Рішення

від 05.05.2014 по справі 903/322/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 травня 2014 р. справа №903/322/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Колоденка Рівненського району Рівненської області

до відповідача: приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс", м. Луцьк

про стягнення 30 052 грн. 58 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (дов. від 26.03.2014р.)

від відповідача: Андріяш Н.В. - представник (дов. від 05.05.2014р.)

Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" 30 052,58 грн., в тому числі, 29 453,51 грн. заборгованості по оплаті наданих згідно договору перевезення вантажів від 18.12.2013р. №178 та заявки №293 від 18.12.2013р. послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також 599,07 грн. пені, нарахованої за порушення строків оплати послуг за період з 03.02.2014р. по 01.04.2014р.

Ухвалою господарського суду від 02.04.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 14.04.2014р. у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду (неподання витребуваних документів) та заявленим відповідачем клопотанням розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на долучені до матеріалів справи документи та надаючи витребувані судом матеріали, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити, поклавши при цьому на ПП "Фрея Транс Сервіс" обов'язок відшкодування підприємцю ОСОБА_1 понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат.

В обґрунтування пред'явленого позову представник посилається на укладення між сторонами договору перевезення вантажів від 18.12.2013р. №178, підписання договору-заявки №293 від 18.12.2013р., надання підприємцем ОСОБА_1 підприємству "Фрея Транс Сервіс" послуг з перевезення вантажів, отримання цих послуг відповідачем та не проведення при цьому всіх розрахунків по їх оплаті, виникнення та існування на даний час суми заборгованості, нарахування боржнику у зв'язку з прострочкою платежів суми штрафних санкцій (пені).

Відповідач у відзиві від 05.05.2014р. на позовну заяву (а.с. 29-31) та представник ПП "Фрея Транс Сервіс" в судовому засіданні з приводу пред'явлених до підприємства позовних вимог заперечили, просять суд відмовити підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.

При цьому сторона, долучаючи до матеріалів справи додаткові документи (а.с. 32-34) засвідчує, що предметом позовних вимог у даному спорі виступає стягнення заборгованості з надані послуги в сумі 29 453,51 грн., підставою стягнення заборгованості є договір перевезення вантажів №178 від 18.12.2013р.

Згідно умов укладеного договору перевезення вантажів у підприємства не виникло обов'язкову щодо оплати послуг по перевезенню вантажу. У відповідності до п. 5.1 договору оплата транспортних послуг проводиться експедитором згідно рахунка виконавця, акта про виконання послуг, податкових накладних, оригіналів товарно-транспортних документів з відміткою вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника, митних органів. Оплата послуг виконавця визначається в заявці. Згідно п. 3.1 договору виконавець надає послуги з перевезення вантажу на підставі заявки, яка подається експедитором у письмовій формі (факсом, в електронній формі), яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 12 заявки №293 від 18.12.2013р. до договору, термін оплати встановлено протягом 15 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

Отже, і укладений між сторонами договір, і заявка, яка є його невід'ємною частиною, обов'язок щодо оплати вартості наданих послуг пов'язують з наданням оригіналів товарно-транспортних документів.

Проте, позивачем ні у встановлені договором та заявкою строки, ні в момент надіслання претензії чи звернення до суду з даним позовом таких документів надано відповідачу не було.

Підприємством "Фрея Транс Сервіс" дійсно було отримано лист від позивача в якому останній в порушення п. 5.1 укладеного між сторонами договору надавав лише копію міжнародної товарно-транспортної накладної. Відтак, відповідач вважає, що жодних передбачених договором та законом підстав для сплати позивачу грошових коштів за надання послуг щодо перевезення згідно укладеного між сторонами договору, не настало.

Також в обґрунтування заперечень на пред'явлений позов відповідачем засвідчується, що позивач неналежним чином виконував зобов'язання за укладеним між сторонами договором, не брав участі в прийнятті доставленого вантажу, перевірці його стану, кількості, схоронності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2013 року між приватним підприємством "Фрея Транс Сервіс", м. Луцьк (Експедитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, с. Колоденка Рівненського району Рівненської області (Виконавець) було укладено договір перевезення вантажів №178 (а.с. 7-8).

На виконання домовленостей між сторонами та на основі п. 3.1 договору перевезення від 18.12.2013р. між приватним підприємством "Фрея Транс Сервіс" та підприємцем ОСОБА_1 18 грудня 2013 року було підписано договір-заявку на перевезення вантажів №283 (а.с. 9).

У відповідності до умов зазначених договору та договору-заявки між договірними сторонами було погоджено надання підприємцем ОСОБА_1 за дорученням ПП "Фрея Транс Сервіс" на платній основі (вартістю 3 150 Євро по курсу Національного банку України на день розмитнення) транспортних послуг по перевезенню вантажу за маршрутом: Італія-Україна.

Судом з'ясовано, що згідно зазначених угоди та договору-заявки перевезення вантажів здійснювалося позивачем автомобілем: державний реєстраційний номер НОМЕР_3/НОМЕР_4 згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №001805 (а.с. 10).

Зазначеною міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), а також долученою до матеріалів справи вантажно-митною декларацією (а.с. 11) підтверджується завантаження товарів для перевезення відправником, доставка вантажу на митницю призначення, проведення митного оформлення вантажу та його подальша доставка вантажоодержувачу.

Положеннями договору перевезення від 18.12.2013р. №178 (п. 5.1) та договору-заявки №293 від 18.12.2013р. (п.п. 11, 12) було визначено обов'язок приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" здійснити оплату наданих позивачем транспортних послуг в узгодженому між сторонами розмірі (3 150 Євро по курсу Національного банку України на день розмитнення) згідно рахунка підприємця ОСОБА_1, акта про виконання послуг, податкових накладних, оригіналів товарно-транспортних документів з відміткою вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника та митних органів впродовж п'ятнадцяти банківських днів по отриманню останніх.

Долученими до матеріалів справи вантажно-митною декларацією та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), зокрема, з відміток митниці, здійснених на зазначених документах, вбачається, що розмитнення вантажу було здійснено 25 грудня 2013 року.

Наданою позивачем довідкою ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" від 30.04.2014р. №171/14/30 (а.с. 36) стверджується, що станом на зазначену дату офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, до Євро становив 1093,76 грн. за 100,00 Євро.

Відтак судом засвідчується, що в силу положень п. 5.1 договору перевезення від 18.12.2013р. №178 та п.п. 11, 12 договору-заявки №293 від 18.12.2013р., відповідачем було взято на себе зобов'язання стосовно оплати наданих позивачем транспортних послуг на суму 3 150 Євро (еквівалентно станом на 25.12.2013р. 34 453,51 грн. з розрахунку: 3 150 Євро х 10,937621 грн. = 34 453,51 грн.) впродовж п'ятнадцяти банківських днів по отриманню від підприємця ОСОБА_1 оригіналів рахунку на оплату, акту про виконання послуг, податкової накладної, оригіналів товарно-транспортних документів з обов'язковими відмітками. Відлік такого п'ятнадцятиденного терміну слід розпочинати в даному випадку з 29.12.2013р.

Виконання позивачем пункту 5.1 договору перевезення №178 від 18.12.2013р., а саме направлення позивачем відповідних матеріалів, в тому числі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000336 від 26.12.2013р., рахунку-фактури №СФ-0000336 від 26.12.2013р. на суму 34 453,51 грн. (а.с. 12, 13) на адресу приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" 27 грудня 2013 року та їх одержання відповідачем 28 грудня 2013 року підтверджено належним та допустимим доказом - товарно-транспортною накладною ТзОВ "Нова Пошта" №59000040210245 від 27.12.2013р. (а.с. 14).

Проте, приватним підприємством "Фрея Транс Сервіс" всупереч взятим на себе зобов'язанням не було забезпечено своєчасної оплати наданих послуг, що стало наслідком виникнення боргу по їх оплаті в розмірі 29 453,51 грн.

Судом встановлено, що сума заборгованості 29 453,51 грн. включає в себе загальну вартість наданих послуг по перевезенню вантажів 34 453,51 грн. за мінусом проведених часткових оплат в розмірі 5 000 грн. (платіжне доручення №38 від 04.02.2014р. - а.с. 15).

Проведення відповідачем розрахунків на суму 5 000 грн. 04 лютого 2014 року із зазначенням при цьому такої підстави платежів, як: "за міжнародні транспортні послуги згідно р/ф №СФ-0000336 від 26.12.2013р. без ПДВ часткова оплата", на думку суду, свідчить про прийняття боржником зобов'язань до виконання, вчинення дій по визнанню та виконанню укладеного між сторонами договору перевезення вантажів №178 від 18.12.2013р. із договором-заявкою на перевезення вантажів №283 від 18.12.2013р.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі договору перевезення вантажів від 18.12.2013р. та договору-заявки №293 від 18.12.2013р. між сторонами склалися договірні відносини щодо перевезення вантажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Надання позивачем послуг з перевезення вантажу на підставі зазначених договору та заявки підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №001805.

Факт виконання позивачем обов'язків щодо надання послуг з перевезення вантажів за обумовленим в заявці маршрутом підтверджується відмітками вантажоодержувача вантажу в графі 24 CMR.

Статтею 909 Цивільного кодексу України та статтею 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір перевезення вантажів від 18.12.2013р. та договір-заявка №293 від 18.12.2013р. предметами судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавались, сторонами розірвані не були.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, беручи до уваги укладення між сторонами договору та оформлення договору-заявки, надання позивачем на виконання їх умов відповідачу послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, отримання цих послуг ПП "Фрея Транс Сервіс" та не проведення при цьому у встановлені угодами строки, порядку та розмірах належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основного боргу 29 453,51 грн.

Сума заборгованості 29 453,51 грн. повністю підтверджується долученими до матеріалів справи документами, у встановленому порядку не була спростована відповідачем.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В даному випадку сторони у п. 5.2 договору перевезення вантажів №178 від 18.12.2014р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки платежів, у випадку несвоєчасної оплати Експедитором вартості послуг Виконавця. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 5.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати транспортних послуг не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до п. 5.2 договору перевезення від 18.12.2013р. №178 було нараховано ПП "Фрея Транс Сервіс" 599,07 грн. пені із суми основної заборгованості 29 000 грн. за період прострочки платежів з 03.02.2014р. по 01.04.2014р.

Розглянувши позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 стосовно стягнення на його користь з відповідача 599,07 грн. пені, перевіривши методику нарахування цієї суми, суд встановив, що вказану санкцію позивачем нараховано з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків здійснення обов'язкових платежів, дати та суми проведених часткових розрахунків, моменту виникнення суми боргу, а також положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 Господарського кодексу України. Наведені позивачем розрахунки суми пені, а відтак і відповідні вимоги, судом визнаються арифметично вірними, обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідачем, всупереч вимогам ст.ст. 32-34 ГПК України, не підтверджено та не доведено належним способом та доказами тих фактів та обставин, котрі були покладені приватним підприємством "Фрея Транс Сервіс" в основу заперечень на пред'явлений позов (відзив від 05.05.2014р. - а.с. 29-31).

Судом в даному аспекті засвідчується, що заперечення відповідача спростовуються фактичними обставинами справи, носять суперечливий характер, не підтверджуються відповідними доказами, спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок ПП "Фрея Транс Сервіс".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546, 547, 549, 599, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 22, офіс 402, код ЄДРПОУ 37669184) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 29 453,51 грн. заборгованості та 599,07 грн. пені, а всього 30 052,58 грн., 1 827 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В.А. Войціховський

Повне рішення

складено

06.05.2014р.