Ухвала

від 29.09.2014 по справі 813/2532/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р. Справа № 876/5384/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЕМ-Будсервіс" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 року № 0004102320/18515 та № 0004112320/18516.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом помилково зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «МКМ Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ПП «Львівметалбуд», ТОВ «Торговий дім «Будмаркет» внаслідок чого безпідставно збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість. На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останній були зареєстрованим платником податку на додану вартість. Податковий кредит сформований відповідно до вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ у зв'язку з придбанням товару та послуг. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, зазначає, щодо неможливості підтвердити факт виконання договірних зобов»язань, оскільки у підприємств-контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно укладених з позивачем договорів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЕМ-Будсервіс" 11.12.2000 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 09.02.1996 року взято на податковий облік, а з 31.03.2011 знаходилось на обліку в Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова та з 09.02.1996 року є платником податку на додану вартість.

Працівниками податкового органу в період з 29.10.2012 року по 02.11.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВЕЕМ-Будсервіс" з питань взаєморозрахунків з ПП «МКМ Сервіс» за період з 01.11.2010 року по 30.09.2011 року, ТОВ «БК «АРС» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, ПП «Львівметалбуд» за період з 01.08.2009 року по 31.03.2010 року, ТОВ «Торговий дім «Будмаркет» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

09.11.2012 року за результатами перевірки складено акт перевірки №337/22-10/23884496, яким встановлено порушення підприємством вимог п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 160020 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 44660 грн.

Податковим органом 03.12.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення №0004102320/18515 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 390955 грн., в тому числі 280760 грн. за основним платежем та нараховано штрафних (фінансових) санкцій - 110195грн., №0004112320/18516 від 03.12.2012 року, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 44660 грн.

Підставою для прийняття цього донарахування став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання будівельних матеріалів та послуг у рамках господарських правовідносин з ПП «МКМ Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ПП «Львівметалбуд», ТОВ «Торговий дім «Будмаркет» позаяк, за твердженням ДПІ, усі зазначені операції опосередковані штучним створенням документообігу з метою отримання податкової економії без реального руху активів.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «МКМ Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ПП «Львівметалбуд», ТОВ «Торговий дім «Будмаркет».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення підприємством, на думку відповідача, п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 160020 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 4 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Податковий кредит звітного періоду, згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.2 статті 200 ПК України).

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (утримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У листі від 02.06.2011 року №742/11/13 -11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 вказаного Закону зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Зазначене відображення в обліку може бути здійснене на підставі відповідних видаткових накладних постачальника, товарними накладними, актів приймання-передачі податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами. Податковий орган вважає, що контрагенти не спроможні надавати послуги визначені в договорах, а тому господарські операції вважає безтоварними.

Суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що у перевіреному періоді ТОВ "ВЕЕМ-Будсервіс" отримано від ПП «МКМ Сервіс» будівельні матеріали згідно з накладною від 30.11.2010 року №1130000030 на суму 704553 грн., в тому числі ПДВ 117425 грн.

Оплата за отримані від ПП «МКМ Сервіс» роботи здійснена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №1147 від 28.12.2010р. на суму 63410грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» надало суду податкову накладну від 30.11.2010р. №11300000030, складену ПП «МКМ Сервіс». Сума ПДВ за цією податковою накладною включена підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідає даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 30.11.2010р. №1130000030 яка отримана від ПП «МКМ Сервіс», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Також між позивачем та ТОВ «БК «АРС» укладено договір субпідряду №02-09.2011 від 01.09.2011 року, відповідно до умов якого, субпідрядник (ТОВ «БК «АРС») зобов'язується надати послуги субпідряду по будівництву 9-ти поверхового житлового будинку по вул. Лінкольна, 23 в м. Львові.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії таких документів: довідок про вартість будівельних робіт (та втрати) за вересень 2011року, по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, актів приймання виконаних будівельних робіт №11/09-1, за вересень 2011року по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, актів приймання виконаних будівельних робіт №11/09-3, за вересень 2011року по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, актів приймання виконаних будівельних робіт №11/09-4, за вересень 2011року по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, підсумкових відомостей ресурсів (витрати - по факту) за вересень 2011р.

Оплата за отримані від ТзОВ «БК «АРС» роботи здійснена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №1937 від 26.09.2011р. на суму 10000грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» надало суду податкові накладні, складені ТОВ «БК «АРС». Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 30.09.2011р. №727, №728, 729, 730, які отримані від ТзОВ «БК «АРС», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Між позивачем та ПП «Львівметалбуд» укладено договір підряду №4/5-209 на виконання земельних робіт від 20.03.2009р., відповідно до умов якого підрядник (ПП «Львівметалбуд») зобов'язується виконати для замовника земельні роботи на об'єкті: будівництво генерального консульства РП у м. Львові, по вул. І. Франка, 108.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії: актів приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009р, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за березень 2009 року, змінний паспорт за березень 2009року, акт приймання виконаних робіт за квітень 2009року, змінний паспорт за квітень 2009року, акт приймання виконаних підрядником робіт за травень 2009року, змінний паспорт за травень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за червень 2009року, змінний паспорт за червень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за липень 2009року, змінний паспорт за липень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за серпень 2009року, змінний паспорт за серпень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за вересень 2009року, змінний паспорт за вересень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за жовтень 2009року, змінний паспорт за жовтень 2009 року, акт приймання виконаних підрядником робіт за листопад 2009року, змінний паспорт за листопад 2009 року.

Віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» стверджується податковими накладними, що складені ПП «Львівметалбуд». Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 31.08.2009р. №000931, від 30.09.2009р. №001004,від 30.10.2009р. №001115, від 30.11.2009р. №01111, які отримані від ПП «Львівметалбуд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Також між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Будмаркет» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №14-11/11 від 14.11.2011 року відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити товар, а покупець (ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс») прийняти та оплатити його.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копію видаткової накладної №111603 від 16.11.2011р. на суму 267960 грн.

Віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» стверджується податковою накладною, складеною ТОВ «Торговий дім «Будмаркет». Суми ПДВ за цією податковою накладною включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 16.11.2011р. №26, яка отримана від ТОВ «Торговий дім «Будмаркет», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Оплата за отримані від ТОВ «Торговий дім «Будмаркет» товари здійснена позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.12.2011р. №1225 на суму 37515грн., від 27.12.2011р. №1475 на суму 130445грн., від 02.12.2011р. №1233 на суму 100000грн.

В основу висновку про порушення законодавства позивачем, ДПІ поклало інформацію, зібрану іншими ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагентів позивача.

Однак, суд першої інстанції підставно критично віднісся до наведених доказів, ДПІ, при цьому зазначаючи наступне.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, обставина, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування, через призму фіктивності діяльності ПП «МКМ Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ПП «Львівметалбуд», ТОВ «Торговий дім «Будмаркет», що встановлена в інших процесуальних актах, як то наведених вище, не сприймається судом як обов'язкова, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Також, суд відхиляє покликання ДПІ на дані аналізу податкової звітності, АІС про відсутність транспортних засобів, приміщень, трудових та інших виробничих ресурсів у контрагентів, оскільки відповідач не довів, які саме трудові ресурси та основні засоби необхідні для виконання договорів, а також не довів, хто саме поставляв ці товари, якщо не зазначені підприємства, і на яких умовах, якщо не на тих, які передбачені відповідними договорами. Крім того, це не свідчить про не спроможність виконання господарських зобов'язань.

Разом з тим, що стосується позивача, то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ПП «МКМ Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ПП «Львівметалбуд», ТОВ «Торговий дім «Будмаркет» відомості про зазначених контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті. Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагенти позивача були в установленому порядку зареєстрованими платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Водночас, у разі доведення вироком суду події злочину і вини посадових осіб під час здійснення господарських операцій з ТОВ «ВЕЕМ-Будсервіс», податковий орган може вимагати перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. На даний момент, достовірних фактів, які б не викликали сумніву в суду в реальності придбання товару, їх поставки та робіт немає.

Під час перевірки податковим органом не встановлено отримання ТОВ«ВЕЕМ-Будсервіс» будівельних матеріалів та послуг від інших осіб, ніж від ПП «МКМ Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ПП «Львівметалбуд», ТОВ «Торговий дім «Будмаркет», ДПІ не висловлювало сумнівів, що самі ці матеріали та послуги були використані ТОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» як підрядником.

Проаналізувавши зазначене суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ПП «МКМ Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ПП «Львівметалбуд», ТОВ «Торговий дім «Будмаркет» є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції з ТОВ «ВЕЕМ-Будсервіс».

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі №813/2532/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 30.09.2014р.