Ухвала
від 10.04.2014 по справі 821/4297/13-а
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

10 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4297/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вектор» до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Вектор» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби від 22.04.2013 року № 0000072200 та №0000062200, якими підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 54 820,50 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств на суму 92 277,75 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Цюрупинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби від 08.04.2013 р. №10/22/31827577 про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Вектор» з питання підтвердження господарських відносин з TOB «Трейд Сервіс Плюс» та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від TOB «Трейд Сервіс Плюс» за березень 2011 року, з питання підтвердження господарських відносин з ПП «Інтерметал-СП» та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП «Інтерметал -СП» за лютий-березень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1) ч.1-6 ст. 203, ст. 215, ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Вектор» при придбанні товарів (послуг) від постачальників TOB «Трейд Сервіс Плюс» у березні 2011 року та від ПП «Інтерметал-СП» у лютому-березні 2012 року;

2) п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186,, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за травень 2012 року на суму 29 625 грн.;

3) пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 82 461,50 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2013 року: №0000072200, яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 54 820,50 грн., з яких 52 878 грн. - за основним платежем, 1 942,50 грн. - за штрафними санкціями, та №0000062200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 92 277,75 грн., з яких 82 461,50 грн. - за основним платежем, 9 816,25 грн. за штрафними санкціями.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у вказаному періоді позивачем відображено валові витрати та сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентами - постачальниками TOB «Трейд Сервіс Плюс» та ПП «Інтерметал-СП», діяльність яких спрямована лише на отримання податкової вигоди.

За висновком ДПІ, в ході перевірки встановлено, що у TOB «Трейд Сервіс Плюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою і, тому, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди, укладені між постачальниками та покупцями за період з 01.10.2010 по 31.12.10 та за 01.01.2011 по 30.04.2011 мають ознаки нікчемності, господарські операції між ПП «Вектор» та TOB «Трейд Сервіс Плюс» не мали мети настання реальних наслідків, отже зазначені правочини, відповідно до ч.1,2 ст. 215, ч.5 ст. 203 Цивільного Кодексу нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Обґрунтовуючи нікчемність господарських операцій з зазначеними постачальниками, податковий орган послався на акти ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.07.11 № 1811/23-5/35992112 та ДПІ у м. Херсоні від 09.07.12 року №97/15-3/36419500 про неможливість проведення документальних перевірок TOB «Трейд Сервіс Плюс» та ПП «Інтерметал-СП» щодо документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, з яких вбачається, що ці суб'єкти господарювання не мають трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, вони відсутні за місцем реєстрації, тому операції купівлі-продажу, які вчинив позивач в період, що перевірявся, визнані такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість та бути віднесеними до складу валових витрат Підприємства.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагента позивача. На час здійснення господарських операцій з позивачем безпосередні постачальники Підприємства були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні. Податковий орган не наділений повноваженнями щодо встановлення в актах перевірки факту нікчемності або недійсності правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ та на відображення у складі валових витрат витрати з придбання товару.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228).

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом першої інстанції при розгляді справи, відповідачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували його доводи щодо відсутності у позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, які стали підставою вважати укладені ним правочини фіктивними.

До того ж, як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом не надано жодного доказу, що зміст укладених договорів суперечать нормам ЦК України та моральним засадам суспільства, оскільки вищенаведеними доказами по справі встановлено факт здійснення позивачем господарської діяльності з юридичними особами TOB «Трейд Сервіс Плюс» та ПП «Інтерметал-СП», які на момент вчинення господарських операцій були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

В свою чергу, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи та підтверджується наявними у справі доказами, ПП «Вектор» у березні 2011 року та у лютому-березні 2012 року здійснювало операції з придбання запасних частин у TOB «Трейд Сервіс Плюс» та ПП «Інтерметал-СП». Позивачем було включено до складу валових витрат суми витрат по придбанню вказаного товару та включено до складу податкового кредиту ПДВ.

На підтвердження факту придбання товару (матеріальних цінностей) позивачем надано податкові, видаткові накладні, квитанції прибуткових касових ордерів, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Нікчемність названих договорів та безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами податкова інспекція обумовлює відсутністю у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу. Однак ці доводи податкового органу не можуть вважатися об'єктивними та обгрунтованими, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, як вже зазначалося вище, придбаний товар був доставлений позивачем власними силами.

Що ж стосується доводів податкового органу щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, то чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблений висновок щодо реальності здійснення господарських операції позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку. При цьому судом надано належну правову оцінку первинним документам, які підтверджують виконання сторонами договорів поставки, а отже і правомірність включення сум податку на додану вартість за даними операціями до податкового кредиту та віднесення позивачем витрат до складу валових витрат відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вектор» до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.

СудОдеський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення10.04.2014
Оприлюднено07.05.2014
Номер документу38531432
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —821/4297/13-а

Ухвала від 06.08.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Моторний О.А.

Ухвала від 10.04.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Косцова І.П.

Ухвала від 30.01.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Косцова І.П.

Постанова від 18.12.2013

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Василяка Д.К.

Ухвала від 15.11.2013

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Василяка Д.К.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні