Постанова

від 08.01.2014 по справі 811/3236/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2014 року справа № 811/3236/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю фірма «Агрогідромаш» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2013 року №0000612202 та №0000622202,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Агрогідромаш» звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 03.09.2013 року №0000612202 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6555,00 грн. та № 0000622202 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50364,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем:

- пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 35704 грн., в т.ч. за травень 2010 року на суму 6828 грн., за липень 2010 року на суму 23632 грн., за вересень 2010 року на суму 5244 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 18.2 Декларації) за серпень 2010 року на суму 3357 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 48826, а саме: ІІ квартал на суму 8535 грн. та ІІІ квартал на суму 40291 грн.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та контрагентом - ПП «Украгропостач» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та ПП «Украгропостач» недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби. Таким чином, позивач вважає, що висновки відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

У своїх запереченнях відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, та зазначав, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року припинено юридичну особу та визнано установчі документи, статут, свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Украгропостач» недійсними з моменту реєстрації. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення - рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В судове засідання 11 листопада 2013 року представники сторін не прибули, подавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності (т.2, а.с.166-167).

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи клопотання сторін та положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 листопада 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (п.п.3 п.1 постанови Пленуму).

Враховуючи викладене, суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ТОВ фірма «Агрогідромаш» зареєстрована як юридична особа Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради від 26.02.1996 року, взята на податковий облік в Кіровоградській ОДПІ 18.02.1996 року та є платником податку на додану вартість (т.1, а.с.10-14).

Посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Агрогідромаш» (код 24148606) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Украгропостач» (код 31920018) за травень, липень, вересень 2010 року, за результатами якої складено акт № 36/11-23-22-02-24148606 від 15.08.2013 року (т.1, а.с.15-26).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ фірма «Агрогідромаш» порушила вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР в зв'язку з припиненням юридичної особи контрагента позивача - ПП «Украгропостач» та визнано установчі документи, статут, свідоцтво про державну реєстрацію недійсними з моменту реєстрації.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000622202 від 03.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5364,00 грн., з яких за основним платежем 40291,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1003,00 грн. (т.1, а.с.34);

- податкове повідомлення - рішення № 0000612202 від 03.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6555,00 грн., з яких за основним платежем 5244,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1311,00 грн. (т.1, а.с.32).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Стаття 11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (далі - Закон №996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: видаткові та податкові накладні позивачем та ПП «Украгропостач» належним чином складені на виконання укладеного між ними договору №126 від 05.06.2010 року (т.1, а.с.48-49, 51-53, 105-106).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентами.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с.50, 54).

Перевезення придбаного товару відбувалось власним транспортом позивача (т.2, а.с.45).

Відповідно до договору оренди землі №629 від 08.08.2007 року позивач орендував земельну ділянку загальною площею 16707,18 кв.м. по вул. Родниковій, 86 в м. Кіровограді та відповідно до свідоцтва про право власності має у власності комплекс будівель загальною площею 7303,8 кв.м., а також, відповідно до договору купівлі-продажу від 03.12.2002 року ТОВ фірма «Агрогідромаш» придбала одну двадцяту частини комплексу будівель, що знаходиться у м. Кіровограді по вул. Орджонікідзе, 7 де позивач и провадить свою підприємницьку діяльність (т.1, а.с.91-104).

Оприбуткування придбаного у ПП «Украгропостач» товару підтверджується картками рахунку №281 (т.1, а.с.109-124).

Також, на підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав в матеріали справи копії податкових декларацій з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.1, а.с.36-45).

На дату складання податкових накладних ПП «Украгропостач» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку (т.1, а.с.55-59).

Отже, матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Також встановлено, що придбаний товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією (т.2, а.с.52-81, 83-99, 103-121, 126-148).

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст. 5 Закону №334/94-ВР свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 7 Закону №168/97-ВР - податкового кредиту з податку на додану вартість.

З акту перевірки № 36/11-23-22-02-24148606 від 15.08.2013 року вбачається, що податковим органом зроблено висновки про порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку з прийняттям Кіровоградським окружним адміністративним судом постанови від 27.03.2012 року, якою припинено юридичну особу контрагента позивача ПП «Украгропостач» та визнано недійсними установчі документи, статут та свідоцтво про державну реєстрацію з моменту реєстрації (т.1, а.с.78-80).

Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ, сформованого станом на 30.09.2010 року, керівником та підписантом ПП «Украгропостач» була ОСОБА_1 (т.1, а.с.55-58).

Тоді як відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 21.08.2013 року №17043373 встановлено, що 27.10.2010 року державним реєстратором внесено зміни про юридичну особу в установчі документи ПП «Украгропостач» про зміну керівника та підписанта на ОСОБА_2.

Таким чином, суд дійшов висновку, що юридичну особу - контрагента позивача ПП «Украгропостач» припинено та визнано установчі документи, статут, свідоцтво про державну реєстрацію недійсними з моменту реєстрації, а саме з 27.10.2010 року, тоді як, взаємовідносини відповідача з ПП «Украгропостач» відбулись до 27.10.2010 року .

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування, позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ фірма «Агрогідромаш» судові витрати у розмірі 569,20 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 03 вересня 2013 року №0000612202 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6555,00 грн. та від 03 вересня 2013 року №0000622202 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50364,00 грн.

3.Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Агрогідромаш» код ЄДРПОУ 24148606 судові витрати в сумі 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 20 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук