Ухвала

від 03.09.2014 по справі 826/3006/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3006/14 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міхаель Хубер Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міхаель Хубер Україна» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00010502202, № 00010492202 та № 0010512002 від 24.12.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 22 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Міхаель Хубер Україна» (код ЄДРПОУ 33496053) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 759/26-54-22-02-10/33496053 від 02.12.2013 року. На підставі складеного акту перевірки, 24.12.2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 00010502202, яким збільшено ТОВ «Міхаель Хубер Україна» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 60 416, 00 грн., № 00010492202, яким збільшено ТОВ «Міхаель Хубер Україна» суму грошового зобов'язання в розмірі 465 986 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств та № 0010512002, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 700,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження позивачем вищезахачених податкових повідомлень - рішень, скарги були залишені податковим органом без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лейкс» укладено договір поставки № 1-19102010 від 19.10.2010 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити/передати покупцю фарби, лаки та допоміжні засоби для поліграфічного виробництва на визначених цим договором умовах, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Факт поставки та отримання товару підтверджується підписаними з обох сторін належним чином оформленими видатковими накладними. Також, факт поставки та отримання товару підтверджується дорученнями на отримання цінностей від позивача та рахунками-фактур.

ТОВ «Лейкс» поставило товар за допомогою перевізників ТОВ «Транспортна компанія «САТ», ТОВ «Ібіс-Україна», що підтверджується договорами перевезення вантажів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору, ТОВ «Лейкс» оформило на користь позивача податкові накладні.

Товар, який був поставлений позивачем ТОВ «Лейкс» придбавався позивачем за кордоном, свідченням чого є належним чином оформлені вантажно-митні декларації.

Отже, всі господарські операції здійснені позивачем підтверджуються належним чином складеними первинними документами, в силу чого, у відповідача відсутні підстави для висновку про заниження позивачем суми доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в перевіряємий період.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» також було укладено договори про надання аудиторських послуг № 199 від 08.12.2010 року та № 6/12 від 06.01.2012 року.

На підтвердженням виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано акт виконаних робіт № 68 від 31.03.2011 року на загальну суму 60 000, 00 грн., крім того ПДВ-12 000, 00 грн., акт виконаних робіт № 61 від 06.03.2012 року на суму 62 720, 00 грн., крім того ПДВ - 12 544, 00 грн., аудиторські звіти, банківські виписки, рахунок-фактуру № 9 від 10.01.2012 року, податкові накладні, тобто всі документи, які містять відомість про здійснену господарську операцію.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Авіста-Логістік».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Авіста-Логістік» укладено договір № 1808/61 від 20.09.2011 року, відповідно до умов якого експедитор приймає на себе зобов'язання за плату за рахунок клієнта здійснити виконання зазначених цим договором транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення матеріальних цінностей, інших предметів автомобільним транспортом, на підставі замовлення, що надається уповноваженою особою клієнта з оформленням експрес-накладної (ТТН) для кожного перевезення, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Авіста-Логістік» оформило на користь позивача податкові накладні, які виписані з повним дотриманням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, які згідно податкової бази на момент здійснення господарських відносин були належним чином зареєстрованими платником податку на додану вартість, а отже мало право виписувати вищезазначені податкові накладні.

Крім того, факт надання послуг ТОВ «Авіста-Логістік» підтверджується підписаними з обох сторін актами прийняття-здачі робіт (послуг), товарно-транспортними накладними (експрес-накладними) та рахунками-фактури.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Податковим кодексом України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту підпункту 201.4. та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів вважає правильним те, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на акт № 1877/26-57-22-03-07/37588080 від 15.11.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авіста-Логістік» (код ЄДРПОУ 37588080) щодо господарських відносин платниками податків за період з 02.03.2011 року по 31.12.2012 року, оскільки такі посилання не можуть вважатися безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оподаткування проведених позивачем господарських операцій здійснювалося відповідно до вимог податкового законодавства на підставі всіх необхідних документів, які відповідають вимогам, встановленим для первинних бухгалтерських документів, та слугують достатньою підставою для формування позивачем доходів та валових витрат, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.