Рішення

від 29.04.2014 по справі 918/1344/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 918/1344/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (далі - Банк) в особі філії "Північно-Західне управління "АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (далі - Філія) до товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "АМУР" (далі - Товариство), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1, про звернення стягнення на заставлене майно,

за участі представників:

позивача: Лук'янова О.В. за дов. від 4 лютого 2014 року № 489,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2013 року Банк в особі Філії звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 19 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" відкритого акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Ф1-08/52283-75, за умовами якого банк надав позичальнику на споживчі цілі кредит у розмірі 140 000 доларів США зі сплатою 17% річних та кінцевим терміном повернення кредиту - 18 червня 2017 року, а останній, у свою чергу, зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені даним договором.

На забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань боржника, що випливають з цієї угоди, 19 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" відкритого акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", правонаступником якого є позивач, та Товариством було укладено іпотечний договір № 6040-39, за яким останнє передало позивачу в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1887 га, розташовану в місті Рівному по вулиці Степана Бандери під номером 1-Г.

Оскільки ОСОБА_1 взяте не себе зобов'язання щодо повернення кредиту виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього перед Банком утворилася заборгованість в сумі 1 429 433 грн. 24 коп., з яких: 138 417, 69 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 1 106 372 грн. 60 коп.) - заборгованість за кредитом, 37 789,52 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 302 051 грн. 63 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 21 009 грн. 01 коп. - пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту та нарахованих процентів, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 589, 1054 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), статті 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон), просив суд звернути стягнення на заставлене майно Товариства.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1344/13, розгляд якої (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 17 вересня 2013 року) було призначено на 24 вересня 2013 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2013 року розгляд справи було відкладено на 9 жовтня 2013 року.

З метою встановлення початкової вартості предмета іпотеки за іпотечним договором від 19 червня 2008 року № 6040-39, ухвалою суду від 9 жовтня 2013 року у даній справі призначено судову будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від тієї ж дати провадження у справі було зупинено до отримання висновків вищезазначеної експертизи.

У зв'язку з надходженням до суду матеріалів справи № 918/1344/13 разом з висновком експерта від 6 березня 2014 року № 8387, ухвалою суду від 26 березня 2014 року провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду на 8 квітня 2014 року.

Ухвалою суду від 8 квітня 2014 року строк розгляду спору у справі № 918/1344/13 було продовжено на 15 днів - до 29 квітня 2014 року, розгляд справи відкладено на 24 квітня 2014 року.

Ухвалою суду від 24 квітня 2014 року розгляд справи відкладено на 29 квітня 2014 року.

У судовому засіданні 29 квітня 2014 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У призначені судові засідання відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33000, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 264. Факт отримання Товариством вищезазначених ухвал підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача.

Отже, за змістом вищезазначеної норми Товариство завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

У призначені судові засідання третя особа також не забезпечила явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надала, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи була повідомлена належним чином. Вказаний факт також підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" відкритого акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Ф1-08/52283-75, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод від 16 вересня 2008 року № 1 та від 30 листопада 2010 року № 2 до цього правочину, банк надав позичальнику на споживчі цілі кредит у розмірі 140 000 доларів США зі сплатою 17% річних та кінцевим терміном повернення кредиту - 18 червня 2022 року, а останній, у свою чергу, зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені даним договором (а.с. 12-20).

Вказаний договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою кредитодавця.

Згідно з пунктом 3.2 договору (з урахуванням додаткової угоди від 30 листопада 2010 року № 2 до цього правочину) позичальник зобов'язався щомісяця в термін з 1 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 2 380,00 дол. США. У склад ануїтетного платежу також входили проценти за користування кредитними ресурсами.

Відповідно до пункту 3.4 договору банк має право припинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику в продовженні строку дії договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору в тому випадку, якщо, зокрема, позичальник у період дії цього договору порушував будь-які його умови, у тому числі несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або на сплату процентів і комісійної винагороди відповідно до пунктів 3.2, 4.3, 4.4, 4.7, 4.8 цієї угоди.

Судом встановлено, що Банк умови вищезазначеного договору виконав у повному обсязі та надав позичальнику кредитні кошти в розмірі та на умовах, визначених даною кредитною угодою.

У матеріалах справи наявна копія рішення Рівненського міського суду від 24 жовтня 2013 року у справі № 1715/21205/12 (а.с. 129-132), залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2013 року (а.с. 133-135), яким вимоги Банку в особі Філії до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення з останніх заборгованості за спірним кредитним договором задоволено частково. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх кредитних зобов'язань перед кредитором за спірною угодою даним рішенням стягнуто солідарно з вищезазначених осіб на користь позивача заборгованість, яка станом на 18 вересня 2013 року склала: 1 106 372 грн. 60 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 396 615 грн. 70 коп. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 332 302 грн. 33 коп. - пеня, нарахована за несвоєчасне повернення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом. Вказане судове рішення на час розгляду даного спору набрало законної сили.

Зазначеним судовим рішенням, крім іншого, був встановлений факт звернення Банку до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повернення кредитних ресурсів, сплати процентів по них та нарахованої неустойки в порядку, передбаченому пунктом 3.4 кредитного договору від 19 червня 2008 року № Ф1-08/52283-75.

Також, як вже було зазначено вище, даним рішенням був встановлений факт наявності заборгованості позичальника по поверненню тіла кредиту за спірним кредитним договором, яка станом на 18 вересня склала 1 106 372 грн. 60 коп.

Частиною 4 статті 35 ГПК України встановлено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які мають значення для вирішення, встановлені рішенням суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.6 Постанови.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що посилання позивача на наявність заборгованості ОСОБА_1 по поверненню тіла кредиту за спірним кредитним договором у розмірі 1 106 372 грн. 60 коп. є обґрунтованими та законними.

Мотивуючи даний позов, Банк посилався на те, що ОСОБА_1 не сплатив позивачу суму заборгованості за кредитом у розмірі 1 106 372 грн. 60 коп., встановлену вищезазначеним судовим рішенням, продовжує ухилятись від виконання своїх договірних зобов'язань за спірним договором, а також не виконує свої зобов'язання по сплаті процентів за користування спірними кредитними коштами. У зв'язку з наведеними обставинами позивачем у період з 20 вересня 2012 року по 20 березня 2013 року було нараховано позичальнику, зокрема, 37 789,52 доларів США процентів за користування кредитом (строкових та прострочених), що за офіційним курсом НБУ становить 302 051 грн. 63 коп., а також 21 009 грн. 01 коп. пені.

Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору від 19 червня 2008 року № Ф1-08/52283-75 нарахування процентів здійснюється за період з моменту списання кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок.

У пункті 4.3 договору (з урахуванням додаткової угоди від 30 листопада 2010 року № 2 до цього правочину) сторони договору погодили, що позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця у термін з 1 по 10 число кожного місяця у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого встановлено пунктом 3.2 цього договору згідно з графіком зниження розміру заборгованості.

Відповідно до пункту 6.1 спірного кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 свої договірні зобов'язання перед Банком за кредитним договором від 19 червня 2008 року № Ф1-08/52283-75 виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього станом на 21 березня 2013 року утворилася заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 37 789,52 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 302 051 грн. 63 коп., а також заборгованість по сплаті пені у розмірі 21 009 грн. 01 коп.

За частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Як вже було зазначено вище, всупереч зазначеним нормам закону ОСОБА_1 у встановлені умовами кредитного договору строки своїх зобов'язань з погашення кредиту не виконав, у зв'язку з чим у останнього станом на 21 березня 2013 року утворилася заборгованість перед позивачем по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 37 789,52 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 302 051 грн. 63 коп., а також заборгованість по сплаті пені у розмірі 21 009 грн. 01 коп.

Також судом встановлено, що на забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за договором від 19 червня 2008 року № Ф1-08/52283-75, 19 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" відкритого акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", правонаступником якого є позивач, та Товариством було укладено іпотечний договір № 6040-39, за яким останнє передало позивачу в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1887 га, розташовану в місті Рівному по вулиці Степана Бандери під номером 1-Г (а.с. 21-23).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками його сторін, скріплений печатками цих суб'єктів господарювання, а також посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 2867.

Пунктом 1 даного договору визначено, що предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянку площею 0,1887 га, розташована в місті Рівному по вулиці Степана Бандери під номером 1-Г, якій присвоєно кадастровий номер 56:101:000:00:01:041:0195, цільове призначення якої - для завершення будівництва та обслуговування магазину і добудови торгівельно-сервісного комплексу. Зазначена земельна ділянка набута іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідченого 16 січня 2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 196 та зареєстрованого 16 січня 2008 року у Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за номером правочину 2635642 згідно витягу № 5303970. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ № 339642), виданого Рівненською міською радою Рівненської області 12 червня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020858300035.

Стаття 548 ЦК України встановлює загальні умови забезпечення виконання зобов'язання.

Так, частиною 1 вказаної статті встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 575 ЦК України іпотека є окремим видом застав. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону та статті 572 ЦК України, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За статтею 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 3 Закону, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

В силу положень статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 статті 33 Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 590 ЦК України).

Судом встановлено, що у пункті 9.4.3 іпотечного договору від 19 червня 2008 року № 6040-39 його сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли на момент настання терміну виконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до пункту 9.4.8 даного договору іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання позичальником будь-яких умов кредитного договору, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості (ануїтетних платежів), несвоєчасного повернення сум зобов'язань за кредитним договором, у тому числі кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо останній відповідно до пункту 3.4 кредитного договору заявить позичальнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного у пункті 3.2 кредитного договору, а позичальник не виконає зазначене зобов'язання.

Враховуючи те, що позичальник не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок вищезазначеного заставленого майна.

Як було зазначено вище, з метою встановлення початкової вартості предмета іпотеки за іпотечним договором від 19 червня 2008 року № 6040-39, ухвалою суду від 9 жовтня 2013 року у даній справі було призначено судову будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу. Перед експертом було поставлене наступне питання: "яка реальна ринкова вартість об'єкта нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1887 га, розташованої в місті Рівному по вулиці Степана Бандери під номером 1-Г (кадастровий номер: 56:101:000:00:01:041:0195), що належить товариству з обмеженою відповідальністю-фірми "АМУР" на праві власності, станом на час проведення експертизи".

24 березня 2014 року на адресу суду надійшли матеріали справи № 918/1344/13 разом з висновком експерта від 6 березня 2014 року № 8387, відповідно до якого ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1887 га, розташованої в місті Рівному по вулиці Степана Бандери під номером 1-Г, була визначена на рівні 661 678 грн. 00 коп.

Відтак, для розрахунку оцінки вартості предмета іпотеки судом використано ринкову вартість вказаного об'єкта нерухомості згідно даних висновку судової будівельно-технічної експертизи від 6 березня 2014 року № 8387.

Крім того, судом враховується, що відповідно до статті 43 Закону початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно з частиною 5 статті 38 Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Статтею 39 Закону встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати: у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) - дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи наведені правові норми, встановлені в ході судового розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Банку є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 (33000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) перед публічним акціонерним товариством "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60, ідентифікаційний код: 09807856) в особі філії "Північно-Західне управління "АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (33018, м. Рівне, вул. Відінська, будинок 41, ідентифікаційний код: 25894576) за кредитним договором від 19 червня 2008 року № Ф1-08/52283-75, яка станом на 21 березня 2013 року складає 1 429 433 грн. 24 коп., з яких: 138 417, 69 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 1 106 372 грн. 60 коп.) - заборгованість за кредитом, 37 789,52 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 302 051 грн. 63 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 21 009 грн. 01 коп. - пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту та нарахованих процентів, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19 червня 2008 року № 6040-39, укладеним між відкритим акціонерним товариством "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ") і товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою "АМУР", та посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованим у реєстрі за № 2867, а саме: на земельну ділянку площею 0,1887 га, розташовану в місті Рівному по вулиці Степана Бандери під номером 1-Г, та належить товариству з обмеженою відповідальністю-фірмі "АМУР" (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 264, ідентифікаційний код: 32354707) на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ № 339642), виданим Рівненською міською радою 12 червня 2008 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020858300035.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - земельної ділянки площею 0,1887 га, розташованої в місті Рівному по вулиці Степана Бандери під номером 1-Г, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю-фірмі "АМУР" (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 264, ідентифікаційний код: 32354707) на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ № 339642), виданим Рівненською міською радою 12 червня 2008 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020858300035, шляхом проведення прилюдних торгів.

Визначити початкову ціну предмета іпотеки - земельної ділянки площею 0,1887 га, розташованої в місті Рівному по вулиці Степана Бандери під номером 1-Г, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю-фірмі "АМУР" (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 264, ідентифікаційний код: 32354707) на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ № 339642), виданим Рівненською міською радою 12 червня 2008 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020858300035, для його подальшої реалізації в сумі 661 678 грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "АМУР" (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 264, ідентифікаційний код: 32354707) на користь публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60, ідентифікаційний код: 09807856) в особі філії "Північно-Західне управління "АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (33018, м. Рівне, вул. Відінська, будинок 41, ідентифікаційний код: 25894576) 28 588 (двадцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 66 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 5 травня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко