Постанова

від 30.04.2014 по справі 813/2532/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року справа № 813/2532/14

16 год. 15 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Чернявська О.Д.,

за участю:

представника позивача Кожан А.В.,

представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" (далі - ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс») звернулося до суду з вказаним вище позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004102320/18515 від 03.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 390955 грн., в т.ч. 280760грн. за основним платежем та нараховано 110195грн. штрафних санкцій, а також № 0004112320/18516 від 03.12.2012 року, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 44660 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача №337/22-10/23884496 від 09.11.2012 року не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з приватним підприємством «МКМ Сервіс» (далі - ПП «МКМ Сервіс»), товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АРС» (далі - ТзОВ «БК«АРС»), приватним підприємством «Львівметалбуд» (далі - ПП «Львівметалбуд»), товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будмаркет» (далі - ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет») підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з ПП «МКМ Сервіс», ТзОВ «БК«АРС», ПП «Львівметалбуд», ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет», оскільки дані перевірок звітності та інформація, яка міститься в матеріалах перевірок контрагентів, проведених іншими ДПІ, свідчать про відсутність у контрагентів позивача будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів необхідних для виконання робіт.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період ПП «МКМ Сервіс», ТзОВ «БК«АРС», ПП «Львівметалбуд», ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет» подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що під час проведення перевірки позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» зареєстроване 11.12.2000р. виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 23884496. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 09.02.1996р. за №3331, перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул.Тракт Глинянський, 1, фактичне місцезнаходження - м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 212.

На підставі направлення від 29.10.2012р. №791, виданого ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з пп. п.п.78.1.1, п. п. 78.1.4 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова документальна виїзна та планова виїзна перевірка ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» (код ЄДРПОУ - 23884496) з питань взаєморозрахунків з ПП «МКМ Сервіс» (ЄДРПОУ: 35383180) - за період з 01.11.10р. по 30.09.11р., ТзОВ «БК «АРС» (ЄДРПОУ: 37264634) - за період з 01.09.11р. по 30.09.11р., ПП «Львівметалбуд» (ЄДРПОУ: 32053687) - за період з 01.08.09р. по 31.03.10р., ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет» (ЄДРПОУ: 31441809) - за період з 01.11.11р. по 30.11.11р. За результатами перевірки складено акт №337/22-10/23884496 від 09.11.2012р.

Перевіркою встановлені порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на 160020грн., в т.ч. в вересні 2011р. на суму 160020грн. та завищено від'ємне значення рядка 19 декларації за листопад 2011р. на суму 44660 грн.

На підставі Акта перевірки №337/22-10/23884496 від 09.11.2012р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0004102320/18515 від 03.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 390955 грн., в т.ч. 280760грн. за основним платежем та нараховано 110195грн. штрафних санкцій, а також №0004112320/18516 від 03.12.2012 року, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 44660 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленням-рішенням № 0004102320/18515 та № 0004112320/18516 від 03.12.2012 року позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «МКМ Сервіс» (код ЄДРПОУ - 35383180) суд встановив наступне.

Позивачем отримано від ПП «МКМ Сервіс» будівельні матеріали згідно з накладною від 30.11.2010р. №1130000030 на суму 704553 грн., в т. ч. ПДВ 117425 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії таких документів: податкової накладної №1130000030 від 30.11.2010р. на суму 704553грн., видаткової накладної № РН-11-3035 від 30.11.10р. на суму 704553 грн.

Оплата за отримані від ПП «МКМ Сервіс» роботи здійснена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №1147 від 28.12.2010р. на суму 63410грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» надало суду податкову накладну від 30.11.2010р. №11300000030, складену ПП «МКМ Сервіс», що не містить жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Сума ПДВ за цією податковою накладною включена підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідає даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 30.11.2010р. №1130000030 яка отримана від ПП «МКМ Сервіс», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

В період здійснення господарських операцій ПП «МКМ Сервіс», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «МКМ Сервіс» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП «МКМ Сервіс» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП «МКМ Сервіс».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «БК «АРС» (код ЄДРПОУ - 37264634) суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «БК «АРС» укладено договір субпідряду №02-09.2011 від 01.09.2011р., відповідно до умов якого, субпідрядник (ТзОВ «БК «АРС») зобов'язується надати послуги субпідряду по будівництву 9-ти поверхового житлового будинку по вул. Лінкольна, 23 в м. Львові.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТзОВ «БК «АРС» тим, що згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України наявна розбіжність у складі податкового кредиту з ТзОВ «БК «АРС». Вказана розбіжність виникла у зв'язку із обнуленням податкового зобов'язання ТзОВ «БК «АРС» ДПІ у Печерському районі м.Києва на підставі акта від 20.09.2012р. №3792/22-9/37264634.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про нереальний характер взаємовідносин позивача з ТзОВ «БК «АРС», який, на його думку, підтверджується тим, що 20.02.2012р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «БК «АРС», у зв'язку з припиненням, але незняттям зобліку. Суд зазначає, що під час позапланової перевірки позивача досліджувались його взаємовідносини з ТзОВ «БК «АРС» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. Відтак, подальше анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «БК «АРС» не має юридичного значення для вирішення цього спору.

Суд зазначає, що відповідно до узагальнення практики Вищого адміністративного суду України, що викладена в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11: «Оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії таких документів: довідок про вартість будівельних робіт (та втрати) за вересень 2011року, по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, актів приймання виконаних будівельних робіт №11/09-1, за вересень 2011року по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, актів приймання виконаних будівельних робіт №11/09-3, за вересень 2011року по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, актів приймання виконаних будівельних робіт №11/09-4, за вересень 2011року по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, підсумкових відомостей ресурсів (витрати - по факту) за вересень 2011р.

Оплата за отримані від ТзОВ «БК «АРС» роботи здійснена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №1937 від 26.09.2011р. на суму 10000грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» надало суду податкові накладні, складені ТзОВ «БК «АРС», що не мають жодного недоліку та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 30.09.2011р. №727, №728, 729, 730, які отримані від ТзОВ «БК «АРС», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «БК «АРС», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «БК «АРС» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «БК «АРС» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «БК «АРС».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Львівметалбуд» (код ЄДРПОУ - 32053687) суд встановив наступне.

Між позивачем та ПП «Львівметалбуд» укладено договір підряду №4/5-209 на виконання земельних робіт від 20.03.2009р., відповідно до умов якого підрядник (ПП «Львівметалбуд») зобов'язується виконати для замовника земельні роботи на об'єкті: будівництво генерального консульства РП у м. Львові, по вул. І. Франка, 108.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ПП «Львівметалбуд» тим, що згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України наявна розбіжність у складі податкового кредиту з ПП «Львівметалбуд» в сумі 2210 грн. за жовтень 2009р. та в сумі 3315 грн. за листопад 2011р. Вказана розбіжність виникла у зв'язку із обнуленням податкового зобов'язання ПП «Львівметалбуд» ДПІ у Шевченківському районі м.Львова на підставі акта від 29.02.2012р. №342/23-1/32053687.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про нереальний характер взаємовідносин позивача з ПП «Львівметалбуд», який, на думку відповідача, підтверджується тим, що ПП «Львівметалбуд» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 3 ст. 4 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями.

Суд зазначає, що свідчення директора, який розповів, що за грошову винагороду погодився взяти участь діяльності ПП «Львівметалбуд» без мети здійснення реальної господарської діяльності, не може слугувати підставою для однозначного висновку про використання ПП «Львівметалбуд» для прикриття незаконної діяльності. Адже, висновок про вчинення особою злочину, передбаченого ст.205 КК України (фіктивне підприємництво - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності), може зробити лише суд при винесенні обвинувального вироку у кримінальній справі.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії: актів приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009р, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за березень 2009 року, змінний паспорт за березень 2009року, акт приймання виконаних робіт за квітень 2009року, змінний паспорт за квітень 2009року, акт приймання виконаних підрядником робіт за травень 2009року, змінний паспорт за травень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за червень 2009року, змінний паспорт за червень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за липень 2009року, змінний паспорт за липень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за серпень 2009року, змінний паспорт за серпень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за вересень 2009року, змінний паспорт за вересень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за жовтень 2009року, змінний паспорт за жовтень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за листопад 2009року, змінний паспорт за листопад 2009 року.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» надало суду податкові накладні, складені ПП «Львівметалбуд», що не мають жодного недоліку та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 31.08.2009р. №000931, від 30.09.2009р. №001004,від 30.10.2009р. №001115, від 30.11.2009р. №01111 які отримані від ПП «Львівметалбуд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Львівметалбуд», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «Львівметалбуд» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП «Львівметалбуд» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП «Львівметалбуд».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет» (код ЄДРПОУ - 31441809) суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №14-11/11 від 14.11.2011 року відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити товар, а покупець (ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс») прийняти та оплатити його.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТзОВ «Будмаркет» тим, що згідно з даними ДПІ у Франківському районі м. Львова надійшов акт перевірки ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет» від 17.09.2012 року №327/22-4/31441809 за листопад 2011року, в якому визначено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться, а також реальних господарських операцій зі своїми постачальниками не здійснювало.

Суд зазначає, що відповідно до узагальнення практики Вищого адміністративного суду України, що викладена в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11: «Оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом»

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копію видаткової накладної №111603 від 16.11.2011р. на суму 267960 грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» надало суду податкову накладну, складену ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет», що не має жодного недоліку та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 16.11.2011р. №26, яка отримана від ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Оплата за отримані від ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет» товари здійснена позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.12.2011р. №1225 на суму 37515грн., від 27.12.2011р. №1475 на суму 130445грн., від 02.12.2011р. №1233 на суму 100000грн.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Торговий дім «Будмаркет».

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0004102320/18515 від 03.12.2012 року та №0004112320/18516 від 03.12.2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 487,20грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0004102320/18515 від 03.12.2012 року та №0004112320/18516 від 03.12.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ-Будсервіс» судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 05.05.2014р.

Суддя А.Г.Гулик