Рішення

від 29.04.2014 по справі 174/81/14-ц

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/81/14-ц

п/с 2/174/137/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Ілюшик І.А.

при секретарі Заіка А.В.

за участі представника позивача Сидоренко І.М.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Головне управління держаної Міграційної Служби у Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровьскої дирекції (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося з вказним позовом.

В обґрунтування позовних вимог, вказавши, що 30.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 22332412, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 14 778,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% річних відповідно до графіку погашення кредиту, з кінцевим терміном повернення 30.11.2027 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором «РайфайзенБанк Аваль» і ОСОБА_2 30.11.2007 року уклали договір іпотеки № 22332412. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,4 кв.м., житловою площею 35,2 кв.м.; житлова кімната 5 пл. - 7,6 кв. м., житлова кімната 6 пл. - 11,9 кв. м, житлова кімната 7 пл. -15,7 кв. м, кухня 4 пл. - 5, 5 кв. м., ванна 3 пл. - 2, вбиральня 2 пл. - 1, 3 кв. м., коридор 1 пл. 5.1. кВ. м., балкон 1 пл. 2,2 кв. м.

Позивач свої зобов'язання виконав, кредит надав, але відповідач ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за ним станом на 16.12.2013 року утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 21 193,72 доларів США, що в еквіваленті складає 169 401 грн. 40 коп., яка складається з: 137 213 грн. 67 коп. - непогашена сума кредиту, 12895 грн. 19 коп. - несплачені проценти, 19 292 грн. 54 коп.- пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків.

Оскільки, відповідач добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажає, позивач змушений був звернутися до суду і просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із спірної квартири та зняти їх з реєстраційного обліку.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що по кредиту погашення заборгованості не відбувається, оскільки у ОСОБА_2 відсутні кошти, тому сторони договору дійшли згоди про реалізацію спірного майна, однак колишня дружина ОСОБА_2 на це не згодна, тому банк змушений звертатися до суду. Спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки була придбана в період шлюбу, іншого майна на яке можна звернути стягнення у відповідача ОСОБА_2 немає.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визнав в повному обсязі, зробивши усну заяву. Пояснив, що кредит не сплачує та сплачувати не буде в зв'язку з чим виникла заборгованість, у спірній квартирі не проживає.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не визнали. Проти задоволення позову заперечували з тих підстав, що в разі його задоволення будуть порушені інтереси малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_5 суду пояснила, що кредит брав ОСОБА_2 і він повинен його сплачувати, переоформляти на себе договір і сплатити банку заборгованість вона не бажає, однак проти реалізації квартири заперечує. В спірній квартрі вона та діти не проживають, оскільки шлюб з ОСОБА_2 розірвано, на теперішній час постійно проживають у

м. Кривий Ріг.

Представник третьої особи орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетрвоської обалсті проти заявлених ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вимог, зокрема, в частині виселення малолітніх дітей заперечувала. В подальшому представником виконкому була подана заява про розгляд справи за відсутності представника тертьої особи (а.с. 147, 168).

Представник третьої особи Головного управління державної міграційної Служби у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, до суду була подана заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи (а.с. 137, 157, 166).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

В ході судового розгляду встановлено, що 30.11.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 22332412, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 14 778,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % річних відповідно до графіку погашення кредиту, з кінцевим терміном повернення 30.11.2027 року (а.с. 13-21).

Згідно заяви на видачу готівки № 0F8T33628 та меморіального валютного ордеру

№ 0LJJ27584 від 30.11.2007 року, відповідач ОСОБА_2 отримав обумовлену кредитним договором суму в розмірі 14556, 33 доларів США (а.с. 22, 23).

09.04.2009 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 22332412/1 до кредитного договору № 22332412 від 30.11.2007 року, якою змінено умови погашення (реструктуризацію) кредиту (кредитні канікули), 22.03.2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 22332412/2 до кредитного договору № 22332412 від 30.11.2007 року про врегулювання заборгованості, 25.03.2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 22332412/3 до кредитного договору № 22332412 від 30.11.2007 року, згідно з умовами якої збільшено строк кредиту (а.с. 36 - 64).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ «РайфайзенБанк Аваль» і ОСОБА_2 30.11.2007 року уклали договір іпотеки № 22332412. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею, загальною площею 51,4 кв.м., житловою площею 35,2 кв.м.; житлова кімната 5 пл. -

7,6 кв. м., житлова кімната 6 пл. - 11,9 кв. м., житлова кімната 7 пл. -15,7 кв. м, кухня 4 пл. - 5, 5 кв. м., ванна 3 пл. - 2, вбиральня 2 пл. - 1, 3 кв. м., коридор 1 пл. - 5.1. кв. м., балкон 1

пл. - 2,2 кв. м. - пункті 1.2 Договору іпотеки. В подальшому до договору іпотеки були внесені зміни та доповнення (а.с. 26-29, 68, 69).

Слід виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Будь-яких заперечень проти такої оцінки до суду в процесі розгляду справи не надійшло, клопотань про проведення відповідної судової експертизи сторонами заявлено не було, тому в суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору.

Пунктами 5.1, 5.4, 5.5, 5.5.1, 5.5.2. договору іпотеки від 30.11.2007 року передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем зобов'язання. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за рішенням суду.

ОСОБА_5, яка на той час перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, згоду на укладання вказаних договорів та додаткових договорів надавала, що сторонами не заперечується (а.с. 24, 25, 65-67).

Встановлено, що АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, що сторонами визнається, а тому не підлягає доведенню.

Вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідне рішення ухвалено Вільногірським міським судом Дніпропетровської області 30.01.2014 року та набрало законної сили, на теперішній час не змінено та не скасовано (а.с. 173-176).

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який на теперішній час розірвано та від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 82, 177).

За відомостями адересно-довідкового підрозділу Головного управління державної міграційної служби України відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровані у спірній квартирі, а малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 станом на 10.04.2014 року зареєстрованими або знятими з реєстрації не значаться (а.с. 108, 109, 153, 154).

Відповідно до нової редакції статуту ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» є правонаступником всіх прав та зобовязань Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 91).

Встановлено, що в порушення умов договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту та процентів за його користування, внаслідок чого за ним станом на 16.12.2013 року утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 21 193,72 доларів США, що в еквіваленті складає 169 401 грн. 40 коп., яка складається з: 137 213 грн. 67 коп. - непогашена сума кредиту, 12895 грн. 19 коп. - несплачені проценти, 19 292 грн. 54 коп.- пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків, що підтверджується розрахунокм заборгованості та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не заперечується (а.с. 77, 78).

Так, відповідачу ОСОБА_2 14.03.2013 року за вих.. № 114-14-0-00-к20 позивачем направлялось повідомлення про невиконання ним умов договору кредиту, необхідності усунення таких порушень, намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень , пропозиція врегулювати заборгованість (а.с. 70, 71).

У зв'язку з невиконанням зобов'язань по погашенню кредиту, утворилася заборгованість на суму 158 560 грн. 26 коп., яка була стягнута з відповідача за рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 09.10.2013 року (а.с. 72, 73), яке, як стверджують учасники процесу, не виконано на теперішній час.

08.11.2013 року ОСОБА_2 подав до ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» про надання дозволу на добровільну реалізацію нерухомого майна (а.с. 74).

В судовому засіданні встановлено, що проти продажу спірної квартири заперечує відповідач ОСОБА_5, тому на час розгляду справи квартира не реалізована.

Позивачем направлялися відповідачам за місцем реєстрації та фактичного проживання повідомлення про прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з пропозицією добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, що підтверджується копіями письмових вимог за вих. № 137 від 22.11.2013 р., № 138 від 22.11.2013 р. копіями поштових повідомлень (а.с. 74, 75).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, ЗУ «Про іпотеку», кредитним договором № 22332412 від 30.11.2007 року та договором іпотеки № 22332412 від 30.11.2007 року.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 33, ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмету іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки,

набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За приписами ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону № 898-IV передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV.

Оцінюючи усі докази, які були дослідженні судом у судовому засіданні у їх сукупності, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 не були виконані зобов'язання перед позивачем, передбачені укладеними між ними договорами, та те, що у судовому засіданні підтвердився факт заборгованості за кредитним договором №22332412 від 30.11.2007 року, враховуючи розмір заборгованості, обставину, що борг відповідача за основним зобов'язанням є значним, наявна стабільна тенденція до збільшення суми заборгованості, яка не погашена тривалий час, а також невиконання відповідачем своїх зобов'язань по погашенню кредиту, суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Станом на 16.12.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 21 193,72 доларів США, що в еквіваленті складає 169 401 грн. 40 коп., яка складається з: 137 213 грн. 67 коп. - непогашена сума кредиту, 12895 грн. 19 коп. - несплачені проценти, 19 292 грн. 54 коп.- пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків. Отже, матеріалами справи підтверджений факт порушення відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо своєчасності повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування і саме в рахунок погашення вказаної суми заборгованості та її складових повинно бути звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором слід звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

Твердження представника відповідача адвоката ОСОБА_3 про те, що за рішенням суду з відповідача ОСОБА_2 вже стягнута заборгованість по кредитному договору, а тому звернення стягнення на пердмет іпотеки буде протирічити положенням діючого законодавства, суд не може прийняти до уваги, оскільки чинне законодавство не встановлює будь-які умови, які б обмежували право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в разі наявності заборгованості за зобов'язанням. Оскільки на час розгляду справи у суді заборгованість за кредитним договором погашена не була, суд вважає за можливе позов в цій частині задовольнити. Фактично банк звернувся до суду з метою стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором, що існує на 16.12.2013 року, в тому числі і стягнену за рішенням суду від 09.10.2013 року.

Твердження відповідача ОСОБА_5 та її представника про те, що малолітні

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають право користування спірною квартирою, суд не бере до уваги, з огляу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладання договору іпотеки малолітні не були зареєстровані в даній квартирі і не користувалися нею, тобто на момент укладання договору іпотеки не були порушені права малолітніх дітей. На час розгляду справи судом вони у цій квартирі також не зареєстровані, тому слід прийти до висновку, що малолітні не набули права користування квартирою у законному порядку.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам, як ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Тому суд вважає за необхідне визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів з початокою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, що відповідає умовам, встановленим сторонами в договорі іпотеки.

Стосовно позовних вимог в частині виселення відповідачів та їх малолітніх дітей зі зняттям з реєстраційного обліку, то вказані вимоги не підлягають задоволенню за нижченаведеним.

Згідно роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30.03.21012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні сопрів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39-40 ЗУ «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

При цьому суд враховує пояснення відповідачів про те, що вони та їх малолітні діти у спірній квартирі не проживають з 2013 року, крім того, позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження фактичного проживання відповідачів, яких суд має виселити з житла, у спірній квартирі. А також про те, що відповідачі добровільно не звільнили квартиру, на яку звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк, що є обов'язковою умовою для прийняття відповідного рішення судом.

Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та зняття їх з реєстрації із спірної квартири задоволенню не підлягають через недоведеністі предмету спору, що не позбавляє права позивача звернутись до суду окремо з такою вимогою. В зв'язку з відмовою у задоволенні вимоги про виселення, суд вважає за необхідне також відмовити у задоволенні вимоги позивача про зняття відповідачів з реєстрації у спірному житловому приміщенні.

Виходячи з цього, позов слід задовольнити частково, звертнути стягнення на предмет іпотеки, а в задоволенні іншої частини позову відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 слід стягнути на користь позивача судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 1694,01 грн. в рівних частках.

Враховуючи те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подана позовна заява, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір мав бути сплачений за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»), оскільки за вимоги про виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку позивачем судовий збір при поданні позову не сплачено та в задоволенні цієї вимоги судом відмовлено, тому суд вважає за необхідне стягнути з позивача судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. на користь держави Україна.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-61, 79, 88, 209, 214, 215, 222, 294 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Головне управління держаної Міграційної Служби у Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Звернути стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки) за договором іпотеки

№ 22332412 від 30.11.2007 року, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) для задоволенні грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 22332412 від 30 листопада 2007 року у сумі - 169 401, 40 (сто шістдесят дев'ять тисяч чотиреста одна гривня 40 копійок), де:

- 137 213, 67 (сто тридцять сім тисяч двісті тринадцять гривен 67 копійок) - непогашена сума кредиту,

- 12895, 19 (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривен 19 копійок) - несплачені проценти,

- 19 292, 54 (девятнадцять тисяч двісті дев'яносто дві гривні 54 копійки) - пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків,

шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 ІНН НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», рахунок № 29091000000002 в Дніпропетровській обласній дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 305653, код ЄДРПОУ 19358201 судові витрати у розмірі 1694 (тисяча шістсот дев'яносто чотири грн.

01 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави Україна судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Вільногірського міського суду І.А.Ілюшик