Постанова

від 30.04.2014 по справі 910/16972/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2014 р. Справа№ 910/16972/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Шаповалов Д.В. - представник, дор. № 27/02-1 від 27.02.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2014

у справі № 910/16972/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ООО "Дружба"

про стягнення 62 745,64 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/16972/13 відкладено на 30.04.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 у справі № 910/16972/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що рахунок на оплату поставленої продукції позивачем було направлено на адресу відповідача лише 30.12.2013, що підтверджується поштовими квитанціями № 0060, № 0061 та описами вкладення у цінний лист від 30.12.2013, таким чином, з урахуванням положень п. 1 ст. 530 ЦК України та п. 6.7 договору, відповідач зобов'язаний сплатити вартість поставленої продукції у розмірі 62 745,64 грн. в строк, що не перевищує 45 календарних днів від виставлення позивачем рахунку на оплату (тобто, від 30.12.2013); судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати заборгованості у розмірі 62 745,64 грн. не настав, а відтак порушеного права позивача по сплаті відповідачем заборгованості у розмірі 62 745,64 грн., як на момент подання заяви, так і на момент розгляду даної справи по суті, не існувало.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 у справі № 910/16972/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 62 745,64 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 13 250,00 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що за умовами договору момент оплати за товар пов'язаний з виставленням відповідного рахунку-фактури, а саме: № СТОВ-01511 від 24.04.2012, який було виставлено одразу, з підписанням документів, що відображають загальну поставку за договором (видаткова накладна № К/1455 від 24.04.2013); позивачем було повторно направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру № СТОВ-01511 від 24.04.2013, що підтверджується поштовими квитанціями № 0060, № 0061 та описами вкладення у цінний лист від 30.12.2013.

Скаржник зазначає, що відповідач, при здійсненні часткової оплати за договором № п/10 в сумі 27 000,00 грн., вказує у призначенні платежу відповідний рахунок-фактуру, а саме: № СТОВ-01511 від 23.04.2013, що спростовує твердження відповідача щодо відсутності виставленого рахунку-фактури позивачем, згідно із укладеним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 у справі № 910/16972/13 зобов'язано позивача надати докази співрозмірності, розумної необхідності розміру витрат на послуги адвоката (п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" із змінами та доповненнями), копію платіжного документа, підтверджуючого оплату витрат на послуги адвоката.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 у справі № 910/16972/13 позивачем 23.04.2014 через відділ документального забезпечення суду надано письмове пояснення, в якому позивач зазначив, що при вирішенні питання про розумний розмір витрат щодо оплати послуг адвоката, які підлягають включенню до складу судових витрат у даній справі, враховуючи ціну даного позову та кількість судових засідань, у яких брав участь адвокат ОСОБА_3, як представник позивача, вважає за правомірне визначити розумними витратами відповідача на оплату правової допомоги адвоката в сумі 13 250,00 грн. та включити вказану суму до складу судових витрат у справі.

Також до зазначеного письмового пояснення позивачем додані ксерокопії витягів із особового рахунку позивача від 22.08.2013 та від 17.09.2013 на загальну суму у розмірі 13 250,00 грн., у графі: "Призначення платежу" яких зазначено: "Оплата за надання консультаційних послуг згідно акта № 08-13 від 19.08.2013 за договором № 01/2012 від 04.01.2012 без ПДВ".

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її доводів, просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 у справі № 910/16972/13 залишити без змін та зазначає, що неотримавши від позивача відповідний рахунок, відповідач за власною ініціативою частково розрахувався за отриманий товар, сплативши 24.04.2013 на користь позивача суму передоплати у розмірі 27 000,00 грн., що підтверджується витягами із особового рахунку позивача; залучення до участі у справі адвоката та оплата його послуг є правом, а не обов'язком позивача, отже, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 13 250,00 грн. є звичайними господарськими витратами позивача, а не збитками, оскільки позивач міг таких витрат уникнути, проте, за власним бажанням прийняв рішення щодо їх здійснення.

У додатковому письмовому поясненні до відзиву відповідач стверджує, що сторонами за договором погоджено умову про те, що момент оплати товару пов'язаний з виставленням відповідного рахунку-фактури; кошти у розмірі 27 000,00 грн. були сплачені не відповідно до умов договору № п/10.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача, як вбачається зі змісту позовної заяви, 62 745,64 грн. заборгованості; 13 250,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.04.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № п/10, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором постачальник, зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим договором строки продукцію, а відповідач, за договором покупець, зобов'язується приймати товар і оплачувати його на умовах цього договору.

Факт постачання позивачем відповідачу товару згідно із умовами договору № п/10 та одержання товару відповідачем підтверджується наявною у матеріалах справи підписаною представниками позивача та відповідача копією видаткової накладної № К/1455 від 24.04.2013 на суму 89 745,64 грн.

Відповідно до п. 6.7 договору № п/10 відповідач сплачує 20% від суми виставленого рахунку, а решту 80% - зобов'язується сплатити в строк, що не перевищує 45 календарних днів.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із витягу із особового рахунку позивача за 24.04.2013, відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 27 000,00 грн., а у графі: "Призначення платежу" зазначено: "Сплата за товар згідно рахунка-фактури № СТОВ-01511 від 23.04.2013р. з ПДВ 20% - 4 500,00 грн.".

Позивач у листі від 12.08.2013 № 51 вимагав від відповідача погасити існуючу заборгованість у розмірі 62 745,64 грн. протягом 7 днів, з моменту отримання даної вимоги.

Відповіді на зазначений лист № 51 та доказів повної оплати за поставлений позивачем товар згідно із видатковою накладною № К/1455 від 24.04.2013, відповідачем не надано.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, враховуючи викладене та наступне.

Відсутність рахунку-фактури не є перешкодою для оплати поставлених позивачем товарів, зважаючи на зазначення їх вартості у накладних.

У матеріалах справи є наявним рахунок-фактура позивача, який був виставлений відповідачу, - № СТОВ-01511 від 24.04.2013.

У видатковій накладній № К/1455 від 24.04.2013, за якою позивачем передані, а відповідачем, через представника одержані товари, зазначено, як одну із підстав передачі товару - рахунок-фактуру № СТОВ-01511 від 24.04.2013, отже, у відповідача була наявна інформація про рахунок-фактуру та можливість його одержання.

Та обставина, що рахунок-фактура № СТОВ-01511 позивача був одержаний відповідачем, підтверджується посиланням на рахунок-фактуру № СТОВ-01511 у платіжному документі відповідача, як на призначення платежу (а.с. 50).

Також слід вказати на наступні обставини.

Як вбачається зі змісту пункту 6.7 договору № п/10, сторонами не погоджено умову про те, з якого моменту починається відлік 45-ти календарних днів, протягом яких відповідач зобов'язався сплатити решту 80% вартості товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Твердження відповідача про те, що за платіжним дорученням здійснено оплату за інший товару, ніж поставлений за договором № п/10, зважаючи на зазначення у графі: "Призначення платежу" дату рахунку-фактури - 23.04.2013, голослівне, оскільки зазначення цієї дати залежало від відповідача, однак, останнім не надано доказів укладення з позивачем іншого договору.

Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При цьому, як вже зазначалось, позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості листом за № 51 від 12.08.2013.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 62 745,64 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем до матеріалів справи наданий договір № 01/2012 від 04.01.2012 на юридичне обслуговування, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, позивач, за договором замовник, доручає, а ФОП ОСОБА_3, за договором виконавець, здійснює юридичне консультаційне обслуговування з питань статутної діяльності товариства з метою захисту законних прав та інтересів товариства; під юридичним консультаційним обслуговуванням в цьому договорі розуміється: представництво інтересів позивача у ділових, комерційних, корпоративних та інших відносинах, а також перед органами державної влади та управління, в тому числі в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції з питань діяльності товариства.

Також позивачем до матеріалів справи додано ксерокопію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 25.11.2004, виданого на ім'я ОСОБА_3

Згідно із п. 3.1 договору № 01/2012 за надані послуги позивач сплачує ФОП ОСОБА_3 плату у розмірі, визначеному в акті виконаних робіт.

До матеріалів справи позивачем надано акт № 08/13 від 19.08.2013 про надання консультаційних послуг за договором на юридичне обслуговування № 01/2012 від 04.01.2012, де зазначено, що вартість робіт, а саме, представництво інтересів замовника в Господарському суді міста Києва з питань стягнення дебіторської заборгованості з відповідача/ТОВ "ООО "Дружба" у сумі 62 745,64 грн., відповідно до п. 3.1 договору складає 13 250,00 грн.

Як вбачається із витягу із особового рахунку позивача за 22.08.2013 та за 17.09.2013, позивачем сплачено згідно із актом № 08-13 від 19.08.2013 за договором № 01/2012 від 04.01.2012 - 13 250,00 грн. за надані послуги адвоката.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані із оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

В п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вказано, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову; у зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 3 000,00 грн., оскільки заявлений позивачем розмір на суму 13 250,00 грн. є неспіврозмірним із заявленими ним позовними вимогами у даній справі.

Твердження відповідача про те, що витрати на оплату послуг адвоката є господарськими витратами позивача, суперечать нормі ст. 44 ГПК України, якою віднесено ці витрати до судових витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 у справі № 910/16972/13 скасувати повністю.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ООО "Дружба" (03022, м. Київ, вулиця Сумська, будинок 3; ідентифікаційний код 38376684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон" (03039, м. Київ, вулиця Саперно-Слобідська, будинок 25; ідентифікаційний код 30178883) 62 745,64 грн. основного боргу, 3 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1 720,50. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ООО "Дружба" (03022, м. Київ, вулиця Сумська, будинок 3; ідентифікаційний код 38376684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон" (03039, м. Київ, вулиця Саперно-Слобідська, будинок 25; ідентифікаційний код 30178883) 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/16972/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха