Ухвала

від 04.11.2014 по справі 811/3236/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 рокусправа № 811/3236/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року

у справі № 811/3236/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Агрогідромаш»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2013 №0000612202 та №0000622202,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Агрогідромаш» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2013 року №0000612202 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6555,00 грн. та від 03 вересня 2013 року №0000622202 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50364,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу в акті перевірки, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про порушення податкового законодавства при здійсненні господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Украгропостач». В період здійснення господарських операцій контрагент ПП «Украгропостач» було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, знаходилось за юридичною адресою, мало дійсне свідоцтво платника ПДВ та мало право підписувати податкові накладні, а відтак, зважаючи на належну правосуб'єктність ПП «Украгропостач» та наявність всіх первинних документів на підтвердження проведених господарських операцій, податковий кредит та валові витрати за період травень 2010 року - липень 2010 року позивачем сформовано вірно.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2013 року №0000612202 та №0000622202.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі №1170/2а-4384/11 припинено юридичну особу та визнано установчі документи, статус, свідоцтво про державну реєстрацію контрагента позивача - ПП «Украгропостач» недійсними з моменту реєстрації, отже позивачем безпідставно завищено податковий кредит та валові витрати. З урахуванням вказаного рішення суду податковим органом встановлено фіктивність правовідносин між позивачем та ПП «Украгропостач».

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Фірма «Агродромаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Украгропостач» за травень 2010 року, липень, вересень 2010 року, за результатами якої складено акт №36/11-23-22-02/24148606 від 15.08.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 35704 грн., в т.ч. за травень 2010 року на суму 6828 грн., за липень 2010 року на суму 23632 грн., за вересень 2010 року на суму 5244 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 18.2 Декларації) за серпень 2010 року на суму 3357 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 48826, а саме: за ІІ квартал 2010 року на суму 8535 грн. та ІІІ квартал 2010 року на суму 40291 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на припинення в судовому порядку юридичної особи контрагента позивача - ПП «Украгропостач» та визнано установчі документи, статут, свідоцтво про державну реєстрацію недійсними з моменту реєстрації (постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі №1170/2а-4384/11).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.09.2013:

№0000612202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 6555,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5244 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1311,00 грн.

№0000622202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 50364,00 грн., в тому числі за основним платежем - 40291 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10073 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин (на 2010 рік), тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний в редакції станом на 2010 рік) та норми Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011, стосовно порядку проведення та оформлення перевірки, виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у січні 2011 року.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Стосовно права платника на податковий кредит відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП «Украгропостач» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 05.05.2010 №126, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця фільтроелементи та комплектуючі до фільтроелементів, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Згідно з п.2.1 договору загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами. Оплата товару здійснюється Покупцем на підставі цього договору та видаткових накладних шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту поставки (п.3.1 договору). Відповідно до п.4.2 договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання представником Покупця належним чином оформленої видаткової накладної.

Фактичне виконання цього договору підтверджується: видатковою накладною №РН-0000139 від 02.09.2010 на загальну суму 15009,00 грн., податковою накладною №139 від 02.09.2010 на загальну суму 15009,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2501,50 грн., платіжним дорученням №708 від 08.10.2010 на загальну суму 15009,00 грн., видатковою накладною №РН-0000140 від 06.09.2010 на загальну суму 16453,62 грн., податковою накладною №140 від 06.09.2010 на загальну суму 16453,62 грн., в т.ч. ПДВ - 2742,27 грн., платіжним дорученням №705 від 07.10.2010 на загальну суму 16453,62 грн.

Перевезення придбаного товару здійснювалось власним транспортом позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія СРВ 176070.

Виходячи із змісту перелічених документів вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ПП «Украгропостач» у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На моменту укладення та виконання означеного вище договору контрагент позивача ПП «Украгропостач» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Щодо посилань податкового органу на обставини, встановлені постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі №1170/2а-4384/11, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вказаної постанови припинено юридичну особу контрагента позивача ПП «Украгропостач» та визнано недійсними установчі документи, статут та свідоцтво про державну реєстрацію з моменту реєстрації. При прийнятті вказаного рішення, суд керувався тим, що в жовтні 2010 року ПП «Украгропостач» було перереєстровано на підставну особу, яка зареєструвала підприємство на своє ім'я за винагороду та без наміру займатися підприємницькою діяльністю. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що реєстрація підприємства відбулась без мети здійснення підприємницької діяльності, що свідчить про фіктивність підприємства.

В той же час, колегія суддів зазначає, що наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №425036 від 21.08.2013 підтверджено, що директором ПП «Украгропостач» є ОСОБА_1 (особа, що підписувала всі первинні документи за господарською операцією позивача з ПП «Украгропостач»), а ОСОБА_2 став директором ПП «Украгропостач» лише після проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи 26.10.2010, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №425039 від 21.08.2013.

Отже встановлені вказаним судом рішенням факти не впливають на правомірність дій позивача при відображенні в податковому обліку господарських операцій з поставки товару між позивачем та ПП «Украгропостач».

Крім того, відповідно до ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Виходячи з вищенаведених правових норм, суд вважає, що в даному випадку посилання відповідача на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі №1170/2а-4384/11 є помилковим, оскільки матеріалами справи підтверджено, що в період поставки ПП «Украгропостач» товару на адресу позивача, підприємство не припинено, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Украгропостач» у встановленому законом порядку не анульовано.

Таким чином, оскільки на момент здійснення господарських операцій з придбання товару постачальник - ПП «Украгропостач» цивільної дієздатності та статусу платника податку на додану вартість позбавлений не був, валові витрати та податковий кредит у спірні періоди сформовані позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, отриманих від особи, яка на момент їх видачі була належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість.

Визнання в судовому порядку недійсними установчих документів само по собі не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаним підприємством, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з поставки товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

Оприбуткування придбаного у ПП «Украгропостач» товару підтверджується картками рахунку №281.

Також не спростовується відповідачем і факт використання позивачем поставленого товару у власній господарській діяльності.

Придбаний товар реалізований позивачем наступним контрагентам: ТОВ «ДНІПРОТРАКТОР», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ВАТ «Гідросила», ВАТ «Агропостач», ТОВ «АвтоАдреса», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «СПЕЦТЕХМАШ-2», ТОВ НВП «Херсонський машинобудзавод», ТОВ «КЦ Айко-Сервіс», ТОВ «ХІМТРАНС», ТОВ «АПКОМ», ПП «Вінтехпостач», ПТВП «ЛІГА», ТОВ «АГРОМАШСЕВІС», ТОВ фірма «Авантехтранс», ПрАТ «Гідросила АПМ», ТОВ «ФІРМА ВІЛЕН», ПП «ЛЕОЛ», ТОВ ПКФ «Лаір», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «АВТО ТЕХ СОЮЗ», ПП «ТАК», ПП «Юком-Агро», СПД ОСОБА_8, ПРАТ «ГІДРОСИЛА АПМ», що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

До того ж, відповідно до документів, що містяться у справі, підтверджена наявність у позивача власного майна, а саме: комплексу будівель, розташованих за адресою: м.Кіровоград, вул.Родникова, буд.86, загальною площею 7303,8 кв. м. (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.05.2013), 1/3 комплексу будівель, розташованих за адресою: м.Кіровоград, вул.Орджонікідзе, буд.7 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.12.2001) та право користування позивачем земельною ділянкою загальною площею 16707,18 кв. м. по вул. Родниковій, 86 в м. Кіровограді, що підтверджується договором оренди землі №629 від 08.08.2007, укладеним між Кіровоградською міською радою та позивачем.

Отже належним чином оформлені первинні документи, що містяться в матеріалах справи, підтверджують реальність господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом та рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаного вище правочину, використання придбаного позивачем товару у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагенту ПП «Украгропостач», вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем договір з ПП «Украгропостач» не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок; відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача ПП «Украгропостач», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що законодавець не ставить право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з операцій поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року у справі № 811/3236/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко