Постанова

від 22.04.2014 по справі 826/3006/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2014 року № 826/3006/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Міхаель Хубер Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено порушень, зазначених в акті перевірки. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 00010502202, № 00010492202 та № 0010512002 від 24.12.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до судового розгляду на 26.03.2014 року.

В судовому засіданні 26.03.2014 року судом оголошувалась перерва в судовому розгляді в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 16.04.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.04.2014 року проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні 16.04.2014 року за клопотанням сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Міхаель Хубер Україна» (код ЄДРПОУ 33496053) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 759/26-54-22-02-10/33496053 від 02.12.2013 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 462692 грн., тому числі по періодах: 1 квартал 2011 року на суму 190081 грн., 2 квартал 2011 року на суму 102216 грн., 3 квартал 2011 року на суму 104467 грн., 4 квартал 2011 року на суму 52757 грн., 1 квартал 2012 року на суму 13171 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 48333 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2011 року - 4251 грн., листопад 2011 року - 3409 грн., грудень 2011 року - 5607 грн., січень 2012 року - 2052 грн., лютий 2012 року - 2027 грн., березень 2012 року - 2922 грн., квітень 2012 року - 4289 грн., травень 2012 року - 3777 грн., червень 2012 року - 3287 грн., липень 2012 року - 2582 грн., серпень 2012 року - 2771 грн., вересень 2012 року - 4800 грн., жовтень 2012 року - 3859 грн., листопад 2012 року - 2700 грн.; п. 198.1 ст. 198, 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою ваго зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну 2700 грн. у тому числі по періодах: грудень 2012 року на суму 2700 грн.; п.2.8 р.2, п. 3.5 р.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами і доповненнями) встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі ТОВ «Міхаель Хубер Україна» на загальну суму 751,60 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 24.102.2013 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві винесені податкові повідомлення-рішення № 00010502202, яким збільшено ТОВ «Міхаель Хубер Україна» суму грошового зобов'язання в розмірі 60416,00 грн., з якої: за основним платежем - 48333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12083 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100, № 00010492202, яким збільшено ТОВ «Міхаель Хубер Україна» суму грошового зобов'язання в розмірі 465986 грн., з якої: за основним платежем - 462692 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3294 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000 та № 0010512002, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2700,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Так, рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про результати розгляду первинної скарги, податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга № 27-12/2013 від 27.12.2013 року без задоволення.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем суми доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 1828326,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лейкс» укладено договір поставки № 1-19102010 від 19.10.2010 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити/передати покупцю фарби, лаки та допоміжні засоби для поліграфічного виробництва на визначених цим договором умовах, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Факт поставки та отримання товару підтверджується підписаними з обох сторін належним чином оформленими видатковими накладними: № № МХК-006102 від 17.08.11 р., МХК-005572 від 28.07.11 р., МХК-005292 від19.07.11 р., МХК-005276 від 18.07.11 р„ МХК-005275 від 18.07.11 р., МХК-003979 від 30.05.11 р., МХК-003638 від 18.05.11р., МХК-003637 від 18.05.11 р., МХК-003463 від 12.05.11 р., МХК-003464 від 12.05.11 р., МХК-003364 від 06.05.11 р., МХК-003299 від 04.05.11 р., МХК-003297 від 04.05.11 р., МХК-003292 від 04.05.11 р., МХК-003287 від 04.05.11 р., МХК-003286 від 04.05.11 р., МХК-002989 від 19.04.11 р., МХК-002949 від 19.04.11 р., МХК-002841 від14.04.11 р., МХК-002445 від 01.04.11 р., МХК-002197 від 25.03.11 р., МХК-002146 від 24.03.11 р., МХК-002145 від 24.03.11 р., МХК-001995 від 18.03.11 р., МХК-001858 від 15.03.11 р., МХК-001774 від 11.03.11 р., МХК-000953 від 10.02.11 р„ МХК-000805 від 04.02.11 р., МХК-000758 від 03.02.11 р, МХК-000588 від 28.01.11 р., МХК-000587 від 28.01.11 р., МХК-000512 від 26.01.11 р., МХК-000315 від19.01.11 р., МХК-000233 від 17.01.11 р., МХК-010319 від 24.12.10 р., МХК-010180 від 21.12.10 р., МХК-010174 від 20.12.10 р., МХК-010173 від 20.12.10 р., МХК-010136 від 20.12.10 р., МХК-010110 від 17.12.10 р., МХК-010047 від 16.12.10 р. МХК-009678 від 06.12.10 р., МХК-009580 від 02.12.10 р„ МХК-009389 від 26.11.10 р., МХК-009347 від 25.11.10 р„ МХК-009083 від 18.11.10 р., МХК-008837 від 10.11.10 р., МХК-008634 від 04.11.10 р., МХК-008174 від 22.10.10 р., МХК-008169 від 22.10.10 р., МХК-007990 від 19.10.10 р., МХК-007959 від 18.10.10 р., МХК-007889 від 15.10.10 р.

Також, факт поставки та отримання товару підтверджується дорученнями на отримання цінностей від позивача: № 9 від 15.10.10 р., № 12 від 18.10.10 р., № 14 від 19.10.10 р., № 28 від 22.10.10 р., № 91 від 04.11.10 р., № 123 від.10.11.10р., № 160 від 18.11.10 р., № 186 від 25.11.10 р., № 192 від 26.11.10 р., № 219 від 02.12.10 р., № 235 від 06.12.10 р., № 286 від 16.12.10 р., № 294 від 17.12.10 р., № 298 від 20.12.10 р., № 305 від 21.12.10 р., № 339 від 24.12.10 р., № 387 від 17.01.11 р., № 396 від 19.01.11 р., № 431 від 26.01.11 р., № 445 від 28.01.11 р., № 476 від 03.02.11 р., № 481 від 04.02.11 р., № 512 від 10.02.11 р., № 622 від 11.03.11 р., № 632 від 15.03.11 р., № 660 від 18.03.11 р., № 668 від 24.03.11 р, № 708 від 01.04.11 р., № 756 від 14.04.11 р., № 778 від 19.04.11 р., № 786 від 19.04.11 р., № 822 від 28.04.11 р., № 841 від 04.05.11 р., № 850 від 06.05.11 р., № 871 від 12.05.11 р., № 890 від 18.05.11 р., № 902 від 30.05.11 р., № 985 від 18.07.11р., № 996 від 28.07.11 р., № 1010 від 16.08.11 р. та рахунками-фактур.

ТОВ «Лейкс» поставило товар за допомогою перевізників ТОВ «Транспортна компанія «САТ», ТОВ «Ібіс-Україна, що підтверджується договорами перевезення вантажів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору, ТОВ «Лейкс» оформило на користь позивача податкові накладні.

Товар, який був поставлений позивачем ТОВ «Лейкс» придбавався позивачем за кордоном, свідченням чого є належним чином оформлені вантажно-митні декларації.

Актом перевірки позивача встановлено завищення останнім витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

Отже, всі господарські операції здійснені позивачем підтверджуються належним чином складеними первинними документами, в силу чого, у відповідача відсутні підстави для висновку про заниження позивачем суми доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в перевіряємий період.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» укладено договори про надання аудиторських послуг № 199 від 08.12.2010 року та № 6/12 від 06.01.2012 року.

На підтвердженням виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано акт виконаних робіт № 68 від 31.03.2011 року на загальну суму 60000,00грн., крім того ПДВ-12000,00 грн., акт виконаних робіт № 61 від 06.03.2012 року на суму 62720,00 грн., крім того ПДВ-12544,00 грн., аудиторські звіти, банківські виписки, рахунок-фактуру № 9 від 10.01.2012 року, податкові накладні, тобто всі документи, які містять відомість про здійснену господарську операцію.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139. 1 статті 139 Податкового кодексу України витратами, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Авіста-Логістік».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Авіста-Логістік» укладено договір № 1808/61 від 20.09.2011 року, відповідно до умов якого експедитор приймає на себе зобов'язання за плату за рахунок клієнта здійснити виконання зазначених цим договором транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення матеріальних цінностей, інших предметів автомобільним транспортом, на підставі замовлення, що надається уповноваженою особою клієнта з оформленням експрес-накладної (ТТН) для кожного перевезення, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Авіста-Логістік» оформило на користь позивача податкові накладні, які виписані з повним дотриманням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, які згідно податкової бази на момент здійснення господарських відносин були належним чином зареєстрованими платником податку на додану вартість, а отже мало право виписувати вищезазначені податкові накладні.

Крім того, факт надання послуг ТОВ «Авіста-Логістік» підтверджується підписаними з обох сторін актами прийняття-здачі робіт (послуг), товарно-транспортними накладними (експрес-накладними) та рахунками-фактури.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Податковим кодексом України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту підпункту 201.4. та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акт № 1877/26-57-22-03-07/37588080 від 15.11.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авіста-Логістік» (код ЄДРПОУ 37588080) щодо господарських відносин платниками податків за період з 02.03.2011 року по 31.12.2012 року, оскільки такі посилання не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 року по справі К/30752/10.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оподаткування проведених позивачем господарських операцій здійснювалось відповідно до вимог податкового законодавства на підставі всіх необхідних документів, які відповідають вимогам, встановлених для первинних бухгалтерських документів, та слугують достатньою підставою для формування позивачем доходів та валових витрат, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 00010502202, № 00010492202 та № 0010512002 від 24.12.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету Україну на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міхаель Хубер Україна» (код ЄДРПОУ 33496053) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко