Постанова

від 25.06.2014 по справі 903/322/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 903/322/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 26.03.2014 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 05.05.14 р. у справі № 903/322/14 (суддя Войціховський В.А.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс"

про стягнення 30052, 58грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 05 травня 2014 року у справі №903/322/14 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (надалі - позивач) до Приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" (м.Луцьк, вул. Ковельська, 22, офіс 402, код ЄДРПОУ 37669184) (надалі - відповідач) про стягнення 30052,58 грн. задоволено /а.с.44-48/. Стягнуто з Приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" (м.Луцьк, вул. Ковельська, 22, офіс 402, код ЄДРПОУ 37669184) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 29453,51 грн. заборгованості та 599,07 грн. пені, а всього 30052,58 грн., 1827 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що сума заборгованості 29453,51 грн. включає в себе загальну вартість наданих послуг по перевезенню вантажів 34453,51 грн. за мінусом проведених часткових оплат в розмірі 5000,00 грн. (платіжне доручення №38 від 04.02.2014 року). Приватним підприємством "Фрея Транс Сервіс" всупереч взятим на себе зобов'язанням не було забезпечено своєчасної оплати наданих послуг, що стало наслідком виникнення боргу по їх оплаті в розмірі 29453,51 грн.. Здійснення відповідачем 04 лютого 2014 року розрахунків на суму 5000,00 грн. із зазначенням при цьому такої підстави платежів, як: "за міжнародні транспортні послуги згідно р/ф №СФ-0000336 від 26.12.2013 року без ПДВ часткова оплата", на думку суду, свідчить про прийняття боржником зобов'язань до виконання, вчинення дій по визнанню та виконанню укладеного між сторонами Договору перевезення вантажів №178 від 18.12.2013 року із договором-заявкою на перевезення вантажів №283 від 18.12.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Приватне підприємство «Фрея Транс Сервіс» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області у справі №903/322/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На думку апелянта, оскаржуване рішення є безпідставним з огляду на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що у відповідності до пункту 5.1. Договору оплата транспортних послуг проводиться Експедитором згідно рахунка Виконавця, акта про виконання послуг, податкових накладних, оригіналів товарно-транспортних документів з відміткою вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника, митних органів; у відповідності до пункту 12 Заявки №293 від 18.12.2013 року до Договору термін оплати встановлено протягом 15 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів; укладений між сторонами договір та заявка, яка є його невід'ємною частиною, передбачають, що обов'язок щодо оплати вартості наданих Перевізником послуг пов'язують з наданням останнім оригіналів товарно-транспортних документів; проте позивачем ні у встановлені Договором та заявкою строки, ні в момент надіслання претензії таких документів надано не було; відтак, у ПП «Фрея Транс Сервіс» не виникло обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг, а пред'явлений позов був передчасним; накладна ТОВ «Нова Пошта» в жодному випадку не може вважатись належним та достатнім доказом направлення ПП «Фрея Транс Сервіс» оригіналів передбачених пунктом 5.1 Договору документів, оскільки з вказаної накладної вбачається лише та обставина, що позивачем на адресу відповідача було відправлено лист, однак жодної інформації про вкладення до такого листа у вказаній накладній не міститься.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 травня 2014 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 11 червня 2014 року /а.с. 51/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 червня 2014 року, у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 25 червня 2014 року /а.с.68/.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24 червня 2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Огороднік К.М.

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні 25 червня 2014 року представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 25 червня 2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /а.с.69/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України. Крім того, відповідно до пункту 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 11 червня 2014 року сторонам роз'яснювалося, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 грудня 2013 року між приватним підприємством "Фрея Транс Сервіс", м.Луцьк (Експедитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, с. Колоденка Рівненського району Рівненської області (Виконавець) було укладено договір перевезення вантажів №178 /а.с. 7-8/.

На виконання домовленостей між сторонами та на основі пункту 3.1 Договору перевезення від 18.12.2013 року між Приватним підприємством "Фрея Транс Сервіс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 18 грудня 2013 року було підписано договір-заявку на перевезення вантажів №283 /а.с. 9/.

У відповідності до умов зазначених договору та договору-заявки між договірними сторонами було погоджено надання підприємцем ОСОБА_4 за дорученням ПП "Фрея Транс Сервіс" на платній основі (вартістю 3150 Євро по курсу Національного банку України на день розмитнення) транспортних послуг по перевезенню вантажу за маршрутом: Італія-Україна.

Судами з'ясовано, що згідно зазначених угоди та договору-заявки перевезення вантажів здійснювалося позивачем автомобілем: державний реєстраційний номер НОМЕР_2/НОМЕР_3 згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №001805 /а.с. 10/.

Зазначеною міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), а також долученою до матеріалів справи вантажно-митною декларацією /а.с. 11/ підтверджується завантаження товарів для перевезення відправником, доставка вантажу на митницю призначення, проведення митного оформлення вантажу та його подальша доставка вантажоодержувачу.

Положеннями пункту 5.1 договору перевезення від 18.12.2013 року №178 та пунктами 11, 12 договору-заявки №293 від 18.12.2013 року було визначено обов'язок приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" здійснити оплату наданих позивачем транспортних послуг в узгодженому між сторонами розмірі (3150 Євро по курсу Національного банку України на день розмитнення) згідно рахунка підприємця ОСОБА_4, акта про виконання послуг, податкових накладних, оригіналів товарно-транспортних документів з відміткою вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника та митних органів впродовж п'ятнадцяти банківських днів по отриманню останніх.

Долученими до матеріалів справи вантажно-митною декларацією та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), зокрема, з відміток митниці, здійснених на зазначених документах, вбачається, що розмитнення вантажу було здійснено 25 грудня 2013 року.

Наданою позивачем довідкою ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" від 30.04.2014 року №171/14/30 /а.с. 36/ стверджується, що станом на зазначену дату офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, до Євро становив 1093,76 грн. за 100,00 Євро.

В силу положень пункту 5.1 договору перевезення від 18.12.2013 року №178 та пунктів 11, 12 договору-заявки №293 від 18.12.2013 року, відповідачем було взято на себе зобов'язання стосовно оплати наданих позивачем транспортних послуг на суму 3150 Євро (еквівалентно станом на 25.12.2013 року 34 453,51 грн. з розрахунку: 3150 Євро х 10,937621 грн. = 34453,51 грн.) впродовж п'ятнадцяти банківських днів після отримання від підприємця ОСОБА_4 оригіналів рахунку на оплату, акту про виконання послуг, податкової накладної, оригіналів товарно-транспортних документів з обов'язковими відмітками. Відлік такого п'ятнадцятиденного терміну слід розпочинати в даному випадку з 29.12.2013 року.

Виконання позивачем пункту 5.1 договору перевезення №178 від 18.12.2013 року, а саме направлення позивачем відповідних документів, в тому числі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000336 від 26.12.2013 року, рахунку-фактури №СФ-0000336 від 26.12.2013 року на суму 34453,51 грн. /а.с. 12, 13/ на адресу приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" 27 грудня 2013 року та їх одержання відповідачем 28 грудня 2013 року підтверджується товарно-транспортною накладною ТОВ "Нова Пошта" №59000040210245 від 27.12.2013 року /а.с.14/.

Проте, приватним підприємством "Фрея Транс Сервіс" всупереч взятим на себе зобов'язанням, станом на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції, не було здійснено оплату наданих послуг, що стало наслідком виникнення боргу по їх оплаті в розмірі 29453,51 грн.

Судами обох інстанцій встановлено, що сума заборгованості 29453,51 грн. включає в себе загальну вартість наданих послуг по перевезенню вантажів 34453,51 грн. за мінусом проведеної часткової оплат в розмірі 5000 грн., які підтверджується платіжним доручення №38 від 04.02.2014 року /а.с. 15/.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що проведена відповідачем 04 лютого 2014 року оплата в розмірі 5000 грн. із зазначенням при цьому такої підстави платежів, як: "за міжнародні транспортні послуги згідно р/ф №СФ-0000336 від 26.12.2013 року без ПДВ часткова оплата" свідчить про прийняття боржником зобов'язань до виконання, вчинення дій по визнанню та виконанню укладеного між сторонами договору перевезення вантажів №178 від 18.12.2013 року із договором-заявкою на перевезення вантажів №283 від 18.12.2013 року.

Відповідно до статей 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі договору перевезення вантажів від 18.12.2013 року та договору-заявки №293 від 18.12.2013 року між сторонами склалися договірні відносини щодо перевезення вантажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Надання позивачем послуг з перевезення вантажу на підставі зазначених договору та заявки підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №001805.

Факт виконання позивачем обов'язків щодо надання послуг з перевезення вантажів за обумовленим в заявці маршрутом підтверджується відмітками вантажоодержувача вантажу в графі 24 CMR.

Статтею 909 Цивільного кодексу України та статтею 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги укладення між сторонами договору та оформлення договору-заявки, надання позивачем на виконання їх умов відповідачу послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, отримання цих послуг ПП "Фрея Транс Сервіс" та не проведення при цьому у встановлені угодами строки, порядку та розмірах належних розрахунків і платежів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основного боргу 29453,51 грн..

Сума заборгованості 29453,51 грн. повністю підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, у встановленому порядку не була спростована апелянтом.

Згідно із статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (пункт 1 статті 549 Цивільного кодексу України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони у пункті 5.2 договору перевезення вантажів №178 від 18.12.2013 року визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки платежів, у випадку несвоєчасної оплати Експедитором вартості послуг Виконавця. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 5.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати транспортних послуг не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Згідно з розрахунком, який відображений у позовній заяві, позивачем відповідно до пункту 5.2 договору перевезення від 18.12.2013 року №178 було нараховано ПП "Фрея Транс Сервіс" 599,07 грн. пені із суми основної заборгованості 29000,00 грн. за період прострочки платежів з 03.02.2014 року по 01.04.2014 року.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду перевірено нарахування стягнутої судом першої інстанції на користь позивача пені в розмірі 599,07 грн. та встановлено, що розрахунки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є арифметично вірними, обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 05.05.14 р. у справі №903/322/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/322/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.