Рішення

від 06.05.2014 по справі 927/297/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру,20

Іменем України

РІШЕННЯ

06.05.14. Справа № 927/297/14.

Позивач: Підприємство споживчої кооперації «Коопунівермаг» Носівської райспоживспілки, 17100, м. Носівка Чернігівської області, вул.. Центральна, 16.

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Про стягнення 7 306,61 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача : Рогова Л.А., дов. від 24.03.14.

Від відповідача: ОСОБА_1, 06.05.13 не з'явилась.

С У Т Ь С П О Р У:

Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст.77 ГПК України.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 7 306,61 грн. заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг на підставі договору від 28.12.11 за період з липня по серпень 2013 р.

Додаткове обґрунтування позовних вимог викладено позивачем у письмових поясненнях від 05.05.14.

Відповідач позов не визнала і у відзиві на позовну заяву посилається на те, що договір оренди між нею та позивачем було припинено на початку 2013 року, вона звільнила приміщення яке було нею орендоване. Договору на відшкодування комунальних послуг на 2013 рік не існує, у позивача відсутні підтвердження та права на збирання комунальних платежів, відсутні документи згідно яких проводилось нарахування комунальних послуг.

Відповідач також вважає, що позивач не є власником будівлі по АДРЕСА_2 позивач є лише орендарем вказаної будівлі без права на суборенду.

У судовому засіданні 06.05.14 позивачем заявлено письмове клопотання про виклик у суд в якості свідків ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 для дачі пояснень щодо здійснення торгівельної діяльності та місцях, які орендувала ФОП ОСОБА_1

Клопотання судом відхилено, оскільки ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 не є сторонами у даному судовому процесі, в клопотанні не зазначено які обставини можуть підтвердити пояснення цих осіб.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

Згідно з статутом Підприємства споживчої кооперації «Коопунівермаг Носівської райспоживспілки», затвердженого постановою правління Носівської райспоживспілки від 13.12.05 №15, державну реєстрацію проведено 06.03.06, підприємство позивача є юридичною особою створеною районною спілкою споживчих товариств яка є його засновником і власником всього майна.

Майно підприємства складається із основних засобів, переданих власником підприємства - райспоживспілкою - в господарське відання, а також інших цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

На балансі позивача знаходиться будівля торгівельного центру по АДРЕСА_2 що підтверджується довідкою позивача від 05.05.14 №34, копіями обліковуваного майна які додані до письмового пояснення від 05.05.14.

28.12.11 між позивачем (Балансоутримувач за договором) та відповідачем (Орендар) було укладено договір на відшкодування комунальних послуг (далі - Договір) за умовами якого відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу витрати за спожиті ним експлуатаційні, комунальні та інші послуги.

За умовами Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки за спожиті послуги, які нараховані на основі показників лічильників та розрахунків (п.2.1); а відповідач зобов'язався вчасно і в повному обсязі, відповідно до умов Договору, відшкодовувати витрати за спожиті ним послуги (п.2.1.1).

У Договорі сторонами було узгоджено, що він дії з 01.01.12 по 31.12.12 і є невід'ємною частиною договору оренди.

Оскільки у Договорі сторонами було узгоджено те, що він є невід'ємною частиною договору оренди, на вимогу ухвали суду від 25.03.14, позивачем були надані договори оренди №17/20/1 від 11.01.12 та №17/22/1 від 11.01.12.

За договором оренди №17/20/1 від 11.01.12 Орендодавець (ПСК «Торгівельний центр» Носівської райспоживспілки» зобов'язався передати Орендарю (ФОП ОСОБА_1) у тимчасове платне користування торгове місце загальною площею 13,94 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

За договором оренди №17/22/1 від 11.01.12 Орендодавець (ПСК «Торгівельний центр» Носівської райспоживспілки» зобов'язався передати Орендарю (ФОП ОСОБА_1) у тимчасове платне користування торгове місце загальною площею 34,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

У розділі 5 вказаних договорів оренди сторонами було узгоджено, що крім орендної плати орендар відшкодовує витрати по охороні об'єкту та на підставі розрахунків показників лічильників, після отримання рахунків орендодавця відшкодовує вартість усіх комунальних послуг (водо,- енерго,- теплопостачання, телефонних зв'язок тощо), які споживаються орендарем.

У розділі 4 договорів оренди сторони встановили, що вони діють з 01.01.12 по 31.12.12 включно.

Якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку дії договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін. Кожна із сторін цього договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово повідомивши про це другу сторону за один місяць.

Як вбачається із матеріалів справи, ПСК «Торгівельний центр» Носівської райспоживспілки звертався із позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення з останньої орендної плати за користування протягом січня-березня 2013 року торговими місцями на підставі договорів оренди від 11.01.12, неустойки у розмірі подвійної орендної плати, заборгованості з комунальних витрат, індексації орендної плати та про виселення відповідача з орендованих нею торгівельних місць.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.13 у справі №927/339/13, яка набрала законної сили, з ФОП ОСОБА_1 стягнуто 27 288 грн. боргу та виселено останню із торгових місць в приміщенні торгівельного центру по АДРЕСА_2 Провадження у справі в інших частинах вимог щодо стягнення з відповідача 13 291,64 грн. припинено.

Вказаною постановою встановлено, що за умовами договорів строк оренди закінчувався 31.12.12 і 11.12.12 орендар був письмово попереджений орендодавцем про те, що договір оренди на 2013 рік з ним укладатися не буде, договори закінчуються 31.12.12. На підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України з відповідача було стягнуто за період з січня по квітень 2013 р. коштів у сумі 27 288 грн.

Отже, вказаною постановою встановлено факт припинення дії договорів оренди з 01.01.13 і цей факт не повинен доводитись знову у відповідності до положень ч.5 ст.35 ГПК України.

Листом від 27.03.13 №18 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості щодо відшкодування витрат на комунальні послуги у сумі 5032,64 грн.

Листом від 29.05.13 №40 позивач повідомив відповідача про те, що з 01.01.13 повноваження щодо розпорядження торговими місцями в приміщенні будівлі торгівельного центру належить ПСК «Коопунівермаг» як балансоутримувачу. Прохав негайно звільнити торгівельні місця які відповідач займає безпідставно і неправомірно.

Листом від 27.08.13 №67 позивач запропонував відповідачу у термін до 02.09.13 добровільно звільнити торгівельну площу яку останній займає безпідставно і безоплатно.

Оскільки, у Договорі сторонами було узгоджено, що він є невід'ємною частиною договору оренди, а дія договорів оренди припинилася з 01.01.13, з останньої дати припинив свою дію і Договір.

Про припинення дії Договору усвідомлював і сам позивач про що зазначив у листах відповідачу від 29.05.13та 27.08.13. А тому посилання позивача у позовній заяві на те, що Договір було продовжено на 2013 рік за відсутності заперечень з обох сторін є помилковим і до уваги судом не приймається.

Крім того, судом враховується, що Договір між сторонами укладено у письмовій формі на строк по 31.12.12, а відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір не був пролонгований на 2013 рік про що зазначив позивач у претензії до відповідача від 16.01.14 №2, оскільки договори оренди у 2013 році припинили свою дію, у письмовій формі сторони Договору не продовжили його дію на 2013 рік.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Сплату комунальних послуг за приміщення по АДРЕСА_2 здійснював позивач, що підтверджується договором про постачання електричної енергії №138 від 26.04.11, рахунками, актами про використану електроенергію, актами здачі-прийняття робіт, банківськими виписками, витягами з книг обліку показників лічильників на а.с.81-96.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано рахунки №784 від 01.08.13, №948 від 02.09.13, №961 від 06.09.13 на відшкодування витрат по утриманню приміщення, по лічильнику за електроенергію, акти прийняття-здачі виконаних робіт (послуг) №933 від 30.08.12 по договору №784 від 01.08.13 на суму 3594,15 грн., №1097 без дати по договору №948 02.09.13 на суму 3088,05 грн., від 30.09.13 до договору №961 06.09.13 на суму 624,41 грн.

Рахунок №784 від 01.08.13 було отримано фізичною особою ОСОБА_4, акт прийняття здачі робіт №1097 підписано також цією ж особою і матеріали справи не містять доказів про наявність повноважень у гр. ОСОБА_4 отримувати рахунки та підписувати акти прийняття здачі робіт за відповідача.

Акти прийняття-здачі робіт підписано за іншими договорами і вони не підтверджують узгодження з відповідачем сум по відшкодуванню витрат за займані останнім приміщення. Доказів про вручення рахунків відповідачу не надано.

Акт звірки розрахунків від 31.12.13 відповідачем не підписано.

Отже, вказані акти прийняття-здачі робіт, рахунки, акт звірки не підтверджують вимог позивача і до уваги судом не приймаються.

Акти прийняття-здачі робіт та рахунки за період з березня по липень 2013 р. підписані за іншими договорами, рахунки отримані гр. ОСОБА_4 а не відповідачем (а.с.58-62).

Прибутковими касовими ордерами на а.с.50-57 підтверджується оплата відповідачем комунальних послуг за січень - червень 2013 р.

Однак, фактичне відшкодування відповідачем комунальних послуг за період з січня по червень 2013 р. не підтверджує продовження строку дії Договору на 2013 рік враховуючи що дія Договору припинилася з 01.01.13 в зв'язку з закінченням строку на який його було укладено та в зв'язку з припиненням дії договорів оренди.

Фактично відповідачем звільнено орендовані приміщення у вересні 2013 року, що підтверджується актами на а.с.17-18.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та 4 ст.631 Цивільного кодексу України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Правові наслідки не виконання наймачем обов'язку щодо повернення речі встановлені ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Оскільки позивачем заявлено вимоги до відповідача про стягнення заборгованості, яка нарахована за період після закінчення строку дії Договору, у позові необхідно відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 06.05.14.

Суддя Ю.В. Федоренко