Постанова

від 30.04.2014 по справі 810/1780/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року 810/1780/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Компанія Нове Відродження» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія Нове Відродження» (далі - ПП «Компанія Нове Відродження» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Бориспільська ОДПІ або відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.03.2014,про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2013 №0002972200, № 0002962200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки розрахунки в його торговій одиниці - ресторані «Стара Вежа» здійснювалися у повній відповідності до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник позивача у судове засідання, призначене на22.04.2014 не з'явився. Разом з цим, матеріали адміністративної справи містять клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач повторно у судове засідання не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про його повідомлення своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с.75). Жодних заяв чи клопотань про розгляд справи за відсутності повноважного представника або про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з даних, наявних на офіційному сайті Держаного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (адреса в мережі Інтернет:http://irc.gov.ua), у розділі «пошук в ЄДР»,ПП «Компанія Нове Відродження», ідентифікаційний код 33967833, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 18, зареєстроване як юридична особа 03.01.2006.

У своїй діяльності, для реєстрації розрахункових операцій в господарській одиниці - ресторані «Стара Вежа», позивач використовує зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій.

У період з 17.10.2013по 18.10.2013 посадовими відповідача на підставі наказу Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.10.2013 № 169, направлень від 17.10.2013 № 1845 та № 1846 була проведена фактична перевірка господарської одиниці позивача - ресторану «Стара Вежа», яка розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/7.

За результатами перевірки на бланку № 000899 перевіряючими складений акт від 18.10.2014, який зареєстрований в Бориспільській ОДПІ21.10.2013, реєстраційний №0835/1000/22/33967833 (надалі - Акт перевірки).

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, у ході проведення перевірки встановлено та зафіксовано такі порушення:

- позивачем не проведено розрахункові операції через реєстратор розрахункових операції та не видано відповідні розрахункові документи (чеки) на загальну суму 1664,20 грн., чим порушено вимоги пунктів 1, 2 статті 3Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- позивачем не забезпечено щоденне друкування (у робочі дні підприємства) та зберігання у книзі обліку розрахункових операцій 21 фіскального звітного чека, чим порушено пункт 9 статті 3Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- позивачем не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій(надлишок склав 345,00 грн.), чим порушено пункт 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- в книзі обліку розрахункових операцій та в касовій книзі підприємства не здійснено облік отриманої 17.10.2013 готівкової виручки на загальну суму 1664,20 грн. та у касовій книзі підприємства не здійснено облік отриманої 17.10.2013 в установі банку для виплати заробітної плати готівки у розмірі 3024,40 грн. чим порушено пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54Податкового кодексу України, Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Бориспільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми «С» від 04.11.2013: №0002972200, згідно з яким до позивача, за порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 23443,00 грн. та №0002962200, згідно з яким до позивача, за порушення вимог пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 7141,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши скарги до Головного управління Міндоходів у Київській області та, у подальшому, до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.01.2014 №106/10/10-36-10-01-206/962 та Міністерства доходів і зборів України від 13.02.2014 №2808/6/99-99-10-01-02-15 оскаржувані рішення відповідача залишенні без змін, а скарги ПП «Компанія Нове Відродження» без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 04.11.2013 № 0002962200, суд зазначає, що як вбачається із наявних матеріалів справи, сума застосованого за цим рішенням штрафу у розмірі 7141,00 грн. складається із: суми штрафу у розмірі 1,00 грн., нарахованого на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі Закон № 265) за не проведення вперше позивачем розрахункових операцій на суму 1664,20 грн. через РРО та невідповідність, у зв'язку з цим, суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО; суми штрафу у розмірі 7140,00 грн., нарахованого на підставі пункту 4 статті 17 Закону № 265 за невиконання 21 раз щоденного друку фіскального звітного чеку (17,00 грн. х 20 х 21день = 7140,00 грн.).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у цій частині суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

А тому, зазначене є обов'язком позивача.

Суд критично ставиться до твердження позивача про помилкове віднесення відповідачем операцій із продажу товарів на суму 1664,20 грн. ФОП ОСОБА_2, який окремо самостійно здійснює реалізацію страв кухні, замовлених відвідувачами ресторану «Стара Вежа», до розрахункових операцій, здійснених позивачем, оскільки матеріали справи містять товарні чеки за 17.10.2013 на загальну суму 1664,20 грн. із змісту яких вбачається, що реалізація страв здійснювалась саме ПП «Компанія Нове Відродження», а не ФОП ОСОБА_2 (а.с.95, 96).

А відтак, суд дійшов висновку, що 17.10.2013 позивачем реалізовано продукції на загальну суму 1664,20 грн. без проведення розрахункових операцій на цю суму через РРО та, у зв'язку з цим, наявності невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО позивача.

З огляду на ту обставину, що дане порушення податкового законодавства вчинене позивачем вперше, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1,00 грн. за порушення вимог пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України № 265, а відтак, і про обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 04.11.2013 № 0002962200 у цій частині.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 7140,00 грн. за не забезпечення щоденного друкування (у робочі дні підприємства) та зберігання у книзі обліку розрахункових операцій 21-го фіскального звітного чека суд зазначає таке.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач не заперечує факту відсутності у його книзі обліку розрахункових операцій Z-звітів за 21 робочий день роботи підприємства у жовтні 2013 року. Водночас, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що друкування Z-звітів здійснювалось ним лише в ті робочі дні, коли відбувалася реалізація товару. Оскільки, відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України № 265 суб'єкти господарювання при продажу товарів зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій то у дні, коли реалізації товарів не відбувалася, позивачем друкувався службовий документ - нульовий чек.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Поняття фіскального звітного чеку визначено у статті 1 вказаного закону. Так, фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Відповідно до пункту 11 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199 (далі - Вимоги), реєстратор повинен забезпечувати формування та друкування таких звітів: X-звіту; Z-звіту; звіту про реалізовані товари (надані послуги); періодичних (повного, скороченого).

Відповідно до пункту 2 Вимог, Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Відповідно до пункту 7 Вимог, всі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

Зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО (пункт 2 Вимог).

У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, суд, на підставі системного аналізу приписів пункту 9 статті 3 Закону України № 265 у взаємозв'язку з Вимогами та з урахуванням фіскального змісту Z-звіту, констатує, що належним виконанням вимог пункту 9 статті 3 Закону України № 265 є щоденне (у робочі дні підприємства) друкування суб'єктом господарювання Z-звітів, яке не співвідноситься законодавцем із залежністю від наявності або відсутності реалізації товарів у такий день.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про правомірність встановлення відповідачем порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України № 265, яке полягало у не забезпеченні щоденного друкування (у робочі дні підприємства) та зберігання у книзі обліку розрахункових операцій Z-звітів за 21 робочий день у жовтні 2013 року.

Разом з цим, суд досліджує питання щодо розміру штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) застосованих до позивача за порушення вимог пункту 9 статті 3 Закону України №265.

Як вже зазначалося судом, до позивача застосовано 21 раз штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку (21 х 17грн. х20грн.=7140,00 грн.).

Пунктом 4 статті 17 Закону України № 265 встановлена відповідальність суб'єктів господарювання у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за вчинення порушення у вигляді невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Тобто, не роздруківка фіскального звітного чеку або його не зберігання за результатами робочого дня суб'єкта господарювання є порушенням за яке передбачена відповідальність у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки, позивачем 21 раз не роздруковано фіскальний звітний чек, суд дійшов висновку про наявність саме 21 - го правопорушення за кожне з яких необхідно застосувати передбачену Пунктом 4 статті 17 Закону України № 265 відповідальність.

А відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 04.11.2013№ 0002972200, суд зазначає таке.

Як вбачається із змісту рішень Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.01.2014 № 106/10/10-36-10-01-206/962 та Міністерства доходів і зборів України від 13.02.2014 № 2808/6/99-99-10-01-02-15, податковим повідомленням-рішенням Бориспільської ОДПІ від 04.11.2013№ 0002972200 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 23443,00 грн. за несвоєчасне оприбуткування готівки у розмірі 4688,60 грн., у тому числі готівкових коштів у розмірі 1664,20 грн. (готівкова виручка отримана, але не проведена через РРО) та у розмірі 3024,40 грн. (кошти одержані із банку для виплати заробітної плати), що надійшла 17.10.2013 до каси.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Як встановлено судом, 17.10.2013 позивачем реалізовано продукції на загальну суму 1664,20 грн. без проведення розрахункових операцій на цю суму через РРО. А отже, дана сума не знайшла відображення у фіскальному звітному чеку за цей день.

З огляду на зазначене, суд констатує, що позивачем не здійснено оприбуткування готівки 17.10.2013 у розмірі 1664,20 грн. у порядку, передбаченому пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Оскільки, законодавством передбачена окрема юридична відповідальність за порушення вимог Закону України № 265 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій за не оприбуткування готівки в розмірі 1664,20 грн. в касі.

Крім зазначеного, як вбачається із змісту пояснень та розписки, наданих у ході проведення фактичної перевірки директором ПП «Нове відродження» Щетиніною Л.В., 17.10.2013 нею були отримані готівкові кошти в касу у розмірі 3024,40 грн. для виплати заробітної плати працівникам, які в той же день і були виплачені (а.с.86, 87).

Отримання коштів Щетиніною Л.В. із банку також підтверджується і наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача (а.с.26).

Разом з цим, Щетиніна Л.В. зазначила, що у день отримання готівкових коштів у розмірі 3024,40 грн., тобто 17.10.2013, прибутковий касовий ордер не складався та зазначила, що прибутковий касовий ордер на вказану готівку було складено наступного дня, тобто 18.10.2013.

Крім цього, у іншій розписці від 18.10.2013, яка надана також у ході проведення фактичної перевірки, Щетиніна Л.В. зазначила, що останній запис у касовій книзі зроблений 16.10.2013, останній прибутковий касовий ордер оформлений за 16.10.2013. А відтак, у суду не викликає сумніву, що 17.10.2013 позивачем не оформлювався прибутковий касовий ордер на отримані готівкові кошти в розмірі 3024,40 грн. та не здійснювався відповідний запис у касовій книзі (а.с.88).

Суд не приймає до уваги твердження позивача про своєчасне, тобто 17.10.2013, оприбуткування готівки у розмірі 3024,40 грн. та надані у ході розгляду справи документальні підтвердження цього, а саме прибутковий касовий ордер від 17.10.2013 № 360 на суму 3024,40 грн. та копію касової книги із записом від 17.10.2013, оскільки дане твердження та докази спростовуються вищезазначеними письмовими поясненнями директора ПП «Компанія Нове Відродження» наданими у ході проведення перевірки.

А відтак, судом встановлено факт не оприбуткування в розумінні приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, готівкових коштів в розмірі 3024,40 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 23443,00 грн. за порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а відтак, і про обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 04.11.2013№ 0002972200.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 30584,00 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 611,68 грн. А відтак, у даному випадку, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 1,5 розмірами мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень. Таким чином, станом на 1 січня 2014 року, 1,5 розміри мінімальної заробітної плати становлять суму 1827,00 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 26.02.2014 № 43 позивачем сплачено частину судового збору за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 182,70 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Компанія Нове Відродження» (ідентифікаційний код 33967833) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 квітня 2014 року.