Рішення

від 23.04.2014 по справі 905/1186/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2014 Справа № 905/1186/14

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Курлянскас В.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд», м.Київ, ЄДРПОУ 38176827,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест», м.Донецьк, ЄДРПОУ 37789904,

про стягнення 105 192,52 грн.,

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест», м.Донецьк, ЄДРПОУ 37789904,

до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд», м.Київ, ЄДРПОУ 38176827, та

відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД», м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 37294433,

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р., -

за участю уповноважених представників:

від позивача за первісним позовом, відповідача 1 за зустрічним позовом: Сбоєва А.І. - за довіреністю,

від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: Вініченко М.В. - за довіреністю,

від відповідача 2 за зустрічним позовом: не з'явився, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.03.2014р. по 02.04.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест», м.Донецьк, про стягнення за договором поставки №А-00000030 від 07.11.2011р., право вимоги заборгованості за яким перейшло позивачу за договором відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р. - боргу в розмірі 105 192,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач за первісним позовом посилається на отримання права вимоги від відповідача за договором цесії №20 від 01.02.2013р. та невиконання останнім грошового зобов'язання за договором поставки №А-00000030 від 07.11.2011р., внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин позивачем за первісним позовом надано копії: договору поставки палива на умовах товарного кредиту №А-00000030 від 07.11.2011р.; видаткових накладних №А-0000001638 від 14.11.2011р., №А-0000001538 від 16.05.2012р., №А-0000001570 від 18.05.2012р., №А-1000001454 від 18.05.2012р., №А-0000001967 від 18.06.2012р., №А-0000002141 від 02.07.2012р., №А-0000002277 від 10.07.2012р., №А-0000002302 від 11.07.2012р., №А-0000002328 від 12.07.2012р., №А-0000002330 від 12.07.2012р., №А-0000002329 від 12.07.2012р., №А-0000002349 від 12.07.2012р., №А-0000002331 від 12.07.2012р., №А-0000002358 від 13.07.2012р., №А-0000002362 від 13.07.2012р., №А-0000002394 від 16.07.2012р., №А-0000002397 від 16.07.2012р., №А-0000002400 від 16.07.2012р., №А-0000002418 від 17.07.2012р., №А-0000002439 від 18.07.2012р., №А-1000002232 від 18.07.2012р., №А-0000002463 від 20.07.2012р., №А-0000002500 від 24.07.2012р., №А-0000002509 від 25.07.2012р., №А-0000002518 від 25.07.2012р., №А-0000002532 від 26.07.2012р., №А-0000002534 від 26.07.2012р., №А-0000002552 від 27.07.2012р., №А-0000002557 від 27.07.2012р., №А-0000002582 від 30.07.2012р., №А-0000002598 від 31.07.2012р., №А-0000002599 від 31.07.2012р., №А-0000002617 від 01.08.2012р., №А-1000002252 від 01.08.2012р., №А-0000002636 від 01.08.2012р., №А-0000002658 від 02.08.2012р., №А-0000002664 від 03.08.2012р., №А-0000002668 від 03.08.2012р., №А-0000002676 від 06.08.2012р., №А-1000002259 від 07.08.2012р., №А-0000002708 від 07.08.2012р., №А-0000002727 від 07.08.2012р., №А-0000002739 від 08.08.2012р., №А-0000002776 від 10.08.2012р., №А-0000002853 від 16.08.2012р., №А-0000002884 від 17.08.2012р., №А-0000002909 від 17.08.2012р., №А-0000002912 від 17.08.2012р., №А-0000002940 від 20.08.2012р., №А-0000002925 від 21.08.2012р., №А-0000002986 від 22.08.2012р., №А-0000003093 від 29.08.2012р.; товарно-транспортних накладних №А-0000001638 від 14.11.2011р., №А-0000001538 від 16.05.2012р., №А-0000001570 від 18.05.2012р., №А-1000001454 від 18.05.2012р., №А-0000001967 від 18.06.2012р., №А-0000002141 від 02.07.2012р., №А-0000002277 від 10.07.2012р., №А-0000002302 від 11.07.2012р., №А-0000002328 від 12.07.2012р., №А-0000002330 від 12.07.2012р., №А-0000002329 від 12.07.2012р., №А-0000002349 від 12.07.2012р., №А-0000002331 від 12.07.2012р., №А-0000002358 від 13.07.2012р., №А-0000002362 від 13.07.2012р., №А-0000002394 від 16.07.2012р., №А-0000002397 від 16.07.2012р., №А-0000002400 від 16.07.2012р., №А-0000002418 від 17.07.2012р., №А-0000002439 від 18.07.2012р., №А-1000002232 від 18.07.2012р., №А-0000002463 від 20.07.2012р., №А-0000002500 від 24.07.2012р., №А-0000002509 від 25.07.2012р., №А-0000002518 від 25.07.2012р., №А-0000002532 від 26.07.2012р., №А-0000002534 від 26.07.2012р., №А-0000002552 від 27.07.2012р., №А-0000002557 від 27.07.2012р., №А-0000002582 від 30.07.2012р., №А-0000002598 від 31.07.2012р., №А-0000002599 від 31.07.2012р., №А-0000002617 від 01.08.2012р., №А-1000002252 від 01.08.2012р., №А-0000002636 від 01.08.2012р., №А-0000002658 від 02.08.2012р., №А-0000002664 від 03.08.2012р., №А-0000002668 від 03.08.2012р., №А-0000002676 від 06.08.2012р., №А-1000002259 від 07.08.2012р., №А-0000002708 від 07.08.2012р., №А-0000002727 від 07.08.2012р., №А-0000002739 від 08.08.2012р., №А-0000002776 від 10.08.2012р., №А-0000002853 від 16.08.2012р., №А-0000002884 від 17.08.2012р., №А-0000002909 від 17.08.2012р., №А-0000002912 від 17.08.2012р., №А-0000002940 від 20.08.2012р., №А-0000002925 від 21.08.2012р., №А-0000002986 від 22.08.2012р., №А-0000003093 від 29.08.2012р.; картки рахунку 3611 контрагент Бізнес-Еверест: договір А-00000030 (07.11.11) за 01.11.2011р. - 31.03.2013р.; договору відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р.; повідомлення про відступлення права вимоги від 01.02.2013р. із підтвердженням його відправлення відповідачу.

Нормативно свої вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує ч.1 ст.4, ст.ст.188, 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 610, 612, 615, 692, 694 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 2, 4, 12, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

11.03.2014р.представником позивача за первісним позовом суду із супровідним листом від 11.03.2014р. представлено акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2013р. - 05.03.2014р. із підтвердженням його направлення відповідачу, письмові пояснення №01 від 11.03.2014р. стосовно відсутності даних позовних вимог на розгляді іншого суду та відсутності інших договірних відносин із відповідачем, окрім як на підставі та у межах спірних правочинів.

11.03.2014р. представником відповідача за первісним позовом до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують правовий статус підприємства, та заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні якого відмовлено за недоцільністю на дату його заявлення.

Одночасно, 11.03.2014р. відповідачем до початку розгляду справи по суті до господарського суду Донецької області подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд», м.Київ, та Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД», м.Макіївка Донецької області, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» та позивачем за первісним позовом.

Ухвалою суду від 11.03.2014р. вказану зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/1186/14, залучено до участі у справі в якості відповідача 2 за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД», м.Макіївка Донецької області, та порушено провадження у справі за цією заявою.

Підставою зустрічних позовних вимог вказано те, що спірний правочин є недійсним, оскільки не відповідає загальним умовам дійсності та був укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» всупереч інтересам товариства, сторонами не досягнуто всіх істотних умов договору, що передбачені ч.3 ст.180 Господарського кодексу України.

Нормативно свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує приписами ст.ст.79, 180 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

31.03.2014р. від відповідача 2 за зустрічним позовом через канцелярію суду надійшли копії наступних документів: договору відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р., додаткової угоди №01 від 01.03.2014р. до означеного правочину, а також відзив на зустрічну позовну заяву, які долучені до матеріалів справи.

За змістом представленого суду відзиву від 31.03.2014р., відповідач 2 за зустрічним позовом вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест», м.Донецьк, не визнає у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, наполягає на тому, що спірний правочин цесії спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, та сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, у тому числі ціни договору.

01.04.2014р. відповідачем 1 за зустрічним позовом надано суду відзив від 01.04.2014р., у якому міститься аналогічна позиція, викладеному у відзиві відповідача 2 за зустрічним позовом, та зазначено про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р. у повному обсязі. Разом із відзивом суду представлено копію додаткової угоди №01 від 01.03.2014р. до спірного правочину.

01.04.2014р. через канцелярію суду відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом надав клопотання б/н, б/д: про виклик посадової особи ОСОБА_3 для надання пояснень з приводу укладення договору цесії №20 від 01.02.2013р., про витребування доказів, про зупинення провадження по справі, про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У задоволені клопотання відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом про виклик посадової особи для надання пояснень відмовлено, про що відображено в ухвалі господарського суду Донецької області від 02.04.2014р.

Заявлене клопотання відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом про витребування доказів судом та про відкладення розгляду справи на іншу дату задоволено, про що 02.04.2014р. винесено відповідний процесуальний документ.

У задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом про зупинення провадження по справі відмовлено, оскільки розгляд господарським судом спору про визнання недійсним договору поставки пального на умовах товарного кредиту №А-00000030 від 07.11.2011р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» не може бути перешкодою для встановлення судом, у відповідності з вимогами ст.43 Господарського процесуального кодексу України, істотних обставин справи при розгляді даної справи, а тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні. До того ж, судом приймається до уваги принцип презумпції правомірності правочину, встановлений ст.204 Цивільного кодексу України. Крім того, суд зауважує про право звернення відповідача за первісним позовом до суду у порядку ст.113 Господарського процесуального кодексу України.

23.04.2014р. представником відповідача 2 за зустрічним позовом надано копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД».

Представник позивача за первісним позовом, відповідача 1 за зустрічним позовом в судових засіданнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти задоволення зустрічних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у наданому суду відзиві.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом у судових засіданнях проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» заперечує, вимоги про визнання договору цесії недійсним підтримує та наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених у зустрічній заяві.

Представник відповідача 2 за зустрічним позовом у судові засіданні не з'явився, причини неявки не повідомив. Про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо наступного.

07.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» (Продавець) укладено договір поставки палива на умовах товарного кредиту №А-00000030 зі строком дії у відповідності до п.7.1 договору до 31.12.2012р.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору, Продавець зобов'язується передати Покупцю бензин та дизельне паливо відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений йому товар у строки та у порядку, встановленому цим договором.

За приписами п.1.3 договору Покупець набуває право власності на товар та несе пов'язані з цим ризики з моменту фактичного приймання товару Покупцем. Факт приймання товару підтверджується підписанням товарно-транспортної накладної.

За змістом умов зазначеного договору поставки, перелік, найменування, кількість та ціна товару наводяться у специфікаціях (додатках до договору), які формуються на підставі замовлень Покупця.

Пунктом 1.4 договору встановлені умови поставки товару, згідно з якими: строк передачі товару - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання специфікації.

Сторони за наведеним правочином здійснюють взаємні розрахунки, які складаються з вартості товару, зазначеної у товарній накладній, а також процентів за право користування товарним кредитом; вартість поставленого товару зміні не підлягає; ціна товару за кожною позицією визначається у специфікації; загальна вартість поставленого товару за цим договором, становить суму вартості усіх специфікацій; Покупець зобов'язаний оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця вартість поставлених товарів у строк 3 днів з моменту отримання товару (п.п.4.1-4.5 договору).

Таким чином, приймаючи до уваги перелічені вище умови укладеного правочину, сторони обумовили поставку товару з відсильним визначенням його характеристик у відповідних специфікаціях, згідно яких визначається загальна сума договору.

При цьому, договором чітко визначе6ний предмет поставки, яким є бензин та дизельне паливо.

Як свідчать матеріали справи, Постачальник здійснив поставку бензину та дизельного палива за видатковими накладними №А-0000001638 від 14.11.2011р., №А-0000001538 від 16.05.2012р., №А-0000001570 від 18.05.2012р., №А-1000001454 від 18.05.2012р., №А-0000001967 від 18.06.2012р., №А-0000002141 від 02.07.2012р., №А-0000002277 від 10.07.2012р., №А-0000002302 від 11.07.2012р., №А-0000002328 від 12.07.2012р., №А-0000002330 від 12.07.2012р., №А-0000002329 від 12.07.2012р., №А-0000002349 від 12.07.2012р., №А-0000002331 від 12.07.2012р., №А-0000002358 від 13.07.2012р., №А-0000002362 від 13.07.2012р., №А-0000002394 від 16.07.2012р., №А-0000002397 від 16.07.2012р., №А-0000002400 від 16.07.2012р., №А-0000002418 від 17.07.2012р., №А-0000002439 від 18.07.2012р., №А-1000002232 від 18.07.2012р., №А-0000002463 від 20.07.2012р., №А-0000002500 від 24.07.2012р., №А-0000002509 від 25.07.2012р., №А-0000002518 від 25.07.2012р., №А-0000002532 від 26.07.2012р., №А-0000002534 від 26.07.2012р., №А-0000002552 від 27.07.2012р., №А-0000002557 від 27.07.2012р., №А-0000002582 від 30.07.2012р., №А-0000002598 від 31.07.2012р., №А-0000002599 від 31.07.2012р., №А-0000002617 від 01.08.2012р., №А-1000002252 від 01.08.2012р., №А-0000002636 від 01.08.2012р., №А-0000002658 від 02.08.2012р., №А-0000002664 від 03.08.2012р., №А-0000002668 від 03.08.2012р., №А-0000002676 від 06.08.2012р., №А-1000002259 від 07.08.2012р., №А-0000002708 від 07.08.2012р., №А-0000002727 від 07.08.2012р., №А-0000002739 від 08.08.2012р., №А-0000002776 від 10.08.2012р., №А-0000002853 від 16.08.2012р., №А-0000002884 від 17.08.2012р., №А-0000002909 від 17.08.2012р., №А-0000002912 від 17.08.2012р., №А-0000002940 від 20.08.2012р., №А-0000002925 від 21.08.2012р., №А-0000002986 від 22.08.2012р., №А-0000003093 від 29.08.2012р. на загальну суму 3 749 976,09 грн.

Про даний факт також свідчать товарно-транспортні накладні №А-0000001638 від 14.11.2011р., №А-0000001538 від 16.05.2012р., №А-0000001570 від 18.05.2012р., №А-1000001454 від 18.05.2012р., №А-0000001967 від 18.06.2012р., №А-0000002141 від 02.07.2012р., №А-0000002277 від 10.07.2012р., №А-0000002302 від 11.07.2012р., №А-0000002328 від 12.07.2012р., №А-0000002330 від 12.07.2012р., №А-0000002329 від 12.07.2012р., №А-0000002349 від 12.07.2012р., №А-0000002331 від 12.07.2012р., №А-0000002358 від 13.07.2012р., №А-0000002362 від 13.07.2012р., №А-0000002394 від 16.07.2012р., №А-0000002397 від 16.07.2012р., №А-0000002400 від 16.07.2012р., №А-0000002418 від 17.07.2012р., №А-0000002439 від 18.07.2012р., №А-1000002232 від 18.07.2012р., №А-0000002463 від 20.07.2012р., №А-0000002500 від 24.07.2012р., №А-0000002509 від 25.07.2012р., №А-0000002518 від 25.07.2012р., №А-0000002532 від 26.07.2012р., №А-0000002534 від 26.07.2012р., №А-0000002552 від 27.07.2012р., №А-0000002557 від 27.07.2012р., №А-0000002582 від 30.07.2012р., №А-0000002598 від 31.07.2012р., №А-0000002599 від 31.07.2012р., №А-0000002617 від 01.08.2012р., №А-1000002252 від 01.08.2012р., №А-0000002636 від 01.08.2012р., №А-0000002658 від 02.08.2012р., №А-0000002664 від 03.08.2012р., №А-0000002668 від 03.08.2012р., №А-0000002676 від 06.08.2012р., №А-1000002259 від 07.08.2012р., №А-0000002708 від 07.08.2012р., №А-0000002727 від 07.08.2012р., №А-0000002739 від 08.08.2012р., №А-0000002776 від 10.08.2012р., №А-0000002853 від 16.08.2012р., №А-0000002884 від 17.08.2012р., №А-0000002909 від 17.08.2012р., №А-0000002912 від 17.08.2012р., №А-0000002940 від 20.08.2012р., №А-0000002925 від 21.08.2012р., №А-0000002986 від 22.08.2012р., №А-0000003093 від 29.08.2012р.

Останнім товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах, які засвідчені печатками підприємств.

Правовою підставою здійснення господарських операцій з поставки товару у перелічених видаткових накладних вказано договір №А-00000030 від 07.11.2011р.

Приймаючи до уваги положення п.1.3 наведеного договору та первинну документацію представлену суду, вбачається, що сторонами у такій спосіб, шляхом вчинення конклюдентних дій, погоджено марку товару, його кількість, ціну та інші характеристики товару, що постачається.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та дослідивши обставини, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові та товарно-транспортні накладні є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору №А-00000030 від 07.11.2011р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Як було встановлено вище, Покупець зобов'язався оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця вартість поставленого товару у строк 3-х днів з моменту отримання товару.

За твердженнями позивача, що не заперечуються відповідачем, та на підтвердження яких надано картку рахунку 3611 по контрагенту ТОВ «Бізнес-Еверест»: договір №А-00000030 (07.11.11) за 01.11.2011р. - 31.03.2013р., останнім здійснено частковий розрахунок за поставлений товар в загальній сумі 3 622 103,57 грн.

Приймаючи до уваги приписи п.4.5 договору та дати поставок товару за первинними документами, обов'язок щодо оплати повної суми вартості отриманого у власність бензину та дизельного палива є таким, що настав.

Проте, зважаючи на викладене слідує, що відповідачем в результаті проведених операцій не здійснена оплата вартості поставленого товару у залишковій загальній сумі в розмірі 127 872,52грн.

Отже, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем на загальну суму 127 872,52грн. не виконане.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

01.02.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» (Первісний кредитор) з Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №20.

За змістом зазначеної угоди, Первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим договором, відступає Новому кредитору, а останній набуває право вимоги, належне першому, і стає кредитором за договором постачання на умовах товарного кредиту №А-00000030 від 07.11.2011р. між Цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест».

Пунктом 2 означеного договору цесії встановлено, що за цим правочином Новий кредитор набуває право вимоги від Боржника, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест», належного виконання обов'язків, зокрема, стягнути з Боржника суму боргу в розмірі 105 192,52 грн.

Відповідно до п.2.1 в редакції додаткової угоди №01 від 01.03.2014р., п.4 договору цесії, до Нового кредитора переходить зазначене вище право вимоги Первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент 01.02.2013р. та усі права, які забезпечують виконання обов'язків Боржника. За відступлення права вимоги за цим договором Цесіонарій сплачує Цеденту винагороду, розмір якої зазначається у додатковій угоді до цього договору. Термін сплати винагороди Цесіонарієм визначається моментом пред'явлення вимоги Цедентом, якщо інше не буде погоджено сторонами у додатковій угоді до цього договору.

За приписами п.9 договору цесії, він вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Одночасно, враховуючи зміст зустрічного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест» свідчить, що договір відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р. укладено в супереч положенням частини першої ст.79 Господарського кодексу України, відповідно до якої, метою господарського товариства є отримання прибутку, під час укладення спірного правочину сторонами не було погоджено ціну договору, що є недодержанням вимог ч.1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України. З огляду на таке, оскільки наведений договір цесії укладено з порушенням вимог чинного законодавства, він має бути визнаний судом недійсним на підставі припису ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Оцінивши в сукупності доводи позивача за зустрічним позовом, наявні у матеріалах справи докази та викладені обставини, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст.207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (п.1 ст.513 Цивільного кодексу України).

Оскільки чинне законодавство не визначає особливий порядок укладення договорів цесії, слід застосовувати загальний порядок при їх вчиненні, з дотриманням нижченаведених норм матеріального права.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.4 ст.180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Істотними умовами договору цесії, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, обсяг прав, що передаються та умови такої передачі.

Дослідив зміст спірного правочину, суд дійшов висновку, що в ньому зафіксовано узгодження всіх перелічених істотних умов договору відступлення права вимоги (п.п.1.1 (предмет), 2.1 (ціна), 9 - 10 (строк дії), 1- 2, 2.1, 4 (обсяг прав), 3, 6, 7 (умови передачі).

При цьому, спірний договір підписаний обома сторонами і скріплений оригінальними печатками їх підприємств без заперечень.

Стосовно дійсності підпису та факту підписання зазначених документів уповноваженими особами зауважень не надано.

Зазначений факт, на думку суду, свідчить про погодження всіх умов договору учасниками спірних правовідносин.

Враховуючи наведені норми закону та викладені обставини, вбачається вільне врегулювання відносин між відповідачем 1 та відповідачем 2 за зустрічним позовом щодо укладення правочину та узгодження всіх його істотних умов, а також господарських операцій, які між ними повинні відбутись.

Так, дослідивши укладений договір цесії, суд вважає, що він не суперечить діючому законодавству і повністю відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України. Одночасно, суд не вбачає обставин, за яких укладанням спірного правочину порушено права або охоронювані інтереси позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання даної угоди недійсною не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений, зокрема, у разі передачі ним своїх прав іншій особі за правовими діями (цесія).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

На виконання п.6 договору цесії та ст.516 Цивільного кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» листом №б/н від 01.02.2013р. повідомлено відповідача за первісним позовом про відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» та визначено відповідні реквізити для сплати суми боргу в розмірі 105 192,52грн. Новому кредитору. Як доказ викладеного у матеріалах справи міститься зазначене повідомлення, опис вкладення документів у цінний лист на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест», який скріплений печаткою поштового відділення та фіскальний чек №0065 від 05.02.2013р.

Проте, зобов'язання щодо сплати наведеної суми заборгованості за договором постачання на умовах товарного кредиту №А-00000030 від 07.11.2011р. відповідачем за первісним позовом на день прийняття судом рішення не виконано.

Враховуючи, обсяг прав, який набув позивач за первісним позовом за договором цесії, зокрема, право стягнення з боржника суми заборгованості у розмірі 105 192,52грн., наявність цього боргу на час розгляду справи, суд дійшов висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» про стягнення спірної суми з відповідача за первісним позовом підлягає задоволенню у повному обсязі..

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покладається судом на відповідача у повному обсязі. Судові витрати за зустрічним позовом підлягають віднесенню на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 36, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд», м.Київ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест», м.Донецьк, про стягнення за договором поставки №А-00000030 від 07.11.2011р., право вимоги заборгованості за яким перейшло позивачу за договором відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р. - боргу в розмірі 105 192,52 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест» (83037, м.Донецьк, Кіровський район, вул.Газети «Комсомолець Донбасу», б.43а, ЄДРПОУ 37789904, п/р26006210227482 в АТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (04053, м.Київ, Шевченківський район, провулок Бехтерівський, б.4, ЄДРПОУ 38176827, п/р2600030705601 у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) 105 192,52 грн. суми основного боргу, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 2 103,85 грн..

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест», м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд», м.Київ, та Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД», м.Макіївка Донецької області, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» відмовити.

5. У судовому засіданні 23.04.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2014р.

Суддя О.В. Кротінова