Постанова

від 27.06.2014 по справі 905/1186/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.06.2014 справа №905/1186/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Сбоєва А.І. - за довіреністю № 11/03-14 від 11.03.2014 р. від відповідача:Не з'явився; від відповідача 2 за зустрічним позовомНе з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Еверест", м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 23.04.2014р. (повний текст підписано 28.04.2014р.) у справі№905/1186/14 (суддя Кротінова О.В.) за первісним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда Трейд", м.Київ до про та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Еверест", м.Донецьк стягнення 105192,52 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Еверест", м.Донецьк до про 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда Трейд", м.Київ 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда ЛТД", м.Макіївка Донецької області визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.04.2014р. у справі №905/1186/14 первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда Трейд", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Еверест", м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р. в сумі 105192,52 грн. - задоволені в повному обсязі. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Еверест", м.Донецьк до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда Трейд", м.Київ, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда ЛТД", м.Макіївка Донецької області про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №20 від 01.02.2013р - відмовлено у повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Еверест", м.Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення, у зв'язку з тим, що рішення є незаконним та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Позивач за первісним позовом проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити.

Відповідач за первісним позовом наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, на адресу апеляційного суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника скаржника. Проте, клопотання скаржника про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення, оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язково, статтєю 102 Господарського процесуального кодексу України обмежений строк розгляду судом апеляційної скарги. Крім того, в силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Отже, в разі зайнятості одного з представників підприємства, сторони не позбавлені можливості направити у судове засідання іншу особу, наділивши її відповідними повноваженнями.

Другий відповідач за зустрічним позовом наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином. Причини неявки суду не повідомлено.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 905/1186/14; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Еверест", м.Донецьк скасування рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2014р. у справі №905/1186/14 з огляду на наступне.

Так, 07.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Еверест" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда ЛТД" (Продавець) укладено договір поставки палива на умовах товарного кредиту №А-00000030, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцю бензин та дизельне пальне відповідно до специфікації, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар в строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.1.3 Договору №А-00000030 факт прийому товару підтверджується підписанням товарно-транспортної накладної.

Пунктом 1.4 договору№А-00000030 встановлені умови поставки товару, згідно з якими: строк передачі товару - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання специфікації.

Сторони за наведеним правочином здійснюють взаємні розрахунки, які складаються з вартості товару, зазначеної у товарній накладній, а також процентів за право користування товарним кредитом; вартість поставленого товару зміні не підлягає; ціна товару за кожною позицією визначається у специфікації; загальна вартість поставленого товару за цим договором, становить суму вартості усіх специфікацій; Покупець зобов'язаний оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця вартість поставлених товарів у строк 3 днів з моменту отримання товару (п.п.4.1-4.5 договору №А-00000030).

На виконання умов вказаного договору №А-00000030 Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда ЛТД" поставлено, а відповідачем за первісним позвом прийнято товар: бензин та дизельне пальне загальною вартістю 3 622 103,57 грн.

Поставка товару та отримання його відповідачем за первісним позовом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Належність вищевказаних документів до предмету спору перевірена місцевим судом.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що за відсутності заявок покупця на поставку товару та складених сторонами договору №А-00000030 специфікації, не можно вважати, що поставку здійснено саме на підставі договору №А-00000030, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент врученя товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вказувалось вище, при укладенні договору №А-00000030 (п. 1.3.) сторонами погоджено, що факт прийому товару підтверджується підписанням товарно-транспортної накладної.

Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні підписані відповідачем без заперечень та скріплені печаткою юридичної особи. Дані щодо асортименту, вартості та кількості товару, вказані у товарно-транспортних накладних, відповідають відповідним даним, зазначеним у видаткових накладних, які містять посилання на договір №А-00000030 і також підписані відповідачем.

Статтями 670, 672 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки порушення умов договору щодо кількості та якості товару, відповідно до яких у випадку передачі товару меншої кількості та в асортименті, що не відповідає умовам договору, покупць має право відмовитись від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення слаченої за нього грошової суми.

Оскільки відповідачем за первісним позовом не надано доказів незгоди щодо кількості чи асортименту поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда ЛТД" на підставі видаткових та товарно-транспотних накладних товару, не надано доказів відмови від його прийняття, враховуючи приписи ч.ч. 3 ст. 670 та ч. 4, 5 ст. 672 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що товар передано Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда ЛТД" та прийнято відповідачем за первісним позовом на виконання договору №А-00000030 за узгодженою сторонами кількістю та асортиментом. Іншого суду не доведено, а відтак відповідні заперечення відповідача за первісним позовом судовою колегією до уваги не приймаються.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний оплатити товар шляхом перерахування на рахунок продавця вартості поставленого товару протягом 3 днів з моменту його отримання. (п. 4.5. договору).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, вартість отриманого товару сплачена відповідачем за первісним позвом Товариству з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда ЛТД" частково. Протилежного відповідачем за первісним позовом суду не доведено.

01.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда ЛТД" (Первісний кредитор) з Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда Трейд" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №20.

За умовами вказаного договору № 20, Первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим договором, відступає Новому кредитору, а останній набуває право вимоги, належне першому, і стає кредитором за договором постачання на умовах товарного кредиту №А-00000030 від 07.11.2011р. між Цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Еверест".

Пунктом 2 означеного договору цесії встановлено, що за цим правочином Новий кредитор набуває право вимоги від Боржника, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Еверест", належного виконання обов'язків, зокрема, стягнути з Боржника суму боргу в розмірі 105 192,52 грн.

Відповідно до п.2.1 в редакції додаткової угоди №01 від 01.03.2014р., до Нового кредитора переходить зазначене вище право вимоги Первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент 01.02.2013р. та усі права, які забезпечують виконання обов'язків Боржника. За відступлення права вимоги за цим договором Цесіонарій сплачує Цеденту винагороду, розмір якої зазначається у додатковій угоді до цього договору. Термін сплати винагороди Цесіонарієм визначається моментом пред'явлення вимоги Цедентом, якщо інше не буде погоджено сторонами у додатковій угоді до цього договору.

За приписами п.9 договору № 20, він вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, кредитор у зобов'язанні може бути замінений, зокрема, у разі передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обсяг прав первісного кредитора та строк їх виконання відповідачем за первісним позовом досліджено місцевим судом.

05.02.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда ЛТД" направлено відповідачу за первісним позовом повідомлення від 01.02.2013р. про відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда Трейд" та визначено відповідні реквізити для сплати суми боргу в розмірі 105 192,52грн. Новому кредитору. Направлення повідомлення підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чека № 0065 від 05.02.2013 р. та опису вкладення у цінний лист.

Відповідач за первісним позовом вказану суму не оплатив, заперечень проти вимоги нового кредитора не висунув.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як зазначалось вище, за приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Умовами п. 4.5. договору №А-00000030 від 07.11.2011р. встановлений триденний строк виконання відповідачем зобов'язання з моменту отримання товару.

При цьому, частиною 2 статті 516 ЦК України ризики настання несприятливих наслідків для нового кредитора при неповідомленні боржника про заміну кредитора у зобов'язанні віднесено на нового кредитора. У випадку неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріалами справи підтверджено направлення новим кредитором відповідачу 05.02.2013 р. повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором постачання на умовах товарного кредиту №А-00000030 від 07.11.2011р.

Водночас, доказів оплати заборгованості в розмірі 105192,52 грн. після отримання вказаного повідомлення ані позивачеві за первісним позовом, ані Товариству з обмеженою відповідальністю "НК Артеміда ЛТД" (первісний кредитор) відповідачем суду не представлено.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем за первісним позовом не надано доказів сплати заборгованості на суму 105 192,52грн., Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест», м.Донецьк допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, првісні позовні вимоги про стягнення 105192,52грн . судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Стосовно вимог позивача за зустрічним позовом апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо їх необґрунтованості та необхідності відмови в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, з огляду на наступне:

Так, визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи положення ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст.4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, при заявлені вимог про визнання недійсним договору позивачем за зустрічним позовом повинно бути доведено факт порушення норм закону під час його укладання. Предметом дослідження за зустрічним позовом у даній справі є наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) № 20 від 01.02.2013р.

Як вказувалось вище, відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений, зокрема, у разі передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Водночас, чинним законодавством не визначено істотних умов для даного виду договорів, а отже мають застосоватися загальні положення про договір, встановлені Цивільним та Господарським кодексами України.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.4 ст.180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (п.1 ст.513 Цивільного кодексу України).

Дослідивши договір відступлення права вимоги (цесії) № 20 від 01.02.2013р, а також оцінюючи у сукупності матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що умови договору відступлення права вимоги (цесії) № 20 від 01.02.2013р. відповідають вимогам ст.203 Цивільного кодексу України; сторони при укладанні даного договору діяли в межах своїх повноважень.

При цьому, п.п. 1, 2, 10 договору № 20 погоджено предмет, ціну та строк дії договору. Оспорюваний договір вчинено у письмовій формі, підписано особами в межах свої повноважень і скріплено печатками підприємств.

Посилаючись на не визначення у договорі № 20 ціни, що за висновком позивача за первісним позовом є порушенням істотних умов договору уступки права вимоги, останній в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу належними засобами доказування не довів наявності вказаної обставини, а також тих підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Однак, контекстуальний аналіз договору № 20 дозволяє дійти висновку, що сторонами погоджено ціну договору, оскільки предметом вказаного правочину є передача права вимоги за договором № 20 в розмірі 105192,52 грн, який чітко визначнеий у п. а) ч. 2 договору № 20.

Таким чином, досліджуючи наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) № 20 від 01.02.2013р, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що укладена між відповідачами 1 та 2 за зустрічним позовом спірна угода не порушує права позивача за зустрічним позовом, а також відповідає приписам чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову про визнання вказаної угоди недійсною.

Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір уступки права вимоги № 20 укладено ТОВ «НК «Артеміда ЛТД» всупереч статутної діяльності підприємства без наміру отримання прибутку.

Однак, дані твердження скаржника є помилковими, оскільки приписами ст. 12 Цивільного кодексу України, ст. 43, 44 Господарського кодексу України встановлене право суб'єкта цивільних правовідносин вчиняти на власний розсуд будь-які дії, які не заборонено законом. Вчинення правочину без наміру отримання прибутку не заборонено чинним законодавством.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків, що у зустрічних позовних вимогах ТОВ "Бізнес-Еверест" слід відмовити.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на те, що господарським судом не встановлено факту отримання покупцем товару за договором поставки, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2014р. у справі №905/1186/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест», м. Донецьк - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2014р. у справі №905/1186/14 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 10.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 13.06.2014р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко