Постанова

від 23.04.2014 по справі 826/2601/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2014 року № 826/2601/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів Векуа Н.Г., Соколової О.А. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, Міністерства доходів і зборів України провизнання протиправним рішення від 24.12.2013 року та податкове повідомлення - рішення № 39926552202 від 27.08.2013 року, встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним рішення від 24.12.2013 року та податкове повідомлення - рішення № 39926552202 від 27.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено порушень, зазначених в акті перевірки.

Ухвалою суду від 03.03.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до попереднього розгляду на 17.03.2014 року.

В попередньому судовому засіданні 17.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості. Відповідач 2 в попереднє судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З'ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та визначив факти, які необхідно встановити для вирішення спору, суд оголосив про закінчення підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 09.04.2014 року.

В судовому засіданні 09.04.2014 року судом оголошувалась перерва в судовому розгляді в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 23.04.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судовому засіданні 23.04.2014 року проти позову заперечили з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні 23.04.2014 року за клопотанням сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ніко Авто Інвест» (код ЄДРПОУ 36926449) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «НТБ Плюс» (код ЄДРПОУ 34615974) за серпень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт № 201/26-55-22-02/36926449 від 08.08.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення ТОВ «Ніко Авто Інвест» суми, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів у вересні 2012 року на загальну суму 192694,00 грн.

На підставі складено акта перевірки, 27.08.2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 39926552202, яким ТОВ «Ніко Авто Інвест» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 192694 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 48174 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач послідовно оскаржував його до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України в межах процедури адміністративного оскарження. Однак обидві скарги - первинна від 04.09.2013 року вих. № 118/13 та повторна - від 05.11.2013 року вих. № 214/13 були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 39926552202 від 27.08.2013 року - без змін.

Позивач просить суд визнання протиправним рішення № 18156/6/99-99-10-0115 від 24.12.2013 року.

Так, за результатами розгляду скарги позивача від 05.11.2013 року за вих. № 214/13 про скасування рішення № 5631/10/26-15-10-04-10 від 27.10.2013 року та про скасування податкового повідомлення-рішення рішенням № 39926552202 від 27.08.2013 року, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 18156/6/99-99-10-0115 від 24.12.2013 року.

Відповідно до пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з абзацом 3 підпункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, скарги на рішення державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони) подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 № 1203, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.12.2012 за № 2046/22358 (чинного на час прийняття Міністерства доходів і зборів України оскаржуваного рішення), скарги на рішення державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, округів подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (абзац другий підпункту 9.1 пункту 9). За результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин (абзац перший пункту 14).

Як вже зазначалось, рішення Міністерства доходів і зборів України № 18156/6/99-99-10-0115 від 24.12.2013 року прийняте за наслідками розгляду повторної скарги позивача про скасування рішення № 5631/10/26-15-10-04-10 від 27.10.2013 року та про скасування податкового повідомлення-рішення № 39926552202 від 27.08.2013 року.

Таким чином, приймаючи рішення № 18156/6/99-99-10-0115 від 24.12.2013 року, Міністерство доходів і зборів України діяло на підставі в межах та у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, а тому у суду відсутні підстави для визнання протиправним рішення № 18156/6/99-99-10-0115 від 24.12.2013 року.

Крім того, суд зазначає, що відмовляючи в цій частині позовних вимог, судом взято до уваги ту обставину, що рішенням, з прийняттям якого у позивача виникають певні обов'язки та яке впливає на його інтереси, є саме податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 39926552202 від 27.08.2013 року

Позивач просить суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 39926552202 від 27.08.2013 року.

Актом перевірки встановлено, що позивачем за період з 01.08.2011 року 31.08.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «НТБ Плюс» завищило суму податкового кредиту на суму 192694,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 192694,00 грн., яке в наступних податкових періодах декларувалось у складі залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість та як наслідок призвело до завищення суми, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у вересні 2011 року на суму 192694,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «ПСК Строн» (генпідрядник) та ТОВ «НТБ Плюс» (субпідрядник) укладено договір № НТБ-27/07 від 03.08.2011 року, відповідно до умов якого, субпідрядник в межах цього договору, виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами увесь, передбачений п. 3.1 даного договору фронт (обсяг) робіт, здає у визначені договором строки роботи замовнику та генпідряднику, а замовник приймає виконані належним чином підрядні роботи та оплачує їх вартість в порядку, передбаченому цим договором.

В матеріалах справи містяться акти приймання виконаних будівельних робіт, що підтверджують виконання умов договору.

Крім того, на виконання умов договору ТОВ «НТБ Плюс» виписало на користь позивача податкові накладні: № 1 від 10.08.2011 року на загальну суму 310000,00 грн., № 2 від 12.08.2011 року на загальну суму 212000,00 грн., № 3 від 12.08.2011 року на загальну суму 212000,00 грн., № 4 від 26.08.2011 року на загальну суму 175542,39 грн. № 5 від 26.08.2011 року на загальну суму 246619,87 грн.

Так, позивачем здійснено проплату на користь ТОВ «НТБ Плюс» на виконання умов договору № НТБ-27/07 від 03.08.2011 року, що підтверджується виписками з банку, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Податковим кодексом України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту підпункту 201.4. та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідач 1 посилається на акт № 531/22.5/34615974 від 08.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НТБ Плюс» (код ЄДРПОУ 34615974) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

Суд не бере до уваги дане посилання відповідача 1, оскільки акти про неможливість проведення зустрічної звірки носять лише інформаційний характер, а тому не можуть бути належною доказовою базою у прийнятті рішення про реальність здійснення операцій, у зв'язку з чим, висновки податкового органу, що ТОВ «Ніко Авто Інвест» перераховувало кошти без мети реального настання правових наслідків, але з метою заниження об'єкту оподаткування, не відповідає дійсності та є необґрунтованим, оскільки реальність господарських операцій підтверджується вищевказаними податковими накладними, актами прийняття виконаних робіт та виписками з банку.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 39926552202 від 27.08.2013 року є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 39926552202 від 27.08.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест»(код ЄДРПОУ 36926449) 2408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 68 коп. судового збору.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.П. Васильченко

Судді Н.Г. Векуа

О.А. Соколова