Постанова

від 28.04.2014 по справі 813/2495/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року м. Львів № 813/2495/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Гуменюк В.М., представника позивача Божко Ю.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» до державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» (далі - ТзОВ «Фарма Лайф») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення- рішення від 12.03.2014 року №0000092208/3478.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення вважає незаконним. Безпідставним вважає викладене у акті перевірки, що ТзОВ «Фарма лайф» завищав витрати за рахунок зайвого включення суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) на суму 654120 грн. від контрагента ТзОВ «Віп-Технології плюс» через відсутність первинних документів, оскільки, позивачем при проведені перевірки були надані податковому органу всі первинні документи, які підтверджували реальність операцій між ТзОВ «Фарма Лайф» та ТзОВ «Віп-Технології плюс». Твердження відповідача про завищення позивачем витрат за рахунок зайвого включення суми витрат з придбанням ТМЦ від ТзОВ «Віп-Технології плюс» у зв'язку із фіктивною господарською діяльністю зазначеного контрагента, вважає не підтвердженими належним та допустимими доказами, окрім того зазначає, що недотримання контрагентом норм законодавства тягне за собою негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не для позивача. Посилання відповідача жодним чином не впливають на права та обов'язки позивача, оскільки він провів реальні господарські операції з придбання товару, і не може та не повинен контролювати дотримання податкового законодавства своїм контрагентом. Зазначає, що в основу акта перевірки покладено думку слідчого про наявність порушень в діяльності ТзОВ «Віп-Технології плюс».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що проведеною позаплановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансового-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Віп - технології плюс», ТзОВ «СД-Груп Плюс» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з зазначеними контрагентами, оскільки останні ведуть фіктивний характер діяльності у зв'язку із відсутністю в них належних адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, а тому, документи на підставі яких сформовані дані податкового обліку за спірними господарськими операціями не надають право позивачу на їх формування. Вимоги викладені у позовній заяві вважає як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не враховують всіх обставин справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарма лайф» зареєстроване 29.04.1994 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 20810310, види діяльності: 32.50 Виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів; 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується Довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ №460544 (а.с.72).

ТзОВ «Фарма Лайф» володіє ліцензією на виробництво лікарських засобів серії АВ № 493811 Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів видану 27.10.2009 року, строк дії якої з 23.10.2009 року по 23.10.2014 року.

В лютому 2014 року завідувачем сектору контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області Польовою Л.П. було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Фарма Лайф» (код ЄДРПОУ 20810310) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Віп-технології плюс» (код ЄДРПОУ 37448548), ТзОВ «СД-Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 37448485) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 381/22-08/20810310 від 04.03.2014 р.(далі - акт-перевірки), у висновках якого зазначається факт порушення позивачем вимог податкового законодавства. Перевіркою ТзОВ «Фарма Лайф» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТзОВ «Віп-Технології плюс» в податковому та бухгалтерському обліку встановлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за рахунок зайвого включення суми витрат з придбання товаро-матеріальних цінностей, факт отримання яких від ТзОВ «Віп - технології плюс» не доведено в загальній сумі 654120 грн. Відповідач зазначає, що між позивачем та контрагентом укладений договір № 74 від 21.08.2011р. який спрямований на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат, що сторонами недотримано всіх істотних умов договору, оскільки не затверджено макет продукції, яка замовлятиметься позивачем, не проведено поредоплату за продукцію, продукцію оримувала особа, яка не уповноважена на її отримання, не долучено доказів вивезення продукції зі складу виконавця. У акті перевірки, орган контролю посилається на постанову слідчого відділу СУ ГУ МВС України у Харківсьікй області, зазначає, що фінансово-господарські відносини із ТзОВ «Віп-Технології плюс» є безтоварними, фактично не підтверджуються і не пов'язані із фінансово-господарською діяльністю ТзОВ «Фарма лайф», бо діяльність ТзОВ «Віп-Технології плюс» спрямована не на здійснення підприємницької діяльності, а на мінімізацію.

На підставі даного акта Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2014 року № 0000092208/3478, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 150 448,00 грн., чим порушено п.44.1, п.44.3 ст. 44, п.138.2, п 138.8 ст. 138, п.п. 139.119 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01 квітня 2011 року відносини у сфері справляння податку на прибуток підприємств регулює Податковий кодекс України, у п. п.138.1 ст. 138 якого зазначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;, загальновироВничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»),

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2 Положення).

Згідно п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імекї яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, валові витрати підприємства повинні підтверджуватися первинними обліковими документами, а при встановленні відсутності таких документів при перевірці податковий орган повинен вказати перелік відсутніх документів.

Як вбачається з матеріалів справи 09 червня 2011 року між Міністерством охорони здоров'я України (Замовник) та ТзОВ «Фарма Лайф» (постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 49/21-24, відповідно до якого Постачальник зобов'язався в 2011 році поставити уповноваженому підприємству Замовника ДП «Укрвакцина» товари, зазначені в Специфікації (п.1.1 Договору). Згідно специфікації (додаток №1 до Договору) предметом поставки є вакцина ІНФАНРИКСтм (INFANRIXtm) виробництва ТОВ «Фарма Лайф» (фасування із форми «in-bulk» виробництва «GlaxoSmithKline Biologicals s.a.», Бельгія). При цьому, згідно графіка поставки (додаток №2 до договору) в жовтні 2011 року Постачальник зобов'язаний був поставити 300 000 доз розфасованої вакцини.

З метою виконання Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 49/21-24 Позивач отримав від компанії «GlaxoSmithKline Biologicals s.a.» (Бельгія) 22.08.2011 року 148730 комплектів вакцини ІНФАНРИКС в формі «in-bulk», що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №120765 та 25.08.2011 року - 149710 комплектів вакцини ІНФАНРИКС «in-bulk», що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №120764 .

Також з метою виконання Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 49/21-24 для пакування отриманої в формі «in-bulk» вакцини Позивач 21 серпня 2011 року уклав з ТОВ « Віп-технології плюс» Договір № 74 , згідно якого Виконавець (ТОВ «Віп-технології плюс») зобов'язується протягом терміну дії даного договору за завданням Замовника вчасно виготовити якісну поліграфічну продукцію, а саме: коробочка «Інфанрикс», в кількості 300 000 шт. згідно з затвердженим макетом (п.1.1). Відповідно до п.2.1 даного Договору загальна сума роботи з виготовлення продукції становить: 654 120 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 109020 грн. Виготовлення Виконавцем продукції здійснюється на підставі перевіреного, узгодженого та затвердженого Сторонами оригінал-макету в паперовому вигляді. Після виготовлення продукції Виконавець інформує про це Замовника. Замовник протягом 3-х робочих днів зобов'язаний прийняти виготовлену продукцію. Передача продукції здійснюється шляхом підписання Сторонами акту виконаних робіт або накладної. Вивезення продукції зі складу Виконавця здійснюється Замовником самостійно (п.3.1, 3.5, 3.6, 3.8 Договору). Зазначений Договір №74 від 21.08.2011 року підписаний представниками сторін (керівниками підприємств) та скріплений печатками цих підприємств.

На підтвердження факту виконання сторонами договірних зобов'язань позивачем надано суду первинні документи :

- податкові накладні від 23.08.2011 року №20 на загальну суму 354096,96 грн, (в т.ч. ПДВ-59016,16 грн.), від 22.08.2011 року №19 на загальну суму 300023,04 грн. (в т.ч. ПДВ -50003,84 грн.) (а.с. 26-27);

- видаткові накладні від 23.08.2011 року №2308 на загальну суму 354096,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 59016,16 грн., від22.08.2011 року № 2208 на загальну суму 300023,04 грн. (в т.ч. ПДВ - 5003,84 грн.) (а.с.28-29);

- оборотно - сальдова відомість по рахунку 105 за серпень 2011 року (а.с. 33);

- банківські виписки по рахунку підприємства (а.с.21-24);

- макет затверджений директорами ТзОВ «Фарма Лайф» та ТзОВ «Віп-технології плюс» та скріплений печатками цих підприємств (а.с. 36).

На підтвердження факту оплати виконання зобов'язань на користь ТзОВ «Віп-технології плюс» позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень від 19.12.2011 року №8815 на суму 108 грн., від 14.09.2011 року №8157 на суму 600012 грн., від 02.09.2011 року №8090 на суму 18000 грн., від 01.09.2011 року №8063 на суму 36000 грн. (а.с. 17-20).

Щодо необхідності здійснення замовлення вищевказаної продукції та використання такої в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, позивачем надано суду також копії ліцензій на виробництво лікарських засобів (а.с. 66-71), митні декларації на ввезення вакцини «Інфанрикс» форми МД-2 №120765 та форми МД-2 №120764, копію договору між ТзОВ «Фарма Лайф» та Міністерством охорони здоров'я України на поставку вакцини «Інфанрикс» №49/21-24 від 09.06.2011 року та додаткові угоди до нього №1 від 07.09.2011 року та №2 від 07.10.2011 року з доданими до них специфікаціями та графіками поставки вказаного препарату.

Посилання відповідача на непідтвердження ТзОВ «Фарма Лайф» факту вивезення продукції зі складу виконавця, а саме ТзОВ «Віп-Технології плюс» є необґрунтованими, оскільки згідно п.38 Договору від 21.08.2011 року №74, яким чітко передбачено, що вивезення продукції зі Складу Виконавця здійснюється Замовником самостійно. Судом встановлено, що придбаний товар було доставлено вантажним автомобілем HYUNDAI HD-65, реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить на праві власності ТзОВ «Фарма Лайф», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу , наказом №28 від 20.09.2010 р. про введення автомобіля HYUNDAI HD-65 в експлуатацію , до ТОВ «Фарма Лайф», оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105 з переліком транспортних засобів, які знаходилися на балансі Позивача в серпні 2011 р.

Факт транспортування придбаного товару підтверджується наказом №43К від 30.09.2010 р. про прийняття на роботу водія-експедитора ОСОБА_3 , наказ № 62 від 22.08.2011 р. про відрядження для доставки медикаментів і готової продукції , подорожнім листом №1528. Підтвердженням виконання ТОВ «Віп-Технології плюс» своїх зобов'язань за договором № 74 та передачі ТМЦ (пачок «Інфанрикс» в загальній кількості 300 000 шт.) Позивачу в загальній кількості є видаткові накладні № 2208 від 22.08.2011р. і № 2308 від 23.08.2011р. та податкові накладні №19 від 22.08.2011р. і № 20 від 23.08.2011р. , які скріплені печатками ТОВ «Віп-Технології плюс» та підписані керівником зазначеного підприємства, а також платіжні доручення, які є доказом оплати виконання договору (а.с.17-20).

В акті перевірки в п. 3.1.2 відповідачем зазначається порушення позивачем вимоги стосовно порядку виготовлення та передачі продукції на підставі Договору № 74 від 21.08.2011 року, відповідно до яких виготовлення продукції здійснюється на підставі узгодженого, затвердженого, підписаного сторонами оригіналу-макету продукції, який не було представлено податковому органу для огляду під час проведення перевірки. До матеріалів справи позивачем долучено копії оригіналу-макету пачки картонної вакцини «Інфанрикс» скріпленого печатками замовника та виконавця 21.08.2011 року. Суд звертає увагу, що податковим органом не надано суду додатків до акту перевірки від 04.03.2014 року № 381/22-08/20810310, в яких було б перелічено документи надані ТзОВ «Фрма Лайф» відповідачу при проведені перевірки, а тому посилання на ненадання останніх судом до уваги не беруться.

Усі вищевказані документи є первинними документами бухгалтерського обліку, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та підтверджують здійснення платником податку витрат.

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки. Суд констатує, що доводи відповідача на обґрунтування висновків про заниження податку на прибуток в контексті правовідносин позивача з контрагентами зводяться до суб'єктивного твердження про економічну недоцільність укладення договорів. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податку на прибуток за охоплений перевіркою період відповідач не надав і не назвав.

Щодо посилання відповідача на Постанову слідчого СУ ГУ МВС України щодо перевірки ТзОВ «Віп Технології плюс», суд зазначає, що інших доказів про хід кримінальної справи до матеріалів справи відповідачем не долучено. Суд надає оцінку доказам всім у сукупності і кожному зокрема, і як вбачається позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи на спростування викладеного.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо платник податку не знав про такі зловживання і не міг про них знати. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Відповідно до статті 86 КАС України, Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вищенаведені встановлені судом обставини справи спростовують висновки податкового органу в частині встановлення позивачем порушень податкового законодавства. Тому Суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Суд приходить до переконання, що зважаючи на викладене вище податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 000002208/3478 від 12.03.2014 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014 року № 0000092208/3478.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 3; ідентифікаційний код 20810310) 300 (триста) грн. 90 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 травня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.