Рішення

від 05.05.2014 по справі 922/785/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р.Справа № 922/785/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс", 61017, м. Харків, вул. Пащенківська, б.15, код 37999481; до товариства з обмеженою відповідальністю "Аграр", 61098, м. Харків, вул. Єлізарова, буд. 16, код 24274512; про стягнення 175000,00грн. за участю представників:

позивача - Шипілов А.Ю., довіреність від 14.03.2014р.;

відповідача - не з"явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аграр" про стягнення 175000,00грн. заборгованості.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором поставки нафтопродуктів №4-МО від 25.01.2012р. в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого на виконання цього договору, в якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 712 ЦК України.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, та відзив на позов не надав, звернувся до суду з клопотанням №24/04/2014 від 24.04.2014р. (вх.№14075 від 25.04.2014р.), в якому просить суд відкласти розгляд справи, призначений на 05.05.2014р., в зв"язку з відсутністю директора ТОВ "Аграр" на території України.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Положеннями ч. 2 п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. регламентується, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд також зазначає, що двохмісячний термін розгляду даної справи закінчується 04.05.2014р., і згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодного доказу, який би підтверджував, який саме представник задіяний у відповідній справі і ніхто інший зі штату ТОВ "Аграр", окрім директора (клопотання підписано ОСОБА_2, але наказу про призначення вказаної особи чи будь-яких інших доказів до клопотання не надано), не в змозі захищати права відповідача у відповідному процесі.

З огляду на вищевикладене, те, що підстави, зазначені відповідачем в обгрунтування свого клопотання про відкладення розгляду справи, не підтверджені матеріалами справи, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання як необгрунтованого.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, в разі необхідності - ознайомлення з матеріалами справи, надання доказів на підтвердження своєї позиції по суті спору тощо - ухвалу про відкладення розгляду справи на 05.05.2014р. відповідачу вручено 22.04.2014р.).

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається, відповідно до норм ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами, без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 19.03.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, вказуючи на те, що відповідач в повному обсязі не сплатив вартість товару, поставленого за договором поставки нафтопродуктів №4-МО від 25.01.2012р. Разом з цим представник позивача зазначив, що станом на 05.05.2014р. сума заборгованості відповідача перед позивачем частково оплачена (у розмірі 24000,00грн.) і становить 151000,00грн., на підтвердження чого позивачем надані виписки банку (супровідний лист б/н від 29.04.2014р., вх.№14622 від 30.04.2014р.).

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрнафторесурс" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аграр" (покупець) 25.01.2012р. було укладено договір № 4-МО поставки нафтопродуктів, згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язався своєчасно приймати товар і оплачувати його на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, нафтопродукти поставляються покупцю партіями, в кількості і по ціні, обумовленій сторонами та зазначеній у рахунках-фактурах (або видаткових накладних).

Вартість договору визначається шляхом складання вартості всього поставленого товару протягом дії цього договору (п.4.2. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., за умови повного розрахунку між сторонами ( п.9.1. договору). Термін дії договору автоматично продовжується на той же строк на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про припинення договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору (п.9.2. договору).

Надані до матеріалів справи докази, відсутність у матеріалах справи повідомлення, визначеного п.9.2. договору, дають підстави вважати договір №4-МО поставки нафтопродуктів від 25.01.2012р. діючим.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки позивач поставляв відповідачу обумовлений договором товар - нафтопродукти, а відповідач приймав його, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та відповідними актами приймання-передачі №17 від 30.09.2013р. та №16 від 01.10.2013р., підписаними сторонами та скріпленими печатками (а.с.18-25, довіреність №74 від 01.09.2013р., видана на ім"я ОСОБА_3, а.с.17) на загальну суму 221287,50грн..

Пунктом 3.8. Договору визначено, що днем виконання продавцем обов'язку по поставці товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. При цьому пунктом 4.3. Договору передбачено, що покупець здійснює 100 % попередню оплату нафтопродуктів, а розрахунки, згідно п. 4.4. Договору, здійснюються на підставі виставленого продавцем рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно умов п.4.3. договору позивачем виставлялися рахунки на оплату №2233 від 10.09.2013р., №2260 від 13.09.2013р., №2381 від 30.09.2013р. (а.с.14-16), проте, оплату за отриманий товар відповідач вносив не в повному обсязі, внаслідок чого у нього станом на 10.02.2014р. утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 190000,00 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про виконання зобов'язання, а саме сплату в повному обсязі заборгованості, що склалася на 10.02.2014р., в розмірі 190000,00 грн. (а.с.30-32).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Позивач стверджує, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим станом на момент звернення із позовом до суду заборгованість останнього склала 175000,00грн.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Разом з тим, позивачем надав суду докази часткової сплати відповідачем боргу після звернення до суду з даним позовом (04.03.2014р.), а саме: згідно банківських виписок сплачено 5000,00грн. - 13.03.2014р., 15000,00грн. - 21.03.2014р. та 4000,00грн. - 07.04.2014р., всього 24000,00грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України із-за відсутності в цій частині предмету спору на день його розгляду.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на день розгляду справи становить 151000,00грн.

Відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне суду не надав, тому згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 151000,00грн. за поставлений товар, а відтак позов нормативно та документально обґрунтований, не спростований відповідачем та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 3500,00грн. витрат зі сплати судового збору, окладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1-1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аграр" (61098, м. Харків, вул. Єлізарова, буд. 16, код 24274512) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс" (61017, м. Харків, вул. Пащенківська, б.15, код 37999481) 151000,00грн. заборгованості, 3500,00грн. витрат зі сплати судового збору.

2.1. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині 24000,00грн. основного боргу на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 06.05.2014 р.

Суддя Н.А. Френдій