Постанова

від 07.04.2014 по справі 826/1835/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2014 року 11:35 № 826/1835/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Безсмертний О.М., Ставецька Н.П.,

представників відповідача - Вороніна В.В., Каленик О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (далі - позивач, ТОВ «Укравтозапчастина») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, Центральний офіс) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000533920 від 25.12.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 49 101 969 грн., № 0000543920 від 25.12.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму47 992 622 грн. та № 0000123920 від 07.02.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 20 816,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які складені за наслідками неправомірно проведеної перевірки та на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції, а тому підприємством правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали в повному обсязі та зазначили, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а спірні податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства України, у зв'язку з чим просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову представники відповідача зазначили, що операції здійснені між позивачем та контрагентами не мали реального товарного характеру, не виявлено відповідних виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не встановлено наявність економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів, а тому у позивача були відсутні підстави декларувати вказані суми, отримані від контрагентів та формувати податковий кредит та валові витрати.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Укравтозапчастина» зареєстроване в Дарницькій районній в м. Києві державній адміністрації згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 04.02.2000 року за № 10651200000001169. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30722204.

ТОВ «Укравтозапчастина» взято на податковий облік у ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.02.2000 року № 0392000. З 09.02.2011 року підприємство переведено на облік до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

До видів діяльності ТОВ «Укравтозапчастина», передбачених статутом та зазначені у довідці з ЄДРПОУ відносяться: 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. 46.32. Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

Відповідачем відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 05.11.2013 року № 705, направлень від 05.11.2013 року № 573, № 574 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укравтозапчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт №1454/39-20/30722204 від 09.12.2013 року (далі - акт від 09.12.2013 року).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-В (із змінами та доповненнями), п. 138.2, 138.4 ст.138, п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 41 483 986 грн., у тому числі по періодах: 9 місяців 2010 року на суму 760 828,00 грн.; за 2010 рік на суму 4 203 898,00 грн.; за 1 квартал 2011 року на суму 3 182 031,00 грн.; за 2 квартал 2011 року на суму 2 996 343,00 грн.; за 2-3 квартали 2011 року на суму 5 174 543,00 грн.; за 2-4 квартал 2011 року на суму 7 831 389,00 грн.; за 1 квартал 2012 року на суму 376 468,00 грн.; за півріччя 2012 року на суму 1 092 876,00 грн.; за 9 місяців 2012 року на суму 12 904 933,00 грн.; за 2012 рік на суму 26 266 668,00 грн.;

п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168 97-ВР (із змінами та доповненнями), п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 39 660 846 грн., у тому числі заниження за: липень 2010 року - 184 739 грн.; вересень 2010 року - 424 556 грн.; жовтень 2010 року - 1 103 991 грн.; листопад 2010 року - 1 241 872 грн.; лютий 2011 року -1 978 408 грн.; квітень 2011 року - 1 757 339 грн.; червень 2011 року - 1 672 311 грн.; липень 2011 року - 585 541 грн.; вересень 2011 року - 2 010 080 грн.; листопад 2011 року - 2 566 916 грн.; грудень 2011 року - 1 124 957 грн.; січень 2012 року - 527 951 грн.; лютий 2012 року - 1 500 грн.; квітень 2012 року - 2 833,0 грн.; червень 2012 року - 681 527 грн.; липень 2012 року - 4 209 558 грн.; серпень 2012 року - 3 373 253 грн.; вересень 2012 року - 3 546 178 грн.; жовтень 2012 року - 3 293 987 грн.; листопад 2012 року - 2 771 135 грн.; грудень 2012 року-6 601 814 грн. та завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в загальній сумі 9 362 137 грн., в тому числі: за вересень 2010 року - на суму 8 237 198 грн.; січень 2011 року - на суму 1 124 939 грн.;

ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) та неотримання в законодавчо встановлені строки валютної виручки за зовнішньоекономічним експортним контрактом від 15.02.2012 року № 1502-12 з компанією «World Metal Trade Ltd» (Великобританія) у сумі 1 345,1 евро, кількість днів прострочення - 82;

ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) та ненадходження в законодавчо встановлені строки товару у сумі 2 204,34 дол.США за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 01.10.2009 року №ARCK2009L з компанією «Uniauto (Beijing) International Mech-elec Co. LTD» (Китай).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення від 13.12.2013 року №720/Г.

За результатами розгляду вказаних заперечень, рішенням від 20.12.2013 року №14253/10/39-214 висновки акту від 09.12.2013 року в частині порушення п.1 Указу Президент України від 11.03.2010 року №173/96 «Про застосування санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та неповного оприбуткування готівкових коштів у сумі 76 160,00 грн. розглянуто на користь платника, а в іншій частині - залишено без змін.

На підставі акта від 09.12.2013 року та з урахуванням рішення про надання відповіді на заперечення від 20.12.2013 року №14253/10/39-214 відповідачем прийнято, крім інших, оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№0000533920 від 25.12.2013 pоку, яким ТОВ «Укравтозапчастина» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, код платежу 11021000 на загальну суму 49 101 969 грн., в тому числі, 41 483 986 грн. за основним платежем та 7 617 983 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.;

№0000543920 від 25.12.2013 pоку, яким ТОВ «Укравтозапчастина» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100 на загальну суму 47 992 622 грн., в тому числі, 39 475 707 грн. за основним платежем та 8 516 915 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

№0000563920 від 25.12.2013 pоку, яким ТОВ «Укравтозапчастина» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 31 265, 3 грн.;

№0000573920 від 25.12.2013 pоку, яким ТОВ «Укравтозапчастина» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем штраф за порушення порядку та строків декларування у сфері ЗЕД на загальну суму 1 700 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відносно нього податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив їх до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.02.2014 року №2132/99-99-10-01-15, податкові повідомлення-рішення №0000533920, №0000543920, №0000573920 від 25.12.2013 pоку залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000563920 від 25.12.2013 pоку скасовано в частині сплати пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД на суму 10 448,52 грн., в іншій частині - залишено без змін.

Разом з тим, відповідачем, на підставі рішення Міністерства доходів і зборів України від 04.02.2014 року №2132/99-99-10-01-15 та внаслідок часткового скасування Міністерством доходів і зборів України податкового повідомлення-рішення № 0000563920 від 25.12.2013 pоку прийнято податкове повідомлення-рішення №0000123920 від 07.02.2014 року, яким ТОВ «Укравтозапчастина» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 20 816,61 грн.

Позивач не погоджується з визначеними у вказаних повідомленнях-рішеннях сумами грошових зобов'язань та вважає, що відповідач безпідставно визначив суми грошових зобов'язань за результатами перевірки, а також прийняв необґрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з акту від 09.12.2013 року, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укравтозапчастина» п. 138.4 ст.138, п.139.1.1 п.139 ст.139 Податкового кодексу та внаслідок цього завищено валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з рядом контрагентів, зокрема, з ТОВ «Олтар» (код ЄДРПОУ 35039581), ТОВ «Алістер» (код ЄДРПОУ 37029858), ТОВ «Флореаль APT» (код ЄДРПОУ 34556741), ТОВ «Джакарта» (код ЄДРПОУ 37335453), ПП «Трейд Груп Сервіс» (код ЄДРПОУ 36946994), ПП «Еліс Транс Груп» (код ЄДРПОУ 34691044), ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731), ТОВ «Магреб Україна» (код ЄДРПОУ 36282249), ПП «Агро-Бізнес-Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37059086), ТОВ «ТІАЛ Альянс» (код ЄДРПОУ 37317565), ТОВ «BІП Союз» (код 372407791) та інші.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник), в особі фінансового директора ТОВ «Укравтозапчастина» Амер О.В., укладено з ТОВ «Олтар» (Виконавець), в особі директора ТОВ «Олтар» Кондратюк С.С., договори про виконання робіт з попередньої підготовки до продажу акумуляторних батарей №71/10 від 30.09.2010 р., №79/10 від 29.10.2010 р., №87/10 від 30.11.2010 р., №04/11 від 04.01.2011 р., №11/11 від 31.01.2011 р.

Також були укладені договори №72/10 від 30.09.2010 р., №80/10 від 29.10.2010 р., №88/10 від 30.11.2010р., №05/11 від 04.01.2011 р., №12/11 від 31.01.2011 р. з аналогічними умовами про виконання власними силами та засобами комплекс робіт з попередньої підготовки до продажу сільськогосподарської техніки.

Відповідач стверджує, що позивач не надав доказів, які підтверджували б якими силами та на яких філіях у кожному конкретному випадку виконувалися дані роботи, про фізичну неможливість здійснення контрагентом відповідного об'єму робіт.

Разом з тим, відповідно до умов (п.2.1) вказаних договорів передбачено, що Виконавець бере на себе обов'язок виконати власними силами та засобами комплекс робіт з проведення попередньої підготовки до продажу акумуляторних батарей, підтримання їх належного технічного стану, здійснення обстеження та складання Технічного висновку щодо акумуляторних батарей та здійснити відповідальний схов матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані роботи. Згідно п. 2.2 договорів передбачено, що всі роботи виконуються згідно з переліком робіт попередньої підготовки до продажу акумуляторних батарей та кошторисом на виконання робіт, що затверджуються прийманням виконаних робіт за звітний період.

Згідно умов договору, зокрема, п.3.1, загальна вартість робіт, що виконуються та матеріалів, що використовуються Виконавцем по Договору розраховується з урахуванням ПДВ та визначається на підставі акту здачі-приймання виконання робіт.

Відповідно до п. 4.4 договорів всі роботи з попередньої підготовки до продажу акумуляторних батарей здійснюються на території Замовника та його філій особами, які прошили навчання і ознайомленні з правилами експлуатації акумуляторних батарей і у чіткій відповідності робіт, що виконуються згідно з ними.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано копії актів виконаних робіт, кошторисів, перелік робіт, що є додатками до Договорів, податкові накладні.

Як з'ясовано судом, роботи фактично виконувались на користь ТОВ «Олтар» третіми особами, та в подальшому, вказані роботи передавались відповідно до укладених вищевказаних договорів позивачу на підставі актів виконаних робіт, тобто у відповідності до умов, передбачених договорами.

Щодо посилань відповідача про те, що непідтверджено здійснення контрагентом відповідного об'єму робіт, суд звертає увагу, що процес та спосіб виконання робіт, передбачених договором, відноситься до зобов'язань Виконавця, результат яких уже стосується Замовника та оплачувався ним відповідно до умов договору.

Документи, які підтверджують проходження директором ТОВ «Олтар» та/або його представниками навчання, ознайомлення з правилами експлуатації акумуляторних батарей та тракторів, не є первинними за визначенням, відтак в принципі не можуть підтверджувати факт здійснення відповідних господарських операцій (на відміну від актів виконаних робіт), з огляду на що вимоги по їх наданню контролюючого органу є безпідставними.

Окрім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Олтар» (Постачальник) укладено договори поставки № 28/09 від 28.09.2010 року, № 20/10 від 20.10.2010 року, № 01/11 від 01.11.2010 року, № 1-ДГ від 10.01.2011 року, № 2-ДГ від 30.01.2011 року.

Відповідно до умов договорів поставки, Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцеві запасні частини партіями за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в Специфікаціях, що є Додатками до цього Договору, а Покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах цього Договору.

В підтвердження реальності виконання умов договорів поставки позивачем надано та судом досліджено в судовому засіданні первинні документи, зокрема, податкові та видаткові накладні, подорожні листи, які були також надані до перевірки.

Зобов'язання позивача за договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Окрім того, висновок акта перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту ґрунтується також на висновку акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олтар» від 22.12.2011 року № 906/23-2/35039581, відповідно до якого підприємство за юридичною адресою не знаходиться, що зафіксовано актом від 18.02.2011 року №1130, на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 18.03.2011 року. Крім того, відповідачем отримано від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі службову записку від 19.12.2011 року №491/23-1 про надання висновків щодо відсутності фактів реального здійснення господарських операцій та пояснення директора ТОВ «Олтар» Кондратюк С.С., які свідчать про необізнаність його з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність, майна та інших матеріальних ресурсів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням та не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Разом з тим, суд звертає увагу, що заходи щодо проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Олтар», відібрання пояснень директора ТОВ «Олтар» Кондратюк С.С., а також анулювання свідоцтва платника ПДВ, здійснювались після укладання вищевказаних договорів позивача з ТОВ «Олтар» та виконання передбачених ними умов, в той час позивачем на виконання договорів поставки надано достатньо доказів в підтвердження їх виконання, а тому є правомірним формування за рахунок господарських операцій з ТОВ «Олтар» валових витрат та податкового кредиту.

Окрім того, в перевіряємий період позивач перебував у договірних відносинах з ТОВ «Алістер» (код ЄДРПОУ 37029858).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (Замовник) в особі генерального директора Чабана В.В., укладено з ТОВ «Алістер» (Виконавець), в особі директора Прохорової К.В., договори №30/10 від 10.09.2010 року про виконання робіт з попередньої підготовки до продажу акумуляторних батарей, № 31/10 від 10.09.2010 року про виконання власними силами та засобами комплекс робіт з проведення робіт з попередньої підготовки до продажу сільськогосподарської техніки.

Предметом даних договорів є те, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок виконати власними силами та засобами комплекс робіт з проведення попередньої підготовки до продажу товарів, передбачених вказаними договорами та зазначеними у додатках до договорів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані роботи на умовах, передбачених договором.

Дослідивши вказані первинні документи, встановлено, що всі роботи виконуються згідно з переліком робіт вказаному у додатку до договору, а також кошторисом на виконання робіт, що затверджуються сторонами та є додатками до договору. Загальна вартість робіт, що виконуються згідно з переліком розраховується з урахуванням ПДВ та визначається на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт.

Позивач в підтвердження здійснення таких господарських операцій надав суду первинні документи, зокрема, копії договорів, додатків до них, актів виконаних робіт, накладні.

Щодо посилань відповідача про те, що не підтверджено здійснення контрагентом відповідного об'єму робіт, суд зазначає, що відповідно до умов договорів Виконавець виконує роботи як з матеріалів Замовника так й з власних матеріалів, власними силами та обладнанням, тобто процес та спосіб виконання робіт, передбачених договором, входить саме до зобов'язань Виконавця, результат яких уже стосується Замовника та оплачується ним відповідно до умов договору. Це є інші господарські відносини, які не ставились під сумнів в ході проведення перевірки.

Щодо проходження директором ТОВ «Алістер» та/або його представниками навчання, ознайомлення з правилами експлуатації АКБ та тракторів, суд вважає, що такі документи не є первинними за визначенням, відтак в принципі не можуть підтверджувати факт здійснення відповідних господарських операцій.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно сформовано витрати по здійсненню господарських операцій з ТОВ «Алістер».

Також, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Флореаль APT» (код ЄДРПОУ 34556741) , зокрема, були укладені договори № 44/10 від 30.06.2010 року, № 51/10 від 30.07.2010 року про виконання робіт з попередньої підготовки до продажу акумуляторних батарей, договори № 45/10 від 30.06.2010 року, № 52/10 від 30.07.2010 року про виконання власними силами та засобами комплекс робіт з проведення робіт з попередньої підготовки до продажу сільськогосподарської техніки.

Умови вказаних договорів є аналогічними договорам, укладеним з ТОВ «Алістер».

Предметом даних договорів є те, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок виконати власними силами та засобами комплекс робіт з проведення попередньої підготовки до продажу товарів, передбачених вказаними договорами та зазначеними у додатках до договорів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані роботи на умовах, передбачених договором.

Зобов'язання позивача за договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Твердження відповідача про непідтвердження здійснення контрагентом відповідного об'єму робіт, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до умов договорів Виконавець виконує роботи власними силами та обладнанням, тобто процес та спосіб виконання робіт, передбачених договором, входить саме до зобов'язань Виконавця, який вправі залучати інших осіб до виконання робіт, результат яких уже стосується Замовника та оплачується ним відповідно до умов договору.

Щодо проходження директором ТОВ «Флореаль APT» та/або його представниками навчання, ознайомлення з правилами експлуатації АКБ та тракторів, суд вважає, що такі документи не є первинними за визначенням, відтак в принципі не можуть підтверджувати факт здійснення відповідних господарських операцій.

Також, в перевіряємий період позивач перебував у договірних відносинах щодо виконання робіт з попередньої підготовки до продажу акумуляторних батарей та виконання робіт з проведення робіт з попередньої підготовки до продажу сільськогосподарської техніки з ТОВ «Джакарта» (код ЄДРПОУ 37335453).

Зокрема, були укладені договори між позивачем (Замовник), в особі директора Амер О.В., та ТОВ «Джакарта» (Виконавець), в особі директора Кондратюка С.С., від 28.02.2011 року № 21/11, від 31.03.2011 року № 27/11, від 29.04.2011 року № 34/11 про виконання робіт з попередньої підготовки до продажу акумуляторних батарей та сільськогосподарської техніки.

Умови вказаних договорів є аналогічними договорам, укладеним з попередніми вказаними контрагентами.

Зобов'язання позивача за договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема надано копії договорів, додатків до них, акти виконаних робіт, накладні.

Твердження відповідача про непідтвердження здійснення контрагентом відповідного об'єму робіт, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до умов договорів Виконавець виконує роботи власними силами та обладнанням, тобто процес та спосіб виконання робіт, передбачених договором, входить саме до зобов'язань Виконавця, який вправі залучати інших осіб до виконання робіт, результат яких уже стосується Замовника та оплачується ним відповідно до умов договору.

Щодо проходження директором ТОВ «Джакарта» та/або його представниками навчання, ознайомлення з правилами експлуатації АКБ та тракторів, суд вважає, що такі документи не є первинними за визначенням, відтак в принципі не можуть підтверджувати факт здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що згідно висновків акту від 17.08.2011 року № 570/7/23-0/37335453 угоди, укладені ТОВ «Джакарта» з контрагентами мають ознаки недійсних правочинів, крім того, в якому вказано, що відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року ТОВ «Джакарта» не заповнено рядок 7 «амортизаційні відрахування», а також за даними податкової звітності, кількість працюючих на підприємстві у 2010 році склала 1 особа.

Також відповідачем використано акт від 22.12.2011 року № 882/23-2/37335453, в якому зазначено, що згідно висновку спеціаліста від 28.09.2011 року № 283 встановлено, що підписи, які виконані в податковій звітності з ПДВ, зокрема, за звітний період липень 2011 року, вересень 2011 року, уточнюючих розрахунків, виконані не Кондратюка С.С., а іншою особою.

В той час, з аналізу вищевказаних документів та обставин справи вбачається, що виникнення договірних зобов'язань між позивачем та ТОВ «Джакарта» відбулося до встановлених обставин, що зафіксовані в актах, на які посилається податковий орган, відповідачем не доведено, що в період укладання договорів, зміст зазначених вище договорів не відповідає дійсним намірам сторін, що відсутні необхідні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також, в перевіряємий період позивач перебував у договірних відносинах з ПП «Трейд Груп Сервіс» (код ЄДРПОУ 36946994).

Так, ТОВ «Укравтозапчастина» (Покупець) укладено договори №001 від 17.01.2011 року, №002 від 31.01.2011 року з ПП «Трейд Груп Сервіс» (Постачальник) на поставку товару (запчастин), підписані фінансовим директором ТОВ «Укравтозапчастина» Амер О.В. та директором ПП «Трейд Груп Сервіс» Рудиком Ю.Г.

Відповідно до умов даних договорів передбачено, що Постачальник передає у власність Покупцю запасні частини та інші види товару, найменування, у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються в Специфікаціях, що є додатками до даних договорів, а Покупець зобов'язується сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах Договору.

Відповідач стверджує про нереальність вказаних господарських операцій, оскільки не підтверджені документально, однак, як встановлено судом позивачем надавались до перевірки, зокрема, видаткові накладні та подорожні листи.

Щодо посилання відповідача на відсутність об'єкта оподаткування у ПП «Трейд Груп Сервіс», що зазначено в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 281/2307/36946994 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Трейд Груп Сервіс», суд не бере до уваги, оскільки податковим органом не досліджувались первинні бухгалтерські документи проведених господарських операцій, а відсутність контрагента за місцезнаходженням також непідтверджено належними доказами.

Отже, відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення ТОВ «Укравтозапчастина» податкових витрат по взаємовідносинах з ПП «Трейд Груп Сервіс».

Також, у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Еліс Транс Груп» (код ЄДРПОУ 34691044), а саме між позивачем та ПП «Еліс Транс Груп» укладені договори від 20.07.2009 року №ДГ-0020-415/09 та від 27.01.2012 року № 336 щодо надання транспортно-експедиційних послуг.

Однак, як вбачається з акту від 09.12.2013 року, відповідачем зазначено про нереальність вказаних операцій, в той час в підтвердження зазначеного не надано жодних доказів.

Спростовуючи зазначене, позивач в підтвердження здійснення господарських операцій надав суду, зокрема, копії договорів, акти приймання-передачі (виконання) послуг, накладні.

Також, позивач мав договірні відносини з ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731), в тому числі укладено договір від 04.07.2011 року № 040711 про постачання товарів (ремні, поршні, шланги, диски, щеплення тощо), асортимент, ціна, кількість зазначається у специфікаціях до договору.

В підтвердження виконання умов договору, позивач надав всі первині документи, що не заперечується відповідачем.

При цьому, як зазначено в акті, відповідачем отримано постанову від 27.04.2012 року старшого слідчого Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Дроздова А.Ф., якою встановлено, що в провадженні СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебуває кримінальна справа №56-3082, що порушена за фактом фіктивного підприємництва шляхом використання реквізитів ТОВ «Декос Альянс» за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Крім того, було допитано директора ТОВ «Декос Альянс» ОСОБА_14 , який заперечив проти проведення ним фінансово-господарських операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч.4. ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV (з наступними змінами та доповненнями) датою державної реєстрації юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст. 108 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинила свою діяльність, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Так, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Декос Альянс» ТОВ «Декос Альянс» зареєстроване 03.02.2011 року державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Хаустовою М.Є.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ серії АА №372386 керівником ТОВ «Декос Альянс» значився ОСОБА_14 Видами діяльності ТОВ «Декос Альянс» згідно вказаної довідки за КВЕД були: 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 51.47.9 оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань тощо.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, виданого 24.02.2011 року ТОВ «Декос Альянс» як платнику ПДВ, ТОВ «Декос Альянс» присвоєний індивідуальний податковий номер 375057326554.

З наведеного вище вбачається що на момент укладення та виконання договору поставки від 04.07.2011 року № 040711 державна реєстрація ТОВ «Декос Альянс» не скасована, запису про припинення юридичної особи ТОВ «Декос Альянс» у ЄДР не було, а кримінальне провадження відкрито уже після вищевказаних договірних відносин.

Разом з тим, контролюючий орган не довів, що наявні на день укладення договору поставки відомості про ТОВ «Декос Альянс» як юридичну особу та платника ПДВ не відповідали даним ЄДРПОУ та реєстру платників ПДВ.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Не отримавши відповідного рішення суду по кримінальній справі, контролюючий орган безпідставно прийшов до висновку про завищення позивачем валових витрат, сформованих за рахунок господарських операцій з ТОВ «Декос Альянс».

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Також, в період проведення перевірки встановлено, що позивач мав договірні відносини із ТОВ «Магреб Україна» (код ЄДРПОУ 36282249).

Зокрема, між позивачем та ТОВ «Магреб Україна» укладено договір поставки від 11.06.2012 року № 20, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «Магреб Україна») зобов'язувався передати у власність Покупцю (Позивач) запасні частини та інші види товару найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язувався сплатити за товар грошову суму та прийняти його.

Згідно п.3.3 Договору, моментом виконання обов'язку передати товар вважається дата отримання товару Покупцем в місці поставки товару, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі.

Як вбачається з акту від 09.12.2013 року, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності зазначеного правочину як такого, що порушує публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України.

Висновок акта перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту ґрунтується на висновку акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.06.2013 року № 164/2240/36282249 про результати проведеної перевірки ТОВ «Магреб Україна», яким встановлено відсутність у підприємства складських приміщень, наявності автомобільного чи іншого транспорту, а також інші основні засоби. Крім того, директор підприємства ОСОБА_15 надала пояснення, що жодного відношення до діяльності ТОВ «Магреб Україна» не має.

Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, а висновки у відповідному акті складені лише на підставі даних інформаційних баз податкових органів без дослідження первинної документації та інших доказів.

В спростування зазначеного позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, копії договору, додатків до нього, копії видаткових та податкових накладних.

Отже, висновки про завищення ТОВ «Укравтозапчастина» податкових витрат, а саме, витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування за рахунок вказаних господарських операцій є безпідставними.

Також, в перевіряємий період позивач перебував у договірних відносинах з ПП «Агро-Бізнес-Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37059086).

Як зазначив відповідач, перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємому періоді отримав від ПП «Агро-Бізнес-Консалтинг» автомобільні послуги на загальну вартість 8 000 грн., що підтверджується актами приймання-передачі.

Між тим, висновок акта перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по вказаним взаємовідносинам ґрунтується, зокрема, на висновках отриманого відповідачем від Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградської області акту від 27.12.2011 року № 175/23-6/37059086 про результати перевірки ПП «Агро-Бізнес-Консалтинг», згідно з яким встановлено у підприємства відсутність складських приміщень, автомобільного транспорту та в якому зазначено про наявність протоколу допиту директора ПП «Агро-Бізнес-Консалтинг» ОСОБА_16, який вказав на те, що не має ніякого відношення до діяльності підприємства, жодних документів не підписував.

Однак, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність, майна та інших матеріальних ресурсів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущенням.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб контрагента або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Отже, висновки, зроблені відповідачем, є необґрунтованими та безпідставними.

Також, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «BІП Союз» (код ЄДРПОУ 37240791) та ТОВ «ТІАЛ Альянс» (код ЄДРПОУ 37317565) , зокрема, були укладені договори про виконання робіт з попередньої підготовки до продажу акумуляторних батарей і договори про виконання власними силами та засобами комплекс робіт з проведення робіт з попередньої підготовки до продажу сільськогосподарської техніки .

Умови вказаних договорів є аналогічними договорам, укладеним з ТОВ «Олтар», ТОВ «Алістер».

Предметом даних договорів є те, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок виконати власними силами та засобами комплекс робіт з проведення попередньої підготовки до продажу товарів, передбачених вказаними договорами та зазначеними у додатках до договорів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані роботи на умовах, передбачених договором.

Зобов'язання позивача за договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Твердження відповідача про непідтвердження здійснення контрагентом відповідного об'єму робіт, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до умов договорів Виконавець виконує роботи власними силами та обладнанням, тобто процес та спосіб виконання робіт, передбачених договором, входить саме до зобов'язань Виконавця, який вправі залучати інших осіб до виконання робіт, результат яких уже стосується Замовника та оплачується ним відповідно до умов договору.

Щодо проходження директорів вказаних контрагентів та/або його представниками навчання, ознайомлення з правилами експлуатації АКБ та тракторів, суд вважає, що такі документи не є первинними за визначенням, відтак в принципі не можуть підтверджувати факт здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Не отримавши відповідного рішення суду по кримінальній справі, контролюючий орган безпідставно прийшов до висновку про завищення позивачем валових витрат, сформованих за рахунок господарських операцій з вказаними контрагентами.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених угод з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи відповідачем не доведено та не надано належних доказів щодо наявності умислу у вищевказаних підприємств на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Судом встановлено, що за вищезазначеними договорами позивачем придбано товар, отримано послуги, отже договори були належним чином та в повному обсязі виконані.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 року) спірні правовідносини регулювалися, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: договори, специфікації на товар, рахунки-фактури, картки рахунків, податкові накладні, акти виконання робіт, приймання послуг тощо.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, зазначеними підпунктом 7.2.6, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в разі не сплати контрагентом податкових зобов'язань та формування валових витрат за рахунок вказаних контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.10.2011 р. за № К/9991/14602/11.

Стосовно операцій з придбання та реалізації на експорт м'яса та молочних продуктів, суд зазначає наступне.

В акті від 09.12.2013 року зроблений висновок, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укравтозапчастина» п. 138.4 ст.138, п.139.1.1 п.139 ст.139 Податкового кодексу України та внаслідок цього завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 122 008 391,00 грн. по операціях, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства.

Такі висновки контролюючий орган робить стосовно операцій позивача з придбання та реалізації на експорт м'ясопродуктів та молочних продуктів.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами господарської діяльності позивача є: 46.33. Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.32. Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

Документальною перевіркою встановлено придбання ТОВ «Укравтозапчастина» м'ясопродуктів за договором від 01.08.2012 року № 01/08-АП від ЗАТ «Агропродукт» та за договором від 01.03.2012 року № 01/03-КП від ПАТ «Конотопм'ясо».

Загальна вартість придбання товарів 7 825 625,03 грн. Грошові кошти перераховані ТОВ «Укравтозапчастина» постачальникам в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Як вбачається з поданих позивачем доказів, придбані м'ясопродукти ТОВ «Укравтозапчастина» (Комітент) передало на комісію для реалізації на експорт за договором комісії №12/03-2012К від 12.03.2012 року з ТОВ «Снег» (Комісіонер).

На виконання договору комісії товар експортований на користь ТОВ «СмолБелТранс» (Російська Федерація) загальною вартістю 8 712 505,05 гривень. Комітент оплатив комісіонеру комісійну винагороду та витрати, пов'язані з виконанням договору комісії згідно умов договору комісії. Грошові кошти від реалізації товару перераховані комісіонером комітенту в повному обсязі.

Виконання зазначених договорів поставки та договору комісії підтверджені наявними первинними документами, в тому числі, видатковими та податковими накладними, актами надання послуг, вантажними митними деклараціями, звітами комісіонера, банківськими виписками та іншими документами, в тому числі тими, які підтверджують завантаження та вивезення товару за межі митної території України (акти завантаження, ветеринарні свідоцтва, вантажні миті декларації з відповідними відмітками митного органу).

Щодо оформлення вантажної митної декларації суд зазначає, що відповідно до акту від 09.12.2013 року зазначено, що позивачем здійснювало експорт товарів ТОВ «Снєг» оформленням вантажної митної декларації від 24.04.2012 року №25413.

Разом з тим, як з'ясовано судом та підтверджується матеріалами справи, договір комісії між ТОВ «Укравтозапчастина» (Комітент) та ТОВ «Снєг» (Комісіонер) укладений 12.03.2012 pоку, зовнішньоекономічний контракт, укладений ТОВ «Снєг» на виконання договору комісії, та за яким відбувався експорт м'ясопродуктів, був укладений 15.03.2012 року, перша поставка м'ясопродуктів на користь ТОВ «Укравтозапчастина» була здійснена 21.05.2012 року, а перша вантажна митна декларація при експорті м'ясопродуктів на підставі зазначеного договору комісії була оформлена 22.05.2012 року.

Тобто, з наведеного вище вбачається, що посилання відповідача на вантажну митну декларацію від 24.04.2012 року №25413 є безпідставним та надуманим. В той час, як пояснив позивач, митна декларація за №025413 на підставі договору комісії з ТОВ «Укравтозапчастина» була оформлена не 24.04.2012 p., а 08.08.2012 року, копія якої наявна в матеріалах.

Таким чином, всі господарські операції здійснені позивачем на підставі укладених договорів, вимоги щодо зберігання, транспортування, митного оформлення м'ясопродуктів були дотримані, а відповідачем в спростування зазначеного не надано належних та допустимих доказів.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 14.1.27. ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 138 Податкового кодексу України на відміну від законодавства з оподаткування, що діяло до введення його в дію, встановлена така класифікація витрат платника податку: витрати операційної діяльності; інші витрати.

У свою чергу, витрати операційної діяльності поділяють на: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, згідно з п. 138.9 Податкового кодексу України, складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Стосовно собівартості товарів в торговельній діяльності слід відмітити, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п.139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, згідно з нормами Податкового кодексу України податок на додану вартість, сплачений ТОВ «Укравтозапчастина» як платником ПДВ при придбанні товару (м'ясопродуктів), що надалі використовувався в оподатковуваних операціях, не відносився до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а включався до податкового кредиту.

Все сказане вище стосується також операцій ТОВ «Укравтозапчастина» з придбання та реалізації на експорт за договором комісії сирів твердих.

Документальною перевіркою платника податків встановлено придбання ТОВ «Укравтозапчастина» сирів твердих за договором від 02.07.2012 року № М-У-44/2012 з ТОВ «Миргородський сироробний комбінат», за договором від 20.11.2012 року №А-У-77/2012 з ПП «Рось» та за договором від 15.06.2012 року № М-У-41/2012 з ПП «Прометей».

Загальна вартість придбання 114 182 765,67 грн., крім того ПДВ 22 836 501 грн. Грошові кошти перераховані ТОВ «Укравтозапчастина» постачальникам в повному обсязі, що підтверджується наявними доказами у матеріалах справию

Придбані сири ТОВ «Укравтозапчастина» (Комітент) передало на комісію для реалізації на експорт за договором комісії №М-У-40/2012 від 18.06.2012 року з ДП «Мілкіленд Україна» (Комісіонер).

На виконання договору комісії товар експортований на користь нерезидентів на загальну суму 119 042 691,10 грн. Комітент оплатив комісіонеру комісійну винагороду та витрати, пов'язані з виконанням договору комісії згідно умов договору комісії. Грошові кошти від реалізації товару (сирів) перераховані комісіонером комітенту.

Всі необхідні документи, що підтверджують якість та безпечність продукції (в тому числі при митному оформленні експорту сирів твердих) були оформлені та прийняті відповідними органами. в тому числі, митними органами.

Всі операції на виконання договорів поставки та договору комісії підтверджені всіма необхідними первинними документами, включаючи специфікації (додатки) до контрактів на кожну партію товару, що експортувалися на підставі договору комісії, які подавалися при митному оформленні і зазначені у графі надавалися Контролюючому органу.

Всі господарські операції за договорами поставки та договором комісії вплинули на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ТОВ «Укравтозапчастина» та відображені ТОВ «Укравтозапчастина» у бухгалтерському обліку. Зокрема, ТОВ «Укравтозапчастина» до складу витрат включило витрати на придбання сирів твердих у сумі 114 182 765,67 грн., до складу доходів включено доходи від реалізації сирів твердих в сумі 119 042 691,10 грн.

Таким чином, в акті не встановлено відсутність поставки м'ясопродуктів та сирів твердих, відсутність податкових накладних, вантажних митних декларацій, недостовірність даних, зазначених в них, або інші обставини, прямо визначені Податковим кодексом, які обмежили б право ТОВ «Укравтозапчастина» включити суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту.

Стосовно здійснення розрахунків через компанію «ВРТ Group Limited» (Віргінські острови) суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного договору від 27.02.2012 року №1 укладеного з компанію «ВРТ Group Limited» (Покупець) щодо поставки (експорту) ТОВ «Укрзапчастина» батарей акумуляторних на умовах поставки FCA (Інкотермс 2010).

На виконання умов договору від 27.02.2012 року № 1 позивачем відвантажено (експортовано) товари згідно вантажних митний декларацій від 06.03.2012 року, від 24.04.2012 року, від 16.10.2012 року на загальну суму 2 058 480,13 грн.

Відповідачем зроблено висновок, що позивачем згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відображено 100% вартості товарів (1 972 056,81 грн.) експортованих компанії «Gimex Uganda Limited» (Уганда) за зовнішньоекономічним контрактом від 27.02.2012 року № 1 з компанією «ВРТ Group Limited» (Віргінські острови), замість включення до складу витрат 85% вартості таких товарів у відповідності до ст. 161 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України, у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

З урахуванням викладено, суд зазначає, що позивачем за укладеним зовнішньоекономічним контрактом від 27.02.2012 року №1 з компанію «ВРТ Group Limited» (Віргінські острови) експортовано товар також компанії «Gimex Uganda Limited» (Уганда).

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 143-р «Про перелік офшорних зон» відповідно до пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України визначено перелік офшорних зон згідно з додатком. Відповідно до даного Додатку Віргінські острови є офшорною зоною, а Уганда до вказаного переліку не входить.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що норми п. 161.2.ст. 161 Податкового кодексу України вказують на те, що витрати платників податку на оплату вартості товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів, у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус.

В той час, як вбачається з матеріалів справи, товар експортований компанії «Gimex Uganda Limited» (Уганда), яка не має офшорного статусу, що відповідачем не спростовано належними доказами.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про неправомірність висновків контролюючого органу про те, що ТОВ «Укравтозапчастина» в порушення п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України сформовано валові витрати за рахунок вказаних операцій, що є безпідставним висновок акту про включення витрат 85 відсотків вартості цих товарів.

Окрім зазначеного, податковим органом зроблено висновок про завищення податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних з дати виписки яких минуло 365 днів.

Такий висновок зроблений щодо операцій з отримання послуг від РУП «МТЗ» (Білорусь), компанії «Imperio Limited» (Велика Британія), «HAIKUNA ENTERPRISES Limited» (Кіпр).

Згідно п. 187.8 ст.187 Податкового кодексу України складено податкові накладні та включено до податкового зобов'язання суми послуг отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що сталася раніше. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені до податкової декларації попереднього податкового періоду.

Згідно з п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання, за якою включені до податкової декларації попереднього податкового періоду.

Таким чином, дослідивши письмові докази у справі, встановивши обставини справи, суд вважає, що висновки щодо порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України на суму 327 658,0 грн. є безпідставними, оскільки позивач не включав згідно вказаної статті отримані податкові накладні, а лише використав право на податковий кредит згідно ст.201.12 Податкового кодексу України на підставі раніше включених до податкового зобов'язання податкових накладних.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що позивачем надано суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів, чим спростовуються порушення, встановлені у акті, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №0000533920 та №0000543920 від 25.12.2013 pоку в повному обсязі.

Щодо дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій та правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №0000123920 від 07.02.2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно акту від 09.12.2013 року вбачається, що за перевіряємий період ТОВ «Укравтозапчастина» здійснювало імпорт товарів та послуг згідно 170 укладених зовнішньоекономічних договорів.

Перевіркою встановлено, що дебіторська заборгованість по імпортних контрактах згідно даних акту попередньої перевірки від 18.10.2010 року №6868/2305/30722204 станом на 01.07.2010 року становить, зокрема, 50 815,34 дол. США за контрактом від 01.10.2009 року №ARCK2009L з компанією. «Uniauto (Beijing) International Mech-elec Co. LTD» (Китай). У перевіреному періоді ТОВ «Укравтозапчастина» згідно вантажної митної декларації від 23.07.2010 року №806642 отримано від нерезидента товар на суму 48 611 дол. США. Станом на 31.12.2012 року товари на суму 2 204,34 дол. США ТОВ «Укравтозапчастина» не отримано.

Окрім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Укравтозапчастина» на виконання зовнішньоекономічного контракту від 15.02.2012 року №1502-12 експортовано на користь компанії «World Metal Trade Ltd» (Великобританія ) товари (батареї акумуляторні) загальною вартістю 212 446,32 евро, валютна виручка надійшла 23.02.2012 року у загальній сумі 279 286,91 дол. США, що згідно перерахунку складає 211 101,22 евро . Тобто, валютна виручка у сумі 1 345,1 евро, граничний термін надходження якої - 10.10.2012 року, від компанії «World Metal Trade Ltd» (Великобританія) станом на 31.12.2012 року не надійшла.

Податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст. 1, ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, що стало підставою для нарахування пені.

Разом з тим, як встановлено судом в ході розгляду справи, по контракту від 01.10.2009 року №ARCK2009L-10C, компанією «Uniauto (Beijing) International Mech-elec Co. LTD» повернуто кошти від 19.03.2010 року на суму 2 204,34 дол. США з вирахуванням комісії банку, що свідчить про відсутність так званої заборгованості по даному контракту та підтверджено довідкою банку про відсутність заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами.

Що стосується експорту на користь компанії «World Metal Trade Ltd», то за умовами договору від 15.02.2012 року №1502-12, згідно п.1 Додаткової угоди №2 до договору з компанією «World Metal Trade Ltd» (Великобританія), у зв'язку із використанням валюти дол. США та євро, сторони домовились визначити курс перерахунку при взаєморозрахунках рівним курсу НБУ на дату оформлення митної декларації, керуючись п. 1.4 Інструкції НБУ №136 та умовами викладеними в додатковій угоді.

Як вказав позивач, контролюючий банк надав лист-розрахунок щодо закриття та зняття з валютного контролю сум по даному контракту. Отже, дебіторська заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом від 15.02.2012 року № 1502-12 з компанією «World Metal Trade Ltd» (Великобританія) у сумі 1 345,1 євро станом на 31.12.2012 року відсутня.

Натомість, відповідачем не спростовані в судовому засіданні зазначені обставини належними та допустимими доказами.

З урахуванням викладеного вище, проаналізувавши в сукупності викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про помилковість зазначених в акті перевірки висновків відповідача та, як наслідок, протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000123920 від 07.02.2014 року про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 20 816,61 грн.

Пред'явлені позивачем та досліджені судом документи є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а з інших даних вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Висновки акту перевірки з приводу відсутності документів, що засвідчують транспортування товару судом до уваги не беруться, позаяк відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Крім того, докази транспортування товару для позивача надано суду.

Висновки податкового органу щодо відсутності документів, які підтверджують передачу товару не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються даними самого акту перевірки, позаяк належним доказом передачі товару є якраз видаткова накладна, яка, за умови належного оформлення підписами і печатками продавця і покупця є належним первинним документом, що підтверджує передачу товару.

Також долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що підприємствами були виписані податкові накладні, що містять всі необхідні реквізити і на момент виписування зазначених накладних підприємства були зареєстрованими платниками ПДВ. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі наявних податкових накладних вважається підтвердженим.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000533920 від 25.12.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000543920 від 25.12.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000123920 від 07.02.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (код ЄДРПОУ 30722204) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 11.04.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко