Постанова

від 24.04.2014 по справі 812/1388/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

6.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1388/14

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Колотович Д.О. (довіреність від 24.02.2014 № 7)

від відповідача - не прибув

від третьої особи - ОСОБА_2 (угода про надання правової допомоги

від 18.03.2014 № 8, свідоцтво про право на зайняття

адвокатською діяльністю від 21.09.2012 № НОМЕР_1)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Схил»

до Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання протиправним акта правової індивідуальної дії, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Схил» до Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним акт правової індивідуальної дії, а саме лист Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області від 22 січня 2014 року № 01/7-135 щодо відмови у здійсненні дій по викупу для суспільних потреб земельної ділянки площею 4,0000 га для розміщення товариству з обмеженою відповідальністю «Схил» (ідентифікаційний код 37722090, місцезнаходження: 94016, Луганська область, м. Стаханов, вул. Нестерова, буд. 1-б) проммайданчику шахтодільниці Біжанівська № 3, із земельної ділянки загальною площею 11,6300 га за кадастровим номером 4424581400:02:005:0004, яка перебуває у власності громадянки ОСОБА_3 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 048769 та розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Весняненській сільській раді Слов'яносербського району Луганської області;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Схил» (ідентифікаційний код 37722090, місцезнаходження: 94016, Луганська область, м. Стаханов, вул. Нестерова, буд. 1-б) у прийнятті рішення про викуп для суспільних потреб земельної ділянки площею 4,0000 га для розміщення проммайданчику шахтодільниці Біжанівська № 3, із земельної ділянки загальною площею 11,6300 га за кадастровим номером 4424581400:02:005:0004, яка перебуває у власності громадянки ОСОБА_3 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 048769 та розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Весняненській сільській раді Слов'яносербського району Луганської області;

- зобов'язати відповідача здійснити дії щодо викупу для суспільних потреб земельної ділянки площею 4,0000 га для розміщення товариству з обмеженою відповідальністю «Схил» (ідентифікаційний код 37722090, місцезнаходження: 94016, Луганська область, м. Стаханов, вул. Нестерова, буд. 1-б) проммайданчику шахтодільниці Біжанівська № 3, із земельної ділянки загальною площею 11,6300 га за кадастровим номером 4424581400:02:005:0004, яка перебуває у власності громадянки ОСОБА_3 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 048769 та розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Весняненській сільській раді Слов'яносербського району Луганської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач має право на видобування кам'яного вугілля на шахтодільниці «Алмазна» пласт h11, яка виділена в межах дільниці Біжанівська № 3, що підтверджується спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами від 01 березня 2012 року № 5486. Крім того, позивач на виконання вимог чинного законодавства отримав акт про надання гірничого відводу від 25 вересня 2012 року строком дії до 01 березня 2032 року із площею проекції гірничого відводу в 262 га.

З метою здійснення діяльності, щодо видобування надр на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Схил» спеціалізованим підприємством було розроблено проект розкриття, підготовки та відпрацювання запасів пласта h11 (дільниця Біжанівська № 3) на дільниці - «Алмазна», згідно висновків якого була встановлена виробнича необхідність отримання частини земельної ділянки розміром 4,0000 га для розміщення проммайданчика шахтодільниці.

На підставі вищевикладеного та з метою отримання частини вказаної земельної ділянки позивач звернувся у встановленому порядку до Луганської обласної державної адміністрації, яка листом від 19 листопада 2013 року за № 1/23-6804 повідомила товариство з обмеженою відповідальністю «Схил» про те, що питання стосовно прийняття рішення про викуп для суспільних потреб земельної ділянки площею 4.0000 га із земельної ділянки загальною площею 11,6300 га за кадастровим номером 4424581400:02:005:0004, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 048769 перебуває у власності гр. ОСОБА_3 та розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Весняненський сільській раді Слов'яносербського району Луганської області - повинно розглядатися Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області.

Листом від 19 грудня 2013 року № 19/12-01 позивач звернувся до відповідача щодо прийняття рішення про викуп для спільних потреб земельної ділянки площею 4.0000 га для розміщення проммайданчику шахти Біжанівська № 3, згідно отриманого спеціального дозволу № 5486, із земельної ділянки загальною площею 11,6300 га за кадастровим номером 4424581400:02:005:0004, яка перебуває у власності гр. ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 048769 та розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Весняненський сільській раді Слов'яносербського району Луганської області, із додаванням копій усіх необхідних документів, які свідчать про право та необхідність отримання вказаної земельної ділянки.

Листом від 22 січня 2014 року № 01/7-135 «Про розгляд клопотання» Слов'яносербська районна державна адміністрація Луганської області повідомила товариство з обмеженою відповідальністю «Схил», що не розгледіла суспільної потреби у викупі земельної ділянки площею 4.0000 га, яка входить до складу земельної ділянки 11,6300 га з кадастровим номером 4424581400:02:005:0004 та перебуває у власності гр. ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 048769.

Зазначений лист відповідача у розумінні частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є актом правової індивідуальної дії, а тому стосується прав та інтересів позивача і має для останнього певні юридичні наслідки.

Щодо обґрунтування необхідності викупу та відведення земельної ділянки позивач зазначає: по - перше: товариство з обмеженою відповідальністю «Схил», як вже зазначалося раніше, має спеціальний дозвіл на користування надрами від 01 березня 2012 року № 5486 та акт гірничого відводу від 25 вересня 2012 року № 2253. Надання спеціальних дозволів на користування надрами, здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб (рішення Луганської обласної ради від 31 серпня 2011 року № 6/102). В спеціальному дозволі визначено вид корисних копалин, який має право видобувати товариство з обмеженою відповідальністю «Схил» - кам'яне вугілля. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827, кам'яне вугілля віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. Крім того, Слов'яносербська районна державна адміністрація у своєму листі від 29 серпня 2012 року № 01/7-2094 погодила гірничий відвід від 25 вересня 2012 року № 2253 наданий згідно спеціального дозволу на користування надрами від 01 березня 2012 року № 5486 та не заперечувала проти будівництва та експлуатації шахти; по - друге: вищезазначена земельна ділянка знаходиться в зоні гірничого відводу, а необхідність розміщення на ній проммайданчику шахтодільниці Біжанівська № 3 обґрунтована проектом обробітку запасів пласту h11 на ділянці «Алмазна», розроблений приватним підприємством «Радон». В ході реалізації заходів, щодо виконання умов спеціального дозволу, пов'язаних із здобуванням кам'яного вугілля позивачу стало відомо, що гр. ОСОБА_3 не має можливості використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням, а саме, - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таким чином, потреба в розробці надр, особливо підкріплена гірничим відводом, є однозначною підставою для викупу земельної ділянки. При цьому, на такий викуп не поширюється обмеження, встановлені пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України для обігу сільськогосподарських земель (мораторій).

На думку позивача, не прийняття рішення про викуп для суспільних потреб земельної ділянки площею 4.0000 га із земельної ділянки загальною площею 11,6300 га з кадастровим номером 4424581400:02:005:0004, яка перебуває у власності гр. ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 048769, для будівництва та розміщення промислового майданчика шахти Біжанівська № 3 з метою видобування кам'яного вугілля є порушенням норм матеріального права, а саме - статті 7, 8, 10 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559 «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Крім того, позивач наголосив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Схил» у своєму листі гарантував здійснення фінансування заходів щодо відчуження земельної ділянки за власний рахунок, що не суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Будівництво шахти - це створення нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення вугледобувного регіону Слов'яносербського району. Також позивач звертає увагу на те, що викуплена земельна ділянка буде належати державі та використовуватися в промислових цілях, орендна плата від користування якою значно вища ніж земельний податок від земель сільськогосподарського призначення, який на теперішній час сплачується до бюджету.

В письмових додаткових поясненнях від 24 квітня 2014 року № 97/1 позивач також наголошує, що всі роботи, пов'язані з видобуванням надр, а також і підготовчим процесом до цього видобування, є інтересами виключно державними. За наявності права у позивача на видобування кам'яного вугілля на шахтодільниці «Алмазна» пласт h11, яка виділена в межах дільниці Біжанівська № 3, акта про надання гірничого відводу від 25 вересня 2012 року, розробленого проекту викриття, підготовлення та відпрацювання запасів пласта h11, (дільниця Біжанівська № 3) на дільниці «Алмазна» з проектом рекультивації зі встановленням межі необхідної для отримання позивачу земельної дільниці (його поверхневої зони), які частково співпадають із межами земельної ділянки громадянки ОСОБА_3, та обмеженнями, встановленими пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України для обігу сільськогосподарських земель (мораторій), через які позивач самостійно не має можливості придбати необхідну для нього частку земельної ділянки, єдиною правовою підставою для відчуження вказаної частки земельної ділянки є надання її для нужд держави (арк. справи 154-156).

Враховуючи вищевикладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та додаткових поясненнях від 24 квітня 2014 року № 97/1.

Представник Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 123, 130, 134, 138, 148, 150). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів відповідач не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, у судовому засіданні надала усні пояснення, відповідно до яких третя особа не заперечує проти задоволення позовних вимог за умови, що всі дії з викупу земельної ділянки будуть вчинені у повній відповідності із Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «Схил» має спеціальний дозвіл від 01 березня 2012 року № 5486 на видобування кам'яного вугілля на шахтоділянці «Алмазна» по пласту h11, що виділена у межах ділянки Біжанівська № 3, виданий Державною службою геології та надр України, та акт про надання гірничого відводу від 25 вересня 2012 року за № 2253 з метою розробки родовища кам'яного вугілля по пласту h11 шахтоділянки «Алмазна», виділеної в межах ділянки Біжанівська № 3, із площею проекції гірничого відводу в 262 га, виданий Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України (арк. справи 111, 112).

З метою здійснення діяльності щодо видобування надр товариству з обмеженою відповідальністю «Схил» проектною організацією - приватним підприємством «Радон», розроблено проект розкриття, підготовки та відпрацювання запасів пласта h11 (ділянка Біжанівська № 3) на ділянці «Алмазна» товариства з обмеженою відповідальністю «Схил». Рекультивація порушених земель після завершення відпрацювання запасів пласта h11 (ділянка Біжанівська № 3) на ділянці «Алмазна» товариства з обмеженою відповідальністю «Схил», відповідно до якого для розміщення об'єктів поверхневого комплексу для видобування кам'яного вугілля підземним способом необхідна земельна ділянка площею 4,0000 га (арк. справи 28-94, 113).

Земельна ділянка площею 4,0000 га, що необхідна товариству з обмеженою відповідальністю «Схил» для розміщення об'єктів поверхневого комплексу для видобування кам'яного вугілля на шахтоділянці «Алмазна» по пласту h11, що виділена у межах ділянки Біжанівська № 3, є складовою частиною земельної ділянки загальною площею 11,6300 га із кадастровим номером 4424581400:02:005:0004, яка належить ОСОБА_3 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 06 червня 2003 року серія ЛГ № 048769 (арк. справи 93).

25 грудня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Схил», керуючись статтями 7, 8, 10 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», звернулось до Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області із клопотанням від 19 грудня 2013 року за № 19/12-01 про прийняття рішення про викуп для суспільних потреб земельної ділянки площею 4,0000 га для розміщення проммайданчику шахтодільниці «Біжанівська № 3» із земельної ділянки загальною площею 11,6300 га із кадастровим номером 4424581400:02:005:0004, яка перебуває у власності ОСОБА_3 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 06 червня 2003 року серія ЛГ № 048769 та розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Весняненській сільській раді Слов'яносербського району Луганської області. До клопотання були надані необхідні для його розгляду документи, а також в самому клопотанні було зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Схил» у відповідності із статтею 6 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» гарантує фінансування заходів щодо відчуження земельної ділянки за власний рахунок (арк. справи 26-27, 28-116).

Листом від 22 січня 2014 року за № 01/7-135 Слов'яносербська районна державна адміністрація Луганської області повідомила товариству з обмеженою відповідальністю «Схил», що не має можливості та необхідних підстав для прийняття рішення, зазначеного у клопотанні (арк. справи 119-120).

Суд вважає, що лист Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області від 22 січня 2014 року за № 01/7-135, у передбаченому законом порядку, не є належним розглядом клопотання позивача, оскільки відповідного рішення з розгляду питання про прийняття рішення про викуп для суспільних потреб земельної ділянки відповідачем прийнято не було, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом «ґ» частини 1 статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначає Закон України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі - Закон № 1559-VI).

Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 7 Закону № 1559-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб: розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 8 Закону № 1559-VI органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені (крім об'єктів, викуп яких віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування), для таких суспільних потреб: розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин.

Районна державна адміністрація приймає рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, якщо передбачається місце розташування об'єкта в межах території району (абзац 3 частини 2 статті 8 Закону № 1559-VI).

Абзацом 1 частини 1 статті 10 Закону № 1559-VI регламентовано, що ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об'єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 Земельного кодексу України.

За наслідками розгляду пропозицій суб'єктів, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб (абзац 2 частини 1 статті 10 Закону № 1559-VI).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

З системного аналізу положень вказаних норм вбачається, що відповідач, отримавши клопотання особи, яка отримала спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, щодо викупу земельної ділянки для суспільної потреби - розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин, повинен розглянути його та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення, яке викладається у формі розпорядження.

Разом з тим, наявні у справі документи свідчать, що Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області по суті не було прийнято рішення стосовно клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Схил» про прийняття рішення щодо викупу для суспільних потреб земельної ділянки площею 4,0000 га для розміщення проммайданчику шахтодільниці «Біжанівська № 3» із земельної ділянки загальною площею 11,6300 га із кадастровим номером 4424581400:02:005:0004, яка перебуває у власності ОСОБА_3 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 06 червня 2003 року серія ЛГ № 048769 та розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Весняненській сільській раді Слов'яносербського району Луганської області.

При цьому суд виходить з того, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Тому суд зазначає, що саме розпорядження голови районної державної адміністрації може бути визнано як акт відповідного органу виконавчої влади - Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області, що має певні правові наслідки, у тому числі стосовно його оскарження у судовому порядку.

Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначене клопотання позивача досі не розглянуто відповідачем, належне рішення про задоволення чи відмову у задоволенні клопотання Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області на час розгляду справи в суді не прийнято.

Такі обставини не надають суду можливості прийняти рішення про відповідність чи не відповідність відмови вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, оскільки відсутній акт суб'єкта владних повноважень, який би міг бути предметом даного спору.

Враховуючи норми Земельного кодексу України, Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», суд приходить до висновку, що направлення головою Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області листа від 22 січня 2014 року за № 01/7-135 не може свідчити про прийняття відповідачем у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, відповідного рішення з розгляду питання про викуп земельної ділянки для суспільних потреб.

До прийняття відповідачем відповідного рішення за клопотанням товариства з обмеженою відповідальністю «Схил» від 19 грудня 2013 року за № 19/12-01 про прийняття рішення щодо викупу для суспільних потреб земельної ділянки площею 4,0000 га для розміщення проммайданчику шахтодільниці «Біжанівська № 3», суд не може дати оцінку законності відмови відповідача з розгляду по суті питання щодо викупу земельної ділянки для суспільних потреб.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне у відповідності із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, зобов'язати Слов'яносербську районну державну адміністрацію Луганської області розглянути клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Схил» від 19 грудня 2013 року № 19/12-01 про викуп для суспільних потреб земельної ділянки та прийняти відповідне рішення, яке викласти відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у формі розпорядження, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача на час розгляду адміністративної справи відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набув чинності 23 жовтня 2013 року, внесені зміни до Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено на 2014 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

З огляду на розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2014 року, встановленої статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік», за подання до адміністративного суду у 2014 році позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору складає 73,08 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», а також те, що позивачем при зверненні до суду з позовом немайнового характеру було сплачено 75,00 грн., з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Схил» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру в сумі 38,46 грн., з яких 36,54 грн. - судовий збір відповідно до задоволених вимог, 1,92 грн. - переплачена сума судового збору.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 24 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 29 квітня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Схил» до Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання протиправним акта правової індивідуальної дії, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов'язати Слов'яносербську районну державну адміністрацію Луганської області розглянути клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Схил» від 19 грудня 2013 року № 19/12-01 про викуп для суспільних потреб земельної ділянки та прийняти відповідне рішення, яке викласти відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у формі розпорядження.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Схил» (ідентифікаційний код 37722090, місцезнаходження: 94016, Луганська область, м. Стаханов, вул. Нестерова, буд. 1-Б) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 38,46 грн. (тридцять вісім гривень сорок шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 29 квітня 2014 року.

Суддя Т.І. Чернявська