Постанова

від 25.02.2014 по справі 811/3571/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року справа № 811/3571/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Спецмонтаж - 98» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.06.2013 року №0001082250, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Спецмонтаж-98» (далі - позивач, ПП «Спецмонтаж-98») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградської ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.06.2013 року №0001082250.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 95142,09 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 29466,90 грн. та за 4 квартал 2012 року на суму 65675,19 грн.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ТОВ «Созидатель» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та вказаними контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги, передбачені Цивільним кодексом України, були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби. Позивач зазначає, що за умови дотримання посадовими особами Світловодської ОДПІ норм податкового законодавства під час проведення перевірки, всі документи були б надані ним.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом - ТОВ «Созидатель» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийнято згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню. .

В судове засідання 25 лютого 2014 року з'явився представник позивача, відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (т.3, а.с.223).

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 25 лютого 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні, справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство «Спецмонтаж - 98» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 23.04.2008 року, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ серії АБ №418713 (т.1, а.с.16). Види діяльності за КВЕД: будівництво житлових і нежитлових будівель; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; інші будівельно-монтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; будівництво трубопроводів (т.1,а.с.17).

Відповідно до ліцензії серії АВ №600911, виданої 07.12.2011 року ДАБК України, позивач має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, згідно переліку (т.1, а.с.76).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №1081 від 22.05.2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Спецмонтаж-98» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Созидатель» за серпень, жовтень, листопад та грудень 2012 року, за результатами якої складено акт № 80/22-5/35913800 від 28.05.2013 р. (т.1, а.с.34, 38-54).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 95142,09 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 29466,90 грн. та за 4 квартал 2012 року на суму 65675,19 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0001082250 від 04.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 118928,00 грн., в тому числі за основним платежем - 95142,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23786,00 грн. (т.1, а.с.8).

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Созидатель» на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що 03.07.2012 року між КОБ фонд «Правозахист» (замовник за договором) та ПП «Спецмонтаж-98» (підрядник за договором) укладено договір підряду №14 на виконання робіт з поточного ремонту опалення будівлі УМВС України в Кіровоградській області (т.1,а.с.81-82).

Крім того, 18.09.2012 року між КОБ фонд «Правозахист» (замовник за договором) та позивачем укладено договір №28 на виконання підрядник робіт, а саме - капітального ремонту системи опалення будівлі УМВС України в Кіровоградській області (великий актовий зал), за адресою - м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 41/15 (т.1, а.с.218-219).

04 липня 2012 року між КП «Кіровоградрембудмонтаж» (замовник за договором) та ПП «Спецмонтаж-98» (підрядник за договором) укладено договір підряду №18/12, на виконання будівельно-монтажних робіт за адресою - м. Кіровоград, проспект Промисловий,14 (т.1,а.с.107-111).

03.08.2012 року між ПАТ «Кіровоградолія» (замовник за договором) та ПП «Спецмонтаж-98» (підрядник за договором) укладено договір підряду №13/12 на виконання наступних робіт: демонтаж, монтаж та ремонт технологічного обладнання, металоконструкцій та трубопроводів підприємства (т.1,а.с.178).

З метою виконання укладених договорів, позивачем (замовник за договором) та ТОВ «Созидатель» (підрядник за договором) укладено наступні договори підряду:

- договір підряду №14/12 від 05.07.12р. (предмет - ремонт системи опалення адмінкорпусу будівлі УМВС України в м. Кіровограді) (т.1,а.с.97-98);

- договір підряду №22/12 від 26.07.2012р. (предмет - монтаж технологічного обладнання та трубопроводів насосної пожежегасіння заводу по переробці олійних культур за адресою - м. Кіровоград, вул. Мурманська, 37г) (т.1,а.с.123-124);

- договір підряду №21/12 від 27.07.2012 р., на виконання робіт з монтажу технологічних трубопроводів відділення водопідготовки котельної заводу по переробці олійних культур за адресою - м. Кіровоград, вул. Мурманська,37г (т.1,а.с.156-157);

- договір підряду №20/12 від 20.07.2012р., на виконання робіт з монтажу технологічного обладнання відділення водопідготовки котельного заводу по переробці олійних культур за адресою - м. Кіровоград, вул. Мурманська, 37г (т.1,а.с.169-170);

- договір підряду №27 від 04.09.2012 р., на виконання робіт з ремонту трубопроводів та обладнання підготовчого відділення (т.1,а.с.192-193);

- договір підряду №30 від 03.09.2012р., на виконання робіт з монтажу трубопроводів зовнішніх технологічних та теплових мереж (т.1,а.с.210-211);

- договір підряду №31 від 01.10.2012р., на виконання робіт з ремонту системи опалення актових залів апарату УМВС України за адресою - м. Кіровоград, вул. Дзержинського (т.1,а.с.238-239);

- договір підряду №33 від 01.10.2012р. на виконання робіт з монтажу обладнання та трубопроводі компресорного заводу по переробці олійних культур за адресою - м.Кіровоград, вул. Мурманська, 37г (т.2,а.с.13-14);

- договір підряду №38 від 11.10.2013р. на виконання робіт з монтажу скребкових конвеєрів транспортної галереї (т.2,а.с.33-34);

- договір підряду №45 від 01.12.2012р. на виконання робіт з реконструкції комплексу по вул. Мурманській,37 г в м. Кіровограді під складування та переробку олійних культур складу силосного типу для гранульованої лузги та шроту місткістю 6,5 тис. м? (т.2,а.с.54-55).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: акти прийому виконаних робіт (т.1,а.с.83-89,100-104,126-129,156-157,159-167,171-175,194-197,213-215,241-244, т.2,а.с. 16-21, 36-39, 57-61), довідки про вартість виконаних робіт (т.1,а.с.99,125,158,176,198,212, т.2,а.с.15,35,56) та податкові накладні (т.1,а.с.105,130,168,177,199,216, т.2,а.с.22,40,62) свідчать про фактичне виконання сторонами умов договорів.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Созидатель» проведено шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок, що підтверджується виписками з банківських рахунків (т.1,а.с.106,131,155,190,217,т.2,а.с.32,41,63-64).

На дату складання податкових накладних ТОВ «Созидатель»» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.1,а.с.78-79). Відповідно до ліцензії серії АВ №390228, виданої 26.12.2007 р. Кіровоградською ОДА ТОВ «Созидатель» має право на здійснення будівельної діяльності (за переліком робіт згідно додатком) (т.1, а.с.80).

На підтвердження господарських взаємовідносин позивача з КП «Кіровоградбудмонтаж», ПАТ «Кіровоградолія» та КОБ фонд «Правозахист» судом було витребувано у останніх докази на підтвердження господарських взаємовідносин з позивачем за перевірений період.

На виконання вказаних вимог суду, КП «Кіровоградбудмонтаж», ПАТ «Кіровоградолія» та КОБ фонд «Правозахист» було направлено на адресу суду документи, які свідчать про виконання укладених договорів підряду (т.2,а.с.184-259, т.3,а.с.1-152,155-184,203-220).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що матеріали справи підтверджують необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 95142,09 грн. до податкового кредиту за ІІІ-IV квартали 2012 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок та акти перевірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при прдбання товару (послуги)не безпосередньо дол. Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 у справі № К/800/12455/13.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013 у справі № К/9991/65870/12, від 05.09.2013 у справі № К/800/13176/13, від 12.09.2013 у справі № К/800/15523/13.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Созидатель» за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ПП «Спецмонтаж-98» судові витрати у розмірі 409,91 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства «Спецмонтаж-98» - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 04.06.2013 року №0001082250.

3.Присудити Приватному підприємству «Спецмонтаж-98» (код ЄДРПОУ - 35913800) судові витрати в розмірі 409,91 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 409,91 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук