ними податкових декларацій.

                    У акті додаткової перевірки відповідач вказав на такі обставини:  

          - позивач згідно з укладеним ним з підприємством „Інтерком –Лідер” м. Київ договором купівлі-продажу товарів від 16.01.2002 року б/н придбав у останнього у період з 01.02.2002 року по 14.02.2002 року продукти харчування, за які передав продавцю за актом приймання-передачі від 21.02.2002 року власно емітований простий вексель №83354013078345 на суму 18 030 133,32 грн. ;

          - 4 лютого 2002 року Спостережною радою позивача було прийняте рішення про реалізацію товарів за цінами нижчими від цін придбання на 35 відсотків у зв'язку з продажем продовольчої бази і відповідною зміною умов зберігання та продажу товарів;

          - 5 лютого 2002 року позивач уклав з підприємством „Альфа –Юніон” м. Київ договір купівлі-продажу товарів б/н, на виконання якого протягом періоду з 11.02.2002 року по 26.02.2002 року продав підприємству «Альфа –Юніон», м. Київ раніше придбаний у підприємства «Інтерком –Лідер», м. Київ товар за цінами, нижчими від цін придбання, загальною вартістю з урахуванням ПДВ 12 039 818,30 грн. ;

          - у відповідності з додатковою угодою №1 до договору купівлі-продажу від 05.02.2002 року підприємство «Альфа –Юніон»за придбаний у позивача товар на суму 12 039 818,30 грн. передало позивачу шляхом індосаменту три прості векселі загальною номінальною вартістю 13 000 000,00грн. у тому числі №753288458466 номінальною вартістю 5 000 000,00 грн., який був емітований 20.08.2001 року ВАТ «Куліндоровський завод ЗБВ»зі строком платежу 20.08.2006 року, №753281355139 номінальною вартістю 4 000 000,00 грн., який був емітований 23.07.2001 року ВАТ «СПМК-579»зі строком платежу 17.12.2005 року і №7432658000281 номінальною вартістю 4 000 000,00 грн., який був емітований 25.07.2001 року ВАТ «Агросталь»зі строком платежу 17.12.2003 року;

          - відповідно до договору від 26.02.2002 року №К-07/1/02 позивач викупив у ТОВ «ВК-Брок»емітований ним самим простий вексель №83354013078345 номінальною вартістю 18 030 133,32 грн. за договірною ціною 12 539 818,30 грн.  В рахунок оплати цього векселя позивач сплатив ТОВ «ВК-Брок»500 000,00 грн. та передав три прості векселі: №753288458466, №753281355139 та №7432658000281, які були отримані позивачем через індосамент від підприємства «Альфа –Юніон», емітентами яких були, відповідно, ВАТ «Куліндоровський завод ЗБВ», «СПМК-579»та «Агросталь»;

          - до складу валового доходу за перший квартал 2002 року і до податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2002 року позивач із здійсненої ним у лютому 2002 року операції з продажу підприємству «Альфа –Юніон»товарів включив дохід і ПДВ у сумах, визначених виходячи із фактично застосованих при цьому договірних цін на ці товари;

                    Вищевикладені обставини за оцінкою відповідача означають, що здійснена позивачем згідно договору купівлі-продажу операція з продажу підприємству «Альфа –Юніон»товарів, які раніше були придбані позивачем у підприємства «Інтерком –Лідер», є бартерною, тому доходи і витрати від її здійснення та базу оподаткування ПДВ слід визначати у відповідності з вимогами підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, виходячи із фактичних договірних цін на продані позивачем товари, але не нижчих за звичайні ціни.

                    Пояснення позивача підстав продажу підприємству «Альфа –Юніон»окремих товарів за цінами нижчими від тих, за якими ці товари ним були придбані, відповідач визнав необґрунтованим і у зв'язку з цим визнав ціни придбання позивачем товарів у підприємства «Інтерком –Лідер»звичайними цінами на товари, продані позивачем підприємству «Альфа –Юніон».

                    За цими обставинами відповідач зробив висновок, що позивач порушив вимоги підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, не включивши до складу валового доходу за перший квартал 2002 року і до податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2002 року, відповідно, 4 991 900,00 грн. доходу і 998 380,00 грн. ПДВ, визначених з різниці між вартістю проданих позивачем підприємству «Альфа –Юніон»товарів, виходячи із звичайних цін на них, та їх вартістю, виходячи із фактично застосованих позивачем договірних цін на ці товари.

                    Крім того, у акті додаткової перевірки відповідач вказав, що позивач протягом 2001 року здійснював попередню оплату ВАТ  «Птахофабрика „Перше Травня»за курку тушковану і включав суми авансів до складу валових витрат, а після того як товариство за укладеною з позивачем угодою зобов'язалося погасити кредиторську заборгованість позивача перед банком і відкоригувати кількісні та вартісні показники раніше виписаних для позивача податкових накладних, останній в порушення вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не зменшив валові витрати за перший квартал 2002 року на відкориговану ВАТ  «Птахофабрика  «Перше Травня»суму 4 087 500,00 грн.

                    За результатами додаткової перевірки позивачу було донараховано 998 380,00 грн. ПДВ за лютий 2002 року і 889 410,00 грн. податку на прибуток за перший квартал 2002 року.

                    На підставі акту додаткової перевірки  та підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі –ЗУ №2181) відповідач прийняв і надіслав позивачу спірні податкові повідомлення-рішення, за першим із яких (№0001072620/0) визначив позивачу податкове зобов'язання з  ПДВ у сумі 1023339,90 грн.: у тому числі 998 380,00 грн. самого податку і 24 959,00 грн. штрафу, передбаченого підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17  ЗУ №2181 та за другим спірним податковим повідомленням-рішенням (№0001082620/0) –податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 978 351,00 грн. у тому числі: 889 410,00 грн. самого податку і 88 941,00 грн. штрафу, передбаченого підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17  ЗУ №2181.

                    На час проведення відповідачем додаткової перевірки існували лише товарні накладні, якими оформлялася передача товарів від підприємства «Інтерком –Лідер»до позивача і від останнього до підприємства «Альфа –Юніон»та податкові накладні, які складалися при здійсненні цих операцій. Інших первинних документів, які б містили будь-які відомості про товари, придбані позивачем у підприємства «Інтерком –Лідер»і продані ним підприємству «Альфа –Юніон», не існує.  У оборотно-сальдових відомостях по бухгалтерському рахунку 28.1 „Товари” позивач вів облік руху товарів лише у вартісному виразі, а інші облікові документи ще до початку додаткової перевірки внаслідок затоплення приміщень позивача були знищені і не відновлювалися.

                    Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню з огляду на наступне.

                    Згідно ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Чинним на момент укладення та виконання позивачем  договору Законом України "Про підприємства в Україні", зокрема, ст. 23 передбачено, що підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами (тарифами), що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України - за державними цінами і тарифами.

                    Згідно з п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на час перевірки), обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку, ці органи мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня таких цін.

          З даних основної та додаткової перевірки вбачається, що відповідачем проведена додаткова перевірка позивача у зв'язку з тим, що результати його діяльності свідчили про заниження сум його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, тому додатковою перевіркою податкова інспекція (відповідач) самостійно визначила суму податкових зобов'язань позивачу, змінивши ціну продажу товару та здійснивши коригування валових доходів та витрат, задекларованих позивачем у податкових деклараціях.

Отже, доводи платника податків (позивача) щодо наявності ознак визначення  додатковою перевіркою його податкових зобов'язань за непрямими методами, відповідають дійсним обставинам. Відповідно до п. 4.3 ст. 4, пп.19.3.6 п.19.3 ст.19 ЗУ №2181,  в редакції, що діяла на час проведення додаткової перевірки, при визначенні податкових зобов'язань за непрямими методами відповідач повинен був прийняти рішення з визначенням правових підстав  та методики застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань, а при відмові узгодити нараховане податкове зобов'язання податковий орган зобов'язаний був звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган (відповідача). В порушення цих вимог чинного на той час законодавства відповідач його не виконав.

                    Досліджені судом первинні та облікові документи позивача не підтверджують факт, який відповідач визнав встановленим, про те, що позивач у лютому 2002 року продав підприємству «.Альфа –Юніон»саме ті товари, які раніше купив у підприємства «Інтерком –Лідер».  

                    Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи   07 листопада 2003 року №5521 (том 2 а.с.197-202), зроблений в   акті додаткової перевірки висновок Черкаської ДПІ про те, що всі товари продані  ВАТ  «Продтовари»(позивачем) у лютому 2002 року приватному підприємству «Альфа-Юніон»були придбані ним у приватного підприємства  «Інтерком-Лідер», документально не підтверджений.

                    У документах, якими оформлялися операції з придбання позивачем товарів у підприємства «Інтерком –Лідер», та з  документів продажу ним товарів підприємству  «Альфа –Юніон», відсутні відомості, які свідчили про ідентичність та однорідність цих товарів, що також підтвердила судова товарознавча експертиза від 18 лютого 2004 року (том 2 а.с.209-211).

                    Отже визначення відповідачем звичайної ціни на продані позивачем підприємству «Альфа –Юніон»товари, виходячи із цін придбання позивачем товарів у підприємства «Інтерном –Лідер»- є неправильним.

                    Обставини щодо включення позивачем у 2001 році до складу валових витрат сум попередньої оплати за курку тушковану були встановлені відповідачем на підставі книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та декларацій про прибуток за звітні квартали 2001 року.  Однак, ці документи не містять відомостей про конкретні витрати позивача, які були ним включені до складу валових витрат у 2001 році, тому вони не можуть бути достатніми доказами вказаних  відповідачем обставин. Інших облікових документів, які б свідчили про включення позивачем у 2001 році до складу валових витрат сум попередньої оплати за курку тушковану, не існує.

                    Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи від 07 листопада 2003 року №5521 (том 2 а.с.197-202) зроблений в акті додаткової перевірки Черкаською ДПІ висновок про те, що сплачені ВАТ  «Продтовари»у 2001 році ВАТ  «Птахофабрика «Перше Травня»суми попередньої оплати за курку тушковану були включені ним в 2001 році до складу валових витрат документально не підтверджений.   

          У суду не має сумнівів в достовірності висновків судових експертиз. Вони проведені з виконанням встановленого процесуального порядку експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, які мають спеціальні пізнання для вирішення поставлених питань, є атестованими судовим експертами. Для проведення експертиз та досліджень використані необхідні матеріали та документи, які є в матеріалах даної справи та витребувані з матеріалів кримінальної справи.

          Висновки експертів не суперечать доказам, що є у справі, достовірність яких встановлена судом.

                    Суд погоджується з висновками експертів і враховує також те, що при проведенні додаткової перевірки відповідач на свій розсуд, без врахування фактичних обставин господарських операцій та вимог діючого податкового законодавства, скоригував валовий доход, відображений у рядку 11 Декларації про прибуток підприємства –позивача та валові витрати, відображені у рядку 32 Декларації.  

                    Таким чином,  висновки додаткової перевірки стосовно того, що позивач у лютому 2002 року продав підприємству «Альфа –Юніон»саме ті товари, які раніше купив у підприємства «Інтерком –Лідер»і, що у 2001 році включив до складу валових витрат суми попередньої оплати за курку тушковану,  ґрунтуються на припущеннях.

                    Рішення позивача щодо разового продажу окремих продовольчих товарів, строк зберігання яких обмежений,  за цінами нижче придбання, суд вважає таким, що викликане виробничою необхідністю і направлене на уникнення ще більших втрат, про що свідчать Протоколи намірів, Протокол Спостережної Ради від 17.01.2002 року, об'ява в газеті «Екстрапресс»від 25.01.2002 року, відсутність інших складських приміщень.

                    Доводи відповідача щодо наявності ознак фіктивності підприємства «Альфа-Юніон»не знайшли свого підтвердження. Підприємство на час договірних відносин з позивачем, час додаткової перевірки та розгляду судом справи було правоздатною та дієздатною юридичною особою, зареєстрованим платником ПДВ. Згідно Довідки головного управління статистики у місті Києві від 21 листопада 2005 року №13-8824 приватне підприємство «Альфа-Юніон», ідентифікаційний код –31864084  станом на 21.11.2005 року значиться у ЄДРПОУ,  а рішення Деснянського районного суду від 18.11.2002 року у цивільній справі за позовом  ДПІ Деснянського району міста Києва до Ковальчука О.М.  про визнання недійсними установчих документів ПП «Альфа-Юніон», на яке посилався відповідач,  22 січня  2003 року скасоване за нововиявленими обставинами, провадження у справі закрито.

                    Висновок відповідача про те, що здійснена позивачем операція з продажу підприємству „Альфа –Юніон” товарів є бартерною  не відповідає фактичним обставинам та змісту господарських операцій. У вказаних правовідносинах прості векселі №753288458466 номінальною вартістю 5 000 000,00 грн., №753281355139 номінальною вартістю 4 000 000,00 грн. і №7432658000281 номінальною вартістю 4 000 000,00 грн., які були передані ПП  «Альфа-Юніон»в адресу ВАТ Продтовари»(позивача) за відпущений товар, є розрахунковими документами, а не об'єктом продажу або товарного обміну. Отже векселі виступали не як товар, а як розрахункові документи, передача яких шляхом індосаменту не впливає на валові доходи і витрати та на податкове зобов'язання і податковий кредит з ПДВ як підприємства «Альфа –Юніон», так і позивача. Згідно з умовами додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу від 05.02.2002 року ПП «Альфа-Юніон»розрахувалось з ВАТ «Продтовари»за придбаний товар вказаними векселями. Відповідно до договору купівлі-продажу векселів №К-07/1/02 від 26.02.2002 року позивач викупив у ТОВ «ВК -_Брок»власний вексель №833454013078345, у розрахунок за який перерахувало 500 000,00 грн. (платіжні доручення №1091, №1092  від 26.02.2002 року).  Відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, вексельна форма розрахунків є безготівкою  грошовою формою розрахунків ( ст.21 Закону України «Про цінні папери  і фондову біржу», п.13 розділу 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ від 29.03.2001 року №135, зареєстрована в Мінюсті України 25.04.2001 року за №368/5559, ст.1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 року №15-93).

                    В процесі вирішення спору  відповідач  не доказав правомірність спірних рішень, що згідно зі ст.71 КАС України  у даній справі покладається на нього.

                    Суд погоджується з доводами позивача щодо порушень законодавства при проведенні додаткової перевірки. Додаткова перевірка, відповідно до ст. 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», на пункт 3а якого послався відповідач у акті додаткової перевірки, фактично була повторною перевіркою позивача.  Але суд вважає, що допущені відповідачем порушення з порядку проведення, оформлення перевірки, не впливають на дійсність спірних рішень по суті. Спірні рішення відповідача суд вважає такими, що не відповідають вимогам вищенаведеного чинного законодавства, отже є протиправними, відповідно, позовні вимоги щодо їх недійсності обґрунтовані.

Відповідно до ст. 94 і Прикінцевих та перехідних положень КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі, сплачених позивачем при поданні позову державного мита  - 85,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн. та за проведення судової експертизи –2182,08 грн., а всього  - 2385, 08 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

                    Позов задовольнити повністю.

                    Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Черкаси (правопопередника Черкаської об‘єднаної державної податкової інспекції) від 30.09.2002 року № 0001072620/0 та 0001082620/0.

          Стягнути з Державного бюджету України  через відділення Державного казначейства України в місті Черкаси на користь відкритого акціонерного товариства «Продтовари», м. Черкаси, бул. Шевченка, 239, ідентифікаційний код 14191156 -  2385, 08 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про  апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко

          Постанова складена в повному обсязі 10 липня 2006 року.